МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||
Характерні риси громадянського суспільстваСтруктура суспільства Для суспільства характерно Основні підходи до розуміння суспільства План Тема 12. Соціальна філософія 12.1. Основні підходи до розуміння суспільства 12.2. Натуралістичні, формаційні і цивілізаційні концепції соціального і економічного розвитку Ключові поняття і терміни: суспільство, людське суспільство, громадянське суспільство, натуралістичні концепції, географічний детермінізм, геополітика, мотиви і стимули діяльності,суспільно-економічна формація, цивілізація, концепція локальний цивілізацій, цивілізаційні норми При філософському дослідженні суспільства вирішуються загальні для всіх сфер філософського знання проблеми, аналізуються принципи взаємодії людини і світу, особливості його мислення і діяльності. Але, враховуючи це, лід сказати, що суспільство – це специфічний предмет філософського аналізу, який спрямований на: 1) дослідження структури суспільства; 2) осмислення можливостей і меж людської свободи, особливостей пізнання соціальних явищ, специфіки різних форм освоєння світу; 3) вивчення суспільства як визначеної цілісності, як форми сукупної діяльності людей, спрямовані на підтримання івідтворення їхнього життя Людське суспільство – це вища ступінь розвитку живих систем, яка має головні елементи - це люди, форми їх спільної діяльності, праця і продукти праці, політика і держава, різні форми власності. 1) воно об’єднує всіх без винятку людей; 2) поняття «суспільство» охоплює всіх хто живе зараз, всі минулі та майбутні покоління, тобто все людство в його історії і перспективі; 3) об’єднання людей в цілісну систему виникає незалежно від волі її членів (наприклад, народження людини); 4) суспільство створює матеріальні і духовні цінності, які не можуть бути створені окремими людьми (техніка, установи, мова, наука, філософія, мистецтво, мораль, право, політика); 5) суспільство –це цілісна система, яка історично виникла і безперервно розвивається та якісно змінюється; 6) кожен елемент суспільної системи розуміється не в своїй одиничності, а в зв’язку з цілим.
У дійсний час всі цивілізовані держави намагаються створити особливий тип суспільства – громадянське суспільство, що представляє собою єдність різних осіб, які проживають в системі правової держави за принципом захищеності прав людини. 1) забезпечення життя і добробуту; 2) гідність особи як повноправного громадянина; 3) благо кожної людини і її право переплітається і узгоджується з благом і правом усіх людей; 4) підкорення владі і законам держави. Проблеми суспільства і людини почали осмислюватися філософами з давніх часів (буддизм, конфуціанство, моїзм, легізм та ін.). Античні філософи трактували необхідність суспільства переважно на космологічних засадах, а середньовічні філософи – на ідеалістичних уявленнях. Так, Демокріт вважав, що суспільство виникає у лоні природи, людина є частиною макрокосмосу (загального, цілого), а соціальні відносини є зв’язком між цілим і частиною. За думкою філософа, держава є формою, в якій розвивається суспільство, спілкуванням заради блага. Релігія, як панівний тип світогляду, вплинула на появу біблейських трактувань стосовно формування і розвитку суспільства. Так, Августин виділив періоди розвитку суспільства, уподібнюючи їх з періодами людського життя: 1) малечість людства – від Адама і Єви до потопу; 2) дитинство – від потопу до Авраама; 3) отроцтво – від Авраама до Давида; 4) юність – від Давида до Вавілонського полону; 5) зрілість – від вавілонського полону до різдва Ісуса Христа; 6) старість –від пришестя Христа, виникнення християнства до страшного Суду. У добу Відродження з’являються соціальні утопії Т. Мора, Т. Кампанели, де пропагуються ідеї соціальної рівності, братерства і взаємодопомоги на засадах суспільної власності («Утопія» Т. Мора і «Місто Сонця» Т. Кампанели). У Новий час італійський філософ Джамбатіста Віко (1668-1744) виділив три етапи, які проходить суспільство у своєму розвитку: 1) божественний (дитинство); 2) героїчний (юнацтво); 3) людський (зрілість). Наприкінці ХІХ ст. О. Конт, відстоюючи засади позитивізму, називав суспільство функціональною системою, яка в структурі своїй має сім’ю, класи, державу. Внаслідок суспільного поділу праці відбувається внутрішня диференціація суспільства на різноманітні професійні групи та класи і прияє процесу кооперації людей, створює передумови для існування суспільства як організованої системи. Читайте також:
|
||||||||||||
|