• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна система оподаткування 8 страница

Незалежно від статусу підприємства, що прийняло рішення про виплату дивідендів (чи перебуває воно на загальній системі оподаткування, чи застосовує іншу ставку податку, чи є платником єдиного податку), крім випадків, передбачених пп. 153.3.5 ПКУ, відповідно до пп. 153.3.2 ПКУ воно зобов'язане до або одночасно з виплатою дивідендів нарахувати та сплатити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 19% (якщо дивіденди виплачуються у 2013 році, а ставка 16 % діятиме лише з 01.01.2014 р.).

Поглиблення процесів реформування економіки у напрямі створення повнокровних ринкових відносин супроводжується розширенням участі суб'єктів підприємницької діяльності на ринку цінних паперів. Приймаючи інвестиційні рішення про розміщення чистого прибутку через ринок цінних паперів, підприємство повинно оцінити всі можливі варіанти інвестування, маючи на увазі одержання якнайбільшого поточного доходу, а також забезпечення по можливості найбільш надійного захисту нагромаджень від знецінення.

5. Відображення даних про доходи та фінансові результати в облікових регістрах та розкриття інформації у фінансовій звітності

Для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства та фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій призначено Журнал 6 (за кредитом рахунків 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 79), а в сільськогосподарських підприємствах - журнал-ордер № 6 с.г.

Первинними документами при відображенні накопичення фінансових результатів різних видів діяльності та віднесення до складу нерозподіленого прибутку (збитку) є довідки та розрахунки бухгалтерії.

Доходи майбутніх періодів відображаються в розділі ІІІ пасиву балансу «Поточні зобов’язання і забезпечення» (р. 1665)«Доходи майбутніх періодів».

Доходи майбутніх періодів відображають у журналі № 3, а сільськогосподарські підприємства - в журналі-ордері № ЗГ с.г.

Питання для самоперевірки.

1. Яке національне П(С)БО визначає методологічні засади формування облікової інформації про доходи?

2. Охарактеризуйте умови визнання доходів?

3. Які надходження згідно з П(С)БО 15 «Дохід» доходами не визнаються?

4. Синтетичний облік доходів?

5. Що таке надзвичайні події?

6. Які доходи входять до складу інших операційних доходів?

7. Які доходи входять до складу інших доходів у бухгалтерському обліку?

8. Охарактеризуйте рахунок 79 «Фінансові результати»?

9. Як визначається фінансовий результат від фінансової діяльності?

10. Якими бухгалтерським записом відображається у обліку нарахування податку на прибуток?

11. Що таке нерозподілений прибуток?

12. Пояснити послідовність визначення кінцевого фінансового результату та порядок його обліку?

Тема 20. Фінансова звітність

Мета лекції – сформувати систему знань про фінансову звітність та умови її складання.

1. Законодавче та нормативно-правове забезпечення фінансової звітності.

2. Сутність, мета та призначення фінансової звітності.

3. Види, класифікація та склад звітності підприємств.

4. Елементи та якісні характеристики фінансової звітності. Засоби забезпечення достовірності звітних даних.

5. Підготовка облікових даних та принципи складання фінансової звітності.

6. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності.

Література:

Див. п.п. 1, 3, 10, 11, 17, 19, 20, 22-54, 59, 67, 69, 70, 78, 79, 82, 87, 88, 92 із списку літератури.

1. Законодавче та нормативно-правове забезпечення фінансової звітності

Основними нормативно-правовими документами, які регулюють складання і подання фінансової звітності є: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 07.02.2013 р. № 73, Порядок подання фінансової звітності № 419 від 28.02.2000 р. та багато інших, у т.ч. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Названий вище Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Регулювання питань методології у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюють Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством.

З метою організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні, методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації, розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів при Міністерстві фінансів України як дорадчий орган діє Методологічна рада з бухгалтерського обліку, діяльність якої регулюється Положенням про Методологічну раду з бухгалтерського обліку від 29 жовтня 1997 р. № 230.

2. Сутність, мета та призначення фінансової звітності

Звітність – це облікові записи_, які дають можливість проаналізувати господарську діяльність.

Метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за національними стандартами є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Призначення фінансової звітності полягає у тому, що сукупність її показників є вихідною обліковою інформацією, що дозволяє:

- встановити стратегію, мету та результати діяльності підприємства, оцінити можливості, які підприємство має і які при цьому для нього відкриваються;

- приймати своєчасні та обґрунтовані управлінські рішення;

- координувати дії розрізнених структурних підрозділів, спрямовуючи їх зусилля на досягнення поставлених цілей.

Користувачі фінансової звітності ( юридичні та фізичні особи) поділяються на зовнішніх і внутрішніх.

3. Види, класифікація та склад звітності підприємств

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності і зміни у діяльності підприємства. Вказані інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності, до якої відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» належать:

1. Баланс (Звіт про фінансовий стан) – далі Баланс;

2. Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) – далі Звіт про фінансові результати;

3. Звіт про рух грошових коштів;

4. Звіт про власний капітал;

5. Примітки до річної фінансової звітності.

Основною формою фінансової звітності є Баланс. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Мінфіну України від 07.02.2013 № 73.

Проте один баланс не в змозі забезпечити повноту інформації про результати різнобічної діяльності підприємства. Тому, крім балансу, складаються і інші форми фінансової звітності.

У процесі діяльності підприємство складає велику кількість

різноманітних форм звітності.

І. За економічним змістом звітність поділяють на оперативну, фінансову, бухгалтерську, податкову та статистичну.

ІІ. За періодами складання фінансова звітність поділяється на періодичну (місячну, квартальну) і річну звітність.

ІІІ. За обсягом показників розрізняють індивідуальну, консолідовану та зведену фінансову звітність.

ІV. За порядком регулювання та роллю в управлінні звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.

V. За місцем використання розрізняють звітність зовнішню і внутрішню.

VI. За змістом звітних даних виділяють типову і спеціалізовану звітність.

VII. За обсягом показниківзвітність поділяється на коротку і повну.

VIII. За терміном подання розрізняють звітність термінову і звичайну.

IX. За способом подання звітність поділяється на телеграфну, поштову і ту, яка подається власноруч.

4. Елементи та якісні характеристики фінансової звітності. Засоби забезпечення достовірності звітних даних

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (статті 8-11) визначено склад та елементи фінансової звітності.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначається

відповідними положеннями (стандартами).

Стаття –це елемент фінансового звіту, який відповідає установленим положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо вона відповідає двом критеріям:

— існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

— оцінка статті може бути достовірно визначена.

Фінансова звітність повинна включати інформацію, котра впливає на прийняття рішень, дозволяє своєчасно оцінити минулі, поточні, майбутні події; підтвердити та скоригувати їх оцінку зроблену в минулому. А це можливо тільки втому випадку коли при наданні інформації у фінансовій звітності будуть дотримуватись таких критеріїв: суттєвість, своєчасність, повнота, нейтральність, об'єктивність та інші.

Послідовність складання фінансової (бухгалтерської) звітності є багатоетапним процесом, який включає:

- інвентаризація майна і фінансових зобов’язань;

- звірка підсумків аналітичного і синтетичного обліку;

- виправлення в бухгалтерському обліку, помилок, виявлених в ході підготовки звіту;

- закриття рахунків з обліку доходів і витрат.

На дату закінчення заповнення фінансової звітності необхідно зіставити фінансовий результат з даними бухгалтерського обліку та фінансовий результат за даними податкового обліку.

5. Підготовка облікових даних та принципи складання фінансової звітності

Підготовка даних до складання звітності – важливий процес підсумкового обліку. На цьому етапі відбувається перевірка даних облікових регістрів, виправлення помилок, складання узагальнюючих відомостей, на основі яких буде зручно скласти фінансову звітність.

Визначають такі види робіт з підготовки облікових даних, які є передумовою складання фінансової звітності підприємства, а саме:

1. Вивчення працівниками бухгалтерій нових нормативно-правових документів, змін і доповнень до чинних Законів і нормативних документів, що стосуються змісту, структури і порядку складання та подання звітності;

2. Підготовка головним бухгалтером наказу по підприємству, установі про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, визначення складу робочих інвентаризаційних комісій, строків проведення і визначення результатів інвентаризацій з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку.

