• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особистість та група: очікування, конформізм, нонконформізм.

Поведінка людини,що узгоджується з діями колективу, спрямована на їх підтримку, розцінюється як колективістська.Поведінка особистості може бути конформною.Конформність у поведінці виявляється в тому, що людина пасивно пристосо­вується до оточення, не виробляє власної активної позиції, а на­магається поводитися відповідно до думки інших людей, присто­совуватися до їхніх вимог.

Конформізм— це така поведінка людини, яка характеризується зовнішньою відповідністю цілям колективу при внутрішньому роз­ходженні з ними. Взаємовідносини окремих членів у групах і ко­лективах складні й різноманітні. Вони можуть мати діловий харак­тер, коли їх підґрунтям є співпраця, спільна участь у реалізації важ­ливих виробничих справ, праці. Стосунки можуть бути особистісними, коли контакти між людьми встановлюються на ґрунті взаєм­них симпатій чи антипатій, доброзичливості чи ворожості. Кожна особистість у системі міжособистісних стосунків має свій статус, що визначається її особистісними якостями, популярністю, впли­вовістю.

Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах жит­тя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвива­ються стосунки, істотно позначаються різні об'єктивні чинники, що визначають успішність таких контактів або ускладнюють їх формування. Так, комфортні виробничі умови, забезпеченість не­обхідними засобами праці, чітка організація роботи неодмінно створюють сприятливі для взаємодії людей умови. Разом з тимважливий вплив на ефективність такої взаємодії справляє психо­логічний чинник: їх ставлення один до одного, психологічна та практична готовність до співпраці, індивідуально-психологічні особливості людей та ін. Найповніше суб'єктивний характер між­особистісних стосунків виявляється в сумісності людей.

Сумісність— це оптимальне поєднання якостей людей у проце­сі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

У психології виокремлюють такі чотири різновиди суміснос­ті: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психо­логічну.

Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що разом виконують певну спільну діяльність. Наприклад, максимальна продук­тивність фізичної праці можлива лише за умов, коли ті, хто разом її виконує, не поступаються один одному в силі та витривалості. Досить поширеними є критерії відбору за показниками фізичної сумісності у спорті при комплектуванні команд (групування за ваговими категоріями у важкій атлетиці).

Засадовими щодо психофізіологічної сумісності є особли­вості аналізаторних систем, а також властивостей нервової систе­ми. Цей різновид сумісності передбачає успішність взаємодії лю­дей у тих видах діяльності, де чутливість у межах тієї чи іншої аналізаторної системи є вирішальною. Так, робота на конвейєрі потребує певного темпу виконання виробничих операцій від кожного працівника. У разі невідповідності психофізіологічних характеристик когось із працівників процес порушується, а може і взагалі припинитися. Для двох контролерів спільна робота, пов'язана з розрізненням насиченості кольорів, буде неможли­вою, якщо у них гострота чутливості до кольорів буде різною. Ще більшого значення в межах цього різновиду сумісності набуває темперамент. Доведено, що найуспішніше взаємодіяти можуть два неоднакові темпераменти (холерик і флегматик, сангвінік і меланхолік), гірше — люди з однаковими темпераментами (два холерики, два меланхоліки). Разом з тим, як зазначалося, у ро­боті, яка потребує рухливої нервової системи від усіх її учасників, протилежні темпераменти непридатні.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. У цьому разі необов'яз­кова схожість характерів, здібностей, але обов'язкова їх гармонія.

Життєвий досвід показує, що контакти встановлюються швидше й виявляються міцнішими у людей з рисами характеру, що до­повнюють одна одну: одна людина — запальна та імпульсивна, інша — спокійна, поміркована, хтось є теоретиком, а дехто — практиком тощо.

Проте це не означає, що сумісними виявляються лише люди з протилежними рисами. Сумісність можлива і в разі збігу рис ха­рактеру чи інших особистісних якостей, проте ймовірність руй­нування спільноти за цих обставин вища.

Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, пе­реконань, соціальних і моральних установок, цінностей, став­лень. Усе це найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на них базується, — це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність.

Відсутність сумісності у групі людей, включених у виконання суспільно чи особистісно значущої діяльності, за певних умов мо­же спричинити конфлікт.

