Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Функції навчального процесу.

Навчання — одна із стрижневих складових педагогічного процесу в різних освітніх системах — виконує певні функції.

Освітня функція у традиційно­му навчанні є базовою і передбачає озброєння учнів, пер­шою чергою, певною системою знань, навичок і вмінь.

Основний недолік такого навчання — його безособистісність: «Традиційна система освіти грунтується на соціоцентричному підході, в межах якого мета розвитку особистості — її соціалізація і професіоналізація з позицій максимальної суспільної корисності. У межах даної моделі реалізуються уявлення про те, що основною метою освіти (навчання, учіння) є оволодіння певними знаннями, уміннями і навичками, тобто зовнішньо заданими нормати­вами».

Гуманістична парадигма національної системи освіти має особистісне спрямування, і, відповідно, учень у на­вчальному процесі постає як цілісна особистість. На думку російського психолога В. В. Давидова, особистість слід ро­зуміти як самодіяльний суб'єкт, як індивід, що відтворює суспільні зв'язки та має творчі можливості для їх подальшо­го перетворення. Він підкреслює, що особистісних якостей набуває людина, яка діє творчо («вільно») і талановито, створює нові форми суспільного життя. Суб'єктність учня в навчальному процесі обґрунтовують В. В. Рибалка, Г. К. Селевко.

«Гуманістична концепція освіти холістична, тобто поз­бавлена статистичного, безособистісного підходу до люди­ни, яка постає при цьому не сукупністю окремих пізнавальних процесів і психічних властивостей, а цілісною осо­бистістю...

Гуманістична парадигма освіти об'єднала не лише філо­софів, а й психологів, педагогів, соціологів на шляхах пошу­ку смислу людського буття, самоактуалізації, творчості, сво­боди вибору, цілісності, інтегративності мислення, уп­равління людини власним розвитком». На думку Г. К. Селевка, «особистісний (гумано-особистісний, особистісно орі­єнтований) підхід до учнів у навчально-виховному процесі — стрижневий напрям прогресивних педагогічних техноло­гій», який об'єднує і втілює такі виховні ідеї та принципи:

— «ідею розвитку особистості, чи особистісної спря­мованості виховання й освіти;

— загальнолюдські принципи гуманізму;

— ідею демократизації педагогічних взаємин як основи формування демократичної особистості;

— поглиблення індивідуального підходу;

— принцип природовідповідності навчання і виховання;

— ідею активізації і використання внутрішніх саморегу­лювальних механізмів розвитку особистості».

Тому нині освітня функція втрачає провідну роль, поступаючися своїм місцем функціям виховній, розвитковій і самовдосконалення. Це вимога дня. Освіта, враховуючи швидкоплинні зміни, має забезпечувати передумови для на­вчального процесу впродовж усього життя за типом «вклю­чення—виключення».

Виховна функція невіддільна від освітньої і спрямова­на на забезпечення єдності навчально-виховного процесу в різних освітньо-виховних системах, на його гуманізацію. «Навчання й виховання тісно пов'язані одне з одним, до­повнюють одне одного, переплітаються одне з одним», — підкреслює академік М. Д. Ярмаченко.

Ця функція сприяє формуванню основних рис громадя­нина Української держави. «Людина без виховання, як тіло без душі», — з народної мудрості. «Гуманістична орієнтація аж ніяк не ставить під сумнів значення професійних знань, умінь і навичок, але, по-перше, наголошується на їх ролі як засобів, інструментів реалізації спрямованості особистості; по-друге, у цій інструментальній ролі знання, уміння і на­вички доповнюються стратегіями творчої діяльності, а та­кож вольовими якостями, потрібними для подолання труд­нощів, що постають на шляху згаданої реалізації; по-третє, набувають великої ваги засоби, які забезпечують особисте (зокрема професійне) самовдосконалення», — підкреслює Г. О. Балл.

