Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Загальна система оподаткування 1 страница

План.

Таблиця 1.

План.

План

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та побудова.

2. Принципи класифікації бухгалтерських рахунків.

3. Класифікація рахунків за економічним змістом, призначенням і структурою.

4. Синтетичні, аналітичні рахунки та субрахунки їх взаємозв’язок.

5. Відображення операцій на рахунках способом подвійного запису.

6. План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування: призначення, зміст та характеристика.

7. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку.

Література:

Див. п.п. 3, 7, 9, 10, 15, 17, 19, 20, 22, 53, 59, 63, 65, 66, 70, 74, 75, 77, 81, 82, 84, 86, 89, 94, 95,97 із списку літератури.

1. Рахунки бухгалтерського обліку, їх зміст та побудова

Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їхніх джерел та господарських процесів.

Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці,ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет(від лат. означає “він винен”),а праву – кредит (від лат. означає “він вірить”).Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Кожна сторона призначається для роздільного відображення збільшення або зменшення сум.

Схематично рахунок має таку форму (у вигляді літери «Т»).

Рахунок

(шифр та назва рахунку)

Ліва сторона Права сторона

Дебет Кредит

Оскільки об’єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається початковим залишком,або початковим сальдом(від італ. означає «розрахунок»).

Обороти— зміни за дебетом і кредитом рахунків у результаті господарських операцій.

Визначення кінцевого сальдо активного рахунку:

Сальдо кінцеве = Сальдо початкове дебетове + Обороти за дебетом — Обороти за кредитом.

Визначення кінцевого сальдо пасивного рахунку:

Сальдо кінцеве = Сальдо початкове кредитове + Обороти за кредитом — Обороти за дебетом.

При цьому рахунки для обліку активів побудовані таким чином, що в них збільшення активів відображується за дебетом, а зменшення — за кредитом; на рахунках капіталу і зобов'язань, навпаки, збільшення відображується за кредитом, а зменшення — за дебетом.

2. Принципи класифікації бухгалтерських рахунків

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку - це групування рахунків бухгалтерського обліку за певними ознаками і встановлення загальних властивостей різних груп рахунків з метою їх вивчення і правильного застосування.

Найбільш істотними ознаками, за якими здійснюється класифікація рахунків, є:

1) за відношенням до засобів або про джерел утворення засобів;

2) ступінь деталізації одержуваних показників;

3) відношення рахунків до бухгалтерського балансу;

4) за економічним змістом;

5) призначення і структура рахунків.

1. Залежно від отримання показників про засоби або джерела утворення засобів всі рахунки діляться на активні, пасивні і активно-пасивні.

2. За ступенем деталізації одержуваних показників розрізняють рахунки синтетичного і аналітичного обліку. (більш детально у п. 4 до теми).

3. За відношенням до бухгалтерського балансу рахунки можуть бути балансовими і позабалансовими.

Класифікація рахунків за економічним змістом та за призначення і структура рахунків буде розглянута у наступних питаннях.

3. Класифікація рахунків за економічним змістом, призначенням і структурою

За економічним змістом буваютьрахунки господарських засобів і процесів; джерел утворення засобів (рис. 5).

Рахунки господарських засобів і процесів - група рахунків бухгалтерського обліку, призначена для обліку складу і руху господарських засобів. Для відображення кожного виду засобів призначені відповідні рахунки.

Рахунки джерел господарських засобів - група рахунків бухгалтерського обліку, призначена для обліку джерел формування засобів підприємства.

Рис. 5. Класифікація рахунків за економічним змістом

Залежно від призначення і структури рахунки діляться на основні, регулюючі, операційні (розподільні, калькуляційні) і співставні (результатні, позабалансові) (рис. 6).

Основні рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення.

Регулюючі рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, які призначені для коригування (регулювання) оцінки господарських засобів, отримання додаткових показників про стан цих засобів, а також для уточнення величини джерел їх утворення.

Операційні рахунки – рахунки, які призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.

Розподільні рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, призначені для обліку певних виробничих витрат і забезпечення правильності їх розподілу за об'єктами калькуляції, звітними періодами тощо.

