• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

З персоналу.

3.

З виробництва (техніка і технологія)

· можливість реагування на цикли попиту чи пропозицій;

· тривалість та особливості виробничого циклу;

· рівень окремих виробничих систем та їх розвитку (основи допоміжного обслуговування);

· можливості змін у технології та технологічному оснащені;

· рівень патентного захисту технології та продукції;

· використання комп’ютерних технологій.;

· рівень оновлення устаткування.;

· виробничі потужності і їхнє завантаження;

· гнучкість виробничого потенціалу;

· забезпечення виробничою сировиною, матеріалами обладнання робочою силою;

· витрати на виробництво та можливість встановлення конкурентних цілей.

· ефективність виробництва;

4. З фінансів.

· можливості пом’якшення впливу (реагування на інфляційні процеси);

· розміри власного капіталу (акціонер), активи та потрібний для розвитку капітал;

· ліквідність;

· розміри заборгованості;

· прибутковість (маса прибутку);

· розміри кредитів та їх повернення;

· джерела фінансування та фінансова стабільність;

· обсяги та напрямки інвестицій;

· обсяги запасів;

· готівка;

5. З науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт (НДДКР)

· рівень інвестицій;

· дослідницький потенціал, (наявні розробки, винаходи, патенти, відкриття);

· наявність і рівень дослідно-експериментальної бази;

· професійно-кваліфікаційний потенціал служб (НДДКР);

6. З організації та управління.

· підприємницька орієнтація та політичне ведення бізнесу;

· використання системи стратегічного управління;

· рівень розвитку аналітичних підсистем;

· організаційна структура підприємства;

· комунікація та рівень автономності і розміщення виробничих одиниць;

· специфіка побудови апарату управління (централізація та децентралізація, розподіл прав і обов’язків, відповідальність);

· технічне управління і специфіка інформаційних систем (процес керівництва) виконання рішень;

· система контролю;

· можливість залучення та ефективне використання висококваліфікованих кадрів;

· структура і рівень кваліфікаційного персоналу;

· компетентність керівників та підлеглих;

· система заробітної плати та рівень доходу працівників;

· методи добору атестації, підготовки просування підвищення кваліфікації та перекваліфікації кадрів;

8. З рівня організаційної культури.

· цінності і норми, що визначають всіма (в тому числі трудова дисципліна та мораль);

· атмосфера, клімат у колективі;

· мотивація діяльності системи матеріального те не матеріального винагородження;

· система комунікацій;

стиль керівництва;

3.5. Визначення конкурентоспроможності підприємства

1. Поняття і сутність конкурентоспроможності.Одна з найважливіших задач розвитку підприємства пов’язана з досягненням конкурентоспроможності на ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) змушує шукати нові засоби впливу на рішення покупців. Одним із таких шляхів є створення товарів покращеного рівня якості (якість - сукупність властивостей і характеристик, які здатні задовольнити потреби споживача, і за які він готовий платити гроші).

Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом із тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов.

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об’єкту який розглядається.

Конкурентоспроможність - це вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.

Покупець — головний оцінювач. А це приводить до дуже важливої в ринкових умовах істини: всі елементи конкурентоспроможності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не виникло найменшого сумніву чи іншого тлумачення по відношенню до будь-якого з них.

Конкурентоспроможність — це показник, рівень якого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти. Насамперед — це філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:

- розуміння нестатків споживача і тенденції їх розвитку;

- знання поведінки і можливостей конкурентів;

- знання стану і тенденцій розвитку ринку;

- знання навколишнього середовища і його тенденцій;

- уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб споживач зволів його товару конкурента.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття наступним чином.

Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства - можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства - це вміння кожного з них і всіх разом, як одного цілого, швидко і ефективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів.

Критерій конкурентоспроможності - важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажу продукції підприємства на ринках.

Критерій конкурентоспроможності підприємства і його продукції, стабільне місце їх на ринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.

У багатогранній практичній діяльності для досягнення конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:

1) конкурентоспроможність персоналу;

2) конкурентоспроможність підприємства;

3) конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).

