Еміль Дюркгейм(1858-1917 рр.) - видатний французький соціолог, фундатор соціології як науки, як професії і як предмета викладання

Основні твори: "Про розподіл суспільної праці", "Правила соціологічного методу", "Елементарні форми релігійного життя", "Самогубство" та інші. Е. Дюркгейм - засновник нового методу для дослідження соціальних явищ, який отримав назву "соціологізм". Напротивагу натуралізму та психологізму, що панували у другій половині XIX століття, соціологізм, на його думку допоможе досягти об'єктивного знання про суспільство сааме соціальним поясненням фактів. Відомий постулат вченого про те, що суспільні явища необхідно вивчати так само об'єктивно, як і природні. Саме у дусі "соціологізму" Е.Дюркгейм досліджував таке суспільне явище, як самогубство. Зосередившись на соціальних чинниках самогубств, він виводить три типи останніх: а) егоїстичне, зумовлене розривом соціальних зв'язків між індивідом та групою: б) альтруїстичне, викликане зворотнім процесом повним "розчиненням" індивіда у колективі; в) аномічне, спричинене соціальною розрухою, дезорганізацією, хаосом, що панує у суспільстві.

Здійснюючи аналіз суспільних процесів, Е.Дюркгейм вводить у науковий обіг цілу низку нових понять, зокрема: аномія - стан у суспільстві, який характеризується відсутністю норм та правил регуляції поведінки індивідів, наявністю ціннісно-нормативного вакууму, коли старі норми вже не спрацьовують, а нові ще не народилися. Такий стан є характерним для перехідних суспільств (у тому числі і длясучасної України).

Е. Дюркгейм дав глибокий соціально-філософський аналіз моралі та релігії, пояснення яких запропонував шукати у самому суспільстві; здійснив також цілісний аналіз інституту сім'ї.

Будучи професором Сорбони, вчений докладав великих зусиль для пропаганди науки соціології: читав лекції студентам, які користувалися успіхом, започаткував видання спеціального соціологічного журналу - "Соціологічний щорічник". Загальні принципи вивчення суспільства як само організованої та само врегульованої системи лягли в основу структурного функціоналізму, до фундаторів якого справедливо відносять Е.Дюркгейма.

Макс Вебер(1864-1920 рр.) вчений-енциклопедист,найбільш знана фігура в історії соціології, економіці, праві, політології, релігієзнавстві, культурології, етиці.

Він є засновником "розуміючої соціології», яка вимагає від дослідника вивчення та пояснення внутрішніх суб'єктивних мотивів, намірів, прагнень, цілей людей, які вступають у соціальну взаємодію. На думку М.Вебера, природні речі повинні бути пояснені, а суспільні процеси – зрозумілі людиною. У руслі "розуміючої соціології" М.Вебер створює концепцію соціальної дії. Він розрізняє традиційну дію, засновану на традиції, афективну, що ґрунтується на почуттях, цілераціональну та ціннісно-раціональну, які засновані на раціональному розрахунку і є осмисленими. Саме два останніх типи соціальної дії є суто соціальними і підлягають вивченню.

М.Вебер є засновником економічної соціології. За цією теорією провідну роль у появі капіталізму відігравали не лише суто економічні чинники, як вважав його опонент К.Маркс, а й значною мірою культурно- етнічні та релігійні. М.Вебер вважається фундатором політичної соціології. Він рішуче виступав проти революційних методів перетворення суспільства і вибудував еволюційний шлях впровадження раціонально-бюрократичного типу управління.

На відміну від О.Конта, Г.Спенсера та інших вчених, які не провели жодного емпіричного соціологічного дослідження, М.Вебер брав активну участь у шести дослідженнях, що були започатковані урядом Німеччини.

Суттєвим є внесок М.Вебера у розробку низки галузевих соціологій:соціології права, соціології релігії, соціології праці, соціології музики тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціологічні погляди Карла Маркса	\|	Становлення і розвиток соціології в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.