3. Перевірка та уточнення показників періодичної і річної звітності на предмет їх порівнянності.

4. В сучасних умовах необхідно здійснювати переоцінку активів: дооцінка і уцінка основних засобів:

5. Узгодження доходів і витрат звітного періоду.

6. Завершити записи на рахунках аналітичного обліку, скласти в необхідних випадках оборотні відомості за окремими субрахунками до синтетичних рахунків.

7. Завершити записи у Головній книзі і скласти за синтетичними рахунками Головної книги зведену сторінку Головної книги при журнальній формі обліку для впевненості дотримання подвійного запису, або оборотно-сальдову відомість.

8. Заповнити фінансову звітність за формами, передбаченими Міністерством фінансів України, включаючи Примітки і пояснювальну записку до річного звіту та за формами відомчої звітності.

9. Перевірити взаємоузгодженність показників фінансової звітності в межах окремих форм і між окремими формами.

10. Розглянути і затвердити річну фінансову звітність відповідно до установчих документів підприємств, установ.

11. Подати фінансову звітність із супровідним листом за адресами, згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419.

Загалом, визначено десять принципів, якими необхідно керуватись при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності:

1) обачність

2) повнота висвітлення;

3) автономність;

4) послідовність;

5) безперервність діяльності;

6) нарахування та відповідності доходів і витрат;

7) превалювання сутності над формою;

8) історична (фактична) собівартість;

9) єдиний грошовий вимірник;

10) періодичність.

В НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (Розділ IV) визначають вимоги до розкриття інформації.

Розкриття –це надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.

Відповідно суттєвою є інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними П(С)БО та керівництвом підприємства.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

- підприємство;

- дату звітності за звітний період;

- валюту звітності та одиницю її виміру;

- відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;

- облікову політику підприємства та її зміни;

- консолідацію фінансових звітів;

- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

- обмеження щодо володіння активами;

- участь у спільних підприємствах;

- виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

- переоцінку статей фінансових звітів;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

6. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності

Основними правилами заповнення фінансової звітності підприємства є:

1) перед складання фінансової звітності обов’язковим є проведення інвентаризації активів та зобов’язань підприємства;

2) не допускається згортання статей активів, зобов’язань, крім окремих випадків передбачених окремими п. НП(С)БО 1;

3) звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства;

4) від’ємні значення та показники для вирахування наводяться у дужках;

5) прокреслюють рядки форми, які не мають показників;

6) заповнюють звітність у тисячах гривнях без десяткових знаків (виняток становлять суб’єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які складають звітність у тисячах гривень з одним десятковим знаком);

7) монетарні статті фінансової звітності, які стосуються операцій в іноземній валюті, перераховуються в грошову одиницю України за курсом НБУ на останній день звітного періоду;

8) не допускається виправлення, закреслення:

9) форми фінансової звітності заповнюються чорнилом або друкарським пристроєм тощо.

Бухгалтерська звітність підписується керівником і головним бухгалтером,

а у випадках відсутності на підприємстві бухгалтерської служби підписує спеціаліст, що веде облік. В звітах не може бути підчисток і помарок, а виправлення помилок здійснюється згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995р. та П(С)БО № 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

Порядок подання фінансової звітності затверджено однойменно постановою КМУ від 28.02.2000 р. за № 419 та пп. 49.18.2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам – на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів. Згідно із законодавством фінансова звітність подається іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики та щодо використань бюджетних асигнувань, отриманих з державного бюджету, – органам Державної казначейської служби, а щодо асигнувань, отриманих з місцевих бюджетів, відповідно, фінансовим відділам райдержадміністрацій, міськвиконкомів та фінансових управлінням обласних держадміністрацій.

Згідно з Постановою КМУ «Про внесення змін до Порядку подання фінансової звітності» від 26.05.2005 р. № 384, фінансова звітність може подаватися органам Державної служби статистики разом із довідкою про наявність згоди органів державної влади з фінансової звітності підприємства щодо її надання органам державної служби статистики. У разі відсутності такої згоди зазначена довідка органам державної статистики не подається.

Законодавець уніфікував строки подання річної фінансової звітностідо органів статистики та податкової.

