МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Роль знань у розвитку сучасної організаціїСутність організації, що самонавчається та характеристика її головних концепцій. Сучасні підходи до управління знаннями. Поняття знань та їх класифікація.05 Роль знань у розвитку сучасної організації.196 ТЕМА 7. КОГНІТИВНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА Таблиця відповідності станів підприємства Класифікація стратегем підприємства за силою стратегічного потенціалу
Опис стратегем включає опис близьких стратегічних станів, виходячи з яких можна обгрунтувати напрями розвитку підприємства та напрями необхідних змін. Близькимистратегемами називаються такі стратегічні стани у яких потенціал кожного з тих, що входять в стратегему стратегічних станів дорівнює потенціалу описуваної стратегеми або на одиницю відрізняється від неї у більший або менший бік. Серед усіх близьких стратегем| необхідно виділити так звані майбутні і минулі стратегеми.В процесі вибору стратегії з близьких майбутніх стратегем виділяється одна, перехід до якої найбільш вірогідний і доцільний для підприємства. Майбутнімистратегемами називаються такі близькі стратегеми, у яких еволюційний стан хоча б одного компоненту стратегеми становить на етап вище, ніж стан відповідного компоненту актуальної стратегеми. Всі останні близькі стратегеми вважаються минулими(табл. 5.18). Таблиця 5.18
Термін «управління знаннями» був введений Карлом Віїгом -американським ученим і консультантом по управлінню і вперше використаний в 1987 р. в його виступі на конференції в Швейцарії, Міжнародною організацією праці, що проводилася, під егідою ООН. З того часу цей термін, що позначав систематичне формування, оновлення і застосування знань з метою максимізації ефективності підприємств, обійшов весь світ, став предметом різносторонніх досліджень і обговорень, увійшов до практики багатьох підприємств як нового вигляду управлінської діяльності і нова функція управління. Значущість управління знаннями з кожним роком зростає, відображаючи об'єктивні вимоги розвитку наукоємкого виробництва, інформатизації суспільства і підвищення ролі людського потенціалу. У сучасних умовах інтелектуальний капітал стає головним джерелом створення стійких конкурентних переваг підприємств, посилення їх потенційної цінності і задоволення споживчого попиту, що динамічно розвивається. Спочатку управління знаннями розглядалося як феномен, що має відношення лише до тих галузей і виробництв, для яких характерні так звані високі технології, виготовлення нових зразків продукції безпосередньо на базі конкретних наукових досліджень і технічних розробок, технологічні новації. Однак практика спростувала такий вузький підхід до ефективного управління, довівши, що не може бути галузей, виробництв і підприємств, які не використовують інтелектуальний капітал у виготовленні продукції, наданні послуг і самих методах управління. Інноваційні процеси - це неодмінна умова розвитку всіх сфер діяльності в епоху технологічної і інформаційної революцій. В даний час цінність роботи, що виконується людьми, і вартість продукції і послуг, що продаються компаніями всіх галузей, багато в чому визначаються знаннями та інформацією, закладеною в них. Підприємства повинні навчитися управляти знаннями, тому що знання, з одного боку, перетворилися на найбільш важливий продукт і, з іншого боку, ефективне використання знань є ключовим чинником у вивченні потреб ринку і їх задоволенні найбільш інноваційним способом. Все більша кількість підприємств стають організаціями, що навчаються, розвивають свої інтелектуальні активи і наймають вищих посадових осіб по управлінню знаннями. Загально визнано, що знання є джерелом продуктивності, інновацій і конкурентних переваг. Багато менеджерів розуміют|, що на відміну від витрат фінансового капіталу використання знань веде до їх примноження і на відміну від натуральної сировини знання не втрачаються (чим більше вони розподіляються, тим більше виробляється продукції). В останні десятиліття в структурі загального фонду розвитку підприємств, що складається з інвестицій у фізичний капітал (основні фонди), а також вкладень людський капітал (витрати на освіту, підготовку і перепідготовку кадрів, охорону здоров'я і НДДКР), стала стрімко збільшуватися частка останніх компонентів, пов'язаних із зростанням ролі людського чинника. Якщо на початку XX століття в індустріально розвинених країнах основні фонди за вартістю більш ніж удвічі перевищували розміри накопичених інвестицій в людину, то в теперішній час співвідношення відмічених компонентів сукупного капіталу є якісно іншим. Сучасні господарські системи все більш трансформуються в економіку знань. Використання знань примножує результати господарської діяльності набагато ефективніше, ніж застосування будь-якого іншого виробничого чинника. На постіндустріальному просторі, найважливішим ресурсом виявляється не традиційний географічний простір з закріпленними на ньому виробничими потужностями, а інтелект і фінанси, що не знають матеріальних меж і вільно переміщуються шляхом використання інформаційних технологій. Перехід від індустріального суспільства до постіндустріального та інтенсивний розвиток інформаційних технологій скорочують значення чинників природного і соціального середовища, але підсилюють роль творчих сил особи, що бере участь у виробничій діяльності. З цієї причини ефективність сучасної економіки, включаючи прогрес матеріального виробництва, все більшою мірою визначається інтелектуально-творчим потенціалом та інформаційними ресурсами, ніж традиційними чинниками економічного розвитку індустріального суспільства. Глобалізація ринків і швидке розповсюдження інформаційних технологій трансформують економіку. По оцінках, основу більше половини валового внутрішнього продукту країн з розвиненою ринковою економікою складають інтелектуальні знання. Сюди відносяться такі галузі, як телекомунікаційна, виробництво обчислювальної техніки, розробки програмного забезпечення, фармацевтика, виробництво медичної техніки, освіта, розробка біотехнології, генна інженерія і цілий ряд інших. За останні два десятиліття високотехнологічні галузі майже подвоїли обсяг вироблюваної продукції, а власне наукоємні галузі розвиваються ще швидше. Причому найбільший потенціал розвитку мають інноваційно керовані галузі, де впровадження нововведень і адаптивність до ринку є новими джерелами конкурентних переваг. У цих умовах відбуваються докорінні зміни в критеріях оцінки ефективності управління. Ними тепер стають вимірники стану ресурсів: • інтелектуального капіталу; • інвестиційній активності; • задоволеності запитів споживача; • повноти і комплексності використання інформаційних технологій; • впливи ефективних комунікацій; • розвитку людських ресурсів; • можливостей адаптації до змінного середовища. В даний час на частку нових технологій в країнах з розвиненою ринковою економікою доводиться до 85% приросту валового внутрішнього продукту. Джерелом економічного підйому можуть бути насамперед знання, інтелектуальна творчість і інновації, які повинні переважати не тільки у виробництві, але і в управлінні. Про те, за якими напрями відбуваються зміни в управлінні під впливом розробки і використання нових технологий, свідчать дані таблиці 7.1. Таблиця 7.1 Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|