• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

У період з 1992-2002 рр.

Таблиця 1. Структура злочинності неповнолітніх за 1998-2004 рр.

(за даними МВС України)

В цілому у 2004 р. на відміну від 2003 року відбулися зміни в динаміціпідліткової злочинності. Неповнолітніми та за їх участю вчинено 30950 тис. (–7,6%.) кримінальних діянь. Майже 70 % розслідуваних злочинів, учинених підлітками, відносяться до групи тяжких та особливо тяжких. Зросла кількістьучинених цією категорією громадян грабежів, розбоїв, шахрайств, в той час як кількість крадіжок, хуліганства та ДТП із смертельними наслідками зменшилася, відповідно –10,4%, -9,4% та 1,7%.

Кожна дев'ята викрита у скоєнні злочину особа - неповнолітній. Найбільш висока питома вага злочинності серед підлітків у 2004 р. відмічалася у: Луганській, Донецькій та Дніпропетровській областях(у 2003 р. найбільш висока питома вага неповнолітньої злочинності відмічалась у: Закарпатській, Луганській областях та у м. Севастополі).

Таблиця 3. Виявлено неповнолітніх осіб, які вчинили злочини у період з 1998 по 2004 рр. (за даними МВС України)

Таблиця 4. Кількість неповнолітніх, засуджених у 1992-2002 рр.

Злочинність неповнолітніх - це сукупність всіх злочинних діянь та проявів, які вчиняються неповнолітніми особами (які не досягли віку кримінальної відповідальності та 18-річного віку) на певній території за відповідний період часу.

Підставою виділення злочинності неповнолітніх в окремий вид є те, що цією категорією злочинців вчиняється значна кількість злочинів, у тому числі корисливої та корисливо-насильницької спрямованості, в якій переважають тяжкі злочини. Це свідчить про те, що заходи, які спрямовані на загальне попередження злочинності, не впливають позитивно на категорію неповнолітніх злочинців, а інколи і навпаки, лише заохочують їх до вчинення нових, більш жорстоких та зухвалих злочинів.

Особливості злочинності неповнолітніх - проявляються в її рівні, структурі, динаміці, детермінантах і мотивації; відповідно, є специфіка організації боротьби з нею; обумовлюються особистісними якостями неповнолітніх та їх статусом у суспільстві:

1) істотно відрізняється від злочинності дорослихза віковими групами: виділяють 4 групи неповнолітніх (Вікові групи злочинців: I-10-13 років; II-14-18 років; III-19-21 рік; IV-22-25 років), а серед дорослих - десятки вікових груп;

2) значна кількість злочинів розглядається як прояви вікової незрілості, бешкетництва (дрібні крадіжки в школі, у сусідів, в магазині);

3) відносно високий рівень латентності (На практиці приблизно чотири з кожних п'яти вчинених підлітками злочинів не становлять значної суспільної небезпечності. Особливо це стосується крадіжок у друзів, у навчальних закладах, відбирання невеликих грошових сум у молодших підлітків, хуліганських проявів. Тому певна кількість кримінальних справ припиняється у процесі проведення дізнання чи досудового слідства з різноманітних нереабілітуючих обставин. Іноді батьки, вчителі, сусіди, підлітки самі не повідомляють в правоохоронні органи про злочинні дії неповнолітніх – “хвилюються за їх майбутнє”);

4) злочинність неповнолітніх значно чутлива внаслідок підопічного стану неповнолітніх у суспільстві щодо їх розвитку, виховання, постійного контролю, охорони від негативного впливу;

5) кожен 2-3 неповнолітній, що вчинює протиправні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності мав кримінальний досвід і вчинював діяння, передбачені Кримінальним кодексом;

6) значна кількість злочинів вчиняється відносно членів сім’ї або інших родичів (іноді потерпілими стають самі неповнолітні, частіше всього це злочини насильницького характеру);

7) характерною особливістю злочинності неповнолітніх за останні 33 роки (1972-2004 роки) є тенденція до її зростання (у 1972 р. неповнолітніми та з їх участю було вчинено 10066 злочинів, а у 2003 р. – 33493 злочинів. Але починаючи з 2004 року намітилася тенденція до зменшення рівня злочинності неповнолітніх) при досить значному скороченні рівня народжуваності.