Конфлікт— це суперечність, що виникає між людьми у зв'яз­ку з розв'язанням тих чи інших питань соціального чи особисто­го життя. Стан конфлікту характеризується гострими негативни­ми емоційними переживаннями його учасників. Конфлікт може виявитися на рівні свідомості окремо взятої людини — це внутрішньоособистісний конфлікт, а також у міжособистісній взаємодії та на рівні міжособистісних групових стосунків.

Суперечності в міжособистісних стосунках не завжди спри­чинюються до конфлікту: чимало з них розв'язуються шляхом домовленості, досягнення консенсусу. У групах і колективах, які вже сформувалися і члени яких мають достатній досвід спільно­го співжиття, суперечності виникають не так часто, як у ново­утворених. Це пов'язане з тим, що завдяки взаємопізнанню та взаємній адаптації досягається такий рівень сумісності членів, коли небезпека розв'язання конфлікту зводиться до мінімуму. У групах і колективах, що перебувають у стадії становлення та розвитку, суперечності часто завершуються конфліктами. При­чинами цього можуть бути психофізіологічна та соціально-пси­хологічна несумісності, важкий характер окремих членів, зави­щена самооцінка тощо. В особистих взаємовідносинах що грун­туються на дружніх стосунках і спільності життєвих інтересів, несумісність рідко буває причиною конфліктів. Коли ж з якихось причин тенденції несумісності починають виявлятися у стосун­ках, взаємовідносини людей припиняються.

Дослідження сумісності при комплектуванні груп для вико­нання складної діяльності, пов'язаної з ризиком, має важливе значення для забезпечення її надійності та ефективності. Така робота виконується при підборі екіпажів для космічних польотів, груп альпіністів для сходження, виробничих груп, коли характер роботи потребує від її виконавців високого рівня узгодженості в діях і належних морально-вольових якостей.

Контрольні запитання

1. За якими ознаками поділяються групи?

2. Яка група може стати для особистості референтною?

3. Які ознаки мають групи різного ступеня організації?

4. Назвіть істотні ознаки колективу.

5. У чому полягає істотна відмінність між офіційним та неофі­ційним лідерами групи?

6. Чим визначається статус особистості в колективі?

7. У чому полягає суть методу соціометрії ів чому обмеженість його у варіанті, запропонованому Дж. Морено?

8. За якою соціометричною шкалою визначається статус члена групи?

9. Чи правильно наведена класифікація груп: велика, мала, ре­альна, умовна, референтна, офіційна, неофіційна, формальна, неформальна, колектив?

10. Чи завжди референтна група є для особистості взірцем ета­лонів поведінки, особистісних якостей?

11. Чи впливає на реальну популярність особистості статус фор­мального лідера? Обгрунтуйте свою думку.

12. Чи існують якості особистості, які є необхідними для лідерст­ва за будь-яких умов?

Тема 3.2. Психологічний та етичний зміст професійного спілкування

1. Суть та види спілкування. Функції та рівні спілкування.

2. Психологічні аспекти спілкування. Активність суб’єктів спілкування. Спілкування як взаємодія: орієнтація на контроль і розуміння.

Ключові поняття: спілкування, функції та рівні спілкування, психологічні аспекти спілкування,суб’єкти спілкування, вербальне та невербальне спілкування .

Література:

Основна:

1. Загальна психологія: Підручник \ О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська та ін. – К.: Либідь, 2005. – 464с.;

2. Максименко С.Д., Соловієнко в.О. Загальна психологія. – Підруч. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 704 с.;

Додаткова:

Психологія : Навч. посіб.\ за ред. О.В. Винославської . – 2009. – 390с.;

Читайте також:

1. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
2. Взаємозв’язок понять індивід, особистість, індивідуальність
3. Вплив колективу на особистість дитини.
4. Група: ДУ-618, ЗУ-617, ЗГ-617
5. Група: Категорії, що фіксують зміні, що відбуваються у МВ, як у двосторонніх та багатосторонніх відносинах, так і в рамках світової політичної системі в цілому.
6. Детермінанти ефективності менеджера як лідера зі змін: особистість лідерів зі мін, загальна ситуація, стиль лідерства та управління
7. Експериментатор: його особистість і діяльність. Ефект Пігмаліона або Розенталя.
8. Емоції і особистість
9. Життєвий шлях і особистість Ф. Стендаля.
10. Індивід і група: з чим і для чого людина приходить у групу
11. Індивід, суб'єкт, особистість, індивідуальність, універсум
12. Індивід. Індивідуальність. Особа. Особистість.

Переглядів: 1568