МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛЛ Е К Ц І Я № 18 Т е м а: “Органи чуття.” * Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій організму * Зорова сенсорна система, її допоміжний апарат * Слухова та вестибулярна сенсорні системи, їхній допоміжний апарат АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ Зорова сенсорна система сприймає близько 90% інформації. Зорове сприйняття — багатоланцюговий процес, який починається з проекції зображення на сітківку ока і збудження фоторецепторів і закінчується в центральній нервовій системі. Завдяки мозку людина сприймає форму, величину, колір, рух предмета тощо. Слухова сенсорна система є другою за значенням і обсягом інформації, одержуваної від навколишнього середовища. У зв'язку з виникненням членороздільної мови слух відіграє дуже важ ливу роль у житті людини. Вестибулярна система відіграє провідну роль у просторовій орієнтації людини. Формування слухового і вестибулярного апарату відбувається одночасно, тому в їхній будові є багато схожих структур. Знання анатомії зорового, слухового, вестибулярного аналізаторів та фізіологічних процесів, які в них відбуваються, розширює уявлення студентів про інтегративну діяльність мозку, дає розуміння процесів взаємодії організму із зовнішнім середовищем, а також є фундаментом вивчення клінічних дисциплін. НАВЧАЛЬНА МЕТА Знати: структурну та функціональну організацію зорової, вестибулярної і слухової сенсорної системи. Уміти: намалювати схему зорового аналізатора, побудувати зображення предмета на сітківці, визначати гостроту зору, досліджувати колірний зір, пояснювати його механізм; схематично зображувати будову слухового аналізатора, проводити дослідження кісткової та повітряної провідності звуку. Орган зору, або око, є периферійною частиною зорового аналізатора. Око складається з очного яблука та додаткових органів Очне яблуко (bulbus oculi) за формою нагадує кулю. Воно розташоване в орбіті; між оком і кістковою стінкою орбіти лежать жирова тканина, зв'язки, м'язи і сльозова залоза. Око підвішене на зв'язках таким чином, що довільні м'язи, локалізовані в орбіті, можуть рухати його вниз, догори і з боку в бік Очне яблуко має передній полюс (точка рогівки, що найбільше виступає) і задній полюс (знаходиться латеральніше від місця виходу з очного яблука зорового нерва). Пряма лінія, проведена між двома полюсами, називається оптичною, або зовнішньою, віссю, і є його найбільшим розміром. Частина зовнішньої осі між задньою поверхнею рогівки і сітківки має назву внутрішньої осі. Якщо внутрішня вісь ока довша, то промені світла після заломлення збираються у фокусі спереду від сітківки, якщо коротша — позаду від сітківки. Ще розрізняють зорову вісь — вісь, проведену від переднього полюса до центральної ямки сітківки. Площина, перпендикулярна оптичній осі — очний екватор, який поділяє очне яблуко на передню і задню половини. Лінії, проведені перпендикулярно до екватора, які з'єднують на поверхні очного яблука обидва його полюси, називаються меридіанами. Очне яблуко утворене трьома оболонками і ядром. Оболонки очного яблука 1) зовнішня оболонка,або фіброзна — складається з двох частин — непрозорої білкової оболонки (склери), яка оточує очне яблуко (становить 5/6 його поверхні), і прозорої рогівки, яка вкриває передній полюс очного яблука (1/6 поверхні). Місце переходу рогівки в склеру називається лімбом. Зовнішня оболонка найміцніша з усіх трьох оболонок, виконує захисну функцію, завдяки їй очне яблуко зберігає притаманну йому форму; 2) середня, або судинна,— поділяється на три частини: райдужку, війкове тіло, власне судинну оболонку. Ця оболонка виконує трофічну функцію. Власне судинна оболонка, розташована між склерою і зоровою частиною сітківки, є задньою, найбільшою частиною судинної оболонки, яка вистилає 2/3 внутрішньої поверхні склери. Війкове (циліарне) тіло це продовження передньої частини судинної оболонки, воно складається з війкового (циліарного) м'яза та війкових відростків. Війковий м'яз, натягуючи прикріплений до капсули кришталика війковий поясок, змінює кривину кришталика і виконує функцію акомодації. Війкові відростки утворені судинними сплетеннями, які продукують водянисту вологу. Райдужна — утворює передню частину судинної оболонки і має круглий отвір (зіницю). Основу райдужки утворюють два м'язи: м'яз — звужувач зіниці і м'яз — розширювач зіниці. Райдужка відіграє роль діафрагми, яка регулює кількість світлових променів, які потрапляють в око, завдяки чому в темноті зіниця розширюється, а на світлі — звужується (зіничний рефлекс). У райдужці міститься пігмент, від кількості якого залежить колір очей; 3) внутрішня оболонка,або сітківка,— прилягає своєю зовнішньою поверхнею до судинної оболонки на всьому шляху аж до зіниці, а внутрішньою — до склистого тіла. У сітківці виділяють дві нерівні частини: задню, більшу, яка сприймає світлові подразнення (зорова частина сітківки), і передню, меншу, яка не містить світлочутливих елементів і називається сліпою частиною сітківки. Зорова частина сітківки складається з десяти шарів. Усі шари сітківки, окрім зовнішнього пігментного, утворені нейронами, три види яких є основними: • фотосенсорні нейрони (їхні дендрити утворюють палички і колбочки). Палички — це рецептори сутінкового вечірнього бачення, світлочутливі, розкидані по всій сітківці (їх близько 130 млн), дають інформацію про контури предмета, його переміщення. Колбочки — це рецептори денного бачення, кольорочутливі, розміщені