Попередження злочинів та злочинності неповнолітніх в залежності від рівнів профілактики здійснюється на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях.

Таблиця 7. Призначення мір кримінального покарання неповнолітнім у 1992-2002 рр.

(за даними Управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України)

Рік	Позбавлення волі на строк	Умовне засудж.	Відстроч-ка викон. вироку	Звіл. від покарання з випробув.
На 1 р.	Від 1 до 5 р.	Від 5 до 10 р.	Усього
					-
					-
					-
					-
					-
					-
					-
					-
					-

Таким чином, ми розглянули риси, які притаманні особі неповнолітнього злочинця та з’ясували причини та умови (соціально-економічні, демографічні, психолого-побутові, характеристики регіонів їх життєдіяльність), що негативно впливають на стан, рівень, структуру, динаміку злочинності неповнолітніх.

3. попередження злочинності неповнолітніх

Під попередженням правопорушень неповнолітніх слід розуміти діяльність органів і служб у справах неповнолітніх, спеціальних закладів для неповнолітніх, спрямовану на виявлення і усунення причин і умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень, а також позитивний вплив на негативну поведінку окремих неповнолітніх.

Шляхи профілактичної діяльності державних і правоохоронних органів, як правило, спрямовані на:

- істотне покращання здоров'я дітей та підлітків, їх фізичного, розумового, психічного стану;

- здійснення державної допомоги сім'ям у вихованні дітей, створення сприятливих умов для збереження та постійного розвитку і реалізації природних потреб людини до творчості та праці;

- подолання безвідповідальності за демо неповнолітніх, які внаслідок неналежного виховання стали злочинцями;

- створення місцевих психолого-педагогічних служб сім'ї тощо.

Основні напрямки державної політики України стосовно дітей спрямовані на:

1.Виконання Національної програми “Діти України” до 2005 року (вжиття заходів спрямованих на профілактику злочинності неповнолітніх, наркоманії, пияцтва, куріння серед дітей);

2.Активізацію діяльності при судах інституту судових вихователів для здійснення контролю за виконанням рішень щодо неповнолітніх.

Система профілактики злочинності неповнолітніх та молоді включає в себе 4 групи заходів, які спрямовані на вирішення певних завдань, а саме:

- 1) вплив на особу неповнолітнього злочинця;

- 2) вплив на середовище, в якому неповнолітній злочинець перебуває;

- 3) вдосконалення діяльності суб'єктів вихованні і профілактики злочинності неповнолітніх;

- 4) формування громадської думки про стан злочинності неповнолітніх.

Суб'єкти профілактики злочинів та злочинності неповнолітніх (відповідно до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 1995 р.) є:

- Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України, служби у справах неповнолітніх уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих комітетів обласних, міських, районних у містах, районних рад народних депутатів;

- загальноосвітні школи і професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

- центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров'я;

- притулки для неповнолітніх при службах у справах неповнолітніх;

- суди;

- кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- виховно-трудові колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування, підприємства, заклади і організації незалежно від форм власності, окремі громадяни.

1. Комплекс заходів на загальносоціальному рівні попередження злочинності і злочинів неповнолітніхспрямовані на поліпшення можливості сімейного, шкільного, трудового виховання неповнолітніх, їх дозвілля (в тому числі у рамках певного контингенту, території тощо), метою яких є орієнтація на пом'якшення, нейтралізацію, усунення тих недоліків і прогалин у загальній системі соціального виховання, умовах життя неповнолітніх, які найбільш часто продукують злочини у середовищі підростаючого покоління або сприяють їм (Такі заходи є базовими для спеціальної профілактики, розширяють її можливості).

На цьому рівні можуть здійснюватись таки заходи як:

- забезпечення ефективної участі сім'ї в профілактиці, розвиток допомоги сім'ям, які виховують дітей в умовах нижче прожиткового мінімуму, відсутності одного із батьків, їх безробіття;

- ефективна допомога сім'ї у створенні життєвих перспектив для дітей і підлітків з фізичними і психічними аномаліями;

- удосконалення діяльності освітніх установ;

- відновлення роботи органів, що сприяють працевлаштуванню підлітків (Постанова КМУ “Про працевлаштування випускників);

- організація дозвілля неповнолітніх та молоді ( відкриття клубів, секцій, гуртків, спортивних закладів);

- надання психологічної, педагогічної, медичної, правової, соціальної допомоги органами соціального захисту і допомоги сім'ї неповнолітнім з групи ризику;

- створення добровільних фондів, релігійних організацій, громадських об'єднань та рухів для допомоги дітям із груп ризику;

- розвиток інституту приймальних сімей (заохочення з боку держави сімей, які приймають на виховання неповнолітніх з групи ризику);

- організація при залізничних вокзалах кімнат для тимчасового утримання дітей, які бродяжать, жебракують у складних життєвих умовах (передбачено Державною програмою запобігання дитячої бездоглядності на 2003-2005 роки );

- збільшення обсягу на телебаченні та радіо обов’язкових циклів дитячо-юнацьких передач гуманістичного змісту (передбачено Державною програмою запобігання дитячої бездоглядності на 2003-2005 роки) тощо.