Калькуляційні рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, які призначені для отримання даних, необхідних при обчисленні собівартості виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. рахунки призначені для обліку сукупності витрат, пов'язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Співставні рахунки - рахунки бухгалтерського обліку, призначені для

співставлення доходів і витрат і визначення фінансових результатів (рахунок №79 "Фінансові результати", №44 "Прибутки і збитки").

Забалансові рахунки призначені для обліку активів, які не належать даному підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні або на зберіганні.

Рис. 6. Класифікація ринків за призначенням і структурою

4. Синтетичні, аналітичні рахунки та субрахунки їх взаємозв’язок

Синтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику; для отримання узагальненої (об'єднаної) інформації. А тому облік, побудований на основі цих рахунків, називається синтетичним.

Синтетичний облік дає можливість накопичувати зведені дані про активи, власний капітал, зобов'язання і господарську діяльність підприємства.

Особливими ознаками синтетичних рахунків є те, що:

- усі синтетичні рахунки мають двоцифровий код;

- на синтетичних рахунках інформація узагальнюється за економічно

однорідними видами майна чи джерел його утворення;

- поточний облік на синтетичних рахунках та узагальнення даних в кінці місяця здійснюються тільки в грошовому вимірнику;

- для синтетичного обліку відводиться обмежене коло облікових регістрів — журнал реєстрації господарських операцій, окремі журнали-ордери, книга «Журнал-Головна», оборотний і сальдовий баланс тощо;

- стан активів і пасивів, що випливає з більшості синтетичних рахунків, показується в бухгалтерському балансі за однойменними статтями.

Майже кожний субрахунок має свої аналітичні рахунки для обліку конкретних найменувань товарно-матеріальних цінностей, кожного боржника чи кредитора, різних видів зобов'язань.

Термін «аналітичний»походить від лат. analysis — розкладання, розчленування цілого на складові (елементи). На основі аналітичних рахунків будується аналітичний облік – це облік, в якому, крім грошового, застосовують натуральні й трудові вимірники.

Ознаками аналітичного обліку є:

- трицифровий код субрахунків, які за підгрупами об'єднують потрібну кількість аналітичних рахунків, призначених для обліку конкретних найменувань майна, розрахунків, зобов'язань, власного капіталу;

- використання типових та спеціальних регістрів;

- ведення обліку в натуральному та грошовому вимірниках;

- відображення стану активів і пасивів балансу у формі однойменних та комплексних статей, що випливають з синтетичного обліку.

Між синтетичними і аналітичними рахунками існує постійний взаємозв'язок, який забезпечує достовірність, доступність і зрозумілість облікової інформації кожному користувачеві.

5. Відображення операцій на рахунках способом подвійного запису

Подвійний запис – метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Такий взаємозв’язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків,а такі рахунки кореспондуючими.

Рахунок Рахунок

“Каса” “Рахунки в банку”

Д-т К-т Д-т К-т

Сальдо Сальдо

+ 100 000 - 100 000

Кореспонденція рахунків — це взаємозв'язок між бухгалтерськими рахунками внаслідок відображення на них господарських операцій.

Бухгалтерське проведення — це відображення господарської операції

та її суми на бухгалтерських рахунках із зазначенням, які рахунки дебетуються, а які кредитуються.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні бухгалтерські проведення.

6. План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування: призначення, зміст та характеристика

Для повного відображення бухгалтерським обліком необхідних показників потрібна заздалегідь визначена система рахунків для відображення господарських операцій. З цією метою і складають план рахунків.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи поточного бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях та установах. Зміна кількості, змісту і призначення рахунків зумовлює зміну плану рахунків.

Відповідно до Програми реформування бухгалтерського обліку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706, Мінфіном України - наказом від 30 листопада 1999 р. № 291 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 N 291.

Синтетичні рахунки і субрахунки до них у цьому Плані рахунків згруповані у такі класи:

1. Необоротні активи.

2. Запаси.

3. Кошти, розрахунки та інші активи.

4. Власний капітал і забезпечення зобов'язань.

5. Довгострокові зобов'язання.

6. Поточні зобов'язання.