Однак багато обставин, що впливають на злочинність неповнолітніх названих груп, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10-13 років), а також у осіб молодіжного віку (18-21 та 22-25 років), що важливо враховувати при розробленні профілактичних заходів. Законодавство деяких країн, наприклад Великої Британії, Індії, деяких штатів США, передбачає верхню межу неповнолітнього віку до 21 року. Є розбіжності і при визначенні нижньої межі (у КК Польщі мінімальний вік кримінальної відповідальності встановлений з 16 р., у КК Франції – з 13 р., у деяких штатах США - від 7 до 14 р., якщо особа здатна усвідомлювати характер вчинених діянь тощо). В Україні деякі вчені (к.ю.н. Мороз В.Ф.) вважають, що в КК України за особливо тяжкі злочини (наприклад, умисне вбивство, зґвалтування, умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень тощо) необхідно знизити вік кримінальної відповідальності з 14 р. до 11 р. Це пояснюється тим, що особи у віці від 11 до 14 р. вже розуміють, що таке життя, смерть, біль, усвідомлюють значимість своїх діянь.

Зазначене створює певні труднощі при аналізі процесів і обставин, що впливають на злочинну поведінку неповнолітніх, виявлення тенденцій і закономірностей цієї злочинності. Тому вивчення тенденцій у динаміці злочинності неповнолітніх, розроблення заходів щодо її профілактики повинні вестись з урахуванням даних про правопорушення серед дітей і підлітків (вікова група від 10 до 14 років), неповнолітніх (від 14 до 18 років), а також осіб молодіжного віку (18-21 рік).

Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх:

- частка неповнолітніх у загальній злочинності відносно невелика і у більшості регіонів складає від 8 до 13%, а у середньому по країні — 11 %;

- частка тяжких насильницьких і тяжких корисливо-насильницьких злочинів (умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, крадіжки, грабежі, розбої) - 12%;

- злочинність неповнолітніх порівняно зі злочинністю дорослих має менш тяжкий характер але за останні 10 років динаміка злочинності неповнолітніх перевищує темпи зростання злочинності дорослих у 2-2,5 рази;

- переважно вчинюються, крадіжки, грабежі, хуліганства - 80% (Отже, у структурі злочинності неповнолітніх переважають злочини корисливої і корисливо-насильницької спрямованості);

- для насильницької злочинності останнього часу характерні елементи жорстокості, знущання над жертвою, прояви цинізму, імпульсивність дій, особливо при вчиненні зґвалтування;

- інтенсивність злочинності неповнолітніх у містах набагато більша, ніж у сільській місцевості, не лише за загальною кількість, а й за тяжкістю і становить відповідно 77% і 23% (Певні сезонні коливання пов'язані з процесами міграції у літній період до місць масового відпочинку та у сільську місцевість);

- за даними вибіркових досліджень, близько 80% злочинів неповнолітніх вчинені за місцем проживання, навчання або роботи. Більше половини злочинів скоюються у вечірній час — після 20 години;

- злочини переважно вчинюються у групі - 6 із 10 злочинів;

- переважна кількість учасників груп від 2-3 (іноді від 18-35 осіб), не мають чіткої організаційної структури, є нетривалим (час їх існування 2-3 місяці);

- останнім часом спостерігається тенденція до формування організованих злочинних груп неповнолітніх (кількість яких становить 18-35 осіб) з дорослими керівниками (лідерами) де панують закони та звичаї злочинного середовища, своя субкультура, кругова запорука, ієрархія, регулярні грошові внески, заохочуються заняття бойовими видами спорту тощо;

- також спостерігається тенденції до більш частого застосування зброї (у 10% злочинів була застосована холодна зброя, а у 9% - вогнепальна зброя) при вчинені злочинів (наркотичні та снодійні засоби застосовуються при зґвалтуваннях);