2. Конкурентоспроможність підприємства.

Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великий комплекс економічних характеристик, які визначають положення фірми на галузевому ринку. Цей комплекс може містити характеристики товару, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.

В цілому конкурентоспроможність підприємства - це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреб людей і за ефективністю виробничої діяльності.

Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і економічних засобів діяльності фірми.

На рівень конкурентоспроможності фірми впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та збільшення асортименту продукції.

Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатне довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.

До кола показників, які визначають конкурентоспроможність фірм, включаються:

> частка на внутрішньому і світовому ринках;

> чистий доход на одного зайнятого;

> чисельність зайнятих;

> кількість основних конкурентів.

3. Конкурентоспроможність товару- вирішальний фактор його комерційного успіху на розвитому конкурентному ринку. Це багатоаспектне поняття, що означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним характеристиках, але і по комерційних і інших умовах його реалізації (ціна, терміни постачання, канали збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливою складовою частиною конкурентноздатності товару є рівень витрат споживача за час експлуатації.

Інакше кажучи, під конкурентноздатністю розуміється комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик товару, що визначають його успіх на ринку, тобто перевагу саме цього товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів-аналогів.

Будь-який товар, що знаходиться на ринку, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожен покупець купує той

товар, що максимально задовольняє його особисті потреби, а вся сукупність покупців - той товар, що найбільше повно відповідає суспільним потребам, ніж конкуруючі з ним товари.

Тому конкурентноздатність (тобто можливість комерційно вигідного збуту на конкурентному ринку) товару можна визначити тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентноздатність - поняття відносне, чітко прив'язане до конкретного ринку і часу продажу. І оскільки в кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволення власних потреб, конкурентноздатність здобуває ще й індивідуальний відтінок.

Нарешті, конкурентноздатність визначається тільки тими властивостями, що становлять помітний інтерес для покупця (і, природно, гарантують задоволення даної потреби). Усі характеристики виробу, що виходять за рамки цих інтересів, розглядаються при оцінці конкурентноздатності як ті що не мають до неї відношення в даних конкретних умовах.

Перевищення норм, стандартів і правил (якщо тільки воно не викликано майбутнім підвищенням державних і інших вимог) не тільки не поліпшує конкурентноздатність виробу, але, навпроти, нерідко знижує її, оскільки веде до росту ціни, не збільшуючи з погляду покупця споживчої цінності, у силу чого представляється йому марним.

Вивчення конкурентноздатності товару повинне вестися безупинно і систематично, у тісній прив'язці до фаз його життєвого циклу, щоб вчасно уловлювати момент початку зниження показника конкурентноздатності і прийняти відповідні рішення (наприклад, зняти виріб з виробництва, модернізувати його, перевести на інший сектор ринку). При цьому виходячи з того, що випуск підприємством нового продукту перш ніж старий вичерпав можливості підтримки своєї конкурентноздатності, звичайно економічно недоцільний.

Разом із тим будь-який товар після виходу на ринок починає поступово витрачати свій потенціал конкурентноздатності. Такий процес можна сповільнити і навіть тимчасово затримати, але зупинити - неможливо. Тому новий виріб проектується за графіком, що забезпечує його вихід на ринок до моменту значної втрати конкурентноздатності колишнім виробом. Інакше кажучи, конкурентноздатність нових товарів повинна бути випереджальною і досить довгостроковою.

Конкурентноздатний товар - синтетичний показник, що відбиває в собі підсумки багатьох доданків: ефективності роботи конструкторських бюро; виробничої діяльності підприємств, їхніх суміжників; роботи зовнішньоекономічних організацій по реалізації експортних товарів на зовнішніх ринках.

Існує тісний взаємозв'язок між поняттями конкурентноздатність і якість, конкурентноздатність і технічний рівень, але ставити знак рівності між першим поняттям і двома іншими неправомірно.

Крива життєвого циклу товару.

Життєвий цикл товару (ЖЦТ) - це період життя товару на ринку від моменту його появи до моменту його витіснення більш досконалим товаром, тобто фактично до його повного морального зносу.