в ділянці жовтої плями (їх близько 7 млн), дають інформацію про колір предмета, чітку його форму; • біполярні (провідникові) нейрони — передають інформацію; • оптично-вузлові (оптико-гангліозні) нейрони, аксони яких формують зоровий нерв. Сліпа частина сітківки складається із двох шарів: пігментного та шару епітеліальних клітин. На задній поверхні зорової частини сітківки помітне добре виражене овальної форми підвищення — диск зорового нерва — тут збираються аксони гангліозних нервових клітин сітківки, які, проникаючи через склеру, утворюють стовбур зорового нерва. У ділянці диска знаходиться сліпа пляма (у цій ділянці сітківка складається лише із шару нервових волокон, усі інші шари — відсутні, тому ця ділянка не є зоровою). Латеральніше від сліпої плями (на 3—4 мм назовні) на сітківці є ще одна специфічна ділянка, так звана жовта пляма, вона круглої або овальної форми, з невеликим заглибленням у центрі — центральною ямкою (тут містяться тільки колбочки) — це місце найкращого сприйняття зорових подразнень Ядро очного яблука — це прозорі середовища ока: • кришталик (lens) — прозоре, двоопукле утворення. Власна речовина кришталика не має судин та нервів і складається з кришталикових волокон, які є видозміненими епітеліальними клітинами. Зовні кришталик оточений капсулою. У капсулу вплітаються волокна війкового пояска (зв'язки), які сполучають кришталик з війковим тілом. Завдяки цьому кришталик змінює свою форму під час скорочення та розслаблення циліарного м'яза і, таким чином, є пасивною частиною акомодаційного апарату ока. Кришталик є основним світлозаломлювальним середовищем; • склисте тіло (corpus vitreum) — прозора маса желеподібної речовини, розташована в порожнині між кришталиком і сітківкою; • передня камера ока знаходиться між рогівкою і райдужкою, заповнена водянистою вологою; • задня камера ока розміщена між райдужкою і кришталиком та війковим тілом, теж заповнена водянистою вологою, яка відтікає у венозну пазуху склери, що знаходиться у ділянці лімба. Передня і задня камери очного яблука сполучаються між собою через зіницю. Таким чином, око складається із двох систем: 1) оптичної системи світлозаломлювальних середовищ (рогівка, водяниста волога камер ока, кришталик, склисте тіло. Чітке бачення здійснюється тільки за умови прозорості заломлювальних середовищ ока); 2) рецепторної системи сітківки (світлочутливі клітини з їхніми закінченнями у вигляді паличок та колбочок, з якими зв'язаний зоровий нерв). Додаткові органи 1. Повіки (palpebrae) — це шкірні складки (верхня і нижня), які під час змикання повністю прикривають очне яблуко. У товщі повік містяться хрящі, м'язи та залози. За допомогою повік відбувається дозування сили світлового подразнення, захист ока від висихання та запобігання потраплянню в око дрібних пилових частинок. Передня поверхня повік вкрита тонкою шкірою, яка легко збирається у складки. Задня поверхня повік вистелена сполучною оболонкою, або кон'юнктивою. Кон'юнктива — тонка, рожевого кольору слизова оболонка, що вкриває задню поверхню повік та передню поверхню очного яблука, за винятком рогівки. У цій оболонці є поодинокі келихоподібні клітини, що секретують слиз. 2. Руховий апарат (м'язи ока): верхній прямий м'яз ока, нижній прямий м'яз ока, присередній прямий м'яз ока, бічний прямий м'яз ока, верхній косий м'яз ока, нижній косий м'яз ока — ці м'язи здійснюють рух очного яблука. М'яз — підіймач повіки не виконує окорухової функції, але належить до м'язів ока. 3. Сльозовий апарат (apparatus lacrimalis) складається зі сльозових залоз та системи шляхів, що проводять сльозову рідину. Сльозова залоза розміщена у верхньозовнішньому куті орбіти і складається з кількох груп складних альвеолярно-трубчастих залоз, серозних за типом секреції. До складу секрету входить бактерицидна речовина — лізоцим. Сльоза виділяється сльозовою залозою і потрапляє в кон'юнктивальний мішок, далі потрапляє в сльозове озеро, із нього через верхню та нижню сльозові точки сльоза потрапляє у верхні та нижні канальці, які, зливаючись, утворюють сльозовий мішок, нижній кінець якого переходить у нососльозову протоку, яка відкривається у нижній носовий хід. Фізіологія органа зору Акомодація — пристосування ока до бачення предметів на різній відстані. Акомодація забезпечується кришталиком, кривина якого може змінюватися, причому діапазон акомодації кришталика найбільший у молодому віці. Кривина кришталика регулюється шляхом розслаблення або натягу війкового пояска. Так, наприклад, якщо необхідно розглядати предмети, які знаходяться на далекій відстані від ока, відбувається розслаблення війкового м'яза і війкова зв'язка натягується. Натягнення війкової зв'язки спричинює натягнення капсули кришталика та зменшення його кривини і фокусування предметів на сітківці. Якщо необхідно розглянути предмети, які розташовані на близькій відстані, війковий м'яз скорочується, ослаблюється натягнення війкової зв'язки та капсули кришталика, і під дією еластичних сил кривина його збільшується, таким чином заломлювальна сила збільшується. Скорочення війкових м язів відбувається рефлекторно завдяки надходженню імпульсів у середній мозок і збудженню парасимпатичних волокон, які входять до складу окорухового нерва. З віком у результаті зменшення еластичності кришталика і ослаблення війкових зв'язок сила акомодації знижується, найближча точка чіткого бачення поступово віддаляється. Це явище носить назву пресбіопії (стареча далекозорість). Читайте також:
|
||||||||
|