Зазвичай граничною датою подання річної фінансової звітності до органів державної статистики є 9 лютого, але у 2013 р. – це 11 лютого, оскільки у випадку, коли кінцева дата подання звітності припадає на вихідний день, то останній день подання переноситься на робочий день, який настає одразу за вихідним (п. 10 Порядку № 419 та п. 49.20 ПКУ). Річна фінансова звітність до органів державної статистики подається усіма підприємствами, до органів державної податкової служби – підприємствами-платниками податку на прибуток.

Річна фінансова звітність до органів ДПС подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року (п. 46.2 ст. 46, п. 49.18.2-49.18.3 ст. 49 ПКУ).

Квартальну фінансову звітність до органів державної статистики

подають усі підприємства, у т.ч. суб’єкти малого підприємництва, крім підприємств-нульовиків та суб’єктів мікропідприємництва Ця звітність подається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом. До органів ДПС квартальна звітність подається протягом 40 календарних днів, що настают за останнім календарним днем звітного кварталу (п. 46.2 ст. 46, п. 49.18.2-49.18.3 ст. 49 ПКУ).

Консолідована фінансова звітність подається у визначені терміни, але не пізніше 45 днів після завершення звітного кварталу, та не пізніше 15 квітня включно, що настає за звітним роком.

Питання для самоперевірки.

1. Дайте визначення поняття бухгалтерська звітність?

2. Дайте визначення поняття фінансової звітності?

3. Назвіть основні нормативні документи, які регулюють питання складання і надання фінансовій звітності?

4. Назвіть форми фінансової звітності?

5. Мета складання фінансової звітності?

6. Призначення складання фінансової звітності?

7. Яка інформація про підприємство повинна бути розкрита у фінансовій звітності?

8. Визначте період для складання фінансової звітності згідно діючого законодавства?

9. Назвіть особливості складання фінансової звітності малого підприємства?

10. Яка дата визначається датою подання фінансової звітності?

11. Основні вимоги до складання фінансової звітності?

12. Назвіть етапи підготовки до складання фінансової звітності?

13. Які фінансові звіти входять до складу квартальної фінансової звітності?

14. Які фінансові звіти входять до складу річної фінансової звітності?

15. Яка робота має передувати складанню річної фінансової звітності?

16. Хто несе відповідальність за складання фінансової звітності?

17. Назвіть користувачів фінансової звітності?

18. Напрямки удосконалення процесу підготовки і складання фінансової звітності?

Тема 21. Облік на підприємствах малого бізнесу

Мета лекції – сформувати систему знань про ведення бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу.

1. Основні поняття суб’єктів малого підприємництва. Законодавча та нормативна база обліку на підприємствах малого бізнесу.

2. Організація та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу.

3. Форми бухгалтерського обліку для малих підприємств.

4. Загальна система оподаткування.

5. Порядок та умови переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

6. Фінансова звітність суб’єкта малого підприємництва.

Література:

Див. п.п. 1, 3, 6, 7, 9, 10, 15-22, 24-54, 56, 58, 64, 66, 68, 69, 72, 73, 79, 80, 82, 83, 87, 92, 94, 96 із списку літератури.

1. Основні поняття суб’єктів малого підприємництва. Законодавча та нормативна база обліку на підприємствах малого бізнесу

Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (від 12.01.2012 р.) внесені зміни до статті 55 Господарського кодексу України щодо класифікації суб’єктів підприємницької діяльності. У ст. 3 Прикінцевих положень цього Закону зазначається, що суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Малими підприємствами (незалежно від форми власності) відповідно до Господарського кодексу є підприємства, у яких за звітний рік:

· середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб;

· обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує десяти мільйонів євро.

З точки зору права на використання спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності (що є одним з напрямів державної підтримки МСП) в Україні існують інші норми класифікації суб’єктів малого і середнього підприємництва, які передбачають їх поділ на шість груп платників єдиного податку у відповідності до Податкового кодексу України:

Під «малими підприємствами» у методичних рекомендаціях із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджених наказом міністерства фінансів України від 15.06.2011 р. №720, розуміють ті, які відповідають вимогам для «нульовиків» із п.154.6 ПКУ і при цьому не зареєстровані як платники ПДВ.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку

та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поняття суб’єктів малого підприємництва в Україні встановлено Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-IV (із змінами і доповненнями).

