• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Податкова політика як основна складова частина економічної політики держави.

Формуючи власну податкову політику держава шляхом збільшення або скорочення обсягів податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду виробництва, створенню робочих місць та умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, забезпечення сталого розвитку території. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції як у економічній структурі виробництва й обміну, так і у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування впливає на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Найважливішими напрямами державної податкової діяльностіяк основної складової частини економічної політики держави повинно бути:

- створення сприятливих умов для розвитку економі­ки;

- забезпечення сталості економічної ситуації в країні;

- регулю­вання інфляційних процесів;

- пожвавлення ділової активності;

- пріоритетна підтримка підприємств матеріальної сфери [17, 141].

Державна політика оподаткування повинна не лише забезпечити поточний стан збалансованості, а й стати важелем управління суспільними процесами на перспективу: закладення надійних підвалин сталому соціально-економічному розвитку є важливою прерогативою у галузі податкових відносин держави та суспільства. Відтак, податки та податкова політика об’єктивно займають провідне місце в системі державних засобів впливу на процеси суспільної еволюції, визначаючи орієнтири, тенденції й темпи розвитку економіки та зростання соціального добробуту.

Головна мета податкової політикияк основної складової частини економічної політики держави полягає у стимулюванні виробництва валового внутрішнього продукту – основного об’єкта фіскального перерозподілу, а також у забезпеченні процесу генерації суспільних доходів, їх раціонального розподілу й витрачання [13, 121]. Закладення надійних підвалин цим вимогам відбувається через податкове регулювання (рис. 2), що потребує максимальної гнучкості податкової політики на основі оптимальної пов’язаності фіскальних інтересів держави та платників податків. Тому, однією з найголовніших цілей формування ефективної податкової полі­тики держави є істотне поліпшення фінансового стану суб’єктів господарювання, збереження у їх розпорядженні після оподаткування достатніх фінансових ресурсів з метою гарантованої підтримки максимальної заінтересованості у фінансових результатах власної господарської діяльності.

Рис. 2. Механізм податкового регулювання в системі збалансування фіскальних інтересів учасників розподільних відносин [9, 76]

Політика податкового регулювання ви­значає принципи, напрями та сегментарну структуру участі держави в управлінні соціально-економічними процесами, гарантуючи антициклічність суспільного розвитку, компенсуючи недоліки ринкових механізмів та стабілізуючи ринкову кон’юнктуру. Отже, стимулювання динамічного суспільного розвитку на засадах економічного зростання – центральний орієнтир стратегії податкової політики держави. У протилежному випадку відхилення від збалансованості у співвідношенні оптимальності фіскальних інтересів держави і платників податків має наслідком порушення макроекономічної і соціальної стабільності, деформуючи фіскальну й водночас соціально-економічну політику у державі загалом. Залежно від специфіки державна податкова політика може відігравати, окрім свого суто фіскального призначення, роль стимулятора чи дестимулятора в управлінні соціально-економічними процесами.

Розглядаючи податкову політику як одну з основних складових економічної політики держави, необхідно визначити основні показники впливу податкової політики на економіку держави. Важливим фіскальним показником, що характеризує сукупний вплив податків на економіку країни загалом чи на окремих суб’єктів господарювання, тобто фактично є показником ефективності податкової політики, є податкове навантаження, що відображає рівень податкових надходжень у структурі ВВП.

Таблиця 1

Підходи до трактування сутності поняття «податкове навантаження»

Отже, податкове навантаження – це ефекти впливу податків на економіку в цілому та на окремих їх платників, пов’язані з економічними обмеженнями, що виникають у результаті сплати податків і відволікання коштів від інших можливих напрямів їх використання.

Зменшення чи збільшення загального податкового навантаження можна здійснювати не тільки регулюванням розміру податкових ставок, а й шляхом збільшення чи зменшення обсягів податкових пільг для певних суб’єктів. Дослідження Лаффера підтверджує, що держава зобов’язана проводити помірковану політику податкового тиску для забезпечення стабільних надходжень. Ця концепція спрямована на зменшення навантаження на суб’єктів оподаткування, а зростання надходжень до бюджету має здійснюватись за рахунок збільшення платників та розширення податкової бази.

Рис. 3. Чинники впливу податкового навантаження на економіку

Показник податкового навантаження на макрорівні відображає ефективність податкової політики, тобто кількісно вимірює сукупний вплив податкових платежів на джерела їхньої сплати. Економічній науці відомо кілька підходів до оцінювання рівня податкового навантаження, а саме:

- як відношення суми податкових надходжень у бюджет до величини сукупних доходів приватного сектору;

- як різниця між загальною сумою податкових надходжень і видатками й трансфертами з бюджету на утримання приватного сектору економіки;

- як частка податкових бюджетних надходжень у валовому внутрішньому продукті [12, 105] (табл. 2).

Таблиця 2.

