Нові форми умінь і знань використовуються для розробки нових технологій; працівники критичніше відносяться до оцінки результатів впровадження нових технологій; нові форми інтелектуальної діяльності поширюються в організації
Управлінські стосунки
Організаційна поведінка змінюється в напрямі посилення співпраці і взаємної відповідальності; менеджери і працівники розривають традиційні функціональні і ієрархічні стосунки і створюють нові ролі, які стирають лінії влади і ухвалення рішень
Методи координації
Технології стають багатим ресурсом, який дозволяє використовувати інноваційні методи розповсюдження і обміну інформацією, співробітництва; широкий доступ до інформації створює клімат колективної відповідальності, загальної власності і групового вирішення проблем
Завдяки різноманітним інформаційним потокам кожне підприємство має можливість миттєво дізнаватися про стан попиту і пропозиції, орієнтуватися на ринках сировини, праці, інновацій і тому подібне.
Для розкриття сутності терміну „знання” необхідно розглянути три поняття: данні, інформація та базпосередньо – знання.
Дані – це неструктуровані цифри і факти поза будь-якого контексту.
Інформація – це структурований потік даних у контексті.
Знання – це здатність застосовувати інформацію у конкретній сфері діяльності.
Отже, дані та інформація є так званими „запасами сировини” для формування знань (рис. 7.1).
Аналіз змісту, особливостей і характеру використання знань дозволяє виділити їх різновиди. Так, розрізняють процедурні, декларативні, епізодичні, евристичні і мета-знання.