Починаючи з 2011 р. відбулися значні зміни у регулюванні обліку і звітності у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України, метою якого було врегулювання бухгалтерського обліку і податкових розрахунків, в тому числі для суб’єктів малого підприємництва. Податковий кодекс України розділ XIV «Спеціальні податкові режими» встановлює правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справлення єдиного податку.

Зміст і форму Фінансового звіту суб’єктів підприємницької діяльності регламентує П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва» На сьогодні чинні два накази Міністерства фінансів України, які встановлюють спрощені форми бухгалтерського обліку для малих підприємств:

1) методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами від 25.06.2003 р. № 422. Відповідно до Методичних рекомендацій № 422 малі підприємства можуть здійснювати узагальнення інформації про господарські операції у двох формах бухгалтерського обліку:

o простій;

o спрощеній.

Спрощена форма бухгалтерського облікузгідно з методичними рекомендаціями від 25.06.2003 р. № 422 застосовується малими підприємствами у разі, якщо не виконуються умови для застосування простої форми бухгалтерського обліку або на власний вибір суб’єкта господарювання.

2) методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами від 15.06.2011 р. № 720.

Порядок ведення бухгалтерського обліку суб'єктами малого підприємництва визначається Міністерством фінансів України. Інформація, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного і аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Суб’єкти малого підприємництва у бухгалтерському обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від форми власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, застосовують загальний План рахунків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291, а також відповідні зміни і доповнення до них.

2. Організація та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу

На малих підприємствах незалежно від галузей виробництва, бухгалтерський облік базується на єдиних методологічних засадах, що встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Згідно з розділом 1 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» метою прийняття рішень є: ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для надання користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів.

Починаючи з дати реєстрації малого підприємства необхідно вести бухгалтерський обліку всіх дій і подій, які спричиняють зміни в структурі активів, власного капіталу, зобов’язаннях, а також фіксувати та накопичувати інформацію про свою діяльність з метою її використання внутрішніми та зовнішніми користувачами. Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» визначено, що мале підприємство може самостійно обрати одну із форм організації ведення бухгалтерського обліку, зокрема [3]:

§ ввести до штату підприємства посаду бухгалтера або створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером;

§ бухгалтерський облік і звітність здійснює безпосередньо власник підприємства або керівник за умови, що звітність такого підприємства не підлягає обов’язковому оприлюдненню;

§ скористатися послугами фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності;

§ заключити договір з аудиторською фірмою.

Власник підприємства (посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством) відповідно до законодавства та установчих документів зобов’язаний забезпечити організацію бухгалтерського обліку та нести відповідальність за забезпечення фіксування фактів, відображення господарських операцій у первинних документах, їх збереження, обробку, за регістрами бухгалтерського обліку протягом встановленого терміну, але не менше 3 років. З метою забезпечення ведення бухгалтерського обліку згідно вимог законодавства підприємство самостійно:

§ визначає облікову політику;

§ обирає форму бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних або розробляє власну;

§ затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Керівником підприємства або власником на підприємстві оформляється наказ про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику з додатками до наказу: списків осіб, які мають право підписувати бухгалтерські документи. У відповідності до прийнятої облікової політики підприємство зобов’язане обліковувати свої аспекти та зобов’язання.

Облікова політика малого підприємства – сукупність принципів, методів і процедур, що використовує підприємство для складання та подання фінансової

звітності.

З метою організації бухгалтерського обліку суб’єкти малого підприємництва можуть вести бухгалтерський облік одним із трьох способів:

· за загальними нормами П(С)БО 25;

· згідно із спеціальним п.8 П(С)БО 25 (спрощений облік);

· відповідно до спеціального п.9 П(С)БО 25 (простий облік).

Суб’єкти малого підприємництва, які ведуть простий облік і не є платниками ПДВ, отримали право не застосовувати подвійний запис – основу основ бухгалтерського облік, повинні заповнювати спрощену фінансову звітність за формами №1-мс і №2-мс і декларацію з податку на прибуток за спрощеною формою.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
4. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
7. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
8. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
11. VI. Узагальнення та систематизація знань
12. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.

Переглядів: 1684