Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Перша група показників (прямі).

ПЛАН

ТЕМА: Демографічна безпека в контексті соціальної безпеки держави

ДЕМОГРАФІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

Общероссийские классификаторы технико-экономической и социальной информации.

В настоящее время действуют 37 общероссийских классификаторов. Все классификаторы в зависимости от содержания разделяются на три группы:

1. Классификаторы информации об управленческих документах, видах деятельности, экономических и социальных показателях:

Общероссийский классификатор стандартов (ОКС);

Общероссийский классификатор продукции (ОКП);

Общероссийский классификатор управленческой документации (ОКУД);

2. Классификаторы информации об организационных структурах:

Общероссийский классификатор органов государственной власти и управления (ОКОГУ);

Общероссийский классификатор экономических районов (ОКЭР);

Общероссийский классификатор предприятий и организаций (ОКПО);

3. Классификаторы информации о населении и кадрах:

Общероссийский классификатор информации по социальной защите населения (ОКИСЗН);

Общероссийский классификатор специальностей по образованию (ОКСО);

Общероссийский классификатор профессий рабочих, должностей служащих и тарифных разрядов (ОКПДТР);

Общероссийский классификатор информации о населении (ОКИН).

Вступ

1. Проблеми зменшення середньої тривалості життя в Україні

2. Проблема трудової міграції у контексті демографічної безпеки

3. Показники визначення стану демографічної безпеки

4. Законодавство у сфері демографічної безпеки

Висновки

1.Проблеми зменшення середньої тривалості життя в Україні

Негативним чинником поглиблення демографічної кризи, нагальною соціальною проблемою в сучасній Україні є надзвичайно високий рівень смертності населення, особливо передчасної. Серед стратегічних пріоритетів політики національної безпеки України є створення умов для зміцнення здоров'я нації та зменшення рівня смертності населення. Втрати людського капіталу через передчасну смертність (за критерієм ВООЗ передчасною вважається смертність у віці до 65 років), спричинені ними кількісні та якісні зміни народонаселення істотно впливають на економічний, військовий, інтелектуальний потенціал країни, визначають загрозу прогресивному суспільному розвитку і процесу відтворення населення.

Перевищення числа померлих над кількістю народжених на сьогодні не є таким вже екстраординарним явищем - понад третину європейських країн нині охоплені депопуляцією. Однак, Україну серед цих держав вирізняє масштабність депопуляції та прискорені темпи скорочення чисельності населення.

Найбільш виразними є прояви неблагополуччя саме у медико- демографічній сфері:

1. па високому рівні утримується захворюваність (особливо дітей),

2. поповнюються контингенти хронічних хворих та інвалідів, і, зокрема, підвищується дитяча інвалідність,

3. проблеми у царині репродуктивного здоров'я,

4. складна епідемічна ситуація щодо туберкульозу та ВІЛ/СПІДУ,

5. несприятливою є динаміка передчасної смертності і, як результат - триває скорочення тривалості життя населення.

За роки незалежності тривалість життя чоловіків в Україні скоротилась більш ніж на 4 роки, жінок - більш ніж на 1,5 року. Нині ж ми маємо тривалість життя на рівні 68 років і за тривалістю життя жінок (у 2005 р.- 73,4 р.) ми відстаємо від провідних європейських країн на 8-9 років, за середньою ж тривалістю життя для чоловіків (61,5 р.) - на 12-13 років.

Однією з особливостей сучасної демографічної ситуації в Україні є набагато вищий, порівняно з розвинутими країнами світу, рівень передчасної смертності, на чому в останні роки акцентують увагу як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники.

Основною детермінантою зменшення середньо очікуваної тривалості життя (СОТЖ) в Україні є висока смертність населення у працездатному віці, особливо серед чоловіків. Дитячу смертність також відносять до передчасної, однак зумовлене нею скорочення СОТЖ її у скорочення СОТЖ досить незначне. Динаміку рівнів передчасної смертності населення України інакше як загрозливою назвати не можна - адже переважання рівня передчасної смертності в Україні відносно показника ЄС нині стало вдвічі більшим, ніж у 1989 р., тобто до початку соціально-економічних перетворень у країнах пострадянського простору, та досягло у 2005 р. співвідношення 2,9 разу (669,6 проти 232,2 на 100 тис. населення у країнах ЄС^ Упродовж останніх десятиріч рівень передчасної смертності в Україні постійно зростав, за винятком короткотривалого періоду горбачовської антиалкогольної кампанії у другій половині 80-х років, коли спостерігалося зменшення рівня смертності, переважно серед чоловіків, яке, на жаль, виявилося нестійким.

