Поняття та загальна характеристика цивільної правоздатності і цивільної дієздатності громадян і юридичних осіб.

Як уже зазначалося, захист права власності забезпечується насамперед нормами цивільного права. Право власності фактично є серцевиною цієї галузі права. В основі цивільно-правового регулювання лежать передусім майнові відносини, предметом яких можуть бути конкретні речі, майно, а також інші блага (роботи, послуги).

Цивільне право регулює також і деякі немайнові відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням особистих прав, невід'ємних від особи.

Особисті немайнові права поділяються на дві групи:

1) права, що пов'язані з майновими правами (права автора у галузі літератури, мистецтва, науки тощо, де окрім авторства особа має право і на гонорар);

2) права, що не пов'язані з майновими правами (право на ім'я, недоторканність особистого життя, честь, гідність).

Особливістю цивільно-правових відносин є те, що їх учасники (суб'єкти) характеризуються юридичною рівністю, майновою відокремленістю і певною автономією (вільним волевиявленням). Юридична рівність учасників цивільних правовідносин відрізняє ці правовідносини від інших — фінансових, податкових, адміністративних. Ступінь автономії і майнової самостійності може бути різним. Найбільш широкими вони є у громадян і приватних підприємств. Автономна воля і майнова самостійність державних і комунальних підприємств певним чином обмежуються.

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: фізичні особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства; юридичні особи — державні підприємства, організації та установи, приватні підприємства, кооперативи, господарські товариства, фермерські господарства, іноземні підприємства, громадські організації, релігійні організації, партії тощо. У цивільних правовідносинах можуть брати участь також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні юридичні особи, іноземні держави.

Об'єктами цивільних правовідносин є матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких сторони (суб'єкти) вступають між собою в цивільні правовідносини. Такими об'єктами є: речі, дії, результати духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага та ін.

Речі— найпоширеніший об'єкт цивільних правовідносин, оскільки за допомогою їх задовольняються істотні потреби громадян та організацій. Річчю визнається предмет зовнішнього (матеріального) світу, який перебуває у натуральному стані в природі або створений працею людини. Юридичне поняття речі не завжди збігається з побутовим значенням цього слова. У цивільному праві під річчю розуміють будинки і промислові комплекси, цистерни з нафтою і газопроводи, земельні ділянки і тварин тощо. .

Речі у цивільному праві класифікуються за різними ознаками. У зв'язку з цим вони поділяються на рухомі та нерухомі; засоби виробництва й предмети споживання; речі, що знаходяться у цивільному обігу, обмежені в обігу і вилучені з цивільного обігу; речі індивідуально визначені і родові; речі споживні і непоживні; речі подільні і неподільні; речі головні і приналежні; плоди і доходи; живі і неживі речі.

Для поділу речей на рухомі й нерухомі є та підстава, що нерухомі речі (житловий будинок та інші будови виробничого і невиробничого призначення, наприклад фабрики, мости, трубопроводи), пов'язані з землею, як правило, мають значну вартість. У разі відділення від землі вони втрачають звичайне призначення і відповідно знижуються в ціні. До нерухомості належать також земельні ділянки і багатолітні насадження. Угоди з нерухомістю (купівля-продаж, дарування, обмін та ін.) підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній державній реєстрації.

Засоби виробництва поділяються на основні та оборотні. До основних належать: будівлі, машини, устаткування, засоби транспорту і зв'язку. У виробничому процесі вони використовуються тривалий час. Оборотні засоби — це сировина, основні й допоміжні матеріали, паливо, запасні частини тощо.

Предмети споживання використовуються безпосередньо людиною — це продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту тощо. Ці види речей розрізняються за своїм правовим режимом.

Речі, щодо яких закон дозволяє вільну торгівлю без будь-яких обмежень, знаходяться у цивільному обороті. Речі, щодо яких закон встановлює спеціальний порядок відчуження і придбання, обмежені в обігу (мисливська зброя, деякі ліки). Речі, заборонені законом для вільної торгівлі, вилучені з цивільного обігу (наркотичні речовини, сильнодіючі отрути).

Індивідуально визначені речі наділені характерними ознаками, що вирізняють їх з безлічі однорідних речей і тим самим індивідуалізують їх (картина відомого художника, годинник з дарчим написом). Родовими вважаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду (борошно, картопля, цегла, гроші). Родові речі вимірюються числом, вагою, обсягом тощо і є замінними. Індивідуально визначену річ замінити не можна, бо інша така річ не може мати тих індивідуальних ознак, які важливі для її власника.

Речі, які при споживанні перестають існувати, — споживні (продукти харчування). Речі, які служать людям у процесі споживання тривалий строк, — неспоживні (одяг, взуття, будинки, меблі).

Якщо при поділі річ втрачає своє цільове призначення, вона є неподільною (швейна машина, магнітофон, кінь). Якщо при поділі річ не втрачає свого господарського призначення, вона подільна (хліб, молоко, вугілля).

Під головною річчю розуміють таку річ, яка має самостійне значення в цивільному обігу, тобто є незалежною від інших речей. Приналежною визнається річ, яка має служити головній речі і пов'язана з нею спільним господарським чи іншим цільовим призначенням (футляр до скрипки, рама до картини, ключ до замка). Правове значення цього поділу полягає в тому, що приналежна річ слідує долі головної речі, якщо законом або договором не встановлено інше (якщо виставлено на продаж годинник з ланцюжком, то покупцю за зазначену суму передаються і годинник і ланцюжок).

Плоди— це природне породження самої речі (приплід тварин, плоди фруктових дерев). Доходи — це те, що приносить власнику експлуатація його речей (доход від перевезення пасажирів автомашиною). Плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Живі речі (живі істоти), на відміну від неживих речей, підлягають спеціальному правовому регулюванню (заборона жорстокого поводження, певні правила утримання, заборона садистських засобів ловлі тварин та ін.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цивільне законодавство.	\|	Цивільна правоздатність, дієздатність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.