І. Д. Бех стратегічним напрямом виховання вважає його особистісно орієнтовану спрямованість, яка має «суттєво гу­манізувати виховний процес, наповнити високими мораль­но-духовними переживаннями, утвердити взаємини спра­ведливості й поваги, максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно розвивальної творчості».

Гуманістична парадигма національної системи освіти, сучасні концепції навчання, процеси гуманізації та демо­кратизації освіти також передбачають необхідність виходу цієї функції на перший план у дидактичному процесі. Най­важливіше в гуманістичному підході — це формування в учнів не лише нормативних знань, але передусім механізмів самоучіння і самовиховання з урахуванням максимального залучення індивідуальних здібностей кожного учня. У зв'яз­ку з цим ця функція стає головною поряд з розвитковою. І. Д.Бех в особистісно орієнтованому підході звертає увагу на допомогу учневі як суб'єкту педагогічного процесу усвідомити «...себе як особистість, що має стати ключовим завданням педагога...», Г. О. Балл — на «...приділення головної уваги ціннісно-мотиваційному стрижневі особис­тості, котрий визначає її спрямованість, зокрема про­фесійну», С. О. Сисоєва — на «...особистісний і професійний розвиток людини у процесі здобуття нею освіти».

Розвиткова функція, особливо для духовного, психічного й фізичного розвитку учня, має глибокий соціально-психологічний і педагогічний зміст. Смисл і мета освіти — забезпечення постійного розвитку учня, його ду­ховне становлення, гармонізація відносин із собою та інши­ми, із соціальним оточенням. У такий спосіб освіта на дер­жавному рівні створює умови для розвитку і саморозвитку, виховання і самовиховання, учіння й самоучіння всіх і кож­ного.

У процесі вивчення різноманітних навчальних предметів відбувається цілеспрямований розвиток духовних і психічних здібностей учнів, а практичні заняття, крім того, забезпечують розвиток фізичних сил.

Розвиток особистості учня в гуманному підході до ор­ганізації навчального процесу в його центр має ставити «...розвиток всієї цілісної сукупності якостей особистості: знань, умінь, навичок, способів розумових дій, самокерованого механізму особистості, сфери естетики і моральності й сфери дійово-практичної». Міра цього розвитку — голо­вний результат освіти, критерій якості роботи педагога, керівника, педагогічної системи в цілому.

Функція самовдосконалення має забезпечити постійну самоосвіту учнів, самовиховання, систематичне формуван­ня навичок і вмінь учіння, а також мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Вио­кремлення цієї функції означає орієнтацію освіти на євро­пейський і світовий освітні рівні, в педагогічній теорії яких особлива увага звертається на самовдосконалення, самовизначення, самореалізацію особистості, досягнення нею життєвого успіху (self-cujtivation, self-determinatson, self-reajszation, self-made). Тому в західноєвропейській і амери­канській педагогічних теоріях термін «формування особис­тості» вживається дедалі рідше.

І. С. Кон підкреслює, що ефективність конкретних ме­тодів виховання й навчання повинна оцінюватися згідно з тим, наскільки вони готують нову генерацію до самостійної творчої діяльності, ставлять та розв'язують нові завдання, яких не було і не могло бути в досвіді попередніх гене­рацій.

Отже, реалізація цих чотирьох функцій є підтверджен­ням однієї з основних закономірностей педагогічного про­цесу — єдності навчання, виховання, розвитку й самовдос­коналення.

Таким чином, функції визначають мету дидактичного процесу і відповідають на запитання: «Для чого навчають учнів у різних освітньо-виховних системах?»

 


Читайте також:

  1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
  4. IV. План навчального процесу.
  5. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
  6. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
  7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  8. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  9. Активний та пасивний типи адаптаційного процесу.
  10. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
  11. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
  12. Аналіз коефіцієнтів цільової функції




Переглядів: 1226

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Етапи формування навичок | Предмет АПП

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.