Проблема класифікації страшних історій

В основному страшні історії розповідають діти з шести-восьми і до дванадцяти років. Оскільки психологія страху дітей, що перебувають на різних вікових стадіях розвитку, відрізняється, російські фольклористи А. Мутіна, В. Череднікова [50; 70] за основу класифікації страшилок як дитячого фольклору взяли віковий критерій. Дослідниці пропонують таку класифікацію жанру в залежності від віку виконавців:

1) оповіді з трагічним фіналом, виконання яких належить дітям шести-восьмилітнього віку. Сюжети страшилок відображають проблеми, які хвилюють дітей цієї вікової групи – страх смерті, втрати близької людини, протиставлення “свого” (реального) світу й “чужого” (потойбічного), що починається за порогом свого дому та населений злими фантастичними істотами й предметами. “Свій” простір знайомий дитині, обжитий нею. Це межі кімнати, дому, квартири, де проживає сім’я. Нещасливі випадки трапляються, коли хтось із сім’ї порушує цілісність “свого” світу: помирає дідусь або бабуся, батьки чи старші відлучаються з дому або ж приносять у дім якийсь предмет із “чужого” світу.

Діти від шести до восьми років свято вірять в існування фантастичних предметів і достовірність того, що відбувається у страшних історіях. Злотворці або предмети-шкідники несуть в усталену дитячу картину світу зло, вони можуть заподіяти смерть усім членам родини.

Розповідачі означеної вікової групи переконані в потойбічній, надзвичайній природі зла. Пізніше фантастичне походження злих персонажів забувається, діти вчаться розпізнавати соціальну природу зла, і місце фантастичних злотворців займають образи відьом, що шкодять за допомогою магії, чи бандитів, що використовують технічні засоби.

2) оповіді, що належать дітям від дев’яти до дванадцяти років, мають свої особливості. У них зло не є абсолютним і непереможним, тому трагічний фінал часто відсутній. Зло має соціальне походження, тому боротьба з ним може бути результативною за умови правильної поведінки потенційної жертви. Страшні історії дітей цієї вікової групи творяться під впливом засобів масової інформації, детективних сюжетів кіно та літератури, тому кульмінаційною в цих історіях є не трагічна розвязка, а поєдинок дитини зі злом, поетизація героїки вчинку. Діти підліткового віку вважають себе достатньо сильними для того, щоб самостійно боротися й перемагати свої страхи. У сюжетах страшилок з’являються образи добрих помічників, таких, наприклад, як міліціонер, що з’являється в останню хвилину й нейтралізує злотворця, врятовуючи тим самим героя.

3) ігрові страшні історії, що свідчать про те, що процес перемоги над страхом проходить успішно, а віра в абсолютну природу зла зникає. У сюжетах цих страшилок з’являється сміхове начало – висміювання смерті є важливим етапом у боротьбі зі страхом смерті. Тому страшні історії, що мають гумористичні риси, можна назвати ігровими страшними історіями. Діти використовують їх з метою налякати. Вони належать оповідачам старшої вікової групи й адресовані молодшим. Ігрові страшилки відрізняються прагматичною метою розповідача – повеселитися, налякавши інших. Для сюжетів таких страшних історій притаманні трикратні або багатократні повтори з наростаючим ефектом й ігровою розв’язкою, ритмічна будова, поєднання в кульмінаційний момент розповіді слова-крику з несподіваним жестом чи рухом, наприклад, “Віддай моє серце!”. Сам розповідач не вірить у страшну розв’язку історії, але до останнього приховує істину від слухачів, бо заставляє їх повірити в зображувані події, щоб потім разом посміятися над їхньою довірливістю й некритичністю.

4) Страшні анекдоти. Вони відрізняються тим, що в основі сюжету лежить анекдотична ситуація, яка сприймається як жахлива. Розгортається такий собі ігровий діалог, в ході якого виявляється подвійна природа явищ чи світоглядів учасників діалогу. Напруга знімається в результаті визнання можливості співіснування різних точок зору на одне й те ж явище чи подію, наприклад: “Тут живе Степан Бендера?” – “Так-так-так” – відповів кулемет”.

Вікові особливості дітей-розповідачів страшилок визначають не лише прагматику, тип розв’язки, а й тематику та художню, зокрема, образну систему страшних історій: сюжетно-композиційна будова творів ускладнюється завдяки трикратним повторам та прийому ступінчатого звуження образів, твір набуває ознак казкової прози або політичного фольклору, включає елементи фільмів жаху, детективів, образно-персонажна система розширюється.

Розглянута нами класифікація страшних історій, яку запропорували російські дослідниці, вирізняється повнотою охоплення жанру страшилок. Але, на наш погляд, запропонована класифікація має й певні недоліки. Оскільки в її основу покладено віковий критерій, то третя й четверта групи страшилок мусили б мати чітку вказівку на вікові особливості дітей. Очевидно, що чіткі вікові межі в класифікації відсутні тому, що достеменно їх визначити неможливо. То чи варто брати за основу розмежування страшилок на групи віковий критерій, запозичений із педагогіки та психології? Можливо, доцільним було б використати суто літературознавчий підхід, що дає підстави розподілити твори за тематичним або сюжетно-композиційним принципом на страшилки з трагічною, героїчною, ігровою та анекдотичною розв’язками. Педагогічний термін “ігрова розв’язка” варто замінити філологічним – “гротескна”. Гротеск полягає у свідомому деформуванні, порушенні розмірів та форм предметів, перебільшенні та применшенні, шаржуванні, зображуванні “світу навиворіт”, поєднанні несумісних ознак, різких контрастів [42, c. 244].

За тематичним принципом також можна виокремити ті ж самі чотири групи страшилок: трагічні, героїчні, гротескні (анекдотичні). Запропонована класифікація відповідає віковим особливостям дітей: сюжети з трагічною розв’язкою характерні для вікової групи дітей 6 – 8 років, з героїчною, гротескною та анекдотичною – для дітей 9 -12 років.

Оскільки дослідження страшних історій як жанру сучасного фольклору в українській фольклористиці лише розпочинається, для перевірки цієї гіпотези необхідно продовжувати роботу по збиранню, впорядкуванню та критичному осмисленню страшилок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Генеза та функціональне призначення жанру	\|	Міфологічна логіка страшилок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.