За даними Держкомстату, лише у 2008 р. Україна щоденно втрачала 694 життя громадян у віці, молодшому 65 років. Всього впродовж 2008 року померло 253,2 тис. осіб у віці до 65 років, тобто кожна третя смерть була передчасною (причому чоловіків серед померлих виявилось у 2,5 разу більше, ніж жінок).

Друге місце у структурі смертності працездатної молоді в останні роки посідають інфекційні й паразитарні хвороби в особі СНІДУ і туберкульозу,що викликає серйозне занепокоєння. У цілому ж від такої виліковної недуги як туберкульоз в Україні щорічно помирає близько 10,5 тисяч осіб (8-9 тис. ж ідуть з життя через випадкові алкогольні отруєння, 10 тис. через самогубства) (переважно (по туберкульозу) - чоловіків працездатного віку - близько 8 тисяч) і хоча смертність від туберкульозу останніми роками стабілізувалася, захворюваність продовжує зростати - щорічно діагноз вперше виявленого активного туберкульозу ставлять близько 40 тис. особам, у тому числі 1,5. тис. дітей га підлітків. Понад 4 тисячі осіб минулого року померло від СНІДу, станом на 1 січня 2007 р. в Україні чисельність офіційно зареєстрованих ВІЛ - інфікованих становила, майже 117 тис. (в т. ч. 16,1 тис. дітей); захворіли на СІ ПД 21,7 тис. осіб, померло від СНІДу — 11,9 тис.

Проблема високого рівня передчасної смертності населення є однією з нагальних сьогоднішніх соціальних проблем, і непокоїть не лише фахівців у сфері громадського здоров'я і демографів, а і представників громадськості.

Проблема передчасної смертності, як уже наголошувалося, є більш актуальною для «сильної» статі, оскільки середня очікувана тривалість життя чоловіків на 11-12 років є меншою, ніж у жінок (у розвинутих країнах різниця рідко перевищує 6-7 років). Так, за даними Держкомстату у 2006 р. СОТЖ становила 62,1 року у чоловіків (у 1991 р. - 64,2 роки) та 73,5року - у жінок (у 1991 р. - 74,2 роки).

Практично кожен другий чоловік не має шансів дожити до 65 років (для порівняння - у жінок ймовірність дожити до 65 років дорівнює 77,3 %), причому впродовж останніх років спостерігалося повільне зменшення для чоловічої статі ймовірності дожити до цього віку (2001 р. - 48,8 %, 2005 р- 45,5 %). У 2006 р. ймовірність для чоловіків померти до досягнення 65-річного віку практично дорівнювала 1/2. Однак оперативні статистичні дані за 9 місяців 2007 р. свідчать, що, за підсумками року, ці показники дещо підвищаться.

Статево-вікова структура українського населення зазнала значної деформації через надсмертність чоловіків, причому диспропорція зростає з віком. Результатом надсмертності є те, що у групі населення, які у 2006 році досягни межі 65 років, чоловіків стало менше на 1,3 млн., ніж жінок такого віку. Саме за рахунок надсмертності чоловіків у молодому і середньому віці зросла частка одиноких жінок та вдів.

Практично за будь-яких (принаймні передбачуваних) умов народжуваності й смертності Україна в осяжній перспективі житиме в умовах звуженого відтворення поколінь. Згідно з найбільш імовірним середнім варіантом демографічного прогнозу, розробленого фахівцями ІДСД НАНУ, загальна чисельність населення у нашій країні до 2010 року зменшиться до 45,5 млн. осіб, у 2020 році - до 42,8 млн., до 2030 - становитиме 40,7 млн. осіб, а у 2050- му - близько 36,3 млн. осіб, тобто скоротиться, порівняно з нинішньою його чисельністю, майже на десять з половиною мільйонів або на 22%.

