• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Травлення в тонкій кишці

У тонкій кишці завершується етап механічного та хімічно­го оброблення їжі, а також відбувається всмоктування речо­вин. Кишкові залози, які містяться в слизовій оболонці, про­дукують кишковий сік, який являє собою мутну рідину слаб­колужної реакції. За добу утворюється близько 1,8 л соку. Під час центрифугування сік розділяється на дві частини: надоса­дову рідину, яка майже не містить ферментів, і осад, в який випадає велика кількість злущених з поверхні кишки епітелі­альних клітин, слиз, лейкоцити й значна кількість різних фе­рментів (близько 20), які беруть участь у завершальних стаді­ях гідролізу білків, жирів та вуглеводів. Найважливіші з них:

• пептидази (катепсин, амінопептидаза тощо), які діють на проміжні продукти розщеплення білків (поліпептиди), пе­ретворюючи їх на амінокислоти;

• амілаза, мальтаза, сахараза, лактаза — ферменти, які Розщеплюють полі- і дисахариди до моносахаридів;

• ліпаза, яка діє на нейтральні жири, розщеплюючи їх до гліцерину та жирних кислот;

• ентерокіназа, яка перетворює неактивний трипсиноген (фермент підшлункового соку) на трипсин.

Сік також містить ряд неорганічних сполук (хлориди, бі­карбонати й фосфати натрію, калію, кальцію) та органічних речовин (слиз, білки, амінокислоти, сечовину та інші продук-ти обміну речовин). рН соку сягає 7,5—8,0.

Крім секреторної функції, кишковий сік забезпечує рід-кий стан хімусу, формує лужну реакцію кишкового вмісту, за-хищає слизову оболонку тонкої кишки від дії на неї агресив­них чинників шлункового вмісту.

Регуляція секреторної функції тонкої кишки здійснюється за рахунок місцевих рефлексів. Залози тонкої кишки почина­ють виділяти кишковий сік під впливом механічних та хіміч­них подразників, які діють безпосередньо на слизову оболон­ку. Хімічними стимуляторами є продукти перетравлювання жирів або білків, кислоти, підшлунковий сік. Наявність у хі­мусі продуктів гідролізу білків та жирів стимулює секрецію багатого на ферменти кишкового соку. Таким чином, секреція стимулюється тоді, коли є хімус. Секрецію соку тонкої кишки посилюють деякі гормони, зокрема секретин, мотилін, які утворюються у слизовій оболонці тонкої кишки.

Процес гідролізу органічних речовин відбувається як у по­рожнині тонкої кишки, так і на мембрані епітеліальних клі­тин тонкої кишки. Травлення, яке відбувається за рахунок ферментів, фіксованих на клітинній мембрані, тобто на межі внутрішнього й позаклітинного середовищ, має назву пристін­кового травлення (його ще називають мембранним, або кон­тактним).

Як відомо, стовпчасті епітеліальні клітини ворсинок на апікальній поверхні містять мікроворсинки, кількість яких на кожній клітині сягає 3000, що збільшує всмоктувальну по­верхню кишки в 14—39 разів. Мікроворсинки утворюють щіт­кову облямівку, де фіксуються ферменти, які утворюються власне епітеліоцитами, а також надходять сюди із соком під­шлункової залози. Серед них є ферменти, які остаточно гідро­лізують вуглеводи, білки та жири. На мембранах кишкових епітеліоцитів розташовані і ферментні транспортні системи, які забезпечують процеси всмоктування.

Таким чином, порожнинне та пристінкове травлення існу­ють не ізольовано, вони взаємопов'язані. Порожнинне травлен­ня забезпечує початковий гідроліз поживних речовин, а мем­бранне — заключний етап і початок всмоктування.

