Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Банківська система України та роль у ній НБУ

Тема: Фінансово-правове регулювання банківської діяльності. Грошова система України.

Банківська діяльність є одним з елементів фінансової діяльності держави та представляє собою систему діючих спеціальних суб'єктів та операцій, здійснюваних ними як учасниками єдиної банківської системи щодо грошей, цінних паперів і валютних цінностей як засобів платежу, заощадження й товару . З правової точки зори банківську діяльність можна розглядати як сукупність дій, що здійснюють певні суб'єкти у формі, яка закріплюється нормативно-правовими актами чи договором, направлених на отримання прибутку .

При цьому, слід мати на увазі, що однією з особливостей цих відносин є те, що в їх регулюванні значне місце посідають диспозитивні норми (цивільно-правові, господарсько-правові). Саме тому завдання цієї теми - не всебічний аналіз банківських відносин, а конкретизація їх фінансово-правового аспекту.

Банківська система - це складна специфічна структура, що підпорядкована економічним законам, є частиною загального механізму регулювання господарської діяльності в країні, має власні функції та завдання. Бюджетна, податкова системи, система ціноутворення органічно взаємопов'язані з банківською системою і разом впливають на цінову політику у внутрішньому обігу та зовнішньоекономічній діяльності.

Завдання державного регулювання банківської системи мають складний характер, оскільки, з одного боку, передбачають механізм забезпечення стабільного її функціонування для подолання системних прорахунків, ефективне регулювання та нагляд уповноважених фінансових органів, а з іншого - здійснюють дерегулюючі заходи, спрямовані на розвиток самостійності будь-яких учасників банківської системи.

Заходи, які вживають у межах державного управління (наприклад, обов'язкове ліцензування банківської діяльності; виконання банками спільних правил і норм, регулюючих проведення банківських операцій; здійснення нагляду за банками з боку центробанку; встановлення для банків економічних нормативів, статистичної та бухгалтерської звітності; встановлення режиму банківської таємниці тощо), спрямовані на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи держави загалом і банківської системи зокрема. Можна сказати, що такі заходи спрямовані на задоволення публічних інтересів у сфері банківської діяльності .

Відповідно до ст. 4 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" банківська система України є дворівневою та складається з НБУ й інших банків, що створені й діють на території держави .

Дворівневість банківської системи виявляється в тому, що, з одного боку, банки самостійні щодо НБУ і юридично йому не підпорядковані, тобто НБУ не є вищою інстанцією для банківської установи. З іншого - банки є піднаглядовими НБУ, їх створення та діяльність безпосередньо залежать від нього. Фактично відносини між ними мають вертикальний характер, є владними і тому регулюються нормами публічного права (фінансового, адміністративного) .

Банки - це установи, функціями яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Банки - одні з найстаріших фінансових посередників. Так, наприклад, М.І. Тургенєв у XIX ст., досліджуючи історію виникнення банків, датував виникнення установ під назвою "банки" у 1407 р. (у Генуї) та 1852 р. (у Венеції) .

Банки в Україні можуть функціонувати як:

1) універсальні - виконують будь-які банківські операції на грошовому ринку;

2) спеціалізовані - виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку (у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу; банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб):

а) ощадні,

б) інвестиційні,

в) іпотечні,

г) розрахункові (клірингові).

3) за організаційно-правовою формою:

а) відкриті акціонерні товариства,

б) кооперативні (місцеві та центральні).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їх власності.

Держава та НБУ не відповідають за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави та НБУ, якщо інше не передбачено законом або договором. Перший рівень банківської системи України посідає Національний банк України. Визначаючи НБУ як центральну ланку банківської (і кредитної) системи України, слід розуміти, що він становить систему органів та установ, які входять до банківської системи та значно розширюють її склад. До системи НБУ, крім його центрального апарату та філій (територіальних управлінь) належать: розрахункові палати, Банкнотно-монетарний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади та інші структурні одиниці й підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ (ст. 22 Закону України "Про Національний банк України").

Національний банк України є юридичною особою, основною функцію якої є забезпечення стабільності грошової одиниці (ст. 99 Конституції України) . Статутний капітал Національного банку України у розмірі 10 мільйонів гривень є загальнодержавною власністю. Банк функціонує як економічно самостійна державна установа, здійснює видатки, як правило, за рахунок своїх доходів.

Серед основних функцій, закріплених ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" можна виділити такі:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику на підставі загальнодержавної програми економічного розвитку, затвердженої Верховною Радою України;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і кредитних установ, організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків та інших кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації та коштів;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому числі між банками та іншими кредитними установами;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, систем розрахунків, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж і кредитних установ, здійснює ліцензування банківських та інших операцій у передбачених законом випадках;

10) складає платіжний баланс і баланс міжнародних інвестицій України, здійснює їх аналіз та прогнозування та ін.

