Імунна система

Лімфа. Склад, механізм утворення, функції

Утворення лімфи пов'язане з постійним переходом рідини, яка містить поживні речовини і кисень, із гемокапілярів у тканини, завдяки чому утворюється інтерстиціальна (тканинна) рідина. У цю рідину з клітин надходять продукти обміну речовин, які частково потрапляють у венозний кінець гемокапіляра, а частково в лімфатичний капіляр, утворюючи лімфу.

Інтенсивність лімфоутворення визначається різницею гідростатичного, онкотичного й осмотичного тисків у капілярах та інтерстиціальній рідині, а також проникністю капілярів.

Рух лімфи по лімфатичних судинах зумовлений ритмічним скороченням лімфатичної судини, скороченням м'язів, дихальними рухами тощо.

Лімфа — це прозора рідина із солоним смаком, лужної реакції (рН 7,35—9,0). За своїм хімічним складом лімфа нагадує плазму крові, але, на відміну від останньої, в ній значно менше білка — 60%—70% (100 г, а у плазмі — 220 г), рівень ферментів нижчий, ніж у крові, значно більше ліпідів. Із формених елементів крові визначаються лімфоцити, окремі еритроцити і ніколи не буває тромбоцитів. Залежно від особливостей обміну речовин лімфа, яка відтікає від різних органів і тканин, має різний склад. Так, наприклад, лімфа, що відтікає від печінки, містить значно більше білка, ніж лімфа, яка відтікає від кінцівок.

На сучасному етапі розвитку анатомії та фізіології лімфатичні вузли, селезінка, мигдалики, поодинокі та групові лімфатичні фолікули у стінках травного каналу, червоний кістковий мозок і загруднинну залозу (тимус) об'єднують в імунну систему, яка забезпечує захист організму від генетично чужорідних клітин та речовин.

Паренхіма цих органів утворена лімфоїдною тканиною, яка являє собою морфофункціональний комплекс лімфоцитів плазмоцитів, макрофагів та інших клітин, які містяться в петлях ретикулярної тканини.

Імунітет — це спосіб захисту організму від інфекційних і неінфекційних агентів та речовин, які мають ознаки чужорідної генетичної інформації.

Залежно від механізмів, які формують несприйнятливість організму до патогенних агентів, виділяють такі основні види імунітету.

Нестерильний

Стерильний

Природжений, або видовий, імунітет передається спадково з покоління в покоління, як і інші генетичні ознаки. Наприклад, людина не сприйнятлива до таких вірусних інфекційних захворювань тварин, як чума великої рогатої худоби, собак тощо.

Набутий імунітет, на відміну від природженого, не передається спадково. Однією з головних особливостей набутого імунітету є його сувора специфічність. Якщо несприйнятливість виникла в людини в результаті перенесеного захворювання, то такий імунітет має назву природного активного імунітету. Природний пасивний імунітет виникає в дитини завдяки антитілам, які вона отримує від матері.

Стерильний імунітет характеризується відсутністю збудника в організмі. Цей вид імунітету спостерігається при більшості інфекційних захворювань. І навпаки, якщо імунітет пов'язаний з персистуванням збудника в організмі, наприклад, при туберкульозі, говорять про нестерильний імунітет.

Імунітет, який виникає після щеплень, має назву штучного. Штучний активний імунітет отримують при щепленні вакцинами (ослабленими або вбитими мікробами, вірусами або їхніми хімічними компонентами).

Штучний пасивний імунітет може бути створений шляхом введення готових антитіл (антивірусних, антимікробних, антитоксичних).

Імунна система включає всі органи, в яких відбувається утворення і диференціація клітин, що здійснюють захисні реакції організму.

Виділяють центральні органи імунної системи (червоний кістковий мозок і тимус) та периферійні (селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, скупчення лімфоїдних елементів у стінці травного каналу та дихальних шляхів).

Тимус (thymus)— центральний орган імуногенезу, в якому відбувається розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів. Тимус належить також до залоз внутрішньої секреції завдяки утворенню гормонів (тимозин, гемостатичний тимусний гормон), які відіграють велику роль у розвитку захисних імунних реакцій організму.

Найважливіші клітини імунної системи — це лімфоцити, які залежно від джерела їхнього утворення та функціональних властивостей поділяються на Т-лімфоцити і В-лімфоцити.

Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra)є одночасно і кровотворним органом, і органом імунної системи. У Дорослої людини червоний кістковий мозок міститься в епіфізах трубчастих кісток і в губчастій речовині плоских кісток. Загальна маса червоного кісткового мозку становить 4—5% маси тіла.

Червоний кістковий мозок має напіврідку консистенцію, на вигляд темно-червоного кольору. У ньому містяться стовбурові кровотворні клітини крові і лімфи, тут відбувається розмноження та диференціація клітин мієлоїдного та лімфоїдно-го рядів: утворюються еритроцити, тромбоцити, гранулоцити моноцити, В-лімфоцити та попередники Т-лімфоцитів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Селезінка	\|	НАВЧАЛЬНА МЕТА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.