ЛЕКЦІЯ № 15. Види спілкування

Розподіл спілкування на види можливо по декількох підставах: контингенту учасників, тривалості, ступеня опо-средованності, закінченості, бажаності і ін

Залежно від контингенту учасників можна виділити міжособистісне, особисто-групове, міжгрупове спілкування.

У первинній групі, первинному колективі люди спілкуються один з одним. В ході такого парного спілкування реалізуються як особисті, так і групові цілі і завдання. Якщо спілкування будується на змісті, що стосується тільки даних осіб, то вони самі вибирають засоби, які більшою мірою відображають позицію кожного з них. Якщо ж учасники спілкування є представниками груп, колективів, то вони не повністю вільні у способах контактування. Поінформованість спільнот про зміст спілкування або присутності третьої в момент спілкування двох осіб змінює картину комунікації. У цьому випадку вибір засобів обмежений, оскільки контактують особистості повинні дбати про престиж представляються ними спільнот.

Особисто-групове спілкування - це той випадок, при якому одна сторона, один учасник - особистість, інша - група, колектив. Особисто-групове спілкування найбільш чітко проявляється між керівником і групою, колективом. При цьому необхідно мати на увазі, що керівник спілкується з окремою особистістю як представником групи, носієм групової думки, змісту, а також з групою в цілому (наприклад, командир військового підрозділу в момент подачі команди і виконання її підлеглими).

Міжгруповое спілкування передбачає контакт двох спільнот. Такі командні змагання в спорті. Цілі і завдання спілкування груп, колективів можуть збігатися, а можуть і не збігатися. Якщо цілі співпадають, то відбувається складання сил, і спілкування носить «мирний» характер. Якщо цілі не збігаються, то виникає конфліктна ситуація, і спілкування набуває вигляду конфронтації, протиборства. Міжгруповое спілкування - не безлика аморфне вплив. У ньому кожна особистість є носієм колективного змісту, відстоює його, керується ним. Відповідно до цього особистість вибирає засоби спілкування, які найкраще висловлюють колективну позицію.

Спілкування буває безпосереднє і опосередковане. Коли вживають термін «безпосереднє», то мають на увазі спілкування лицем до лиця, при якому кожен його учасник сприймає іншого і здійснює контакт, використовуючи всі наявні в його розпорядженні засоби. У безпосередньому спілкуванні існує більше каналів для зворотнього зв'язку, і відповідно, кожен з спілкуються отримує через них інформацію про ступінь прийняття змісту іншою стороною.

Опосередковане спілкування - це комунікація, в яку вклинюються проміжні ланки у вигляді третьої особи, механізму, речі. Якщо наприклад дві людини розмовляють по телефону, то опосередкованість можна вважати мінімальною: вони чують один одного, але не можуть один до одного доторкнутися. У тому випадку, коли один другому посилає лист або передає повідомлення через третіх осіб, опосередкованість значна.

Розглядаючи безпосереднє і опосередковане спілкування, слід мати на увазі, що безпосереднє взаимовосприятие партнерів не є головним показником безпосереднього спілкування. Сприйняття один одного дає певну інформацію кожному про кожного, але це не є змістовне взаємодію. Як тільки між контактуючими відбувається обмін навіть незначної інформацією, це спілкування.

Час, протягом якого відбувається спілкування, впливає на його характер. Воно є своєрідним каталізатором змісту і способів спілкування. Короткочасне спілкування (в межах однієї теми і відрізка часу в кілька годин) з незнайомою людиною відрізняється від акту спілкування зі знайомим. Якщо воно носить діловий характер, то з незнайомою особою спілкування розгортається в двох планах: з одного боку, воно направ-лено на рішення стоїть завдання, з іншого - на пізнання цієї особи. Пізнати людини в деталях за короткий термін, звичайно, неможливо, але спроба осягнути особистісні та характерологічні особливості постійно існує. У короткочасному спілкуванні зі знайомими, з друзями завдання пізнання їх особистості відходить на другий план у порівнянні із завданнями, які належить вирішити.

