Соціально-когнітивна психологія Альберта Бандури

Соціально-когнітивна психологія припускає, що поведінка, особистість і соціальне оточення - це взаємозалежні детермінанти, тобто на поведінку впливає оточення, але люди також грають активну роль у створенні навколишнього середовища. Відмінною рисою соціально-когнітивної теорії є постулат про те, що поведінка людини формується в основному через спостереження та приклади. Засновником соціально-когнітивної теорії вважається А. Бандура (канадський психолог, українець за походженням).

Опишемо основні принципи соціально-когнітивної теорії.

1. Заперечення інтрапсихічних сил. Бандура вважав, що психодинамічні теорії, не можуть пояснити всю складність і різноманіття реакцій людини. З такої точки зору внутрішня реальність, що складається з впливів і мотивів, не може пояснити явні коливання частоти і сили поведінки в різних ситуаціях по відношенню до різних людей у різних соціальних ролях (Приклад: реакція дитини на матір).

2. Взаємний детермінізм. Для Бандури індивіди не є ні автономними системами, ні простими механічними передавачами - вони володіють вищими здібностями, які дозволяють їм передбачати появу подій і створювати засоби для здійснення контролю над тим, що впливає на їхнє повсякденне життя.

З точки зору Бандури, люди не управляються інтрапсихічними сигналами і не реагують на оточення. Такий підхід до аналізу причин поведінки, який Бандура позначив як взаємний детермінізм, має на увазі, що фактори схильності і ситуаційні фактори є взаємозалежними причинами поведінки.

Розроблена Бандурою модель-тріада взаємного детермінізму показує, що хоча на поведінку впливає оточення, воно так само частково є продуктом поведінки людини, тобто люди можуть чинити вплив на власну поведінку.

3. Підкріплення не обов'язковим. Сучасні біхевіористи роблять акцент на підкріпленні, як на необхідну умову для придбання, збереження і модифікації поведінки. Бандура не розглядає підкріплення, як єдиний спосіб, за допомогою якого отримується, зберігається чи змінюється поведінка. Наша поведінка багато в чому регулюється передбачуваниими наслідками. (Наприклад, не чекаємо пожежі, щоб застрахувати будинок). Таким чином, в центрі соціально-когнітивної теорії лежить положення про те, що нові форми поведінки можна придбати за відсутності зовнішнього підкріплення. Бандура робить акцент на тому, що багато навичок здобуваються за допомогою прикладу. Таким чином, научіння відбувається через спостереження чи приклад, а не через пряме підкріплення.

4. Саморегуляція. Важливе місце соціально-когнітивна теорія відводить саморегуляції людини. Бандура стверджує, що вищі психічні механізми, наприклад інтелект, дають нам можливість впливати на оточення. Ми зберігаємо і виробляємо досвід за допомогою вербальних і образних репрезентацій і надалі він служить орієнтиром нашої поведінки.

На відміну від радикальних біхевіористів він вважає, що особистість формують такі чинники: поведінка людини, її індивідуальні характеристики (особливо важливу роль тут грає мислення) та вплив навколишнього середовища. Слід зазначити, що у теорії Бандури велика увага надається здатності людини мислити та пізнавати і набагато менше факторам навколишнього середовища.

Людська поведінка, згідно соціально-когнітивної теорії, здебільшого засвоюється шляхом опанування певних патернів (від англ. 'pattern — зразок, шаблон, система) . На підставі численних досліджень учений дійшов висновку, що людям для научіння не завжди потрібний власний досвід, вони можуть учитися і на чужому досвіді. Научіння способом спостереження необхідне в таких ситуаціях, коли власні помилки можуть призвести до досить неприємних або навіть фатальних наслідків. За допомогою вербальних і образних репрезентацій особистість аналізує, моделює і зберігає чужий досвід так, щоб він міг служити орієнтиром для майбутньої поведінки.

Бандура виявив, що в якості зразка для наслідування, ми вибираємо людей своєї статі і приблизно того ж віку, які з успіхом вирішують проблеми, аналогічні тим, що встають перед нами. Було помічено, що ми більш схильні імітувати поведінку тих людей, з якими контактуємо частіше. Особливу роль у формуванні зразків поведінки відіграють засоби масової інформації, які поширюють символічні моделі в широкому соціальному просторі.

Дослідження показали, що діти, як правило, імітують спочатку дорослих, а згодом тих одноліток, чия поведінка призвела до успіху. Бандура також виявив, що діти іноді імітують навіть ту поведінку,яка не мала успішного наслідку, тобто вони засвоюють нові моделі поведінки «про всяк випадок».

Діти легко імітують також і агресивну поведінку. Так, батьки агресивних підлітків є для них зразком такої поведінки, заохочуючи їх до проявів агресії поза домівкою. Дослідження Бандурою причин агресивності в сім'ї продемонстрували роль імітації у формуванні певних моделей поведінки у дітей. При цьому, вчений дійшов висновку, що разові підкріплення ефективніші (в усякому разі для розвитку агресії), ніж постійні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Локус контролю теорії соціального навчання	\|	Научіння через моделювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.