Предмет міжнародних економічних відносин. Суб’єкти, об’єкти та рівні міжнародних економічних відносин.

ТЕМА 1. Сутність та форми прояву міжнародних економічних відносин

Суспільні відносини є багатоплановою і багатовимірною системою, в основі якої знаходяться відносини власності, а отже, й відносини взаємного обміну. Звичайно, що тут йдеться не про поверхневі обмінні операції грошей на товари і навпаки, а про глибинний обмін об’єктами власності, включаючи нові відомості, нову інформацію. Іншими словами, будь-які стосунки між людьми мають вигляд відносин взаємообміну – взаємної зустрічної реакції одного суб’єкта на поведінку (дії) іншого й навпаки. Якщо хтось комусь щось дав, то той інший взамін відповів або тим, що взяв би це, або тим, що відмовився би, або ще більше – дав би щось взамін. Навіть проста бесіда між двома людьми є обміном думками, ідеями, інформацією, бажаннями, проявом взаємної уваги один до одного тощо.

У систему суспільних відносин входять такі великі групи (підсистеми) відносин, як політичні, правові, економічні, культурологічні, релігійні, етнічні, національні, інтимні тощо, серед яких особливе місце мають саме економічні відносини. Останні знаходяться в основі всієї системи суспільних відносин саме завдяки обмінним відносинам, тому що для того, щоб обмінюватися чимось, його необхідно мати, тобто спочатку виготовити його, взяти від природи, взяти від когось. Ще однією обов'язковою умовою є наявність споживача, якому це потрібно. Іншими словами, відносини обміну діалектично взаємопов'язані з відносинами виробництва і відносинами споживання.

Економічні відносини складають предмет вивчення економічної теорії. Їх можна визначити як відносини, які виникають та існують між людьми з приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі суспільного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Оскільки міжнародні економічні відносини (МЕВ) становлять підсистему будь-яких людських економічних відносин, то й визначення буде подібним, тільки сфокусованим на міжнародність:

Міжнародні економічні відносини– це відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Відповідно, розглядаючи систему економічних наук, неважко прийти до висновку, що міжнародні економічні відносини як наука – це своєрідна і самобутня частина економічної теорії. Наука “МЕВ” (за допомогою наукових методів дослідження) вивчає, аналізує, визначає, з’ясовує, відкриває закони і закономірності формування, існування і розвитку міжнародних явищ та процесів, які відбуваються у сфері економіки, тобто є системою знань про міжнародні економічні стосунки. МЕВ – це фундаментальна наука, на основі наукових результатів якої розвиваються більш конкретні науки, що вивчають окремі сфери і напрямки налагодження міжнародних економічних стосунків.

Якщо подивитися на МЕВ як на навчальну дисципліну, то неважко побачити, що це такий навчальний курс, котрий дозволяє ознайомитися з відомими вже науці міжнародними економічними явищами і процесами, з набутими знаннями про закономірності їхнього розвитку, а також послужити базою для власних наукових пошуків тим, хто вивчає цю дисципліну.

Виходячи з попередніх зауважень, слід зазначити, що метою курсу “МЕВ” є набуття студентами широких знань про соціально-економічні проблеми світового господарства, про закономірності розвитку світогосподарських зв'язків, про основні елементи зовнішньоекономічної діяльності. Набуті знання можуть послужити міцною основою для наступного вивчення таких спеціальних дисциплін, як “Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності”, “Міжнародні валютні та фінансово-кредитні відносини”, “Міжнародний маркетинг”, “Зовнішньоекономічна діяльність”, “Міжнародні організації”, “Транснаціональні компанії”, “Фінансові системи зарубіжних країн і корпорацій”, “Організація і техніка зовнішньої торгівлі” тощо.

На досягнення зазначеної мети спрямовані такі завдання курсу:

· ознайомити студентів із понятійним апаратом, що застосовується у світовій господарській практиці;

· виробити у студентів розуміння суті міжнародних економічних відносин, їхніх форм, принципів і законів, за якими вони розвиваються;

· висвітлити умови, в яких розвиваються МЕВ, тобто показати середовище їхнього розвитку;

· окреслити закономірності і форми світових інтеграційних процесів;

· навчити студентів умінню творчо аналізувати стан розвитку світової господарської системи, визначати місце в ній економіки окремої країни, рівень її зовнішньоекономічної діяльності;

· навчити студентів не тільки вільно орієнтуватись у міжнародних економічних процесах, а й передбачати їхній подальший розвиток.

Об'єктами міжнародних економічних відносин є те, на що спрямована господарська діяльність суб'єктів світового господарства. До них відносять експорт та імпорт товарів, послуг, капіталу; міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва; здійснення господарської діяльності за кордоном; фінансові операції; науково-технічні зв'язки; оренда засобів виробництва; зустрічна торгівля; спільне підприємництво. Тобто об’єктами міжнародних економічних відносин є товари, послуги, матеріально-грошові та трудові ресурси, що є предметом міжнародного обміну.

Звісно, що для існування відносин потрібні учасники, тобто відносини можуть здійснюватися між індивідуальними чи груповими суб’єктами. Відносини мають суспільний характер. Міжнародні економічні відносини також є суспільними відносинами й мають суб’єктів, які їх створюють.

