Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Філософські ідеї поч. ХХ століття

 

Початок ХХ століття, час соціальних конфліктів, знайшло філософське осмислення у філософії цього часу. Богдан Олександрович Кистяковський (1868-1920) є представником неокантіанства, зокрема випробував вплив Г. Зіммеля і Віндельбандта. Свою філософську концепцію він називає «науково-філософський ідеалізм». Б. Кистяковський проблеми відношення наукової філософії і природознавства. Результатом цього розмежування стало переконання про неможливість дослідження соціальної реальності і допомогою методів точних наук, оскільки вона є миром ціннісної організації економічного, соціального і духовного життя народу. При цьому історичний досвід оформляє своєрідність національної культури. Він визначає стан соціальних наук того часу як кризове і критикує неспроможність двох підходів при вирішенні соціальних проблем. Перший пов'язаний з прагненням об’єднати неокантіанство з містицизмом, що приводить до виділення пріоритету віри, другої, – це марксизм, який розглядає реальність як те, що повинно бути виправдано теорією. Б. Кистяковський вважає, що необхідно брати до уваги неможливість розгляду соціальних явищ як причинно-наслідкових відносин, а трактувати їх як встановлення певних норм, який формуються не тільки суб'єктивно, але і стихійно. Тому історична необхідність завжди дана як випадковість, само виникнення якої залежить від своєрідності соціальної культури. Тому при дослідженні соціальної реальності слід дотримуватися методологічного плюралізму, взаємодоповнюваної різних аспектів розгляду проблеми.

Володимир Іванович Вернадський (1863-1945) вражає різносторонністю наукових інтересів, зокрема в області геохімії, гідрохімії, радіогеології, мінералогії, кристалографії. Він один з представників антропологічного напряму у філософії, який акцентує увагу на відносини людини і Космосу. Це знайшло свій вираз в створенні концепції ноосфери, яка отримала свій розвиток в ученні П.Т. де Шардена. Він звернув увагу, що з появою людини в біосфері починає з'являтися раціонально організована воля. Тим самим розум включається в живе ціле Космосу і стає планетарним явищем. Тобто він виявляє себе не тільки як соціальна, але і природна сила, завдяки чому біосфера доповнюється ноосферою. Розвиток розуму приводить до того, що діяльність людини регулюється «етикою особи».

На початку ХХ століття українську ідею продовжує розвивати Михайло Сергійович Грушевський (1866-1934). Його історіософська концепція в значній мірі визначається його захопленням історико-соціологічною методологією, Е. Дюрнгеймом, що розробляються, М. Вебером, Л. Леві-Строссом, а також ідеями позитивістів О.Конта и Г. Спенсера. Він обґрунтовує необхідність синтезу історичного і соціологічного дослідження. М. Грушевський вважав, що дослідження історії повинне слідувати не шляхом апріорних виводів, а за допомогою критики на основі фактів, при цьому повинні братися до уваги біологічні, економічні, а головним чином, психологічні чинники. Основним об’єктом дослідження він виділяє народ, який характеризується певними антропологічними особливостями і культурою. Їх формування і розвиток визначає особливості індивідуальності народу. Для того, щоб її виявити, необхідно звернутися до вивчення умов буття, які і показують своєрідність національного самовизначення, енергії розвитку. Важливе значення має характер державного пристрою і те, наскільки воно відповідає народним бажанням і потребам. Він також звертає увагу на те, яким чином інтелігенція відображає народне і яким чином виражає, тобто указує на те, що кожен історичний діяльно – продукт певного соціального середовища. Потреба і характер національної самосвідомості по М. Грушевському визначається національними відносинами, але при цьому він вважає, що прагнення до самобутності не повинне виражатися в утиску самобутності інших. При аналізі культури українського народу під підкреслює її «сільську природу», і указує, що саме в ній інтелігент повинен знайти витоки. Він затверджує автентичність української нації, пов’язуючи її з особливостями слов'янських племен. Обертає на особливе значення козацтва для розвитку української державності.

У розвитку соціальних ідей значне місце займає спадщина Володимира Кириловича Винниченко (1880-1951). Основні проблеми, які він вирішував, – це дослідження шляхів до щасливого життя, а конкордизм (concordia - згода) розглядався як система методів і правил боротьби з нещастям. Основну причину відсутності результатів він бачить в припущенні про гріховну суть людини, і покладання відповідальності на царів, королів, князів або злу волю чужого народу. Щастя В. Винниченко визначає як сукупність таких передумов, в результаті яких стає можливою постійна радість життя. Це можливо за умови рівноваги між різними цінностями буття: багатства, слави, здоров’я, любові, розумності та інш. Він виводить «закон узгодження елементів буття». Головною перешкодою на шляху досягнення щастя він рахує соціально-економічну нерівність, яка має давню історію. Тому В. Винниченко не приймає нерівність як капіталізму, та і соціалізму з його революційними методами. Єдиний вихід, на його думку, затвердження колективної власності, тобто колекторатії, яка дозволить досягти згоди в суспільстві. Саме досягнення згоди і є єдиною умовою досягнення щастя, здійснення якого можливо не тільки в рамках суспільства але і по відношенню до природи. Саме тому перше серед 13 правив конкордизму наступне: «У усіх галузях життя звільняйся від гіпнозу релігії і будь простою частиною природи». В. Винниченко наполягав на розповсюдженні цих принципів в масштабах всіх держав і проголошував необхідність створення «Єдиної Федеральної Республіки Конкордістська Земля».

 


Читайте також:

  1. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
  2. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
  3. Англійський реалістичний роман останньої третини ХІХ століття
  4. Визвольна революція українського народу сер. 17 століття. Воєнні дії 1648-1649 р.р.
  5. Господарського розвитку українських земель у ХVІ-ХVІІ століттях.
  6. Дві пропозиції XX століття
  7. ДЖУЗЕПЕ ВЕРДІ Й ІТАЛІЙСЬКА ОПЕРА XIX СТОЛІТТЯ
  8. Еволюція неокласичної теорії на початку XX століття
  9. Економіка незалежної України в 90-ті роки ХХ століття
  10. Економічна думка в Україні у другій половині ХІХ століття
  11. Економічна думка в Україні у другій половині ХІХ століття
  12. ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА ХХ СТОЛІТТЯ




Переглядів: 368

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Академічна філософія кінця – XIX – поч. XX ст. | Проблема пізнання: скептицизм і агностицизм, наївний і критичний реалізм, суб’єктивний та трансцендентальний ідеалізм. Ірраціоналізм.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.