Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Теоретичні та методологічні засади інформаційно-психологічного впливу

Форми та методи здійснення інформаційних операцій

Види інформаційно-психологічних операцій.

1. Операції, спрямовані проти осіб (органів), які ухвалюють рішення.

2. Операції, спрямовані на компрометацію, завдання шкоди опонентам.

3. Операції, спрямовані на політичну (економічну) дестабілізацію.

Останніми десятиріччями роль політичного лідера, державного діяча залишається надзвичайно важливою, а у багатьох випадках — вирішальною. Саме на цьому ґрунтується ідея впливу на свідомість осіб, які ухвалюють рішення.

У колишньому Радянському Союзі на базі Інституту світової економіки і міжнародних відносин АН СРСР під керівництвом доктора політичних наук Є. Єгорової склалася школа створення психологічних портретів політичних лідерів. За дослідженнями її фахівців, слід аналізувати інформацію за такими напрямами: я-концепція, потрібнісно-мотиваційна сфера, система політичних переконань, стиль ухвалення політичних рішень, стиль міжособистісних стосунків, стійкість до стресу. Відповідно до цього відпрацьовується алгоритм прийняття та реалізації рішення щодо конкретної особи.

Інформаційно-психологічні операції належать до галузі специфічної діяльності невійськовими засобами, ефективне використання яких потребує відповідної підготовки і високої майстерності. За відсутністі таких компонентів ця зброя стає непередбачуваною. Навіть незначні недоліки у плануванні чи виконанні можуть призвести до наслідків, протилежних очікуваним. Успішна діяльність у галузі інформаційної війни потребує ґрунтовних наукових розроблень і постійного практичного вдосконалення.

Для досягнення потрібного інформаційного впливу не обов'язково мати тотальний контроль над усіма ЗМІ країни. Достатньо контролювати кілька (наприклад, п'ять-сім) видань та один-два канали телебачення (найвідоміші розважальні, ті, що користуються популярністю, але не політичні ЗМІ). В системі визначається її найслабкіша ланка, знайшовши і спрямувавши саме на неї зусилля, можна добитися необхідного ефекту з мінімумом затрат.

Характер сучасного прогнозування викликаний складною природою політичних подій. Існує кілька основних підходів до прогнозування:

1. Абсолютизація безперервності історичного процесу, радикальних якісних змін не може бути, майбутнє — це результат поступового накопичення незначних змін.

2. Агностичний підхід. Послідовники цього підходу вважають, що передбачити майбутнє неможливо.

3. Апокаліптичний. Його прихильники спираються на існуючі пророцтва щодо майбутнього.

4. Фантастичний. Ґрунтується на художньому передбаченні як основному способі прогнозування.

5. Утопічний. Розглядає майбутнє як час реалізації проектів соціальної перебудови.

6. Позитивний. Його основна риса — перенесення у сферу прогнозування духу і пафосу класичної позитивістської науки.

Розглянемо окремі сценарії інформаційно-психологічних операцій:

1. Сценарій впливу на особу, яка ухвалює рішення. Об'єкт — особа, бажано авторитарного складу характеру, котра є не формальним, а справжнім лідером, тобто, може особисто ухвалювати рішення та у кризових ситуаціях звикла спиратися на власні відчуття, а не на поради експертів.

Можна виділити чотири етапи операції за цим сценарієм: підготовчий, дестабілізуючий, формуючий, виходу з операції.

На першому, підготовчому необхідно створити політичний та психологічний портрет об'єкта, на якого буде спрямовано операцію. Виконати це завдання можна різними шляхами, але на особливу увагу заслуговують методи дистантного дослідження особистості, особливо метод створення психологічного портрету лідера на основі його промов. Незважаючи на зовнішню простоту технології, остання широко застосовувалася у різні часи і давала позитивні результати.

Другий етап покликаний вивести об'єкта операції зі стану психологічної рівноваги. Для цього необхідно викликати в нього будь-які сильні емоції (гнів, роздратування, розгубленість, неспокій тощо). Класичними методами дій є використання карикатур, наклепницьких статей і подібних матеріалів. Їхня особливість — постійне звернення до однієї "больової точки", використання певної прихованої або відкритої вади, манії.

Послабивши, а в ідеалі вимкнувши складову свідомості об'єкта, на третьому етапі в його свідомість бажано вкласти вже готові рішення — потрібне бачення оцінки ситуації.

