МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Міфологічна логіка страшилок
Міфологічна логіка дитини активізується приблизно в шестилітньому віці, коли діти задають запитання, наприклад, про таємничість буття, про невідворотність смерті, на які дорослі не знаходять відповіді: чому люди помирають, чому помирають не лише старі, а й молоді й навіть діти. Страшні історії виникають внаслідок колективного пошуку дітьми відповідей на запитання, які їх тривожать і на які індивідуальна логіка маленької особистості відповісти не може. У таких випадках діти послуговуються міфологічним мисленням, так званим прийомом бриколажу (термін Клода Леві-Строса), коли дитина оперує не сучасними поняттями, а вже відомими їй образами й знаками, за аналогією об'єднуючи їх відповідно до ситуації в нові сполуки через низку перетворень. Сучасна дитяча міфологія, невід'ємною складовою якої є страшилки, послуговується джерелами міфології, фольклору та сучасного мистецтва дорослих (розповіді про привиди, смерть, демонічних персонажів тощо); черпає матеріал із засобів масової комунікації (новини та фільми жахів), а також побуту й норм поведінки міської культури. У міфологічні сюжети страшних історій вплітаються вимоги й погрози дорослих, які діти чують у ранньому віці: «Коли я була маленькою, мама йде на роботу, а я дуже плачу, хочу йти з мамою. А бабуся Надя каже, що не можна плакати, бо маму вкрадуть, а мене продадуть. Тому я вже не плачу”. Або: “Старша сестричка каже: «Сиди тихо, бо прийде зелена тітонька і забере мене з собою, де буде заставляти мене плакати». Я дуже боюсь цієї тітоньки, тому й сиджу тихо”. Дитяче уявлення про навколишню дійсність невіддільне від фантазії, тому погрози дорослих у текстах страшилок здійснюються: “Один хлопчик (ви його не знаєте) завжди плакав за мамою. Йому казали, щоб він не плакав, бо перетвориться у дівчинку. А він не повірив і кожного дня плакав. А потім, Бах! І перетворився у дівчинку і зараз плаче ще більше”. Або: “Якщо ви будете багато плакати, то коли станете бабусею, будете як Баба-Яга. Баба-Яга в дитинстві була дуже вразливою дівчинкою, але багато плакала і потім перетворилася у Бабу-Ягу”. Наявність у страшилках сучасних побутових реалій дає підстави дослідникам інтерпритувати їх як породження ХХ ст.: “Дату виникнення цих історій можна вирахувати з точністю до п’ятирічки. Рік 1934 і інші... Не лише сталінська м’ясорубка відобразилася в цих історіях, а й дефіцит, коли ніяких штор, окрім чорних, ніяких рукавичок, окрім червоних, у магазинах не було. Без перебільшення по цих розповідях можна вивчати новітню історію СРСР”[69, с. 53]. Вдома дитина може одночасно співіснувати в двох різних реальностях – у звичному світі оточуючих предметів, де розпоряджаються і оберігають дитину дорослі, і в уявному власному світі, накладеному поверх буденності. Він теж реальний для дитини, але невидимий для інших людей. Відповідно для дорослих він недоступний. Хоча одні й ті ж предмети можуть бути в обох світах відразу, маючи, однак, там різні сутності. Ось начебто просто чорне пальто висить, а подивишся – наче хтось страшний. У цьому світі дитину захистять дорослі, в тому вони допомогти не можуть, тому що туди не вхожі. Тому, якщо в тому світі стає страшно, треба швидше бігти в цей, та ще й голосно кричати: «Мамо!» Іноді дитина сама не знає, в який момент зміняться декорації і вона потрапить в уявний простір іншого світу – це буває несподівано і миттєво. Звичайно, частіше так трапляється, коли дорослих немає поблизу, коли вони не утримують дитину в повсякденній реальності своєю присутністю, розмовою. Для більшості дітей відсутність батьків вдома – важкий момент. Вони відчувають себе залишеними, беззахисними, а звичні кімнати та речі без дорослих як би починають жити своїм особливим життям, стають іншими. Так буває вночі, в темряві, коли відкриваються темні, потаємні сторони життя фіранок і шаф, одягу на вішалці і дивних предметів, яких дитина раніше не помічала. Якщо мама пішла в магазин, то деяким дітям навіть удень страшно поворухнутися в кріслі, поки вона не прийде. Дитина відчуває себе беззахисною, якщо їй, як їй здається, недостатньо люблять, часто засуджують і не визнають, залишають надовго на самоті, з випадковими чи неприємними людьми, кидають одну в квартирі, де є чимось небезпечні сусіди. Оскільки тема захищеності будинку і страшних фантазій актуальні практично для всіх дітей певного віку, вони знаходять своє відображення в дитячому фольклорі, в традиційних страшних історіях, які усно передаються від покоління до покоління дітей.
Висновки.Отже, парадигматичний аналіз концепту “страх” і традиції лякати в дитячій культурі дає право стверджувати, що на основі успадкованих архетипних образів підсвідомості, традиційного світобачення, певного життєвого досвіду (почуте від дорослих, побачене в реальності чи сні) діти наповнюють новим змістом сталі міфологічні й фольклорні структури, продукують різноманітні сюжети настрашок і картин жахів, у яких діють вигадані істоти-злотворці, представника потойбіччя, що знищують своїх жертв. Прагматична мета жанру настрашок – допомогти дітям колективно перебороти свої страхи, навчитися керувати своїми емоціями. Незважаючи на поширення жанру серед дітей, його дослідження в українській фольклористиці далеке від завершення. Окрім містичних, варто виокремити й настрашки соціального змісту, які чекають на увагу науковців. Фольклористи й студенти філологічних факультетів ведуть активну збирацьку роботу, проводиться систематизація творів цього жанру. Але для повного з’ясування проблеми настрашок необхідна подальша робота, направлена на осмислення жанру.
Читайте також:
|
||||||||
|