Поняття лізингу та методи розрахунку лізингових платежів
До зручних фінансових механізмів залучення коштів безумовно можна віднести лізингові операції, які є розумною альтернативою борговим цінним паперам та банківському кредитуванню.
Лізингові схеми залучення капіталовкладень у виробництво є одним з потужних джерел матеріально-технічного переоснащення підприємств, оскільки дозволяють отримати в експлуатацію основні засоби виробництва на умовах поступової сплати коштів.
Лізинг — це угода, за якою лізингодавець на основі договору лізингу за встановлену плату (лізингові платежі) надає лізингоодержувачу право на використання визначеного майна, відповідно до встановлених специфікацій, на визначений строк та на певних умовах, з правом викупу майна лізингоодержувачем.
Лізинг має наступну принципову схему, що передбачає одночасне укладання, як мінімум двох контрактів — договору лізингу між лізингодавцем (тобто лізинговою компанією) і лізингоодержувачем і договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем (постачальником) майна (рис. 6.1).
Рис. 6.1. Принципова схема лізингу
Зі схеми, представленої на рис. 6.1, видно, що по суті, лізинг є специфічною формою кредиту, що надається підприємству для придбання необхідного йому майна. Як і в будь-якій іншій фінансово-кредитній угоді, ключовим питанням лізингової угоди є визначення розміру заборгованості та схеми її погашення. Отже, в аспекті фінансових обчислень, доцільно розглянути механізм розрахунку лізингових платежів.