Завдання четвертого етапу — закріплення досягнутих результатів, поступовий вихід з операції. Залежно від психологічних характеристик об'єкта для цього можна використовувати великий спектр дій. (Приклад — у період масованої інформаційної війни (касетного скандалу), яку було розгорнуто проти Президента України Л. Кучми, він заявив: "Дуже важко, коли тебе звинувачують у тому, чого ти не тільки не скоїв, але й про що навіть думок подібних не допускав. Я це випробував на собі. Це жахливо". (Факти, 23.02.01.)

2. Сценарії впливу на великі маси людей за умов уже дестабілізованої обстановки можуть використовуватися, наприклад, під час страйків, акцій громадянської непокори тощо. Доцільно охарактеризувати їх як "провокуючі". (Наприклад, події 9 березня 2013 р.)

Умови для здійснення подібних сценаріїв такі:

― дестабілізована ситуація, наявність значних груп людей, які висувають будь-які вимоги до центральної влади від суто економічних до політичних включно (група "протестувальників");

― можливість "протестувальників" контролювати повний життєво важливий для суспільства (держави) ресурс;

― певне політичне угруповання, яке бажає використати потенціал "протестувальників" для досягнення своїх політичних цілей (група "провокувальники");

― контроль "провокувальниками" потужних засобів масової інформації, до аудиторії яких входять "протестувальники" (бажано, щоб з міркувань оперативності ці ЗМІ були електронними).

В інформаційних повідомленнях ЗМІ можуть міститися приховані інструкції для "протестувальників", що замасковані під аналітичні матеріали, прогнози чи роздуми щодо подальшого плину подій. Оперативність, точність, доступність інформування, а фактично керування подіями поєднуються з прихованістю впливу. "Провокувальники" жодним чином організаційно не поєднані з "протестувальниками", кожна група досягає власних, можливо, протилежних цілей, довести наявність якогось зв'язку фактично неможливо, що значно ускладнює протидію.

Цікавий приклад реалізації подібних сценаріїв продемонстрували російські телеканали у травні 1998 року. Під час так званої "рейкової війни" шахтарів телеканали ОРТ і НТВ в інформаційних випусках постійно інформували про стан залізниць. У передачах фактично озвучувалися інструкції керівникам страйкових комітетів щодо перекриття магістралей для подальшого перерізання Транссибу. Ці повідомлення було замасковано приблизно так: "уже перекрито такі-то залізниці. Якщо шахтарі перекриють цю залізницю перевезення вантажів на Далекий Схід буде остаточно припинено". Таким чином, ЗМІ можна ефективно використовувати і для замаскованого керівництва деструктивними діями.

3. Сценарії масованої інформаційної операції стратегічного характеру. Ці сценарії спрямовані на зміну політичного курсу держави, передбачають масований політичний та інформаційний вплив із залученням значних ресурсів. Операція складається з чотирьох обов'язкових й одного додаткового етапів.

Перший (підготовчий) може бути прихованим. Виявляється, чи створюється опозиція ("п'ята колона"). Бажано залучення до неї одного-двох діячів загальнонаціонального масштабу. Необхідний час — два-три місяці.

Діяльність щодо формування "п'ятої колони" у різних країнах світу ведеться постійно. Одним із найпоширеніших методів є відбір відповідним чином налаштованих представників національної еліти, які нестандартно мислять, та індивідуальна робота з кожним за допомогою різноманітних фондів розвитку, освітніх програм, інформаційних центрів, систем зовнішньополітичної пропаганди, які існують у багатьох розвинених країнах світу (США — Корпус миру, Німеччина — Інститут Ґете, Великобританія — Британська рада тощо). Дослідження та регулювання цієї діяльності є одним із найважливіших завдань держави у галузі забезпечення безпеки, провідним напрямом діяльності спецслужб.

Переваги операцій:

― практична відсутність людських втрат;

― відносно невеликі витрати на проведення операції;

― відсутність ефекту помсти, оскільки переможені не відчувають свого програшу.

Сучасна розвинена держава спроможна за допомогою інформаційних засобів боротьби отримати повну перемогу над противником ще до застосування бойових засобів.

