Перехід хімусу в дванадцятипалу кишку

Моторна функція шлунка

Депонування в шлунку прийнятої їжі, перемішування її зі шлунковим соком, переміщення в напрямку до тонкої кишки і порціонна евакуація у дванадцятипалу кишку здійснюються завдяки скороченню м'язів шлунка.

Порожній шлунок має певний тонус, завдяки якому підтримується постійний внутрішньопорожнинний тиск. Під час їди відбувається релаксація (розслаблення) непосмугованих м'язів стінки шлунка. Потім, через деякий час після їди, залежно від характеру прийнятої їжі, скорочення помітно посилюється, причому з найменшою силою скорочується кардіальна частина і з найбільшою — пілорична. Хвиля скорочення зароджується в ділянці кардіального водія ритму (деяким м'язовим волокнам внутрішнього шару притаманна пейсмекерна активність), звідси скорочення поширюються, посилюючись у напрямку до воротаря. Причому передусім до воротаря надходить та частина їжі, яка знаходилася біля стінки шлунка і просякнута шлунковим соком значно краще, ніж решта хімусу. Якщо до Шлунка надійшла велика кількість хімусу, то внутрішні шари його протягом 4—6 год можуть залишатися не обробленими шлунковим соком і підлягають евакуації в останню чергу.

Ритм активності місцевого пейсмекерного водія регулюється нейрогуморальними механізмами. Подразнення рецепторів порожнини рота, стравоходу, шлунка, кишок та ряду інших органів супроводжуються відповідними рефлексами. Через периферійні та центральні ланки вегетативної нервовової системи імпульси по парасимпатичних і симпатичних нервах досягають м'язової оболонки шлунка (парасимпатичний нерв стимулює моторну функцію шлунка, а симпатичний — гальмує). У регуляції моторної функції беруть участь гастроінтестинальні гормони, продукти гідролізу органічних речовин та інші біологічно активні речовини.

Посилення моторної функції після їди розпочинається за участю n. vagus, а вже потім приєднуються гормональні чинники. У порожньому шлунку припиняється подразнення нервових закінчень, зменшується гуморальний вплив — виникає харчова релаксація.

Хімус зі шлунка евакуюється окремими порціями, причому їжа, багата на вуглеводи, евакуюється швидше, ніж білкова їжа, а їжа, багата на жири,— найповільніше. Евакуація хімусу зі шлунка зумовлена не стільки відкриванням пілоричного сфінктера, як скороченням м'язів усього шлунка і особливо воротаря, де створюється більш високий градієнт тиску між шлунком і дванадцятипалою кишкою. Суттєве значення у зміні швидкості евакуації має величина тиску в дванадцятипалій кишці та її моторна активність (при порожній дванадцятипалій кишці прискорюється евакуація шлункового вмісту). Розвиток цих механізмів зумовлений узгодженим впливом механорецепторів шлунка (прискорення евакуації шлункового вмісту) і дванадцятипалої кишки (сповільнення евакуації шлункового вмісту). Важлива роль у регуляції евакуації належить дії хімічних складових їжі (продуктам гідролізу жирів, хлористоводневій кислоті — за їхньої наявності у дванадцятипалій кишці гальмується евакуація хімусу зі шлунка) та гастроінтестинальних гормонів (секретин, холецистокінін-панкреозимін — ХЦК-ПЗ — сповільнюють евакуацію шлункового вмісту, а мотилін — прискорює).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Регуляція секреторної функції шлунка	\|	Тонка кишка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.