• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3.1. Підприємництво і організаційні форми бізнесу

Теорія і практика підприємницької діяльності

РОЗДІЛ ІІІ.

План

1. Підприємництво: сутність і передумови виникнення.

2. Підприємство та організаційні форми бізнесу.

1. Підприємництво: сутність і передумови виникнення.

Демократизація економічної системи створює можливості для різноманітних форм господарювання і підприємницької діяльності. Зарубіжний досвід і сучасні тенденції економічного прогресу переконливо доводять, що сьогодні без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності подальший розвиток неможливий.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, пов'язана з ризиком діяльність суб'єкта господарювання по виробництву товарів, робіт, послуг з метою отримання прибутку.

Формування розуміння підприємництва складалося протягом двох століть, за допомогою досліджень Р. Кантільона, М. Вебера, Й. Шумпетера та інших.

Бажання отримати прибуток - основна рушійна сила виробництва в системі вільного підприємництва. Крім цього, важливою рисою підприємництва є соціальна відповідальність.

Підприємницька діяльність - необмежене поле застосування зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Всі численні прояви підприємництва, що властиві ринковій економіці, можна згрупувати таким чином: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, посередницьке підприємництво, фінансове підприємництво (в тому числі страхове підприємництво).

Підприємництво розвивається у певному соціально-економічному та історичному середовищі, для його безперервного відтворення необхідні певні передумови, а саме: економічні, політичні, юридичні, психологічні.

Економічні передумови полягають у тому, що на ринку діють багатосуб'єктні (приватні, державні, кооперативні, колективні) власники, що сприяє свободі їх господарсько-виробничій і підприємницькій діяльності; прийняттю раціональних рішення з ведення бізнесу, пошуку партнерів, використанню фондів і грошей.

Політичні передумови - це створення сприятливого політичного клімату для підприємництва; розробка і здійснення стабільної політики в країні; захист з боку влади всіх форм власності; ефективна податкова, кредитна, митна та інша політика.

Юридичні передумови характеризуються тим, що підприємництво грунтується на законодавстві, нормативних актах країни, які однакові для всіх учасників ринку. Вони мають створити для всіх учасників однакові "правила гри". Психологічні передумови проявляються у створенні позитивного відношення членів суспільства до підприємництва.

При формуванні та розвитку підприємницької діяльності дуже важливо, щоб держава не втручалась в цю діяльність, а лише здійснювала економічне регулювання через систему законодавства і фінансово-кредитні механізми.

В ході підприємницької діяльності власник чи керівник підприємства повинен передбачати можливість отримання збитків замість прибутку і навіть банкрутство своєї фірми. Підприємництво не можливе без ризику, бо найбільший прибуток, як правило, приносять операції з високим ризиком. Повністю запобігти ризику неможливо, тому що важко прогнозувати розвиток подій на товарних ринках або дії фірм-партнерів, конкурентів і покупців. Потрібно навчитися оцінювати ризики і знижувати їх небезпеку. В загальному виді ризики поділяються на природні (екологічні), фінансово-економічні, соціальні і технічні. Для їх оцінки визначають можливі причини виникнення небезпечних ситуацій. Чим ймовірніший ризик, тим оцінка можливого його настання наближується до одиниці. В ринкових відносинах потрібно постійно керувати ризиком, використовуючи різноманітні заходи, які дозволяють в деякій мірі прогнозувати виникнення ризикової ситуації.

Отже, підприємництво - це тип господарської поведінки, пов'язаний не тільки з новаторством при розробці, виробництві та реалізації благ, але й з ризиком неотримання прибутку та соціального ефекту.

Основним діючим суб’єктом у підприємництві є підприємець.

Поняття "підприємець" часто вживають як синонім таких понять, як "господар", "бізнесмен". Людину, яка організувала свою справу і веде її, характеризують, використовуючи одне з цих понять. Однак це не тотожні поняття.

Підприємець - суб'єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні та організаційні здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових сфер застосування капіталу. Підприємець може бути власником ресурсів, а може скористатись запозиченим капіталом. Власник може отримувати дохід від власності і не бути підприємцем (наприклад, здавати в оренду землю або інші засоби виробництва). Менеджер не обов'язково виступає підприємцем (наприклад, менеджер-начальник цеху). А ось вже бізнесмена розуміють як підприємця, комерсанта, людину, яка робить відповідну справу (бізнес).

Бізнес - справа, заняття, економічна діяльність, спрямована на отримання прибутку. Для того, щоб мати прибуток, підприємець повинен придбати та поєднати необхідні фактори виробництва - орендувати чи придбати приміщення, обладнання, матеріали, розробити ефективну технологію, найняти працівників, організувати виробництво, рекламу та збут. Кошти, що витрачаються на це, носять назву витрати. Реалізація продукту або послуги за певну ціну дасть змогу отримати виручку від реалізації, або дохід. Різниця між виручкою від реалізації продукції та сумою витрат на її виробництво і реалізацію складає прибуток. Якщо витрати вищі за виручку, підприємець несе збитки. Отже успіх бізнесової діяльності не гарантований.

Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його серед господарюючих суб'єктів, найбільш точно сформулював Й. Шумпетер:

- виготовлення нового блага або нової якості певного блага;

- освоєння нового ринку збуту;

- отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів;

- впровадження нового методу виробництва;

- проведення відповідної реорганізації.

Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінацій ресурсів, варто, на думку Шумпетера, мати відповідні якості:

- воля та здібності;

- бачення ситуації у реальному світлі;

- здатність "пливти проти течії", долаючи опір соціальних сил;

- здійснювати вплив на інших результатами свого успіху, духовною свободою, цілеспрямованою витратою сил та енергії.

Всі перераховані риси підприємця можуть бути реалізовані за умов економічної свободи підприємництва та персональної економічної відповідальності за прийняті господарські рішення у вигляді прибутку або збитків чи банкрутства.

Сутність підприємництва більш повно розкривається через його функції - творчу, ресурсну, організаційну.

Творча функція підприємництва полягає у сприянні реалізації нових ідей, здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління та організації виробництва.

Організаційна функція підприємництва зводиться до поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Адаптивні організаційні структури управління.
6. Акредитив та його форми
7. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
8. Акціонерне товариство, як форма організацій бізнесу. Акції, їх суть і види.
9. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
10. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
11. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
12. Безособові дієслівні форми на –но, -то

Переглядів: 885