Показник бюджетного податкового навантаження в Україні у 2007-2011 роках [19]

Рис. 4. Динаміка показника бюджетного податкового навантаження в Україні, % [19]

Розрахований показник не враховує тиск, спричинений так званими «податками на працю» – внесками до соціальних фондів, які з прийняттям Податкового кодексу були віднесені до неподаткових платежів. Тому, загальний рівень податкового навантаження в країні визначається як сума податкового бюджетного навантаження та навантаження на працю (табл. 3) [19].

Таблиця 3.

Показник загального податкового навантаження в Україні у 2007-2011 роках

Як бачимо прийняття Податкового кодексу не зменшило податкового тиску на вітчизняну економіку, а навпаки спричинило до зростання цього показника до рівня 36,1%.

Рис. 5. Динаміка показника загального податкового навантаження в Україні, % [19]

Інтсрументом визначення податкового навантаження може бути також структуризація податкових надходжень за їх­нім цільовим призначенням. Аналогією подібному структуруванню можуть бути монетарні агрегати.

До першого податкового агрегату варто віднести всі по­даткові платежі та збори, які здійснюють юридичні та фізичні особи України. При цьому необхідно відзначити, що фор­мально складові цього агрегату не мають цільового призна­чення, хоча на практиці це не так, оскільки вони є елементами бюджетного планування. Позначимо цей агрегат як П₁.

Другий податковий агрегат – це відрахування до держав­них цільових фондів, які мають жорстке цільове призначен­ня. Хоча сплати до цих фондів формально не мають ознак податку, реально вони лягають додатковим податковим тя­гарем або на виробника, або на споживача. Крім зборів до державних цільових фондів, до другого податкового агрегату можна віднести збільшення доходів "за вимогою", яке легко здійснити з адміністративного та політичного поглядів. Хоча ця складова є непостійною, про­те необхідно враховувати її за фактом існування. Це дасть змогу більш якісно структурувати податкові агрегати та, відповідно, уникнути хибних висновків у ході аналізу ефек­тивності податкової системи. Позначимо цей агрегат як П₂.

Третій податковий агрегат – це державний борг, який у певній частці можна інтерпретувати як зобов'язання уряду на майбутнє. Для фінансування цих зобов'язань уряду необ­хідно збільшити податкові надходження. Позначимо його як П₃.

Лише загальний обсяг усіх податкових агрегатів дає змогу вести мову про частку податкової складової в національному доході України. Таким чином, загальний рівень податкового навантаження характеризує формула [8, 243]:

Т_t = (П_1t + П_2t + П_3t) / GDP_t, (1.1)

де Т_t – загальний рівень податкового навантаження в період часу t;

П_1t – обсяг податкового агрегату П₁ у період часу t;

П_2t – обсяг податкового агрегату П₂ у період часу t;

П_3t – обсяг податкового агрегату П₃ у період часу t;

GDP_t – обсяг ВВП в період часу t.

Запропонована структуризація податкових агрегатів дає змогу не лише більш коректно визначати розміри податкового тиску на економіку, а й відстежувати якісні зміни у податковій базі. Дослідження динаміки руху податкових агрегатів дасть змогу більш якісно виконувати бюджетне планування та ви­значати головні макротенденції.

При характеристиці податкового навантаження можна використовувати також такі показники [8, 243]:

1) На макрорівні податковий тиск (навантаження) визначає частка податкових надходжень в бюджет у ВВП (П₁):

(1.2)

де ПБ — податкові надходження в бюджет;

ВВП — валовий внутрішній продукт.

2) На мікрорівні податкове навантаження на юридичних осіб (П_юр.ос.) визначається за формулою:

(1.3)

де ПБ_юр.ос. — сумарна величина податкових надходжень від податку на прибуток підприємств;

Д_юр.ос. — додана вартість (прибуток підприємств).

3) На мікрорівні податкове навантаження на фізичних осіб (П_фіз.ос.) визначається за формулою:

(1.4)

де ПБ_фіз.ос. — сумарна величина податкових надходжень від фізичних осіб;

Д_фіз.ос. — дохід отриманий фізичними особами (заробітна плата).

Іншими словами, податкове навантаження показує, яка частина виробленого суспільством продукту пере­розподіляється через бюджет. Тобто, податкове навантаження є інструментом податкової політики, за допомогою якого можна впливати на розвиток не тільки економіки країни, а й на суспільний добробут всього населення.

В Україні на законодавчому рівні вище зазначені показники податкового навантаження не визначені. Проте значна кількість науковців (Крисоватий А.І., Десятнюк О.М., Горобинська І.В., Азаров М.Я., Литвиненко Я.В. та ін.) дані показники використовують для визначення ефективності здійснення податкової політики.

Отже, податкова політика держави як складова фінансової та економічної політики є важливим елементом формування дохідної частини бюджетів і регулювання соціально-економічних процесів. Податкове навантаження як елемент податкової політики свідчить про роль податкових методів регулювання економічних процесів у структурі державних методів регулювання економіки.

Читайте також:

1. I. Вступна частина
2. II Основна частина
3. II Основна частина
4. II Основна частина
5. II частина.
6. II. Основна частина
7. II. Основна частина
8. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
9. III Заключна частина
10. III Заключна частина
11. III Заключна частина
12. III Заключна частина

Переглядів: 1408