Якщо розглядати кожну причину передчасної смертності окремо, то можна зробити висновок, що вплив їх великий, але не є головним. Є країни, які тютюну споживають більше, ніж в Україні, це стосується і алкоголю. Кількість холестерину у крові через надлишкове харчування для нас теж не є вирішальним фактором, бо калорійність раціону за останні роки впала в середньому від третини до половини. Більшу небезпеку зараз для населення, особливо для дітей, скоріше становить неповноцінне харчування і недоїдання. Екологічна ситуація і раніше у нас була в цілому краща, ніж у більшості країн західної Європи, а з падінням виробництва і зовсім може вважатися достатньо благополучною. Дослідження вчених показали, що всі перераховані фактори і пов'язані з ними захворювання є причиною передчасної смерті тільки 25 чоловік із 100. Виявляється, надзвичайно важливий такий психічний, духовно- моральний стан людини, при якій вона відчуває себе щасливою, має тверду надію на завтрашній день і віру у світле майбутнє. Рівень вищевказаних душевних складових і визначає так звану "якість життя", від якої головним чином і залежить життєздатність нації.

Наслідком передчасної смертності та надсмертності чоловіків стало скорочення чисельності населення з деформацією статево-вікової структури. Негативні кількісні і якісні зміни населення України, спричинені передчасною смертністю, зумовлюють загрозу національній безпеці - як реальну, так і потенційну. Зокрема, в економічній сфері - через зменшення частки економічно активного населення одночасно зі збільшенням навантаження на неї у зв'язку з утриманням зростаючої частки осіб непрацездатного віку, погіршення добробуту як окремої людини (сім'ї), так і країни в цілому. За такої ситуації основною метою діяльності держави стає підтримання необхідного базового рівня, а не прогресивний розвиток. У демографічній сфері - це порушеннямеханізму відтворення населення, втрати як реальних життів, так і життів ненароджених дітей, у військовій - кількісне зменшення контингенту для забезпечення обороноздатності країни. Надсмертність чоловіків зумовлює втрату репродуктивного потенціалу не тільки через смерть потенційних батьків, але й опосередковано - через обмеження або і повну неспроможність реалізації репродуктивної функції й народження дітей жінками, які залишилися без пари. Окрім того, не можна недооцінювати соціальні аспекти - сирітство, виховання дітей у неповних сім'ях, погіршення матеріального стану сімей через втрату годувальника, неможливість створити сім'ю для частини жінок, самотність та одиноку старість.

Найбільш перспективними шляхами зниження передчасної смертності вважаються передусім визнання здоров'я населення стратегічним потенціалом, чинником національної безпеки, стабільності й благополуччя, спільної відповідальності за рівень здоров'я (як теперішнього, так і прийдешніх поколінь) суспільства і держави через комплекс міжгалузевих дій, що гарантують забезпечення здорових і безпечних умов життя.

Протягом останніх років в Українi склалася загрозлива демографiчна ситуацiя. Зросла смертність, особливо серед чоловiкiв працездатного вiку; припинилося збiльшення середньої тривалості життя, порушилася демографiчна структура в бік старіння населення; значно знизилася народжуванiсть, що зумовило виникнення явища депопуляції; мiграцiя набула нерацiонального змiсту. Зберiгається досить високий показник смертностi немовлят, що є однiєю з важливих медико-демографiчних характеристик стану здоров'я населення. Головними ознаками демографiчної кризи є несприятливі змiни не лише в кiлькостi, але й в якостi населення. Демографiчна криза - наслiдок кризи в основних сферах життя суспiльства, виникнення i загострення суперечностей, вiдсутнiсть розв'язання яких великою мiрою впливає на демографічний процес. Українська нацiя постала перед загрозою вимирання.Факт, що трудова міграція є одним з численних аспектів глибокої і всеохоплюючої системної кризи в Україні, не є таємницею ні для владних еліт, ані для суспільства в цілому. Саме явище є багатоплановим і неоднорідним, як за ініціюючими факторами, так і за складовими, зовнішніми та внутрішніми механізмами та наслідками в контексті національної безпеки.