7. Доходи і результати діяльності.

8. Витрати за елементами.

9. Витрати діяльності.

В окремий клас «0» виділено позабалансові рахунки та субрахунки до них. На позабалансових рахунках має вестися облік активів, які не належать суб'єкту господарювання, а знаходяться на його відповідальному зберіганні або використовуються ним на правах оренди. Рахунки класу «0» містять інформацію, розкриття якої передбачено у примітках до фінансових звітів.

7. Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку

Відображення господарських операцій за синтетичними та аналітичними рахунками — це поточний бухгалтерський облік. Оскільки баланс завжди характеризує наявність та стан господарських засобів і їх джерел формування у вартісному вимірнику на певну дату, то для поточного відображення змін цих засобів і джерел призначені рахунки.

Дані синтетичних і аналітичних рахунків узагальнюють за допомогою оборотних відомостей, які складають окремо за синтетичними й аналітичними рахунками.

Технологію бухгалтерського узагальнення поточних облікових даних розглянемо на спрощеному прикладі:

Баланс Рахунки Оборотна відомість Баланс

на початок на кінець

Журнал

Операцій

Оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного обліку, даючи інформацію про зміни господарських засобів та їх джерел за звітний період, а також їх стан на початок і кінець звітного періоду.

Якщо правильно записані початкові сальдо (залишки) на рахунках, рознесені всі кореспонденції за рахунками (бухгалтерські проводки), підраховані обороти та виведені кінцеві залишки (сальдо), то в оборотній відомості мають місце три пари рівностей.

Порушення цих рівностей свідчить про помилки, допущені в облікових записах або при складанні оборотної відомості.

Повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють шляхом порівняння підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній відомості з підсумками Журналу реєстрації за звітний період. При повному відображенні всіх господарських операцій підсумок Журналу реєстрації (хронологічний облік) має дорівнювати підсумку оборотів за дебетом і кредитом оборотної відомості (систематичний облік).

Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують для складання бухгалтерського балансу і заповнення форми фінансової звітності.

Оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і характеристики руху засобів та їхніх джерел за звітний період.

Оборотна відомість дає загальну інформацію про стан та рух господарських засобів і їх джерел, але недостатньо розкриває економічний зміст оборотів, їх структуру як за активами, так і за джерелами. Більш ефективною в цьому відношенні є шахова оборотна відомість.

Шахова оборотна відомість — це таблиця, поділена на клітинки, причому кожна клітинка відображає одночасно дебет одного і кредит іншого рахунка, тобто відображає взаємозв'язок між ними і дає можливість розчленувати загальну суму оборотів за кожним рахунком у розрізі кореспондуючих рахунків. Контрольне значення шахової оборотної відомості полягає у виявленні помилкової кореспонденції між рахунками. Крім того, шахова оборотна відомість використовується як одне із важливих джерел інформаційного забезпечення аналізу господарської діяльності підприємства. На підставі вивчення оборотів за шаховою оборотною відомістю можна дати повну й глибоку оцінку роботи підприємства за визначений проміжок часу.

Питання для самоперевірки.

1. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку?

2. Призначення рахунків бухгалтерського обліку?

3. Будова рахунків бухгалтерського обліку?

4. Позабалансові рахунки?

5. Рахунки синтетичного та аналітичного обліку?

6. План рахунків, його будова, значення?

7. Класифікація рахунків за їх призначенням, структурою та економічним змістом?

8. Поясніть економічну суть та пізнавальне значення подвійного запису?

9. Дебет, кредит рахунку. Поняття оборотів по рахунку. Порядок виведення сальдо?

10. Як подвійний запис забезпечує контроль за правильністю облікових записів?

11. Види та призначення оборотних відомостей?

12. Вкажіть переваги шахової оборотної відомості перед простою?

13. Взаємозв’язок між рахунками і балансом?

14. Визначте порядок та значення узагальнення даних поточного обліку?

15. Поясніть контрольне значення оборотних відомостей за рахунками?

Тема 6. Документація господарських операцій та інвентаризація

Мета лекції – сформувати систему знань пробухгалтерські документи, їх реквізити та класифікацію, документацію господарських операцій та документообіг, інвентаризацію, її види, порядок проведення та нормативне регламентування.