- переважає корислива мотивація при вчиненні майже всіх злочинів (корислива мотивація проявляється в тому, що крадіжки, пограбування, розбійні напади вчиняються не для задоволення необхідних життєвих потреб, а для придбання престижних речей);

- предметами посягань є різні види техніки, цінні папери, золото, зброя, наркотики;

- серед неповнолітніх досить високий процент осіб, які вчинили злочин у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння (до 90% насильницьких злочинів і до 70% корисливих злочинів, за даними вибіркових досліджень, було вчинено у такому стані);

- збільшується кількість “фонових” проявів (вживання наркотиків, пияцтво, токсикоманія, проституція, поширення венеричних хвороб та СНІДу);

- рецидивна злочинність серед неповнолітніх становить 15-18%, і це при тому, що серед дорослих — 25-30%. (хоча кількість неповнолітніх у загальній структурі злочинності є значно меншою, цей показник слід визнати досить високим);

- високий рівень повторного вчинення злочину після притягнення до кримінальної відповідальності і застосування заходів, не пов'язаних з кримінальним покаранням (30-35%).

Висновок: таким чином ми розглянули кримінологічні особливості злочинності неповнолітніх і з’ясували негативні тенденції, які зараз спостерігаються у найбільш уразливій частки нашого суспільства – у неповнолітніх (за даними перепису населення у 2002 р. в Україні було зареєстровано 3 млн. 29 тис. 636 неповнолітніх).

2. Особа неповнолітнього злочинця. причини та умови злочинності неповнолітніх

Отримання повної інформації про особу неповнолітнього злочинця необхідно для:

- встановлення та усунення негативних чинників злочинності неповнолітніх;

- розробки та удосконалення заходів ранньої профілактики злочинності;

- прогнозування змін у стані і структурі злочинності неповнолітніх;

- складання оперативно-розшукового портрету неповнолітнього злочинця тощо.

Риси, які притаманні особі неповнолітнього злочинця:

1) найбільшу питому вагу становлять підлітки віком від 16 до 17 років (Питома вага осіб чоловічої статі становить 90-95%, а жіночої статі - 5-10%, яка постійно зростає за рахунок насильницьких злочинів та хуліганства);

2) значно більша, ніж серед дорослих злочинців, частка осіб з психічними аномаліями, що не виключають осудність - до 60%*** (Важливою є та обставина, що психопатологічні риси неповнолітніх злочинців у більшості випадків не пов'язані зі спадковістю. У 80-85% випадків вони одержані внаслідок несприятливих умов життя і виховання).

3) як соціально обтяжуючі дефекти психофізіологічного та інтелектуального розвитку і стану неповнолітніх злочинців кримінологами зафіксовані:

- різні порушення психофізіологічного розвитку, які відбулися у період внутрішньоутробного розвитку, пологів, ранньому дитячому віці (зловживання матір'ю спиртними напоями, наркотиками в період вагітності, черепно-мозкові травми у дитинстві, загально-соматичні та інфекційні захворювання);

- явно виражені, починаючи з дитячого віку, нервовопатологічні риси характеру і патохарактерологічні реакції (крикливість, плаксивість, підвищена образливість, роздратованість, афектність, імпульсивність тощо);

- рання алкогольна неврастенія;

- фізичний і соціальний інфантилізм (розумово відставання особи);

- виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи дефекти зовнішнього вигляду, які компенсуються агресивною поведінкою;

- знижений рівень інтелектуального розвитку, що ускладнює сприйняття соціальної інформації та створює труднощі у спілкуванні з однолітками;

4) за соціальним станом (як і у дорослих) домінує група осіб, які ніде не працюють і не навчаються, потім учні ПТУ-СПТУ, шкіл, гімназій, коледжів (Таблиця 5.);

5) серед неповнолітніх злочинців значний рівень осіб, які виховувались у неповних або неблагополучних сім'ях (неповнолітні із неповних сімей, як правило без батька, у 1,5-2 рази частіше вчинюють злочини, ніж інші) (Таблиця 6);

