ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Анатомія та фізіологія органів травної системи

Загальні питання анатомії та фізіології процесу живлення і травної системи

Процес живлення

Життєдіяльність організму можлива лише за умови постійного надходження в організм поживних речовин. Вони необхідні як джерело енергії й як будівельний матеріал для росту організму, для оновлення клітин і відновлення відмираючих частин тканин. До поживних речовин відносяться білки, жири, вуглеводи. Організму необхідні також мінеральні солі й вітаміни. Всі ці речовини поступають в організм з їжею, але тільки мінеральні солі, вода і вітаміни засвоюються в тому вигляді, в якому вони містяться в їжі. Білки, жири та вуглеводи розщеплюються в травному каналі й всмоктуються в кров та лімфу.

У порожнині рота відбувається початковий аналіз речовин, що надходять в організм, рефлекторна сигналізація органам системи травлення з рецепторів слизових оболонок, після чого розпочинається хімічне, механічне оброблення їжі та всмоктування деяких речовин.

Для вивчення функцій органів травлення в клініці використовують різноманітні методи дослідження (ендоскопію, біопсію, комп'ютерну томографію тощо), що дає змогу детально обстежити хворого.

Майбутнім медичним сестрам знання функцій органів травлення необхідні для ефективної оцінки результатів обстеження, а також розуміння симптомів захворювань органів травлення, у вивченні клінічних дисциплін.

Знати:загальні питання анатомії та фізіології процесу живлення і травної системи, роль порожнини рота, глотки, стравоходу в системі травлення.

Уміти: оцінювати склад та властивості слини, знаходити на муляжах і вологих препаратах основні анатомічні утворення порожнини рота, глотки, стравоходу.

Травлення — фізіологічний процес, завдяки якому відбувається фізичне й хімічне перетворення їжі, після чого поживні речовини всмоктуються з травного каналу, надходять у кров та лімфу та засвоюються організмом для реалізації його пластичних і енергетичних потреб. У процесі травлення беруть участь органи травлення та нервово-гуморальні механізми регуляції їхніх функцій.

Система органів травлення складається з травного каналу, завдовжки 8-10 м (ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка та товста кишки) та залоз (печінка, підшлункова залоза, три пари великих слинних залоз), які знаходяться поза травним каналом.

Система травлення виконує наступні основні функції:

• секреторну — утворення секретів, які забезпечують гідроліз органічних речовин;

• моторну — перемішування та поступове пересування вмісту в травному каналі;

• всмоктування — перехід продуктів гідролізу з просвіту

кишок у кров та лімфу;

• екскреторну — виділення з внутрішнього середовища речовин у просвіт шлунково-кишкового тракту.

Кожен з органів травної системи виконує одночасно декілька функцій і працює в тісній координації з іншими органами.

Всі відділи травного каналу мають схожу гістологічну будову стінок:

• внутрішня оболонка — слизова (отримала назву в зв'язку з тим, що її поверхня постійно зволожується слизом, який виділяється залозами). Її рельєф протягом усього травного каналу неоднорідний. Поверхня слизової оболонки може бути гладенькою (губи, щоки), утворювати заглибини (ямочки в шлунку, крипти в кишках), складки, ворсинки (у тонкій кишці).

Підслизова основа утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, наявність якої забезпечує рухомість слизової оболонки, утворення складок. Вона знаходиться між внутрішньою і середньою оболонками;

• середня оболонка — м'язова — складається зазвичай з Двох м'язових шарів — внутрішнього, циркулярного, та зовнішнього, поздовжнього;

• зовнішня оболонка— серозна — вкриває більшу частину травного каналу, у деяких відділах серозна оболонка відсутня, у цих місцях зовнішня оболонка представлена адвентицією, яка утворена сполучною тканиною.

Порожнину рота (cavitas oris)поділяють на два відділи:

присінок — спереду обмежений губами і щоками, ззаду_- яснами та зубами; власне порожнину рота — обмежена спереду яснами та зубами, зверху — твердим піднебінням та передньою частиною м'якого піднебіння, знизу — діафрагмою рота і зайнята язиком, ззаду вона переходить у глотку.

Щоки та губи зовні вкриті шкірою, а зсередини — слизовою оболонкою. Їхню основу складають мімічні м'язи, а в ділянці щік міститься жирове тіло, яке в дітей виражене значно більше, ніж у дорослих, у немовлят воно сприяє ссанню.

Піднебінняскладається з двох частин: передні дві третини його мають кісткову основу (тверде піднебіння), яка утворена піднебінними відростками верхніх щелеп та горизонтальними пластинками піднебінних кісток. Задня третина — м'яке піднебіння — це дуплікатура слизової оболонки, в якій містяться м'язи з фіброзною пластинкою, а також залози. М'яке піднебіння своїм переднім краєм приєднується до твердого піднебіння, а задній відділ (піднебінна занавіска) вільно звисає вниз, утворюючи посередині виступ у вигляді язичка. З боків м'яке піднебіння переходить у дужки (передня йде до бічної поверхні язика, задня — до бічної стінки глотки). Між дужками з кожного боку утворюються невеликі заглибини, в яких містяться піднебінні мигдалики. Кожен з них являє собою овальної форми скупчення лімфоїдної тканини і виконує захисну функцію.

Функція м'якого піднебіння — під час проходження їжі з порожнини рота в глотку воно герметично відділяє носоглотку від ротоглотки, а також бере участь у звукоутворенні.

Зів— отвір, який з'єднує порожнину рота з порожниною глотки і обмежений зверху заднім краєм м'якого піднебіння і язичком, з боків — піднебінними дужками, знизу — верхньою поверхнею кореня язика.

У порожнині рота знаходяться зуби, які є частиною жувального апарату.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ	\|	Травлення в порожнині рота

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.