Памфлет: історія появи та розвитку.

Памфлет: визначення, специфіка жанру.

П=Памфлет

Жанр памфлету – один із достатньо досліджених жанрів сатиричної

публіцистики. Памфлет ставав предметом дослідження як у окремих наукових

розвідках (З. Нестер, Ю. Ярмиш), так і в працях, присвячених дослідженню жанрів у

цілому (В. Здоровега, І. Михайлин, В. Карпенко, М. Кім, О. Кузнецова, О. Тертичний,

В. Шкляр, О. Чернікова та ін.). Особлива увага приділялася дослідженню цього

жанру в контексті творчості окремих публіцистів – М. Хвильового, І. Багрянго, Я.

Галана та ін. Проте в аспекті впливу образних засобів на структуру в цілому цей

жанр залишається малодослідженим (серед праць, які так чи інакше торкаються

питання взаємодії засобів і жанрової форми, є розвідки О. Кузнецової та Л. Кайди).

Це зумовлено тим, що теорія функціонування художньої системи журналістського

тексту перебуває у розвитку, становленні. Хоча саме образні засоби є тими

елементами, що визначають специфіку журналістських жанрів, зокрема памфлету.

памфлет – невеликий за обсягом сат. публ. твір на злободенну тему, що в різкій звинувачувальній формі викриває певні явище гром. і політ. життя. Памфлет іноді розгляд. як різновид фейлетону, розгорнутий. Памфлет відрізняється від фейлетону більшою ідеологічною різкістю, х.-на пропаганда.

Тенденційність памфлета має на меті вплинути на громадську думку. Він має стосуватись не лише соц. явищ, а й літ.-х, набувати публіцистично-сатиричного, але завжди виконує агітаційну функцію. Притаманні: виразна афористичність, використ. елементів ораторського мистецва, експресивність висловлювань, іранія, згущена до сарказму сатира, прийоми худ. типізації. Позиція автора чітко окреслена. Інформац. приводом є знищення ідеології супртивника, тобто, ідеологічне підгрунтя.Специфіку П. визначає комунік. стратегія та комунік. тактика. Ком. стратегія - рух автономної думки та характерний малюнок цього руху: документальність у поєднанні з образністю. Комун. тактика - конкретність втілення публ. ідеї, тобто, групування елементів змісту в системі тексту. Основне концептуальне призначення – викликати у реципієнта негативне ставлення до об’єкта критики. Тому, основна жанрова ознака – обовязкова наявність авторської субєктивної оцінки системи фактів, що вимагає посилення експресивного викладу матеріалу.

Слово «Памфлет» (англ. pamphlet) з'явилося в XIV столітті і спочатку означало непереплетенную брошуру без обкладинки. Як жанр публіцистичної літератури памфлет склався в епоху Реформації. Проте притаманні памфлету як жанру риси - тенденціонзность, злободенність, полемічна спрямованість - складаються ще в давнину в викривальних промовах, т. зв. діатриби і інвективах. У Римі викривально-публіцистичне початок проявляється в інвективи (від лат. Invehere - кидатися, нападати) - зневажиться особи або групи осіб. Літературні форми інвективи різноманітні: епіграми, полемічні статті і мови. Політична полеміка в інвективи приймає характер опорочування конкретної особи. Таке твір Саллюстія «Інвектива проти Марка Тулія Цицерона» (54 г до н. Е..). Інвектива намагається знищити Цицерона морально як людини і сім'янина, як політичного діяча і продажного захисника в суді. «Мізерний людина, прохач, запобігливий перед недругами, а друзів схильний ображати, що стоїть то на тій, то на іншій стороні, не зберігає вірність нікому, нікчемний сенатор, найманий захисник в суді, людина, у якої немає жодної неоскверненим частини тіла: мова брехливий, руки загребущі, глотка бездонна, ноги втікача, те, чого з сором'язливості не назвеш, тяжко збезчещена ». Інвектива зазвичай виявляє порочність всього роду, нечестивість предків, і Саллюстій знущається над Цицероном як над «новою людиною» і прибульцем в Римі. Цицерон відповів Саллюстій не менш різкою і образливою інвективою.

Памфлет-інвектива - поширена форма політичної боротьби в Римі.

Класичний П. створений молодий буржуазією в процесі боротьби складалася буржуазного суспільства з феодалізмом, середньовічної церквою і схоластичної філософією. Одним з перших видатних майстрів П. був Еразм Роттердамський (1466-1536). Його «Похвала глупоті» (Lob der Torheit, 1509) спрямована проти князів, попів, схоластики і являє яскраво-сатиричний твір. Такі ж «Листи темних людей» (Epistolae obscurorum virorum, 1515-1517) - памфлет-сатира Гуттена і Рейхліна. Гуттену (1488-1523) понад те належать памфлети «Булла» (Bulla), «Порадники» (Consilia, 1521), «Розбійники» (Praedones, 1521).

Памфлет був широко використаний в буржуазних революціях XVII і XVIII ст. З часом П. робиться в більшій мірі зброєю ліворадикальної дрібної буржуазії і пролетаріату. Революції першої половини XIX століття створюють у Франції таких памфлетистів, як Поль Луї Кур'є (1772-1825), де Корменен (1788-1868), Рошфор (1830-1913), в Німеччині - Берні («Менцель-французоед» - «Menzel der Franzosenfresser », 1836), Гейне (1797-1856). В Англії памфлет набуває поширення в різних політичних кампаніях. Безліч брошур виходить у зв'язку з «законом про бідних» (1828-1834), «хлібними законами» (1841-1848), Кримської війною, повстаннями в Індії та Ірландії.

Таким чином, кожен клас на тому чи іншому етапі свого розвитку створює свій П., насичуючи його таким змістом і надаючи йому таку форму, які підказують йому умови класової боротьби. Звідси - конкретно-історичне класове якість П. як одного із засобів ідеологічної боротьби класу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Схарактеризуйте поняття «фейлетонний факт».	\|	Назвіть найсуттєвіші ознаки памфлету.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.