1. Первинне спостереження і його документальне відображення.

2. Класифікація документів.

3. Організація документообігу.

4. Зберігання бухгалтерських документів.

5. Інвентаризація в системі первинного обліку.

Література:

Див. п.п. 3, 4, 9, 15, 17, 19, 20, 22, 24, 53, 55, 56, 58, 62, 66, 69, 74, 76, 77, 80, 81, 82, 84, 86, 89, 94,97 із списку літератури.

1. Первинне спостереження і його документальне відображення

Спостереженнябазується на безпосередньому, або за допомогою пристроїв, вимірюванні речей та явиш. Процес спостереження включає:

1) виявлення об’єкту спостереження;

2) встановлення облікових вимірників, що відповідають об’єкту спостереження;

3) опис господарських операцій – дій або подій, які викликають зміни в об’єкті спостереження (структурі активів або зобов’язань, власному капіталі підприємства тощо);

4) фіксація даних про них на матеріальних носіях;

5) зберігання та передача даних для подальшої обробки в системі обліку.

Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Найбільш поширеним способом відображення даних бухгалтерського спостереження є документи.

Бухгалтерський документ –це документ, що містить відомості про господарську операцію і є юридичним свідченням її здійснення.

Значення документів та документації в господарській діяльності підприємства багатогранне.

Документи тісно пов’язані з рахунками. На підставі документів здійснюється записи на рахунках бухгалтерського обліку.

До змісту і оформлення документів висувається ряд вимог:

- своєчасність складання,

- достовірність показників,

- правильність оформлення.

Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ має містити обов’язкові реквізити. Також є додаткові реквізити.

Уніфікація в документознавстві розглядається як скорочення вихідної кількості форм документів і приведення їх до однаковим правилам оформлення.

Стандартизація –це розробка й застосування бланків документів, придатних для оформлення однорідних операцій у різних галузях економіки.

2. Класифікація документів

Для відображення господарських операцій використовують різні за формою і змістом документи. Тому бухгалтерські документи класифікують, тобто поділяють на групи за певними однорідними ознаками.

За призначенням первинні документи поділяють на: розпорядчі, виправдні (виконавчі), бухгалтерського оформлення, комбіновані.

За способом відображення господарських операцій документи поділяються на: разові та накопичувальні.

За змістом документи поділяються напервинні та зведені.

За характером відображення господарських операцій первинні документи поділяються на матеріальні, грошові, банківські, розрахункові.

За кількістю позицій (кількістю рядків) документи поділяються на однорядкові (однопозиційні) та багаторядкові (багатопозиційні).

За технікою складання і опрацювання документів, вони поділяються на: ручні, автоматизовані чи змішані.

3. Організація документообігу

Своєчасний і якісний облік забезпечується певним порядком організації складання й опрацювання документів, або документообігом.

Документообіг –це рух документів від моменту їх складання або одержання від інших підприємств до передачі в архів. Головне завдання документообігу – прискорення руху документів, і чим коротше і швидше буде організовано цей процес, тим він буде ефективнішим, і користувачі зможуть вчасно отримати інформацію для прийняття рішень.

Організовує документообіг на підприємстві головний бухгалтер чи бухгалтер, який розробляє правила і технологію обробки облікової інформації, а керівник підприємства затверджує. Для забезпечення послідовності проходження документів, стабільної роботи кожної ланки, підвищення відповідальності виконавців, за дотримання встановленого порядку і строків оформлення та опрацювання документів розробляють графік документообігу.

Графік документообігу –це затверджений порядок обробки інформації, яким регулюють строки складання та обробки документів. Контроль за дотриманням графіка документообігу на підприємстві, в установі здійснюється головним бухгалтером.

4. Зберігання бухгалтерських документів

Зберігання документів відіграє значну роль у справі правильної постановки бухгалтерського обліку. Раціональна система зберігання забезпечує не лише цілісність у зберіганні документів протягом встановлених законом термінів, а й можливість користування ними у будь-який момент для отримання різноманітних довідок.