Отже, суб’єкти МЕВ– це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

Класифікувати суб’єктів МЕВ можна по-різному. Наприклад, їх можна поділяти за критерієм рівнів. Суб'єктами мікрорівня виступають підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи. На метарівні діють регіони, галузі економіки, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Для макрорівня характерні зв'язки між державами, між групами держав, між державами та міжнародними організаціями.

Загалом суб’єктів міжнародних економічних відносин, як і суб’єктів національних економічних відносин, ділять на дві групи: фізичні та юридичні особи.

За звичним визначенням, фізичні особи є право- і дієздатними особами, які в міжнародних відносинах виступають як окремі індивідмиуми, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм. Найчастіше це комерсанти-індивідуали, наймані працівники (трудові мігранти), туристи, споживачі іноземних товарів. Що ж до останніх, то тут потрібно дещо уточнити. Якщо наведена дефініція стверджує, що суб’єктами міжнародних економічних відносин, з одного боку, є “право- і дієздатні особи”, а з іншого – “споживачі іноземних товарів”, то як бути зі споживачами дитячого віку, які ще не у всьому право- і дієздатні? Виходить, що діти є споживачами, а відносини споживання, за визначенням економічних відносин (і, зокрема, за визначенням МЕВ), належать саме до економічних відносин і проявляють такий атрибут економіки, як попит, але суб’єктами чомусь бути не можуть ... На нашу думку, суб'єктами економічних відносин слід називати всіх людей, які беруть участь у виробництві, обміні й споживанні товарів, послуг та ідей. А суб’єктами МЕВ, відповідно, є всі ті, хто виробляє, обмінює і споживає товари, послуги та ідеї на міжнародному рівні.

Юридичні особи – це організації, фірми, корпорації, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю й мають певні ознаки, які встановлюються законодавством відповідної країни, як-от:

· постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть змінюватися;

· наявність власного майна, відособленого від його учасників;

· право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктами власності;

· право від свого імені бути позивачем і відповідачем у суді й арбітражі;

· самостійна майнова відповідальність.

Юридичні особи поділяються на юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права.

Міжнародне публічне право – це система юридичних норм, які створюються державами (і частково – міждержавними й міжнародними організаціями) шляхом узгодження їхніх воль, що регулюють певні суспільні відносини.

Суб’єктами публічного права вважаються такі особи:

· держава як скарбниця і як верховна влада;

· підрозділи державного апарату і державно-територіальних об’єднань;

· суспільно-політичні угруповання й організації державного значення.

Міжнародне економічне право – це галузь міжнародного права, яка є сукупністю норм, що регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права, пов'язані з їхньою діяльністю у сфері галузі міжнародних економічних відносин.

Суб’єктів визначають ще за критеріями способів привласнення й відповідальності. Виділяють юридичних осіб приватного права:

· товариства з необмеженою відповідальністю;

· товариства з обмеженою відповідальністю;

· акціонерні товариства;

· командитні товариства;

· одноосібні підприємства.

У вітчизняній літературі окремо виділяють ще й спільні підприємства, але вони за формою функціонування можуть бути представлені названим вище переліком. Суб’єктами МЕВ виступають різні об’єднання – фізичних осіб; юридичних осіб; фізичних і юридичних осіб. Залежно від цілей, завдань і напрямків діяльності, безпосередню чи посередню участь у міжнародних економічних відносинах беруть міжнародні організації.

Роль особливого учасника в міжнародних економічних відносинах відіграє держава.

Держава – це суверенне апаратно-управлінське утворення, яке володіє верховною владою на території певної країни та незалежністю щодо інших держав.Держави є головними суб'єктами системи світового господарства, а тому їхні дії визначально відбиваються на функціонуванні всієї світової економічної системи.

Визначальність держави полягає в тому, що вона не тільки виступає простим суб'єктом міжнародного виробництва, обміну чи споживання товарів послуг чи ідей, а й установлює норми поведінки на міжнародному рівні інших суб’єктів, створюючи юридичні закони й регулюючи зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД). Іншими словами, держави регулюють зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів своєї країни та діяльність іноземного капіталу на території своєї країни. Саме держави створюють поле діяльності для суб'єктів мета- й мікрорівнів, укладаючи між собою договори про двостороннє чи багатостороннє співробітництво.

Усе більшої ваги у світовому господарстві набирають міжнародні організації. Держави вже не в змозі поодинці регулювати зовнішньоекономічні відносини, а тому змушені об’єднуватися в міжнародні організації, які одночасно виступають і суб'єктами МЕВ, і регуляторами МЕВ. Щоправда, не всі організації є міждержавними (міжурядовими). Суб'єкти мета- та мікрорівнів з різних країн також часто об'єднуються в організації і в такий спосіб стають частиною механізму регулювання міжнародних економічних процесів.

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- і мікрорівні. Макрорівень МЕВ – це рівень державних і міждержавних процесів, тобто рівень, на якому суб’єктами виступають держави та міжнародні організації. Метарівень МЕВ – рівень міжнародних міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків (суб’єктами при цьому виступають галузеві відомства та регіональні управи). Мікрорівень МЕВ – це, відповідно, рівень зв'язків між фірмами, між фізичними особами з різних країн.

За ступенем розвитку стосунків між суб’єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік виділяють такі чотири рівні (рис. 1):

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вибір алгоритмів розрахунку комплексних порівняльних оцінок.	\|	Методи пізнання та аналізу міжнародних економічних явищ та процесів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.