Керівними органами Національного банку України є Голова НБУ, Рада НБУ та Правління НБУ. Так, відповідно до ст. 85 Конституції України Голову НБУ призначає на посаду та звільняє з посади Верховна Рада України конституційною більшістю голосів за поданням Президента України . Строк повноважень Голови НБУ - 5 років. До головних обов'язків та повноважень Голови НБУ належать:

- керування діяльністю НБУ;

- представлення інтересів НБУ без доручення у відносинах із відповідними органами, організаціями та установами;

- підписання протоколів, постанов Правління НБ, наказів та розпоряджень, угод;

- розподілення обов'язків між своїми заступниками;

- видання розпорядчих актів, обов'язкових для виконання всіма працівниками НБУ та прийняття рішень з питань щодо діяльності НБ.

До складу Ради НБУ входять 14 членів, які призначаються Президентом України та Верховною Радою України. Голова НБУ входить до складу Ради НБУ. Президент України та Верховна Рада призначають по сім членів Ради НБ шляхом прийняття відповідного указу або постанови. Строк їх повноважень - сім років, окрім Голови НБУ, який входить до складу Ради НБ на строк здійснення ним повноважень за посадою. Раду НБ очолює не голова НБУ, а свій голова, якого обирають члени Ради строком на три роки. Так, членом Ради може бути громадянин України, який має вищу економічну чи фінансову освіту або науковий ступінь у галузі економіки і досвід постійної роботи в органах законодавчої влади, на керівних посадах центральної виконавчої влади або ж наукової роботи за фінансовою чи економічною тематикою.

Головним завданням Ради є розробка та контроль щодо здійснення основних засад грошово-кредитної політики. Рада дає оцінку діяльності Правління НБ, вносить рекомендації Правлінню щодо окремих заходів монетарного та регулятивного характеру, політики курсоутворення та валютного регулювання. Правління НБУ зобов'язане розглянути та надіслати письмову мотивовану відповідь на внесені Радою НБУ рекомендації протягом п'яти робочих днів. Крім того, Рада НБУ наділена правом відкладального вето щодо окремих рішень Правління НБУ (наприклад: рішень диверсифікації активів НБУ та їх ліквідності; формування резервів покриття фінансових ризиків та ін.).

Правління НБУ забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти, організує виконання інших функцій НБ відповідно до законодавства та управління його діяльністю (приймає рішення про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет, зміну процентних ставок НБ, встановлює економічні нормативи для банків та фінансово-кредитних установ, встановлює ліміти операцій на відкритому ринку, які здійснює НБ та ін. ). Очолює Правління Голова НБУ. Відповідно до ст. 19 Статуту Національного банку України, затвердженого Постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 року № 1605-XII кількісний та персональний склад Правління затверджується Радою НБ за поданням Голови. До складу Правління за посадою входять перший заступник та два заступники Голови НБУ.

Основними елементами територіальної структури НБУ виступають Головне управління НБУ в АРК та управління НБУ в кожній області. Територіальні управління НБУ (філії) не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти. Вони діють від імені НБ в межах отриманих від нього повноважень .

Слід підкреслити, що ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріплює визначення державного банку як банку, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. Статут державного банку затверджується Постановою Кабінету Міністрів України. Національний банк України здійснює державну реєстрацію державних банків.

Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку. Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів держави як акціонера державного банку та інші функції, визначені Законом. До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України та Президентом України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити народні депутати України, представники органів виконавчої влади та інші особи, що відповідають вимогам, зазначеним у Законі. Строк повноважень членів наглядової ради державного банку - п'ять років.

Повноваження правління державного банку (виконавчого органу державного банку) визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з НБУ відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, наприклад, Державний ощадбанк України було створено шляхом реорганізації на підставі Постанови КМУ "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" від 21 травня 1999 року № 876 .

Відповідно до ст. 338 ГК України кооперативний банк - це банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності .

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на:

1) місцеві, у яких мінімальна кількість учасників (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

2) центральні, учасниками яких є місцеві кооперативні банки. До функцій центральних кооперативних банків, крім загальних функцій, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність", належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є:

- загальні збори учасників (пайовиків);

- спостережна рада банку;

- правління банку.

Органом контролю є ревізійна комісія банку.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України. Кожен учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

 


Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
  3. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  4. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
  5. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
  6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  8. VI. Узагальнення та систематизація знань
  9. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
  10. А/. Верховна Рада України.
  11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  12. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру




Переглядів: 1164

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Комерційна таємниця підприємства | Форми регулювання банківської діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.