6) стійка антисуспільна спрямованість - до притягненнядо кримінальної відповідальності, неповнолітній встигає вчинити від 2 до 7 злочинів;

7) наявність корисливої мотивації при вчинені злочинів;

8) майже для всіх неповнолітніх злочинців вибір злочинного варіанта поведінки був пов'язаний з глибокими особистими деформаціями;

9) за культурно-освітнім рівнем неповнолітні злочинці відстають від однолітків на 1-2 роки (серед них багато осіб, які покинули школу, втратили інтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог навчальних закладів);

10) спостерігається прояв агресії щодо законослухняних неповнолітніх, участь у бійках з іншими групами неповнолітніх за “володіння” територією свого місце проживання;

11) більшість неповнолітніх злочинців тікають з дому, займаються бродяжництво та жебрацтвом;

12) більшість неповнолітніх злочинців обмежено використовують канали культурної інформації та ставляться до неї лише як до одного із засобів заповнення вільного часу, а не як до джерела культурно значущої інформації (Причому найбільшу зацікавленість викликають низькосортні, порнографічні фільми, бойовики. Книжки читають не більше 10-20% обстежених підлітків);

13) неповнолітнім злочинцям притаманний потяг до ранніх статевих зв'язків і виявлення статевої деморалізації, пристрасть до спиртних напоїв та наркотиків, азартних ігор;

14) особливості морально-психологічної та емоційно-вольової сфер неповнолітніх злочинців свідчать про те, що для них характерні послаблене почуття сорому, бездушне ставлення до почуттів інших осіб, нестриманість, грубість, брехливість, відсутність самокритичності та жалю (Виражене послаблення вольових якостей зафіксоване у 15-25% випадків).

Всі ці особливості дозлочинної поведінки неповнолітніх повинні бути досконало з'ясовані у процесі дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх.

Таблиця 5. Кількість неповнолітніх, які навчались або працювали до вчинення злочину (за даними МВС України)

Таблиця 6. Характеристика засуджених неповнолітніх

(за даними Управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України)

Аналіз особливостей особи неповнолітніх злочинців дозволяє виділити чотири основні типи неповнолітніх злочинців:

1 тип становлять ті неповнолітні, що вчинили злочин внаслідок випадкового збігу обставин і всупереч загальній позитивній спрямованості особи, — так звані випадкові злочинці;

2 тип становлять ті неповнолітні, що вчинили злочин, потрапивши у певну життєву ситуацію, яка викликала реалізацію нестійкої загальної спрямованості особи, — “ситуативні злочинці”;

3 тип становлять ті неповнолітні, що вчинили злочин внаслідок домінуючої негативної спрямованості особи, — ті, хто раніше вчиняв різного роду правопорушення, перебував на обліку в органах і службах у справах неповнолітніх;

4 тип становлять ті неповнолітні, що вчинили злочин внаслідок сформованої стійкої антисуспільної спрямованості особи, яка обумовлює всю систему поведінки підлітка і є проявом його ставлення до соціальних цінностей.

Така типологія дозволяє з’ясувати основні варіанти поведінки і спрямованості неповнолітніх злочинців, а також вирішити питання їх покарання і проведення індивідуальної профілактичної роботи (у пенітенціарних установах може використовуватись для індивідуальної корекції поведінки) з урахуванням особистих характеристик.

Слід також звернути увагу на групову насильницьку злочинність неповнолітніх та молоді, яка поступово зростає. За даними кримінологічних досліджень 48% злочинних груп створюються за місцем проживання, 3,6% злочинних груп мають родинний зв’язок між своїми членами.

В кримінології виділяють наступні типи злочинних груп неповнолітніх та молоді:

1 тип -групи, що стоять на межі законослухняної поведінки (для них характерне спільне проведення дозвілля, злочини скоюються з легковажності та імпульсивності);

2 тип -групи, злочини якими скоюються випадково (ситуативні злочини);

3 тип -групи, орієнтовані на порушення правових норм (раніше вони притягувались до адміністративної відповідальності);

4 тип -групи, спеціально створені для вчинення злочинів (характерні риси: велика згуртованість, чітка організація, розподіл ролей, наявність кримінальної субкультури та конспірація злочинної діяльності).