У своєму житті товар переживає кілька етапів, як правило які плавно

переходять один в іншій. По-перше, це етап впровадження, коли товар є новинкою на ринку і потребує певний час і значні грошові витрати (особливо на рекламу), щоб переконати споживача в його комерційних перевагах. По-друге, етап росту, коли визнання товару на ринку супроводжується швидким збільшенням попиту на нього. В - третіх, етап зрілості, коли обсяг продажів товару, досяг свого максимального значення, починає поступово знижуватися. І нарешті, по-четверте, етап старіння, коли попит на товар на ринку неухильно падає.

Облік ЖЦТ дозволяє оцінювати конкурентноздатність товару в динаміці, що особливо важливо при розробці товарів-аналогів і принципово нових товарів.

Якщо передбачається почати розробку того чи іншого товару, необхідно насамперед з'ясувати, у якій стадії ЖЦТ знаходяться його аналоги, які вже представлені на ринку. Щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового товару доцільно починати ще до того моменту, коли попередній товар вступає в стадію зрілості. Необхідно підтримувати обсяг продажів на визначеному досить стабільному рівні. Для цього варто забезпечувати впровадження і зростання модифікованого чи іншого товару, розробленого до настання старіння вихідного товару.

У протилежному випадку буде безповоротно втрачений час і знижений потенціал конкурентноздатності.

Критерії і фактори конкурентноздатності продукції.

Критерій конкурентноздатності- це якісна і (або) кількісна характеристика продукції, що служить підставою для оцінки її конкурентноздатності.

Одиничний критерій конкурентноздатності відноситися до однієї з простих характеристик, що визначають конкурентноздатність. Прикладом є продажна ціна, ступінь автоматизації приладу.

Комплексний критерій конкурентноздатностівідноситься до сукупності характеристик, що визначають конкурентноздатність. Різновидами комплексного критерію є груповий і узагальнений критерії.

Груповий критерій конкурентноздатності - це комплексний критерій, що відноситься до групи характеристик, що визначають конкурентноздатність товару з тієї чи іншої сторони. Приклади групового критерію:

Поняття одиничного і групового критеріїв трохи умовні: у різних умовах оцінки, що оцінюють конкурентноздатність. Деякі критерії можуть виступати в ролі одиничних або групових критеріїв. Наприклад, продажна ціна з позиції споживача одиничний критерій, з позиції підприємства-виробника - групової.

Узагальнений критерій конкурентноздатності- це комплексний критерій конкурентноздатності, по якому приймають рішення про результати оцінки конкурентноздатності продукції. Прикладом є рівень конкурентноздатності продукції, рейтинг товару.

Критерії конкурентоспроможності товарів

Споживчі: Якість – Асортимент

Економічні: Система знижок – Ціна: Споживання

Реалізаційна

Закупівельна

Фактор конкурентоспроможності- безпосередня причина, наявність якої необхідно і досить для зміни одного або кількох критеріїв конкурентноздатності. Аналіз причин зниження значення окремих критеріїв конкурентноздатності продукції і установлення факторів, що підвищують конкурентноздатність, так називаний факторний аналіз, - важливий момент у діяльності підприємств-виробників і підприємств-продавців.

Формування конкурентоспроможності, встановлення, забезпечення і підтримка необхідного рівня конкурентноздатності товару на всіх етапах його створення і просування до споживача.

Так, для забезпечення необхідної якості товарів здійснюють вплив на:

- виробничі фактори (сировина, конструкція, рецептура, технологія);

- збутові фактори (умови транспортування, збереження);

- сервісні фактори (дегустація товару й інша допомога у виборі товару, установка виробу вдома).

Відхилення, що виявляються при оцінці конкурентноздатності, (у негативну сторону) від товарів - конкурентів спонукують виготовлювача (продавця) здійснювати коригувальні дії, тобто впливати на фактори з метою поліпшення значення критеріїв.

Конкуренція товарів можлива тільки при створенні і підтримці конкурентного середовища, високого ступеня насиченості ринку й обмеженому платоспроможному попиті.