Причиною міграції є практично стовідсотково різниця між економічними реаліями та соціальними запитами. Тут слід дуже чітко відокремити трудову міграцію, від ординарного заробітчанства, яке має спорадичний або сезонний характер. Хоча обидва явища мають відчутний суспільно-економічний ефект (як негативний, так і позитивний), перше, все ж, тягне за собою поважніші наслідки, окремі з яких слід розглянути детальніше.
1. Депопуляція або „зненаселення". Згідно із явно застарілими, неточними та неофіційними даними, йдеться про 6-7 мільйонів громадян України, які нині перебувають за кордоном і у переважній більшості належать до категорії трудових мігрантів. Якщо додати до цього від'ємний індекс народжуваності, то темні фарби ще більше згущуються. Більше того: зрозуміло, що за кордон з метою заробітків виїжджає працездатна частина населення, а це - чоловіки і жінки репродуктивного віку, тобто за збереження статус кво нинішньої міграційної картини демографічна ситуація продовжуватиме погіршуватися.
2. Соціальне сирітство або проблема ще одного втраченого покоління. Це явище є і буде невід'ємним атрибутом трудової міграції. Наслідком тривалого розриву сімейних зв'язків дуже часто стає асоціальна поведінка залишеного з дітьми когось з батьків, що веде до алкоголізму, розпусти, домашнього насильства (в т.ч. і сексуального), врешті-решт - до фактичного припинення існування родини, яка за всіх часів вважалася фундаментом і основою безпеки нації та держави. Окрім того, утворюється своєрідна і доволі чисельна каста утриманців - молодих працездатних людей, які, однак, вважають за краще для себе жити за надіслані їм батьками кошти.
3. „Відтік мізків". Одна з найболючіших і найпринизливіших проблем в контексті перспектив науково-технічного прогресу і належного стану безпеки нації. Попит на висококласних фахівців, зокрема - лікарів, технічного персоналу середньої ланки, програмістів та інших - залишається актуальним для багатьох країн, де цілком зрозумілою і економічно обґрунтованою є перевага одноразової інвестиції у відносно недорогого (за західними мірками) готового фахівця над коштовним і тривалим процесом його підготовки.
4. Злочинність і корупція. Насамперед йдеться про розвиток бізнесу на нелегальній міграції, а якщо ще вужче - на сучасній работоргівлі. За прибутковістю і масштабами у світі цей бізнес поступається хіба що торгівлі нафтою та зброєю. Спокуса нелегально виїхати за кордон і обіцянка стабільної роботи і чималої платні формує необхідний рівень попиту, на який ці синдикати відповідають власними пропозиціями.
5. Політичний аспект. Трудові мігранти (насамперед - нелегальні) в умовах нинішньої української політичної дійсності стають зручним об'єктом політичних маніпуляцій. Передовсім це проявляється в час всенародних волевиявлень, тобто виборів і референдумів, у „просуванні" потрібних владі рішень чи кандидатів.
Як і у будь-якій відкритій системі, окрім внутрішніх існують і вагомі зовнішні чинники впливу трудової міграції на національну безпеку. Спробуємо розглянути окремі з них.
1. Міжнародний імідж донора нелегалів. Вирішення цієї проблеми, а також ініціювання та участь у програмах спільної боротьби з міжнародною злочинністю і явищем торгівлі людьми - кроки першочергової ваги для національної безпеки України в її міжнародному вимірі.
2. Транзит нелегалів. Україна вже поплатилася, можливо, навіки закритим західним кордоном через відкритий східний, однак це не стало для неї сигналом для остаточного врегулювання кордонної проблеми з Росією на морі і суходолі. До цього додається і незрозумілий стан із українсько-російською угодою про реадмісію нелегальних мігрантів, в результаті чого значна частина їх осідає на українській території, щоб знову повторити спробу переходу західного кордону.
Навіть побіжний аналіз тих декількох внутрішніх та зовнішніх чинників впливу процесу трудової міграції на національну безпеку доволі переконливо доводить: без глибоких, докорінних системних змін в Україні, запровадження державної міграційної політики, яка би була здатна захистити як національні інтереси в цілому, так і права та інтереси кожного українського громадянина у будь-якому куточку світу, міграційні процеси залишатимуться „ дамокловим мечем " над безпековою політикою нації.

http://udau.edu.ua/library.php?pid=495

2.Проблема трудової міграції у контексті демографічної безпеки

Протягом останніх років в Україні склалася загрозлива демографічна ситуація:

1. зросла смертність, особливо серед чоловіків працездатного віку;

2. припинилося збільшення середньої тривалості життя;

3. порушилася демографічна структура в бік старіння населення;

4. значно знизилася народжуваність, що зумовило виникнення явища депопуляції;

5. міграція набула нераціонального змісту;

6. зберігається досить високий показник смертності немовлят, що є однією з важливих медико-демографічних характеристик стану здоров'я населення.

Головними ознаками демографічної кризиє несприятливі зміни не лише в кількості, але й в якості населення. Демографічна криза - наслідок кризи в основних сферах життя суспільства, виникнення і загострення суперечностей, відсутність розв'язання яких великою мірою впливає на демографічний процес. Українська нація постала перед загрозою вимирання.

Причиною міграціїє практично стовідсотково різниця між економічними реаліями та соціальними запитами. Тут слід дуже чітко відокремити трудову

міграцію, від ординарного заробітчанства, яке має спорадичний або сезонний характер.

