• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Регуляція секреторної функції шлунка

Травлення в шлунку

Протягом доби у дорослої людини утворюється близько 2—2,5 л шлункового соку. Шлунковий сік — безколірна ріди­на кислої реакції, яка складається з води (99,4%) та сухого за­лишку, який представлений органічними та неорганічними речовинами. Головною неорганічною сполукою шлункового соку є хлористоводнева кислота (вміст у межах від 0,4 до 0,6%).

Її функції:

• сприяє набряканню білків, полегшуючи гідроліз;

• сприяє перетворенню пепсиногенів на пепсини;

• виконує захисну функцію, бо має бактерицидні власти­вості;

• стимулює виділення клітинами слизової оболонки два­надцятипалої кишки гормону секретину;

• сприяє моторній та евакуаторній функції шлунка. Крім хлористоводневої кислоти, до складу неорганічних речовин шлункового соку входять хлориди, фосфати, бікарбо­нати натрію, калію тощо.

Органічна частина шлункового соку в основному представ­лена ферментами — пепсиногенами (їх виявлено близько 7), які виділяються в неактивному стані й під впливом хлористо­водневої кислоти перетворюються на пепсинактивні фермен­ти, які гідролізують білки до поліпептидів (пепсиноген, який сягає найвищої активності при рН 3,2—3,5, називається гаст­риксином). У шлунковому соку є незначна кількість інших фе­рментів — ліпаз (діють на емульговані жири), желатинази (розщеплює білок желатину, який міститься у великій кілько­сті в сполучній тканині), реніну або хімозину, який звурджує молоко, оскільки переводить розчинний білок казеїноген у не­розчинну форму — казеїн.

Із органічних речовин білкової природи велике значення має муцин — слизоподібна речовина. Слиз має лужну реакцію і частково нейтралізує хлористоводневу кислоту, основна ж функція слизу — захисна. Він вкриває тонким шаром гелю (завтовшки 1 мм) слизову оболонку шлунка, запобігаючи її хі­мічним та механічним ушкодженням.

Розрізняють три фази секреції (перша, друга, третя). Перша фаза, або головна,— здійснюється на основі умов­них та безумовних рефлексів (умовнорефлекторне виділення шлункового соку спричинюється виглядом, запахом їжі або навіть уявленням про неї; безумовнорефлекторні реакції по­в'язані з подразненням рецепторів слизової оболонки язика та інших рецепторів слизової оболонки порожнини рота). Ця фа­за секреції характеризується коротким латентним періодом, вона триває ЗО—40 хв та має велике значення для травлення. Сік, що виділяється в цей період, має значну кислотність та високу перетравлювальну здатність. Завдяки соку шлунок за­здалегідь готується до приймання їжі.

На першу фазу секреції накладається друга — шлункова, яка триває декілька годин і залежить від нервових та гумора­льних впливів. Унаслідок подразнення їжею механорецепто­рів слизової оболонки шлунка відбувається безумовнорефлек­торне виділення шлункового соку. Тривалість його виділення буде визначатися відповідними імпульсами з рецепторів шлун­ка (у людини виділення соку при подразненні цих рецепторів відбувається через 5 хв). Під час шлункової фази до нервових приєднуються гуморальні механізми виділення шлункового соку. До хімічних речовин, які здатні впливати на секрецію залоз слизової оболонки шлунка, належать екстрактивні речо­вини м'яса, капустяний сік, алкоголь, продукти гідролізу біл­ків тощо. Великий вплив на шлункову секрецію мають гіста­мін, ацетилхолін та гастрин, які взаємопосилюють свою дію. Третя фаза шлункової секреції — кишкова — залежить та­кож від нервових та гуморальних впливів, але переважають останні; починається з моменту потрапляння їжі в кишки, триває від 1 до 3 год.

У стимуляції шлункової секреції беруть участь продукти гідролізу поживних речовин, особливо білків, які всмоктались у кров. У дванадцятипалій кишці утворюється гормон ентеро­гастрин, який, всмоктавшись у кров, сприяє виділенню шлун­кового соку.

Гальмівний вплив на секрецію шлункового соку мають гор­мони гастрон, ентерогастрон, жирний хімус, місцеві тканинні фактори — кініни та простагландини. Гальмування секретор­ної функції шлунка спостерігається також під час фізичної ро­боти, при негативних емоціях, дії больових подразників; у цих випадках механізм дії реалізується через симпатичну час­тину вегетативної нервової системи.

Таким чином, шлунковий сік виділяється завдяки впливу нервово-рефлекторних, гормональних подразників та дії екс­трактивних речовин.

Читайте також:

1. Y. Температура тіла та її регуляція.
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
4. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
5. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
6. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
7. Асимптоти графіка функції
8. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
9. Базові функції, логічні функції
10. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.
11. Банківська система та її основні функції
12. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.

Переглядів: 1822