Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Філософія Просвітництва і Романтизму у кінці XVIII - першій третині XIX ст..

 

Традиції філософії романтизму отримали свій розвиток у спадщині Якова Павловича Козельського (1728-1794). Найбільш відомими його творами є «Філософські пропозиції» (1768), «Міркування двох індійців Калана та Ібрагіма про людське пізнання» (1778). Вивчаючи положення філософії, він вважав, що з одного боку від філософії розташовується релігія, а з іншої – науки. На його думку відмінність філософії від теології в тому, що вона розглядає природні тіла. Він пропонує оригінальну класифікацію наук на основі своєрідності тіл (рідинні, тверді, стан вогню, газообразні та ін.). Призначення філософії – загальне знання про природу і суспільство. Вона ділиться на теоретичну (логіка і метафізика) і практичну (юриспруденція і право). П. Козельський в своїх поглядах на метафізику в основному дотримується поглядів Вольфа. Відповідно розрізняються речі, які можуть бути простими і складними. До простих відносяться вежи, які мають суть і існування, наприклад, душу і дух. До складних речей відносяться матеріальні, які володіють різноманітними якостями. Головна якість матеріальних речей – простір і час необхідність і випадковість, кількість і якість, причина і наслідок. Душа характеризується наявністю волі і розуму, як і дух, який буває кінцевим, тобто людським і нескінченним, тобто божественним. У соціальній філософії П. Козельський дотримується концепції природного права.

Найбільш відомий твір Петра Дмитровича Лодія «Логічні настанови, спрямовані на пізнання і відрізнення істинного від хибного» було заборонене. З погляду П. Лодія філософія є способом освіти розуму і серця. Згідно І. Канта він розрізняє її на теоретичну і практичну частини, які не можуть існувати самостійно. Він виділяє філософію, яка ґрунтується на даних зовнішніх відчуттів («фізика») і розуму («метафізика»). Філософія, яка вивчає людину, – антропологія, при цьому такий її розділ як «фізіономіка» вивчає відношення людини і тіла, а «педагогіка» - поведінка людини. У свою чергу, розділ, який вивчає тіло називається «соматологією», а душу – «пневматологія». Цінність філософії, по П. Лодію, в тому, що вона допомагає людині пізнавати самого себе. У гносеології визначальне значення надається плотському пізнанню. При цьому підкреслюється важливість абстрактного пізнання, яке ґрунтується на точному визначенні і використанні логіки.

Філософські погляди Іоганна Батиста Шада (1758-1834) сформувалися під впливом І. Фіхте, і відповідно, його роботи присвячені до критики кантівської філософії, і особливо розмежуванню суб’єкта і об’єкту. Надалі він захоплюється ідеями Ф. Шеллінга. З точки зору Й. Шада, розум спочатку єдиний, тому він заперечує розмежування Канта на розум теоретичний і практичний. Розвиваючи ідеї Ф. Шеллінга, він вважає, що природа знаходиться в стані динамічного розвитку в процесі подолання суперечностей. До суперечностей неживої природи він відносить тяжіння і відштовхування, а до розумної – мислення і бажання. Єдність протилежностей живої природи забезпечує любов як верховна сила. У соціальному житті примирення досягається в результаті виникнення єдності між абсолютною свободою і необхідністю. Основою єдності виступає закон, який повинен відповідати розуму і необхідності прояву волі людини. Й. Шад критикує рабство тому, що закон принижує волю людини. Людина сама повинна прагнути до самовдосконалення за допомогою дозволу суперечностей, слідуючи законам природи, якими повинне визначатися соціальне життя.

У західноєвропейській філософії романтизм виникає як зіставлення Освіті. Він ґрунтується на запереченні ролі розуму і виділенні пріоритету ірраціональних пластів людського існування. Найбільш яскраві його представники – йєнські романтики і Ф. Шеллінг, потім його окремі риси виявляються в творчості Ф. Ніцше, В. Дільтея, О. Шпенглера, а також у філософії екзистенціалізму.

Світобачення М.В. Гоголь (1809-1852) звернено до вивчення прояву людини в недосконалому суспільстві. Він створює дивовижну галерею негативних образів, в яких утілилися людські пороки. За допомогою їх виявлення Гоголь припускав виправити людину як істоти соціальної. Вихідною позицією максимуму є закон даний Христом, якого кожен повинен виконувати на своєму місці і на своєму посаді. Таке відношенні до людини декілька нагадує філософську позицію Р. Сковороди, з тією тільки різницею, що Гоголь акцентує всю увагу тільки на негативному. Як з Г. Сковороди, та і з М.Гоголю, людина повинна виконати своє божественне призначення і бути готовим прощати чужі гріхи. Він застерігає від уявної величі, що досягається за допомогою високих посад. Закликає любити ближнього, оскільки тільки тоді може виявитися милість Божія. Проте в цьому зануренні в недосконалість людини полягає ризик, якого не уникнув и М. Гоголь. Викриття зла за допомогою його тотального заперечення і є власне зло. Він не залишає фактично ніякої надії людині, що викривається, і в цьому полягає трагедія М. Гоголя. Вже за гранню творів Гоголя намітився вихід з безвиході недосконалості – це освіта, яку він розуміє як здатність використовувати розум. Але знову ж таки на шляху розуму встають лінощі і боязкість, оскільки саме вони заважають утілити виводи розуму. М. Гоголь ставить питання: у чому полягає причина розумності тих, хто від природи не отримав ніяких дарувань. Відповідь на питання він бачить в бажанні християнського подвигу, «бажання бути краще і заслужити овації на небесах». Не випадково він заперечує те, що розум є вищою здатністю, більш того, він наділяє його «поліцейською посадою». У цьому полягає фактично повне розчарування в можливостях освіти. Він вважає, що розум може бути вищою здатністю, якщо він не залежить від пристрасті. Якщо ж він охоплений пристрастю, то стає страшною руйнівною силою. Тому він вважає, що вищою здатністю можна вважати тільки мудрість, яку дає Христос. Для нього освіта стає не здатність оволодіти яким-небудь знанням, а можливість очиститися Христом, оскільки «Світло Христове освітлює всіх».


Читайте також:

  1. XVII-XVIII ст.
  2. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
  3. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
  4. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
  5. Адміністративно-територіальний устрій, економічне становище українських земель у першій половині ХІХ ст.
  6. Академічна філософія кінця – XIX – поч. XX ст.
  7. Анатомічна будова кісток вільної нижньої кінцівки
  8. Анатомія кісток верхньої і нижньої кінцівок та їх з’єднання
  9. Антична філософія
  10. Антична філософія.
  11. Антична філософія.
  12. Антропологічно-гуманістична філософія XX ст.




Переглядів: 1892

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Гуманістичні та реформаційні ідеї кінець ст. XV – качан XVII ст.. | Київська релігійна школа

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.