• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система та компетенція нотаріальних органів

Держава покладає на нотаріальні органи функцію вчинення нотаріальних дій і наділяє їх владними пов­новаженнями (компетенцією).

Законодавство про нотаріат, на відміну від ЦПК України, не містить норми, яка б закріплювала загальні правила підвідомчості справ нотаріальним органам. У Законі перераховані нотаріальні дії, які в сукупності складають компетенцію нотаріальних органів.

Повноваження нотаріальних органів на вчинення нотаріальних дій регламентуються залежно від суб'єк­та, уповноваженого здійснювати нотаріальні функції. Найширше коло нотаріальних дій вчиняється у дер­жавних нотаріальних конторах. Відповідно до ст. 34 Закону та Інструкції про порядок вчинення нотаріаль­них дій нотаріусами України, , у нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:

—посвідчуються угоди (договори, заповіти, довіре­ності, шлюбні договори тощо);

—вживаються заходи до охорони спадкового майна;

—установлюється опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме;

—видаються свідоцтва про право на спадщину;

—видаються свідоцтва про право власності на част­ку в спільному майні подружжя;

—видаються свідоцтва про посвідчення та про при­йняття на зберігання секретних заповітів;

—видаються свідоцтва виконавцям заповіту;

—оголошуються секретні заповіти;

—видаються свідоцтва про придбання майна з при­людних торгів (аукціонів);

—видаються дублікати документів, що зберігають­ся у справах нотаріальної контори, приватного нота­ріуса;

— накладається заборона відчуження жилого бу­динку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового бу­динку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого та рухомого майна, майнових прав;

—засвідчується правильність копій (фотокопій) до­кументів і виписок з них;

—засвідчується справжність підпису на документах;

—засвідчується правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;

—посвідчується факт, що фізична особа є живою;

——посвідчується факт перебування фізичної особи впевному місці;

— посвідчується тотожність фізичної особи з осо­бою, зображеною на фотокартці;

— посвідчується час пред'явлення документів;

— передаються заяви фізичних і юридичних осіб ін­шим фізичним і юридичним особам;

— приймаються у депозит грошові суми та цінні па­пери;

— вчиняються виконавчі написи;

— вчиняються протести векселів;

— пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;

— вчиняються морські протести;

— приймаються на зберігання документи;

— засвідчується справжність електронного цифро­вого підпису на документах (за наявності технічної можливості роботи з електронними документами).

Законодавством України на державних нотаріусів мо­же бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій. Державні нотаріуси у державних нотаріальних архі­вах видають дублікати та засвідчують правильність ко­пій (фотокопій) і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів, а також скасовують заповіти, довіреності, розривають (припиняють дію) договорів довічного утримання, ренти, спадкові та інші договори, знімають заборону відчуження або здійснюють її перереє­страцію (ст. 35 Закону, п. 4 Інструкції).

Компетенція приватного нотаріуса є дещо вужчою, аніж компетенція державного. Так, відповідно до ст. 36 Закону, він не має права накладати і знімати забо­рону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, са­дового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; видавати свідоцтво про право влас­ності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; видавати свідоцтво про право на спадщину; вживати заходи щодо охорони спадкового майна; посвідчувати договори довічного утримання; засвідчувати справжність підпису на до­кументах, призначених для дії за кордоном, та посвід­чувати доручення для цієї мети, а також засвідчувати справжність підпису батьків або опікуна (піклуваль­ника) на згоді про усиновлення дитини.

Указом Президента України від 23 серпня 1998 р. «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» (далі — Указ) компетенцію приватних нотаріусів роз­ширено. Відповідно до п. 2 цього Указу приватні но­таріуси наділені правом посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняти всі нотаріальні дії, підвідомчі державним нотаріусам, за виключенням видачі свідоцтва про право на спадщину і прийняття заходів щодо охорони спадкового майна.

Затвердження наказом міністерства юстиції 3 берез­ня 2004 р. нової Інструкції про порядок вчинення но­таріальних дій нотаріусами України знов змінило вре­гулювання питання про компетенцію приватних нотаріусів. Незважаючи на основні тенденції розвитку нотаріального законодавства, які полягають у реорга­нізації нотаріальних органів шляхом переведення но­таріату на єдину організаційну основу, що, безумовно, має означати уніфікацію компетенції державних та приватних нотаріусів, п. З Інструкції знову звужує компетенцію приватних нотаріусів. Так, згідно із за­значеним пунктом Інструкції, приватні нотаріуси не мають права:

—видавати свідоцтва про право на спадщину;

—видавати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з по­дружжя;

—уживати заходів до охорони спадкового майна;

—видавати свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання.