Класифікація злочинних груп неповнолітніх та молоді за кількісною ознакою:

1) малочисельні групи (2-4 особи) – 87,4%;

2) середньочисельні групи (5- 8 осіб) – 3,6%;

3) багаточисельні – (9-11 осіб) – 9%.

При характеристиці причин і умов злочинності неповнолітніх на сучасному етапі розвитку нашого суспільства слід розглянути особливості дії загальних криміногенних процесів, явищ і ситуацій, що відбуваються у суспільстві, з урахуванням соціального статусу неповнолітніх та їх соціально-психологічної характеристики.

Причини та умови злочинності неповнолітніх можна поділити умовно на 3 групи:

1) соціально-економічні;

2) соціально-психологічні;

3) криміногенні.

Соціально-економічні обставини:

1) бездоглядність за підлітками, які вчинюють злочини;

2) різка зміна системи ціннісних орієнтацій, вплив на дітей і підлітків соціально-негативної інформації;

3) низький рівень роботи освітніх установ, вихователів, учителів, викладачів;

4) розпад системи працевлаштування підлітків та виховання в трудових колективах;

5) відсутність необхідної кількості клубних установ за місцем навчання, роботи, проживання;

6) відставання в інтелектуальному і вольовому розвитку;

7) різке поширення венеричних захворювань серед неповнолітніх та молоді.

Соціально-психологічні обставини:

1) розвиток нелегального порнобізнесу, ввезення в країну порнографічної продукції, її рекламування, розповсюдження якої негативно та потворно впливає на молодих, не сформованих як особистості людей, дітей, і як наслідок цього, не лише дорослі жінки й чоловіки втягнуті в порнобізнес;

2) тривала та глибока демографічна криза, смертність перевищує народжуваність, поширення туберкульозу, СНІДу, венеричних захворювань (особливо серед неповнолітніх та молоді);

3) занепад морально-психологічних норм, падіння загального культурного рівня населення та освітнього рівня молоді, звикання населення до кримінальної поведінки, яка приносить прибутки, загальний правовий нігілізм (Додаток 1);

4) збільшення фактів вживання наркотичних засобів та міждержавна торгівля ними;

5) сучасна ситуація у суспільстві породила двоїстий процес: розширення приватного сектору та посилення індивідуалізації та підрив державної власності, одночасне послаблення сили колективного контролю, моральних кордонів в суспільстві (Така ситуація викликає почуття безконтрольності, уседозволеності, нестабільності);

6) продовжує зростати розрив між становищем бідних та багатих: якщо в руках останніх знаходиться 46,3% загального по Україні грошового прибутку то на долю перших приходиться лише 5,3% цього прибутку;

7) загальна криза довіри до дії інститутів влади в державі;

8) тривала недбалість за денним режимом неповнолітніх боку батьків, що в свою чергу призводить до психічної неврівноваженості та агресивності неповнолітніх (Додаток 2);

9) зайва опіка та суворість батьків, що підштовхує підлітків до протиправної поведінки;

10) конфлікті сімейні обставини (нескоординованість дій батьків з питань виховання дітей).

Криміногенні обставини — відіграють значну роль в конкретній ситуації і в формуванні мотивації злочину:

1) негативний вплив в сім'ї - хибне формування особистості, зловживання алкоголем, злочинного досвіду батьків, низький рівень загальної культури (Останнім часом збільшується кількість неповнолітніх злочинців із неповних сімей. Так, наприклад, якщо у 1992 р. цей показник становив 38% то у 2002 р. – 45,3%. Див. Таблицю 6.);

2) відсутність (тимчасова або тривала) у батьків в кризовій ситуації можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей;

