Поняття лізингу та методи розрахунку лізингових платежів

До зручних фінансових механізмів залучення коштів безумовно можна віднести лізингові операції, які є розумною альтернативою борговим цінним паперам та банківському кредитуванню.

Лізингові схеми залучення капіталовкладень у виробництво є одним з потужних джерел матеріально-технічного переоснащення підприємств, оскільки дозволяють отримати в експлуатацію основні засоби виробництва на умовах поступової сплати коштів.

Лізинг — це угода, за якою лізингодавець на основі договору лізингу за встановлену плату (лізингові платежі) надає лізингоодержувачу право на використання визначеного майна, відповідно до встановлених специфікацій, на визначений строк та на певних умовах, з правом викупу майна лізингоодержувачем.

Лізинг має наступну принципову схему, що передбачає одночасне укладання, як мінімум двох контрактів — договору лізингу між лізингодавцем (тобто лізинговою компанією) і лізингоодержувачем і договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем (постачальником) майна (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Принципова схема лізингу

Зі схеми, представленої на рис. 6.1, видно, що по суті, лізинг є специфічною формою кредиту, що надається підприємству для придбання необхідного йому майна. Як і в будь-якій іншій фінансово-кредитній угоді, ключовим питанням лізингової угоди є визначення розміру заборгованості та схеми її погашення. Отже, в аспекті фінансових обчислень, доцільно розглянути механізм розрахунку лізингових платежів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Застосування теорії рент у плануванні схем фінансово-кредитних розрахунків	\|	Методика розрахунку лізингових платежів з амортизацією боргу рівними частинами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.