Пізнавальні процеси

Пізнавальні психічні процеси та їх класифікація.

Психічними процесами в психологічній структурі особистості називають окремі форми чи види психічної діяльності людини. Саме поняття “процес” характеризує динаміку психічних явищ.

Розрізняють:

а) пізнавальніпсихічні процеси, спрямовані на пізнання людиною навколишньої дійсності;

б) емоційніпроцеси, за допомогою котрих людина відбиває навколишню дійсність у переживаннях.;

в) вольовіпроцеси, що забезпечують перехід від пізнання і переживань людини до практичної діяльності.

Відчуття— це відбиття в корі головного мозку окремих властивостей, предметів, об’єктів і явищ навколишнього світу, які впливають у цей момент на органи почуття людини.

Фізіологічним механізмом відчуттів є діяльність різних аналізаторів: зовнішніх (зорові, слухові, шкірні, смакові, нюхові) і внутрішніх (сигналізують про голод, спрагу, рівновагу і т. д.). Кожен аналізатор складається з трьох елементів:

а) рецептора у вигляді органів почуття (око, вухо, ніс, рот, шкіра і

рецептори, закладені у внутрішніх органах і м’язах тіла);

б) аферентних і еферентних нервових волокон, які проводять нервове збудження від рецептора до центрів спинного чи головного мозку (аферентні) і назад (еферентні);

в) кори головного мозку, де відбувається управління процессом взаємодії людського організму з навколишнім середовищем.

Відчуття характеризуются такими показниками, як чуттєвість і пороги.

Чуттєвість— це здатність людини відчувати слабкі подразнення (абсолютна чуттєвість) і здатність відчувати слабкі відмінності між подразниками (чуттєвість до розрізнення).

Абсолютним порогомвідчуття є мінімальна величина подразника, при який вперше виникають відчуття. Наприклад, відстань, з якої людина починає чути тікання наручного годинника, що знаходиться в іншому кінці кімнати.

Порогом розрізненняназивають найменші зміни в силі подразника, котрі можуть бути відображені цими аналізаторами. Наприклад, щоб помітити (відчути) зміни ваги предмета, покладеного на руку, потрібно до початкового вантажу додати приблизно 1/30 його ваги².

Сприйняттяпредставляє собою відображення в свідомості людини предметів і явищ об’єктивного світу при їхньому безпосередньому впливі на органи відчуттів.

Основні види сприйняття:

а) залежно від ведучого аналізатора, який бере участь у побудові образу, традиційно виділяють зорове, слухове, дотикове (тактильне), смакове, нюхове сприйняття;

б) залежно від об’єкта сприйняття розрізняють сприйняття матеріальних предметів, простору, часу, руху, швидкості, основних соціальних життєвих явищ і т. п.

Помилкове сприйняття спостерігається при явищах ілюзії — неадекватне відображення предмета, що сприймається, чи його властивостей.

Уява— це створення людиною чогось нового: нових образів і думок, на основі яких виникають нові дії та предмети.

Фізіологічною основою уяви є процес утворення нових поєднань і комбінацій з тих тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку, які вже склалися за минулий досвід.

Залежно від активності й усвідомленості людиною створення нових образів виділяють такі види уяви:

· мимовільна уява. У цьому разі нові образи виникають під впливом малоусвідомлених чи взагалі неусвідомлених потреб. Наприклад, дивлячись на дивакуваті хмари, що пливуть на небі, людина “бачить” якусь конструкцію.;

· довільна уява. Вона являє собою процес навмисної побудови образів у зв’язку зі свідомо поставленою метою в тій чи іншій сфері діяльності . Наприклад, адвокат, очікуючи індивідуальної бесіди зі своїм підзахисним, будує уяву про те, як може відбуватися спілкування.

Пам’ять— це процес організації і збереження минулого досвіду, який робить можливим його повторне використання в діяльності чи повернення в сферу свідомості.

Основними процесами пам’яті є запам’ятовування, збереження (забування) і відтворення.

Запам’ятовування- процес, що забезпечує зберігання отриманих вражень (матеріалу) в пам’яті. Запам’ятовування починається із затямлення, котре здійснюється мимоволі (ненавмисно). Свідоме затямлення - людина ставить собі мету. У цьому разі відбувається довільне (навмисне) запам’ятовування.

Збереженняі забування- дві сторони єдиного процесу довготривалого утримання сприйнятої інформації. Збереження — процес переробки, узагальнення і систематизації матеріалу. Забування — процес випадання певної інформації з пам’яті людини.

Відтворення— процес, який полягає у відновленні й реконструкції актуалізованого змісту пам’яті. Людина ніколи не відтворює зміст пам’яті в тій формі, в якій він запам’ятовувався.

Мислення— процес пізнавальної діяльності індивіда, яка характеризується

узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Мислення — вищий пізнавальний процес, властивий лише людині.

В основі процесу мислення лежать тимчасові нервові зв’язки двох видів:

· першосигнальні нервові зв’язки, які виникають під впливом зовнішніх подразників і пов’язані з відчуттями, сприйняттями й уявленнями;

· другосигнальні нервові зв’язки, які утворюються в корі головного мозку за допомогою слів і відображають суттєві зв’язки між предметами.

Розумова діяльність людей здійснюється за допомогою розумових операцій: аналізу і синтезу, порівняння, абстракції і конкретизації.

Аналіз— це уявне розкладення предмета чи явища на частини, що їх утворюють, тобто виділення в них окремих частин, ознак і властивостей.

Синтез— це розумове поєднання окремих елементів, частин і ознак в єдине ціле.

Порівняннярозумове встановлення схожості та відмінності між предметами дійсності.

Абстракція— це таке пізнання дійсності, котре полягає в розумовому відволіканні від ряду несуттєвих ознак (властивостей) предметів і відносин між ними з метою виявлення суттєвих ознак (властивостей). Без процесу абстракції неможливе проникнення “в глибину” явища чи предмета, вивчення його суті.

Конкретизація— розумова операція, котра означає перехід від загального до одиничного (одиничне при цьому відповідає цьому за-гальному).

Залежно від способів виконання розумових дій виділяють три види мислення:

· предметно-дійове — вид мислення, пов’язаний з практичними діями над предметами. Це найбільш елементарний вид мислення, який представляє собою безпосереднє сприйняття предметів у процесі дій з ними.;

· наочно-образне — мислення, що ґрунтується на сприйнятті й уявленні. Людина оперує наглядними зображеннями предметів і об’єктів через їхні образні уявлення.;

абстрактно-логічне — мислення поняттями шляхом розмірковувань.

Мова— це процес індивідуального її використання з метою насамперед спілкування з іншими людьми. Людська мова є знаковим відображенням у мозку, одним зі способів кодування і передачі інформації.

Слова здатні активізувати кору мозку, багато тимчасових зв’язків, включити попередній досвід у діяльність. Вони впливають не лише на другу сигнальну систему і навіть підкірку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Загально психологічні та соціально психологічні основи в юридичній психології.	\|	Емоційні процеси

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.