Для зберігання документів призначені архіви. Розрізняють поточні та постійні архіви.

Поточний архівстворюється у бухгалтерії для зберігання документів за поточний та минулий рік. Всі прийняті на зберігання документи реєструються в архівній книзі.

Постійний архіворганізовується у спеціальному приміщенні. Термін зберігання документів в даному архіві визначається згідно з Переліком типових документів, із зазначенням термінів зберігання матеріалів, затверджених Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

Після закінчення встановлених термінів зберігання документи, що мають особливо важливе значення, передають на безстрокове зберігання до державного архіву, а інші документи підлягають знищенню спеціальною комісією за актом з відповідною відміткою в архівній книзі.

Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств, установ може бути здійснено тільки за постановою органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і судів, державної контрольно-ревізійної та податкової служб відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку відповідній посадовій особі підприємства, установи.

Органи, що вилучили документи, забезпечують підприємствам, установам за їх письмовим зверненням можливість зробити виписку, витяг, копію документів для видачі довідок за обставинами відповідно до законодавства.

5. Інвентаризація в системі первинного обліку

Інвентаризація –складання опису майна (інвентарю) підприємства на підставі періодичної перевірки наявності товарно-матеріальних та грошових цінностей, що перебувають на балансі підприємства на певну дату, стану їх зберігання. Це перевірка фактичної наявності майна підприємства і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-ХІV від 16 липня 1999 р. (стаття 10) підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Слід розрізняти інвентаризацію як елемент методу бухгалтерського обліку і як технічний прийом перевірки даних бухгалтерського обліку.

Основними завданнями інвентаризації є:

– виявлення фактичної наявності господарських засобів, зокрема матеріальних цінностей у натурі;

– встановлення лишку або нестачі цінностей і їх регулювання та відображення в обліку;

– виявлення товарно-матеріальних цінностей, які втратили свою первісну якість, застаріли і не використовуються;

– перевірка дотримання умов і порядку зберігання господарських засобів;

– перевірка достовірної й реальної вартості зарахованих на баланс активів і пасивів підприємства.

Інвентаризація класифікується:

1) залежно від повноти охоплення засобів (коштів): повна; часткова;

Як за повної, так і за часткової інвентаризації, ТМЦ і кошти можуть перевірятись або суцільним, або вибірковим методами;

2) за організаційною ознакою:планова; позапланова;

3) повторні й додаткові інвентаризації.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і терміни проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Інвентаризаційна робота на підприємствах здійснюється постійно діючою інвентаризаційною комісією, склад якої затверджує керівник підприємства. Для безпосереднього проведення інвентаризації в місцях зберігання виробничих запасів з рішення керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії.

Питання для самоперевірки.

1. Що таке первинний документ, документація та документування?

2. У чому полягає значення документів?

3. Які існують вимоги до оформлення документів?

4. Визначте особливості складання первинних документів?

5. Як класифікуються документи?

6. Що таке реквізити документів? Назвіть основні реквізити документів?

7. Дайте визначення поняття документообігу?

8. Хто несе відповідальність за достовірність даних, відображених у документах?

9. Вкажіть правила вилучення первинних документів у підприємства?

10. Охарактеризуйте основні етапи (стадії) документообігу?

11. Дайте визначення поняття інвентаризації?

12. У чому полягає значення інвентаризації?

13. Які існують види інвентаризації?

14. Які документи складаються при проведенні й підведенні результатів інвентаризації?

15. Які результати можуть бути встановлені при інвентаризації, їх відображення в обліку?

Тема 7. Оцінювання та калькуляція в системі бухгалтерського обліку

Мета лекції – сформувати систему знань просутність та значення вартісної оцінки. Визначити мету, принципи, методи, вимоги до оцінки господарських засобів. Визначити місце і значення калькулювання в системі бухгалтерського обліку. Розглянути основні види витрат та калькуляції та їх класифікацію.

1. Оцінка як система вартісного виміру: поняття, значення, методи.

2. Калькуляція в системі бухгалтерського обліку: поняття, значення, види, класифікація витрат.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порядок складання балансу	\|	Загальна система оподаткування 2 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.