Використання радіо у спеціальній інформаційній операції потребує аналізу за вісьмома позиціями:

― кількість і типи приймачів, наявних у цільовій групі;

― звичний час слухання радіопередач;

― заборони й обмеження на слухання "ворожих" передач;

― потужність кожної зі станцій;

― характеристики техніки глушіння;

― види програм, що цікавлять аудиторію (новини, радіоспектаклі, музичні програми);

― оптимальна тривалість програм;

― реакція на передачі владних прошарків та цільових груп.

Ефективність використання листівок можна оцінювати за показниками:

― територія залистування;

― методи, що використовує "ворожий режим" для боротьби з розповсюдженням листівок, ефективність дій сил безпеки, поліції тощо;

― покарання, що застосовуються проти розповсюджувачів та читачів листівок;

― реакція населення на зміст повідомлень;

― реакція владних прошарків на зміст повідомлень;

― реакція цільових груп на зміст повідомлень.

Інформаційно-психологічні операції різних типів здійснюються за приблизно однаковою схемою:

1. Підготовчий етап.Метою діяльності на цьому етапі є планування операції, визначення форм та способів її проведення, цілей, завдань, сил і засобів, цільової аудиторії впливу, прийомів і методів впливу тощо.

Можливий порядок діяльності:

― визначення мети;

― визначення об`єкта;

― оцінка сил і засобів, можливостей, визначення виконавців;

― визначення методів і прийомів;

― розроблення приблизного сценарію;

― визначення критеріїв оцінки успіху.

2. Інформаційний етап.На цьому етапі операції необхідно визначити або створити інформаційний привід (конкретну або вигадану подію), який можна використати для пропагандистської кампанії та інформаційної операції. У переважній більшості випадків тут використовуються певні негативні події, що набагато чіткіше відбиваються у свідомості аудиторії. При створенні приводу враховуються характеристики цільової аудиторії, зокрема її національні, соціальні та інші стереотипи й установки.

3. "Розкрутка" інформаційного приводу. Цей етап є основною частиною будь-якої інформаційної операції. Його сутність полягає у використанні інформаційного приводу для досягнення цілей операції, тобто для посилення, формування або руйнування певних психічних стереотипів і установок. Це фактично є пропагандистською кампанією. Врахування вимог зворотного зв`язку важливе й під час звичайних пропагандистських кампаній, в інформаційних операціях воно набуває ключового значення.

4. Вихід із операції або етап закріплення. Найважливіше завдання цього етапу — забезпечення плавного завершення пропагандистської кампанії або інформаційної операції після досягнення поставлених цілей. Психологічна операція має за мету маніпулювання громадською або індивідуальною свідомістю у об'єктів впливу, введення їх в оману. Якщо вони усвідомлюють, що ведеться спеціальна інформаційна операція, то зможуть знайти методи протидії та зірвати її.

Операції, спрямовані на компрометацію опонентів здійснюються з метою послаблення їхніх позицій або, якщо це можливо, усунення їх. Те, що є компроматом противника у певний час, перестає бути ним у подальшому.

Прикладом подібних операцій є хакерські дії в Інтернеті. Невідомі знищують або спотворюють Web-сторінки політичних ворогів. Найрозповсюдженішим є заміна посилань на сторінках; де правильні замінюються на хибні, що вказують, наприклад, на порнографічні сторінки мережі. Відомі факти, що протягом останніх років комп'ютерні мережі, приміром Польщі, Білорусі, Іраку та деяких інших країн, зазнали подібного впливу.

Одним із найактуальніших прикладів подібних масованих кампаній можна вважати дії, спрямовані на формування негативного іміджу України. На тлі майже повної відсутності повідомлень про неї в світових засобах масової інформації дуже вирізняються кампанії у західній, переважно американській, пресі. На основі аналізу досить значного масиву впливової західної (американської та англійської) преси можна стверджувати, що у процесі створення такого іміджу яскраво простежується наявність чіткої координації, єдиного координуючого центру.

Операції, спрямовані на дестабілізацію політичного (економічного) становища, є класичним видом спеціальних інформаційних операцій. Основна мета їхнього проведення — дестабілізація політичної ситуації у регіоні, країні, створення умов для досягнення певної цілі, наприклад приведення до влади дружньо налаштованих урядів (або зміною політичного курсу). Такі операції побудовані за схемою:

1. Дискредитація влади.

2. Створення та подальша підтримка опозиції.

3. Приведення її до влади та закріплення позитивних результатів операції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація інформаційно-психологічних операцій.	\|	Інформаційно-психологічні операції: нові підходи та сучасні тенденції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.