• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Програмована концепція навчання

Ця концепція почала розвиватися в 40— 50-х роках у США, а пізніше в Європі. Ідею концепції опрацьовува­ли американські вчені Б. Скіннер і Н.Краудер, у Радянсько­му Союзі — В.Д. Беспалько, С. А. Буссаді, П.Я.Гальперін, Н. Ф. Тализіна.

У 60-х роках директор Інституту кібернетики НАН Ук­раїни академік В.М.Глушков, психолог академік Г. С. Костюк, професори Г. О. Балл і О. М. Довгялло розпочали піонерські дослідження у цьому напрямі в Україні, завдяки чому стали можливими застосування електронно-обчислю­вальних машин у системі освіти, інформатизація освіти, використання персональних комп'ютерів у навчальному про­цесі середньої і вищої школи. Сьогодні в Україні тривають такі дослідження під керівництвом академіка М. І. Жалдака і члена-кореспондента АПН України А. Ф. Верланя.

Програмоване навчання надало поштовх розвиткові тех­нологій навчання, розробці теорії та практики технічно складних навчальних систем. «Програмоване навчання — ме­тод навчання людини з використанням програми уп­равління (її часто називають і програмою навчання) проце­сом засвоєння знань, умінь і навичок, складеної так, що на кожному ступені навчального процесу чітко обумовлюють­ся ті знання, уміння і навички, які мають бути засвоєні, і контролюється процес засвоєння».

Головна ідея цієї концепції —"управління учінням, навчально-пізнавальними діями учнів за допомогою навчаль­ної програми.

Основним поняттям цієї концепції є навчальна програма, під якою розуміють алгоритм пізнавальних дій, що містить послідовні мікроетапи опанування одиниці знань або дій. Алгоритм складається з трьох частин:

- доза інформації про предмет, який вивчається;

- завдання операції щодо роботи з інформацією та її за­своєння;

- контрольні завдання і вказівки про повторення вправи або перехід до наступного етапу.

В теорії та на практиці програмованого навчання сфор­мувалися два відносно самостійні підходи — лінійний та розгалужений. Автором першого підходу є Б. Скіннер (1904—1990). Матеріал, що вивчається, розподіляється на невеликі «порції», які доступні для засвоєння і закінчують­ся кількома контрольними запитаннями. Ч. Купісевич сфор­мулював основні засади створення та використання лінійно­го програмування в навчальному процесі: розподіл навчаль­ного матеріалу на дрібні «порції»; активізація діяльності учнів шляхом вказівок що і як робити; негайна оцінка відповіді або дії (принцип зворотного зв'язку); індивіду­алізація темпу і змісту навчання.

Достоїнством лінійного програмування є те, що суб'єкти уміння обов'язково опановують навчальний матеріал, завдя­ки невеликим його «порціям», безпосередньому контролю і перевірці, можливості відтворення навчальних дій. Однак цей підхід має певні недоліки. Наприклад, він не дає змоги учневі чітко з'ясувати для себе загальні цілі навчання, до­сягти мети стрибком, індивідуалізувати зміст навчання, ско­вує творче мислення і самостійність.

Розгалужене програмування набуло свого розвитку з урахуванням переваг і недоліків лінійного програмування. Принципово розгалужене програмування відрізняється від лінійного двома особливостями.

Автор цього варіанта Н. Краудер, по-перше, пропонував задавати навчальний матеріал не малими «порціями», а логічно завершеними і великими блоками для того, щоб суб'єкти учіння могли глибоко і всебічно проаналізувати його зміст; по-друге, під час виконання контрольного завдання визначати правильну відповідь з набору відповідей, де є, ще й неповні та неправильні відповіді, які містять си­стемні помилки. Коли учень дав правильну відповідь, він переходить до наступного мікроетапу. В іншому разі йому дається пояснення сутності помилки, і він отримує завдан­ня працювати з однією із додаткових програм з урахуванням виду помилки або повернутися до вихідного пункту. Отже, розглянута програма веде учнів до навчальної мети різними шляхами залежно від їхніх відповідей та помилок. Так дося­гається індивідуалізація навчання.

Однак і цей варіант програмування має недоліки. Основ­ними серед них є вибір учнем правильної відповіді, який провокує його на відгадування відповідей, запам'ятовуван­ня та вилучення помилкових тощо. Розглянуте програму­вання не дає учневі цілісного і системного уявлення про матеріал, що вивчається.

3 метою подолання недоліків лінійного та розгалужено­го програмування створено змішане програмування, яке є комбінацією двох перших. На сучасному етапі практично використовується змішаний варіант програмування. Такі програми навчання виявляються найбільш ефективними для формування практичних навичок і вмінь. Для навчання спеціалістів практичного спрямування можна ефективно використовувати психологічний варіант програмування, за­пропонований П. Я. Гальперіним і Н.Ф.Тализіною. Ця концепція має назву «теорія поетапного формування розумо­вих дій» і базується на трьох обов'язкових, незалежно від предметного змісту, компонентах: орієнтовна основа дій, виконавчі дії, корекційно-контрольні дії. Як розвиток ідеї програмування в навчанні виникли блокове та модульне нав­чання. Автором блокового навчання є Ч. Купісевич. Воно здійснюється на основі гнучкої програми, яка в своїй основі має змішане програмування, але включає в себе і тра­диційний текст. Цю програму він вперше запропонував 1968 року.

Основною метою такого програмування є багатосто­роннє навчання і пристосування методу до різноманітних організаційних умов навчання. Назва цієї програми — «Ме­тод блокового програмування» — свідчить, що в цьому методі використовується декілька блоків, кожен з яких потребує від учнів певних зусиль.

Основні блоки цієї програми:

інформаційний; тестово-інформаційний (для перевірки освоєння першого блоку); корекційно-інформаційний (у разі неправильної відповіді — додаткове навчання); про­блемний (на думку автора, це основний, базовий блок — розв'язання завдань на основі отриманих знань); блок пе­ревірки та корекції.

Отже, проходження інформації, яка переробляється у вищеперелічених блоках, є замкнутим, а учень, який опану­вав матеріал блоку, може перейти до наступного.

В нашійкраїні у багатьох навчальних закладах широко використовується модульне навчання (в деяких із них ця кон­цепція називається модульно-рейтшговою). Воно передбачає таку організацію процесу навчання, під час якого суб'єкт учіння працює з навчальною програмою, яка складається з певних модулів. Основними модулями є цільовий, інфор­маційний, операційний (практичне керування для досяг­нення цілей навчання) і модуль перевірки знань.

Сучасні засоби обчислювальної техніки дають змогу створювати складні електронні системи навчання, телеко­мунікаційні мережі, які мають значні дидактичні можли­вості. В сучасній дидактиці, окрім програмованого навчан­ня, використовуються й інші інформаційні технології (на­приклад бази даних, бази знань, комп'ютерні дидактичні та розвиткові ігри). Безумовно, інформатизація навчання має великі дидактичні перспективи для модулювання будь-яких умов навчальної ситуації та майбутньої професійної діяль­ності учнів.

Читайте також:

1. V Засоби навчання
2. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
3. Адаптації та навчання
4. Активний метод навчання
5. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
6. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
7. Аналітична психологія. Концепція Карла Юнга
8. Англійська педагогіка XVII ст. Педагогічна концепція Дж.Локка
9. Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
10. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
11. Бінарні методи навчання.
12. В чому ж полягає зв'язок методики навчання ІМ з психологією?

Переглядів: 1799