• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Імунна система

Лімфа. Склад, механізм утворення, функції

Утворення лімфи пов'язане з постійним переходом ріди­ни, яка містить поживні речовини і кисень, із гемокапілярів у тканини, завдяки чому утворюється інтерстиціальна (тка­нинна) рідина. У цю рідину з клітин надходять продукти об­міну речовин, які частково потрапляють у венозний кінець гемокапіляра, а частково в лімфатичний капіляр, утворюючи лімфу.

Інтенсивність лімфоутворення визначається різницею гід­ростатичного, онкотичного й осмотичного тисків у капілярах та інтерстиціальній рідині, а також проникністю капілярів.

Рух лімфи по лімфатичних судинах зумовлений ритміч­ним скороченням лімфатичної судини, скороченням м'язів, дихальними рухами тощо.

Лімфа — це прозора рідина із солоним смаком, лужної ре­акції (рН 7,35—9,0). За своїм хімічним складом лімфа нагадує плазму крові, але, на відміну від останньої, в ній значно мен­ше білка — 60%—70% (100 г, а у плазмі — 220 г), рівень фер­ментів нижчий, ніж у крові, значно більше ліпідів. Із форме­них елементів крові визначаються лімфоцити, окремі еритро­цити і ніколи не буває тромбоцитів. Залежно від особливостей обміну речовин лімфа, яка відтікає від різних органів і тка­нин, має різний склад. Так, наприклад, лімфа, що відтікає від печінки, містить значно більше білка, ніж лімфа, яка відтікає від кінцівок.

На сучасному етапі розвитку анатомії та фізіології лімфа­тичні вузли, селезінка, мигдалики, поодинокі та групові лім­фатичні фолікули у стінках травного каналу, червоний кістко­вий мозок і загруднинну залозу (тимус) об'єднують в імунну систему, яка забезпечує захист організму від генетично чужо­рідних клітин та речовин.

Паренхіма цих органів утворена лімфоїдною тканиною, яка являє собою морфофункціональний комплекс лімфоцитів плазмоцитів, макрофагів та інших клітин, які містяться в пет­лях ретикулярної тканини.

Імунітет — це спосіб захисту організму від інфекційних і неінфекційних агентів та речовин, які мають ознаки чужорід­ної генетичної інформації.

Залежно від механізмів, які формують несприйнятливість організму до патогенних агентів, виділяють такі основні види імунітету.

Природжений, або видовий, імунітет передається спадко­во з покоління в покоління, як і інші генетичні ознаки. На­приклад, людина не сприйнятлива до таких вірусних інфек­ційних захворювань тварин, як чума великої рогатої худоби, собак тощо.

Набутий імунітет, на відміну від природженого, не пере­дається спадково. Однією з головних особливостей набутого імунітету є його сувора специфічність. Якщо несприйнятливість виникла в людини в результаті перенесеного захворювання, то такий імунітет має назву природного активного імунітету. Природний пасивний імунітет виникає в дитини завдяки ан­титілам, які вона отримує від матері.

Стерильний імунітет характеризується відсутністю збуд­ника в організмі. Цей вид імунітету спостерігається при біль­шості інфекційних захворювань. І навпаки, якщо імунітет по­в'язаний з персистуванням збудника в організмі, наприклад, при туберкульозі, говорять про нестерильний імунітет.

Імунітет, який виникає після щеплень, має назву штучного. Штучний активний імунітет отримують при щепленні вакци­нами (ослабленими або вбитими мікробами, вірусами або їхні­ми хімічними компонентами).

Штучний пасивний імунітет може бути створений шля­хом введення готових антитіл (антивірусних, антимікробних, антитоксичних).

Імунна система включає всі органи, в яких відбувається утворення і диференціація клітин, що здійснюють захисні ре­акції організму.

Виділяють центральні органи імунної системи (червоний кістковий мозок і тимус) та периферійні (селезінка, лімфатич­ні вузли, мигдалики, скупчення лімфоїдних елементів у стінці травного каналу та дихальних шляхів).

Тимус (thymus)— центральний орган імуногенезу, в якому відбувається розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів. Тимус належить також до залоз внутрішньої секреції завдяки утво­ренню гормонів (тимозин, гемостатичний тимусний гормон), які відіграють велику роль у розвитку захисних імунних реак­цій організму.

Найважливіші клітини імунної системи — це лімфоци­ти, які залежно від джерела їхнього утворення та функціо­нальних властивостей поділяються на Т-лімфоцити і В-лім­фоцити.

Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra)є одно­часно і кровотворним органом, і органом імунної системи. У Дорослої людини червоний кістковий мозок міститься в епіфі­зах трубчастих кісток і в губчастій речовині плоских кісток. Загальна маса червоного кісткового мозку становить 4—5% маси тіла.

Червоний кістковий мозок має напіврідку консистенцію, на вигляд темно-червоного кольору. У ньому містяться стовбу­рові кровотворні клітини крові і лімфи, тут відбувається розмноження та диференціація клітин мієлоїдного та лімфоїдно-го рядів: утворюються еритроцити, тромбоцити, гранулоцити моноцити, В-лімфоцити та попередники Т-лімфоцитів.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
5. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Узагальнення та систематизація знань
9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
10. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
11. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
12. Автоматична система сигналізації

Переглядів: 704