Внутрішні причини міграції:

1. Депопуляція або „зненаселення". Згідно із явно застарілими, неточними та неофіційними даними, йдеться про 6-7 мільйонів громадян України, які нині перебувають за кордоном і у переважній більшості належать до категорії трудових мігрантів. Якщо додати до цього від'ємний індекс народжуваності, то темні фарби ще більше згущуються. Більше того: зрозуміло, що за кордон з метою заробітків виїжджає працездатна частина населення, а це - чоловіки і жінки репродуктивного віку, тобто за збереження статус кво нинішньої міграційної картини демографічна ситуація продовжуватиме погіршуватися.

2. Соціальне сирітство або проблема ще одного втраченого покоління. Це явище є і буде невід'ємним атрибутом трудової міграції. Наслідком тривалого розриву сімейних зв'язків дуже часто стає асоціальна поведінка залишеного з дітьми когось з батьків, що веде до алкоголізму, розпусти, домашнього насильства (в т.ч. і сексуального), врешті-решт - до фактичного припинення існування родини, яка за всіх часів вважалася фундаментом і основою безпеки нації та держави. Окрім того, утворюється своєрідна і доволі чисельна каста утриманців - молодих працездатних людей, які, однак, вважають за краще для себе жиги за надіслані їм батьками кошти.

3.„Відтік мізків". Одна з найболючіших і найпринизливіших проблем в контексті перспектив науково-технічного прогресу і належного стану безпеки нації. Попит на висококласних фахівців, зокрема - лікарів, технічного персоналу середньої ланки, програмістів та інших - залишається актуальним для багатьох країн, де цілком зрозумілою і економічно обґрунтованою є перевага одноразової інвестиції у відносно недорогого (за західними мірками) готового фахівця над коштовним і тривалим процесом його підготовки.

4.Злочинність і корупція. Насамперед йдеться про розвиток бізнесу на нелегальній міграції, а якщо ще вужче - на сучасній работоргівлі. За прибутковістю і масштабами у світі цей бізнес поступається хіба що торгівлі нафтою та зброєю. Спокуса нелегально виїхати за кордон і обіцянка стабільної роботи і чималої платні формує необхідний рівень попиту, на який ці синдикати відповідають власними пропозиціями.

5.Політичний аспект. Трудові мігранти (насамперед - нелегальні) в умовах нинішньої української політичної дійсності стають зручним об'єктом політичних маніпуляцій. Передовсім це проявляється в час всенародних волевиявлень, тобто виборів і референдумів, у „просуванні" потрібних владі рішень чи кандидатів.

Зовнішні чинники впливу трудової міграції на соціальну безпеку:

1.Міжнародний імідж донора нелегалів. Вирішення цієї проблеми, а також ініціювання та участь у програмах спільної боротьби з міжнародною злочинністю і явищем торгівлі людьми - кроки першочергової ваги для національної безпеки України в її міжнародному вимірі.

2.Транзит нелегалів. Україна вже поплатилася, можливо, навіки закритим західним кордоном через відкритий східний, однак це не стало для неї сигналом для остаточного врегулювання кордонної проблеми з Росією на морі і суходолі. До цього додається і незрозумілий стан із українсько-російською угодою про реадмісію нелегальних мігрантів, в результаті чого значна частина їх осідає на українській території, щоб знову повторити спробу переходу західного кордону.

Навіть побіжний аналіз тих декількох внутрішніх та зовнішніх чинників впливу процесу трудової міграції на національну безпеку доволі переконливо доводить: без глибоких, докорінних системних змін в Україні, запровадження державної міграційної політики, яка би була здатна захистити як національні інтереси в цілому, так і права та інтереси кожного українського громадянина у будь-якому куточку світу, міграційні процеси залишатимуться „дамокловим мечем " над безпековою політикою нації.

3.Показники визначення стану демографічної безпеки

Для визначення стану демографічної безпеки необхідно оцінювати: прямі та непрямі показники демографічної безпеки.

1)Коефіцієнт депопуляції- розраховується як відношення чисельності померлих до чисельності народжених за певний період.

