Кредити МВФ в 1990-1998 pp.

Країни	Млрд. СДР	% до підсумку
Всі країни		100,0
Центральна і Східна Європа		7,9
Країни СНД, в тому числі: Білорусь Казахстан Росія Україна		21,8 0,2 0,6 17,7 2,4
Країни Балтії		0,5
Країни, що розвиваються		69,8
Розвинуті країни		0,0

За станом на середину 2005 р. загальна сума кредитів МВФ становила 49,8 млрд. СДР.

МВФ часто укладає угоду зкраїною-членом із зобов'язанням надати певну суму кредиту в момент її звернення до Фонду. У такому разі країна одержує не готівку, а домовляється про позику на означену суму. Країна може використати цю суму на передбачених угодою умовах. Такі кредити можуть бути подовжені на строк, що перевищує започаткований.

Найменш розвинутим країнам кредити надаються на пільгових умовах.

Загальна сплата боргу за кредитами МВФ у 2005 р. визначена у 6,3 млрд. СДР; при цьому сам борг становив 5,1 млрд., а сума відсоткової ставки − 1,2 млрд. СДР. Найбільшими боржниками Фонду є (етапом на середину 2005 р., млрд. СДР):

Туреччина..................... 12,0

Бразилія....................... 10,0

Аргентина...................... 8,0

Уругвай.......................... 1,7

Болгарія.......................... 0,7

Сербія і Чорногорія....0,7

Кредити МВФ, попри прямого призначення, відіграють роль гаранта для одержання країною коштів від інших кредиторів. Якщо МВФ дав кредит, то це − вираження довіри до країни щодо її платоспроможності.

Технічна допомога МВФ.Технічна допомога МВФ полягає в сприянні країнам-членам у здійсненні ними грошової, валютної політики, банківського нагляду, бюджетної і податкової політики, упорядкуванні статистики, в розробленні фінансового й економічного законодавства. Технічна допомога здійснюється шляхом направлення місій МВФ у центральні банки й міністерства фінансів країни. Така допомога надається на прохання країни. Експерти місії працюють у країні звичайно 2-3 роки.

Для підготовки кадрів в рамках технічної допомоги у Вашингтоні утворено інститут МВФ. Він організує курси і семінари по підвищенню кваліфікації державних службовців із країн-членів МВФ.

Випуск СДР.Випуск СДР є специфічною функцією МВФ для поповнення міжнародних валютних резервів.

СДР (СПЗ) − спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights − SDR) − це міжнародний валютний актив. Вони призначені для поповнення офіційних валютних резервів, погашення дефіциту платіжного балансу країни й розрахунків її з Фондом.

СДР поділяються між країнами-членами пропорційно їх квотам. Країни, що мають свій рахунок в СДР, можуть придбати в інших країнах-членах їх валюту на відповідну суму. За зберігання СДР понад розподілені ліміти МВФ сплачує їх власникам відсоткові ставки, які коливаються в межах 1-14%.

Частка СДР у світових валютних резервах становить 2%. Курс СДР відносно долара розраховується на основні "кошика" курсів провідних валют − долара США, фунта стерлінгів, євро, єни.

Міжнародний валютний фонд, незважаючи на певні суперечливості й труднощі функціонування,є головним органом регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин.Наприкінці XX ст. його роль у розвитку світової економіки значно зросла.

Група Всесвітнього банку (The World Bank Group)

Вона складається з чотирьох основних інститутів − Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Міжнародної асоціації розвитку (МАР), Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій (БАГІ); до цієї групи належить також Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС), який має специфічні функції, але організаційно пов'язаний із Всесвітнім банком.

Формування Групи Всесвітнього банку було розпочато рішенням Бреттон-Вудської Конференції про заснування МБРР водночас з МВФ. Ці два інститути тісно пов'язані між собою за основними цілями, а також організаційно. Так, членом МБРР може стати тільки учасник МВФ. Структурно обидва вони входять до системи ООН.

Спочатку діяльність МБРР була пов'язана з кредитуванням розвинутих країн, насамперед європейських, що постраждали під час Другої світової війни. Після відбудови їх економіки, а також внаслідок появи великої групи нових держав, що звільнилися від колоніальної залежності, цілі й функції МБРР змінюються. Постає необхідність створити інститут, структурно пов'язаний з банком, який би зосередився на допомозі країнам, що розвиваються. З цією метою в 1956 р. була утворена Міжнародна фінансова корпорація. Для сприяння економічним перебудовам в найменні розвинутих країнах у 1960 р. розпочала діяльність Міжнародна асоціація розвитку.

Однією з цілей Всесвітнього банку є заохочення до інвестування з країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Проте соціально-політична нестабільність в деяких регіонах робить інвестування там ризикованим. Щоб забезпечити своїх учасників від фінансових втрат, Світовий банк формує в 1988 р. організацію, яка гарантувала б відшкодування можливих втрат від некомерційних ризиків, − Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблемами інвестування пов'язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Таким чином, сформувалася група Всесвітнього банку із п'яти організацій (табл. 9).

Незважаючи на певну різницю у функціях, всі організації Всесвітнього банку тісно пов'язані, насамперед єдністю цілей: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єдина й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові - президенту Всесвітнього банку, мають спільну адміністративну систему. Водночас за функціями інститути Всесвітнього банку мають специфічні розбіжності. Розглянемо їх.

Таблиця 9

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасна система міжнародних валютно-кредитних організацій	\|	Міжнародний банк реконструкції й розвитку – МБРР (International Bank for Reconstruction and Development – IBRD).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.