3) негативний вплив найближчого оточення - побутового, навчального тощо з боку однолітків та дорослих, формування феномену натовпу, "стадного інстинкту", що сприяє антисоціальній орієнтації підлітків, формує в них уявлення про допустимість злочинних дій певного типу (обман покупців, підроблення товарів, ухилення від сплати податків тощо);

4) підмовництво з боку дорослих злочинців до спільної злочинної діяльності, втягнення неповнолітніх в пияцтво, азартні ігри, проституцію, спортивні секції, що контролюються злочинними угрупованнями;

5) поширення в молодіжному середовищі та в суспільстві кримінальної субкультури: культів сили, насильства, жорстокості, наркотиків, сексуальної розпусти;

6) негативний вплив засобів масової інформації, пропаганда насильства, збоченого сексу, наркотизації і алкоголізації, легкого життя, злочинної діяльності, проституції тощо

7) тривала відсутність певних занять у неповнолітніх та молоді (небажання навчатися, працювати);

8) 40% серед засуджених неповнолітніх перебували поза контролем суспільства;

9) безнаглядність і відсутність належного контролю з боку відповідних служб і органів та сім'ї за поведінкою, зв'язками і характером того, як підліток проводить час;

10) недоліки у системі правового виховання підлітків;

11) недоліки у діяльності органів, на які покладено обов'язки проведення безпосередньої роботи з профілактики злочинності неповнолітніх і передусім на рівні індивідуальної профілактики злочинів (наприклад у 2002 р. 1910 неповнолітніх вчинили злочини, які перебували на обліку в ОВС);

12) негативні наслідки відбування неповнолітніми покарання у вигляді позбавлення волі на певний термін в місцях позбавлення волі (До певного часу не завжди до неповнолітніх злочинців застосовувались альтернативні види покарання. Див. Таблиця 7.);

13) проблеми в правильності і доцільності призначення певного виду покарання неповнолітньому (Так, наприклад, у 2002 р. збільшилась кількість скасованих вироків щодо неповнолітніх у зв’язку з неправильною кваліфікацією або суворістю призначеного покарання).

Так, в Дніпропетровській області протягом 2004 р. проживало понад 792 тисяч неповнолітніх, в тому числі у віці від 14 до 18 років – 192409. З них – дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування, – 12648, неблагополучних сімей – 8595, у яких виховується 15593 дитини.

До умов, які впливають на вчинення злочинів неповнолітніми, слід віднести такі явища та процеси, що самі не породжують, а полегшують дію причини. До таких належать: несприятлива обстановка в сім’ї, низьке матеріальне забезпечення, упущення у виховному процесі, бездоглядність підлітків. Доказом цього можуть слугувати статистичні дані УМВС України в Дніпропетровській області в період з 1997 по 2004 роки.

Значним чинником, що впливає на формування кримінальної спрямованості поведінки підлітка, являється економічна нестабільність у суспільстві, недоліки навчального-виховного процесу, негативний вплив засобів масової інформації, яка пропагує культ жорстокості, розбещеності та насильства.

Сьогодні велике значення у формуванні свідомості неповнолітнього відіграє інформаційна мережа “Інтернет”, де частіше всього підлітки грають в ігри з нереальним жорстокими персонажами, воїнами космічного простору. Під впливом таких забавок, неповнолітні намагаються бути схожими на героїв ігор, що призводить до виникнення протиправних задумів та вчинення злочинних дій. Тому увага навчально-виховних установ та батьків повинна зосереджуватися, перш за все, на тому, де і з ким проводить вільний від навчання час їх дитина.

Читайте також:

1. I період – адаптаційний.
2. I. Грецький період (друга половина VII — середина
3. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
4. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
6. Антропологічна періодизація первісної історії
7. Багатофазний однопівперіодний випрямляч
8. Байки першого періоду творчості (1850-1870 pp.).
9. Боротьба за союзників як провідна тенденція дипломатії в період війни
10. Боротьба за союзників як провідна тенденція дипломатії в період війни.
11. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.
12. Бюджетний контроль - це порівняння показників бюджету зі звітом за від­повідний період часу.

Переглядів: 784