Тривале взаємодія в межах однієї або кількох тем, переривчасте або безперервний, передбачає не тільки вирішення поставлених завдань, а й самовиявлення кожної зі сторін і таким чином - пізнання один одного. Тривале спілкування - шлях не тільки до взаєморозуміння, а й до пересичення. Як показує практика, тривалий термін спілкування створює передумову або для виникнення і зміцнення позитивних ділових і дружніх взаємин і, отже, психологічної сумісності, або для конфронтації, протиставлення, тобто психологічної несумісності. До речі сказати, несумісність може виникати і при короткочасному спілкуванні, коли люди можуть відчути неприязнь або, навпаки, тяжіння один до одного.

Спілкування може бути закінченим і незакінченим. Показником завершеності спілкування служить вичерпаність змісту теми, спільної дії. Закінченим можна вважати таке спілкування, яке ідентичне оцінюється його учасниками. При цьому оцінка фіксує не тільки суб'єктивну значимість результату спілкування (задоволеність, байдужість, незадоволення), а факт закінченості, вичерпаності. Але, що цілком природно, у контактуючих виникає певне ставлення до ходу і результату спілкування.

В ході незакінченого спілкування зміст теми або спільної дії виявляється не доведеним до кінця, до результату, який переслідувала кожна з сторін. Незавершеність спілкування може бути обумовлена об'єктивними чи суб'єктивними причинами. Об'єктивні (або зовнішні) причини - роз'єднання людей в просторі, заборона, зникнення засобів спілкування та ін Суб'єктивні причини - взаємне або одностороннє небажання продовжувати спілкування, розуміння необхідності його припинення і т. д.

Спілкування як діяльність завжди соціально. Воно відбувається між людьми і в присутності людей. Навіть тоді, коли люди (двоє) спілкуються без третьої особи, вони спілкуються як носії певного соціального досвіду, як представники груп, колективів, певних соціальних шарів. Ступінь соціальності може бути різною. Вона визначається кількістю людей, що беруть участь в спілкуванні або присвячених в його цілі, зміст, результати спілкування. В одних випадках в контакти залучено велику кількість людей, в цьому випадку соціальна ситуація спілкування досить широка. Тоді, коли кількість людей невелика (наприклад, спілкування учня з учителем), соціальна ситуація спілкування вузька.

Ступінь соціальності ситуації спілкування обумовлює всі його компоненти: зміст, засоби, види. Особистість, що вступає в спілкування, відчуває на собі тягар соціальності. В психології встановлено, що, якщо зміст, результати, засоби і форми спілкування відомі або можуть бути відомі іншим людям, воно протікає інакше в порівнянні зі спілкуванням, про який знають тільки контактують люди. Неоднаково відбувається спілкування і в тому випадку, коли контактують люди в присутності інших або наодинці. Так, наприклад, у класах часто бувають підлітки, які грають роль блазнів. Цю роль вони грають зазвичай у присутності однокласників, які підтримують їх сміхом, усмішками, репліками. Але варто такому підліткові залишитися наодинці з педагогом, позбутися підтримки товаришів, його манера спілкування різко змінюється.

На соціальну ситуацію спілкування люди реагують по-різному залежно від їхніх особистих властивостей, практики спілкування. Психологи встановили, що манеру (динаміку) спілкування обумовлює темперамент, що виражається в товариськості (некомунікабельності) як властивість характеру. Люди товариські в будь-якій ситуації знаходять адекватну манеру спілкування. Вони швидко орієнтуються в ситуації, знаходять тему, способи контактування. Люди нетовариські почуваються скуто, особливо у незвичній для себе ситуації. Якщо ж соціальна ситуація спілкування виявляється широкою, якщо контакти даної особистості виявляються в поле зору великої кількості людей, то для людей нетовариських вона може бути переважною, а іноді й дезорганізуючої. Людина в цій ситуації говорить і робить не те, що заздалегідь заплановано з урахуванням вимог ситуації.

Однак соціальна ситуація спілкування служить умовою і чинником розвитку та формування товариськості як властивості особистості. Послідовно включаючись у вузьку, а потім і в широку ситуацію спілкування, людина набуває навик, який, поступово перетворюючись у звичку, стає надбанням особистості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ № 14. Завантаження та міжособистісні відносини	\|	ЛЕКЦІЯ № 16. Міжособистісні відносини в групах і колективах. Поняття психологічної несумісності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.