Коефіцієнт розраховується за даними Держкомстату України. Порогове значення коефіцієнта депопуляції становить 1. На сьогоднішній день цей показник у 2 рази перевищує порогове значення, що свідчить про загрозливий стан демографічної ситуації в Україні. І такий стан ще не один рік буде впливати на скорочення чисельності населення держави. Коефіцієнт депопуляції констатує факт наявності (відсутності) депопуляції, а також демонструє, на скільки відсотків число народжених більше (менше) числа померлих. Порогове значення цього показника становить +2,8 . В Україні цей показник в межах 2007р. - (- 7), у 2008р. - ( -6,9).

Переважно через низьку народжуваність Україна за період 1993-2005 роки утратила понад 4 млн. населення. За прогнозами експертів ООН, населення України у 2050 році зменшиться на 15 млн. осіб. Досить часто ототожнюють коефіцієнт депопуляції з показником природного приросту населення.

2)Коефіцієнт природного приросту- різниця показників народжуваності та смертності. Вираховується в проміле (%о). Природний приріст населення не завжди відображає демографічну ситуацію суспільстві, тому що одні й ті ж розміри приросту можуть бути отримані при різних показниках народжуваності і смертності.

3)Вікові коефіцієнти народжуваностівідношення числа народжених дітей за рік у жінок даної вікової групи до середньої чисельності жінок цього віку (від 15 до!9 і так далі з п’ятирічним інтервалам). З- А _/ г

4)Сумарний коефіцієнт народжуваностіхарактеризує середню кількість дітей, народжених однією жінкою у гіпотетичному поколінні за все її життя, за умови збереження у кожній віковій групі існуючого рівня народжуваності.

Розраховується за даними Держкомстату України як сума вікових коефіцієнтів народжуваності за віковими інтервалами. Ного розмір не залежить від вікового складу населення і характеризує середній рівень народжуваності у визначеному календарному році.

Сумарний коефіцієнт народжуваності розраховується як сума вікових коефіцієнтів народжуваності, що розраховуються для вікових груп в інтервалі 15 49 років (15-19, 20-24, 24-29, 30-34, 35-39, 40-44, 45-49). Показник показує скільки в середньому дітей родила б одна жінка на протязі репродуктивного віку при збереженні повікової народжуваності на рівні того року, для якого вираховується показник.

Простому відтворенню відповідає значення, що дорівнює 2,2 дитини на одну жінку репродуктивного віку і його визнають пороговим значенням. Рівень народжуваності, менший від порогового, необхідно оцінювати як критичний. В Україні цей показник в межах 2007р. - 1,25, у 2008р. - 1,25.

5)Спеціальний коефіцієнт народжуваності- число народжених в середньому на 1000 жінок у віці 15-49 років..

6)Коефіцієнт живо народжених- число народжених живими на 100 померлих.

7)Показник дитячої смертності- померло дітей віком до одного року на 1 тис. народжених) осіб. Порогове значення цього показника становить не більше 1 - 2 осіб. В Україні цей показник в межах 2007р. -10,7, у 2008р. - 10,4.

8)Загальний коефіцієнт народжуваностірозраховується відношенням чисельності народжених (живими) упродовж календарного року до середньої чисельності населення. Вираховується в проміле (%о). Розраховується за даними Держкомстату України. Порогове значення на рівні 14,6 народжених на 1000 осіб.

9)Загальний коефіцієнт смертностіхарактеризує найкраще стан демографічної безпеки. Він розраховується як відношення чисельності померлих упродовж календарного року до середньої чисельності населення. Обчислюється в проміле (°/оо).Розраховується за даними Держкомстату України. Порогове значення на рівні 11,6 померлих на 1000 осіб.

10)Вікові коефіцієнти смертності- розраховуються як відношення кількості померлих у певній віковій групі на протязі календарного року до середньорічної кількості населення у цій віковій групі. Ці коефіцієнти характеризують середній рівень смертності в кожній віковій групі в календарному році.

11)Коефіцієнтсмертності населення працездатного віку - розраховується відношенням осіб у працездатному віці, що померли протягом року до середньої чисельності населення даного віку,Вираховується в проміле (%о).

Порядок розрахунку і аналізу даного показника необхідно проводити окремо для чоловічого та жіночого населення.

12)Коефіцієнт старіння населенняРозраховується відношенням осіб у віці старше 65 років до середньої чисельності населення. Визначається у відсотках(%). В Україні порогове значення становить 18%.

Для визначення значення цього показника необхідно користуватися шкалою демографічного старіння. При величині даного показника менше 4%, населення вважається молодим, при величині 4 — 7% - зрілим, більше 7% старим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інтернет-ресурси	\|	Виникнення і розвиток людських ресурсів, історія розвитку кадрових служб.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.