2. На спеціально-криммінологічному рівні можуть вживатись наступні заходи профілактики злочинності неповнолітніх як:

- введення певних заборонних заходів (заборона порнографічних фільмів, насильницьких, наркотичних) (Див. Закон України “Про захист суспільної моралі” від 20 листопада 2003 року №1296-IV);

- комплекс заходів, який передбачений Державною програмою запобігання дитячої бездоглядності на 2003-2005 роки (затвердженої Указом Президента України від 21 лютого 2003 року №154/2003), а саме: обмеження відвідування неповнолітніми ігрових залів, комп’ютерних клубів, відеотек, дискотек у вечірній час (до 21 години у зимовий та до 22 години – у літній період), встановлення відповідальності посадових осіб за порушення цього обмеження; розроблення порядку виявлення, обліку, медичного обстеження та влаштування дітей, які бродяжать або жебракують; своєчасне виявлення неблагополучних сімей, їх облік і соціальний супровід; удосконалення державної статистичної звітності з питань дитячої бездоглядності тощо;

- заходи, які застосовують спеціальні суб’єкти профілактики злочинності неповнолітніх, передбачених: Законом України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” (Див. ст. 5-11 Закону України), Постановою КМУ “Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх” та Постанова КМУ “Про Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх”;

- проведення правоохоронними органами профілактичних операцій “Діти”, “Генофонд” (Додаток 3) ;

- притягнення дорослих втягувачів неповнолітніх у злочинну діяльність до кримінальної відповідальності (наприклад, у 2004 р. кількість неповнолітніх, яких було втягнуто до злочинної діяльності дорослими особами становила 3497 осіб (у 2003 році – 4145 осіб);

- притягнення батьків до адміністративної відповідальності за ухилення від виховання неповнолітніх (наприклад, у 2002 р. було складено адміністративних протоколів на 12569 осіб);

- створення спеціальних ювенальних судів в Україні (це передбачено судовою реформою) тощо.

3. На індивідуальному рівні профілактика злочинності неповнолітніх здійснюється у три етапи:

- рання профілактика (заходи спрямовані на оздоровлення умов життя неповнолітніх та молоді, корекцію особи неповнолітнього, яка має кримінальне відхилення у поведінці);

- безпосередня профілактика (усунення факторів, що вже обумовили скоєння злочинів неповнолітніх, своєчасне припинення злочинної діяльності, порушення кримінальної справи, вибір запобіжних заходів, забезпечення виховно-профілактичного впливу кримінально-процесуальними методами, оздоровлення мікросередовища неповнолітніх та молоді);

- боротьба з рецидивною злочинністю неповнолітніх (перевиховання неповнолітніх та молоді, надання допомоги у працевлаштуванні, усунення джерел криміногенного впливу на неповнолітніх у побутовому оточенні).

Слід також відмітити, що велике значення для профілактики злочинності неповнолітніх має процес діяльності судів, що здійснюють провадження у кримінальних справах. Як вже зазначалось вище, на відміну від України в інших країнах (США, Великої Британії, Бельгії, Франції, Німеччині) відносно неповнолітніх діють спеціалізовані суди.

Отже, ми розглянули основні заходи попередження злочинності неповнолітніх та молоді, а також з¢ясували, що система профілактики злочинності і злочинів неповнолітніх у сучасних умовах повинна враховувати позитивний досвід всіх суб¢єктів профілактики, і разом з тим нові вимоги суспільства.

4. Поняття рецидивної злочинності та її показники. особа рецидивіста

Перейдемо до розгляду ще однієї кримінологічної групи – рецидивної злочинності.

Проблема рецидивної злочинності довгий час викликає підвищену увагу кримінологів, тому що:

- її рівень свідчить про ефективність правоохоронної системи держави;

- рецидивісти є носіями й зберігачами кримінальної субкультури.

В кримінології проблемам боротьби з рецидивною злочинністю присвячено багато робіт таких вчених як: Зелінського А.Ф., Кафорова Т.М., Тирського В.В., Попова В.І., Джужи О.М. та інших.

Перед тим, як перейти до розгляду цього виду злочинності, ми повинні відповісти на два питання:

1) що таке “рецидив злочину”?

2) що таке “рецидивна злочинність”?

Річ у тому, що кримінологічне поняття “рецидивної злочинності” тісно пов’язано з кримінально-правовим поняттям “рецидив злочину”. Термін “рецидив” походить від латинського слова “recidivus” і означає те, що повторюється, тобто повторний прояв чогось.

Кримінальний рецидив– поняття міждисциплінарне.

Теорія кримінального права розглядає його як різновид “множинності злочинів” із “сукупністю” та “повторністю”.

Стаття 34 КК України поняття рецидиву визначає так: “Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин”.

Законодавче визначення рецидиву потрібне для застосування відповідних санкцій, передбачених нормами кримінального законодавства.

З позиції кримінології погашення або зняття судимості не є вирішальною обставиною для визначення рецидиву.

Схема 1. кримінальне-правове та кримінологічне визначення рецидиву.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
У період з 1992-2002 рр.	\|	Филонов В.П., Коваленко О.И. Криминология. – Донецк, 1995).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.