У тонкій кишці поряд з хімічним обробленням їжі здійс­нюється перемішування і переміщення хімусу, що зумовлено перистальтикою тонкої кишки. Виділяють такі види периста­льтики:

• ритмічна сегментація, яка полягає у скороченні цирку­ляроного шару м'язів на ділянках завширшки 1—1,5 см, відда­них одна від одної на 15—20 см;

• маятникоподібні рухи, які відбуваються внаслідок ско­рочення невеликої ділянки поздовжнього м'язового шару, за­вдяки чому стінка кишки зміщується щодо хімусу. Такі фізіологічні скорочення сприяють переміщуванню хімусу вперед-наза, ретельному його перемішуванню;

• перистальтичні рухи, які виникають завдяки узгодже­ному скороченню циркулярного і поздовжнього м'язових ша­рів. При цьому над хімусом утворюється своєрідне звуження, а нижче від нього — розширення порожнини кишки, що зумо­влює його просування в напрямку до відхідника.

У регуляції моторної функції тонкої кишки беруть участь нервові та гуморальні механізми, які об'єднано в єдину регу­ляторну систему, за рахунок діяльності якої посилюється або ослаблюється моторна активність тонкої кишки.

Непосмугованим м'язам тонкої кишки властивий автома­тизм, зумовлений спонтанною деполяризацією клітинних мем­бран міоцитів.

Рефлекторна регуляція моторної функції здійснюється го­ловним чином міжм'язовим (ауербахівським) сплетенням у відповідь на розтягування стінки кишки хімусом. Автоматизм і місцеві рефлекси коригуються вищерозташованими центра­ми вегетативної нервової системи, наприклад, парасимпатичні нервові імпульси переважно посилюють скорочення тонкої кишки, а симпатичні — гальмують.

Моторна функція тонкої кишки стимулюється рефлектор­но в разі збудження рецепторів різних відділів травної систе­ми. Вплив кори великого мозку на моторику кишок здійсню­ється в основному через гіпоталамус та лімбічну систему. Важ­лива роль кори великого мозку і другої сигнальної системи в регуляції моторики тонкої кишки може бути доведена тим, що під час розмови або навіть думки про їжу моторика кишок по­силюється, а при негативному ставленні до їжі моторика галь­мується.

Серед гуморальних чинників, які впливають на моторну Функцію тонкої кишки, виділяють гормони травної системи (гастрин, мотилін, субстанція Р та інші) і гормони залоз внут­рішньої секреції (інсулін, вазопресин, окситоцин — посилю­ють, а адреналін — гальмує).

Суттєву роль у регуляції моторної функції тонкої кишки відіграють фізико-хімічні властивості їжі (груба їжа, яка міс­тить велику кількість клітковини, овочі стимулюють перистальтичну активність кишок). Перистальтику посилюють і шлу-нковий сік, слабкі розчини кислот та основ, концентровані розчини солей, деякі з них (англійську та глауберову сіль) ви­користовують як проносний засіб.

Рух (скорочення та розслаблення) ворсинок регулюється підслизовим (мейснеровським) нервовим сплетенням, а також гормоном вікініном, який утворюється в слизовій оболонці ки­шки під впливом кислого хімусу. Таким чином, моторна функ-ція тонкої кишки сприяє перемішуванню й просуванню їжі, а також кращому контакту хімусу з кишковими ворсинками та мікроворсинками, що полегшує всмоктування поживних ре­човин.

Читайте також:

1. Біологічне значення травлення
2. Біологічні особливості травлення с.-г. птиці
3. Газове травлення.
4. Зміна харчових решток у товстій кишці
5. Значення жовчі. Жовчоутворення, жовчовиділення. Склад жовчі, значення в процесах травлення.
6. ІІ. Ферменти. Типи травлення: порожнисте, мембранне, внутрішньоклітинне. Механізм регуляції травлення.
7. Короткі анатомічні дані і основи фізіології травлення
8. Лекція №4 – Травлення в ротовій порожнині і в шлунку.
9. Методи обстеження органів травлення
10. Органи травлення
11. Основні функції системи травлення. Типи травлення. Основні принципи і механізми регуляції травлення.
12. Особливості будови органів апарату травлення

Переглядів: 3125