Компетенція посадових осіб органів місцевого само­врядування, відповідно до ст. 37 Закону, визначається так.

У населених пунктах, де немає державних нота­ріусів, посадові особи органів місцевого самоврядуван­ня вживають заходів щодо охорони спадкового майна;накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У населених пунктах, де немає нотаріусів взагалі, посадові особи органів місцевого самоврядування крім зазначених дій посвідчують: заповіти, доручення, вір­ність копій документів і виписок з них; справжність підпису на документах.

Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Компетенція консульських установ України перед­бачає вчинення широкого кола нотаріальних дій (ст. 38 Закону):

— посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень та ін.), крім договорів про відчуження та заставу жи­лих будинків, квартир, дач, садових будинків, гара­жів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

— вжиття заходів до охорони спадкового майна;

— видача свідоцтв про право на спадщину;

— видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя;

— засвідчення вірності копій документів та виписок з них;

— засвідчення справжності підпису на документах;

— засвідчення вірності перекладу документів з од­нієї мови на іншу;

— посвідчення факту, що громадянин є живим;

— посвідчення факту знаходження громадянина в певному місці;

— посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

— посвідчення часу пред'явлення документів;

— прийняття в депозит грошових сум і цінних папе­рів;

— вчинення виконавчих написів;

— прийняття на зберігання документів;

— вчинення морських протестів.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

Законодавство про нотаріат окремо визначає компе­тенцію посадових осіб щодо засвідчення заповітів і до­віреностей, що дорівнюються до нотаріально засвідче­них. Відповідно до ст. 40 Закону, до нотаріально посвідчених документів дорівнюються:

— заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілак­тичних закладах, санаторіях або проживають у будин­ках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями. їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головни­ми лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

— заповіти громадян, які перебувають під час пла­вання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвід­чені капітанами цих суден;

— заповіти громадян, які перебувають у розвіду­вальних, арктичних та інших подібних до них експе­диціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

— заповіти та доручення військовослужбовців та ін­ших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медич­ній частині, старшими і черговими лікарями цих гос­піталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних за­кладів;

— заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах ислокації військових частин, з'єднань, уста­нов і військово-навчальних закладів, де немає держав­них нотаріальних контор, приватних нотаріусів, поса­дових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії,

— також заповіти і доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців,

— посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

— заповіти і доручення осіб, які перебувають у міс­цях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Посадові особи, перераховані у ст. 40 Закону, зобо­в'язані негайно передати по одному примірнику по­свідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Каштани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів на­чальникові порту України або консулові України в іноземному порту для подальшого направлення їх у державний нотаріальний архів чи державну нотарі­альну контору за постійним місцем проживання запо­відача.

Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на зберігання у відповідний державний нотаріальний архів з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. Якщо заповідач не мав постійного місця проживан­ня в Україні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в Державний нота­ріальний архів міста Києва. Завідуючий Державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити закон­ність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його закону повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила за­повіт.

Посвідчення заповітів і доручень посадовими особа­ми, зазначеними у ст. 40 Закону, провадиться з дотри­манням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р.

— витребувати від підприємств, установ і організа­цій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

— складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яс­нення з питань вчинення нотаріальних дій і консуль­тації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Відповідно до ст. 5, нотаріус зобов'язаний:

—здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону і принесеної присяги;

—сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджа­ти про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для то­го, щоб юридична необізнаність не могла бути вико­ристана їм на шкоду;

—зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

—відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її не­відповідності законодавству України або міжнарод­ним договорам.

Висновок: Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріальних дій покладається на нота­ріусів, які працюють у державних нотаріальних кон­торах, державних нотаріальних архівах (державні но­таріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). У населених пунк­тах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій за кордо­ном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України. Крім того, посвідчення заповітів і довіреностей, що дорівнюються до нотаріальних, може провадитися особами, вказа­ними у ст. 40 Закону (головними лікарями лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв; капітанами мор­ських судів; начальниками експедицій тощо).

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
5. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
6. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Узагальнення та систематизація знань
10. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
11. VII. Філо- та онтогенез органів виділення
12. VІІІ. Філогенез органів чуття

Переглядів: 2182