Найважливішими ознаками товарів-конкурентівслужать спільність функціонального призначення, задоволення аналогічних або однакових потреб, взаємозамінність. Так, фізіологічну потребу у воді людина може задовольнити безалкогольними водами, питною водою, соками, фруктово-ягідними напоями, квасом, морсом і т.п., а також пивом, чаєм і іншими напоями, що є товарами-конкурентами на конкретному сегменті ринку. Однак вони не будуть конкурентами на різних географічних сегментах ринку. Так, Кока-Кола, Фанта і подібні імпортні напої не були конкурентами квасу, морсу й іншим напоям доти, поки не були представлені на нашому ринку.

Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об'єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.

Існують визначені шляхи підвищення конкурентноздатності, пов'язані з економічними критеріями: зменшення торгових надбавок на товари і зниження тарифів на послуги за рахунок використання внутрішніх резервів, економії витрат на процеси обслуговування без зниження рівня їх якості, що дозволить установити більш низькі ціни при реалізації товарів і наданні послуг.

Підвищення конкурентноздатності товарів і послуг вимагає обґрунтованого добору і застосування методів забезпечення конкурентноздатності.

Одним зі шляхів підвищення конкурентноздатності товарів і послуг у сфері обслуговування є забезпечення їх організаційного й інформаційного підкріплення у формі надання додаткових сервісних послуг, а також доведення до споживачів необхідної і достовірної інформації.

3.6. Методи аналізу середовища. (SWOT- аналіз)

Для того, щоб успішно виконувати в довгостроковій перспективі, організація повинна вміти передбачати те які труднощі можуть виникнути на її шляху в майбутньому і те які нові можливості можуть відкритися для неї.

Метод «СВОТ»

Це сила, слабкість, можливості і загрози є широко визнаним підходом, що дозволяє провести спільне вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища застосовується цей метод. Вдається встановити зв’язок між силою і слабкістю, що властиві організації, зовнішніми загрозами і можливостями.

Томпсон і Стрікленд запропонували наступний набір характеристик, що дозволяє скласти список слабких і сильних сторін організації, а також список загроз і можливостей.

Сильні сторони.

· Видатна компетентність.

· Адекватні фінансові ресурси.

· Висока кваліфікація.

· Позитивна репутація споживачів.

· Відомий лідер ринку.

· Винахідливий стратег у функціональних сферах діяльності організації.

· Можливість одержання економії від зростання обсягів виробництва.

· Захищеність від сильного конкурентного тиску.

· Відповідна технологія.

· Переваги у витратах.

· Переваги в конкуренції.

· Наявність інноваційних здібностей і можливість їх реалізування.

· Перевірений у часі менеджмент.

Слабкі сторони.

· Відсутні чіткі стратегії, напрямки розвитку.

· Конкурентна позиція погіршується.

· Застаріле обладнання.

· Більш низька прибутковість.

· Відсутність управлінського таланту і глибини володіння проблемами.

· Відсутність деяких типів ключової кваліфікації і компетентності.

· Недостатнє контролювання за процесом виконання стратегії.

· Внутрішні виробничі проблеми.

· Уразливість стосовно конкурентного тиску.

· Відставання у сфері дослідження і розробок.

· Дуже вузька виробнича лінія.

· Слабке уявлення про ринок.

· Низькі маркетингові здібності.

· Не здатність фінансувати необхідні зміни в стратегії.

Можливості.

· Вихід на нові ринки збуту, або сегменти.

· Розширення виробничої лінії.

· Додаткові супутні продукти.

· Самовпевненість по відношенню до конкуруючих фірм.

Читайте також:

1. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
2. Вимога до обслуговуючого персоналу.
3. Вимоги до персоналу.
4. Відбір та найм персоналу.
5. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу.
6. Закордонні та вітчизняні моделі управління: реалізація потреб як рушій активності персоналу. Розробка програм стимулювання праці
7. Згуртованість і соціальний розвиток персоналу.
8. Маркетинг персоналу.
9. Методи оцінки персоналу.
10. Мотивація персоналу.
11. Основні принципи формування системи преміювання персоналу.

Переглядів: 991