Педагогічний професіоналізм викладача.

За визначенням І.А. Зазюна "Педагогічна майстерність" – це комплекс рис особистості, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога. ЇЇ складовими є гуманістичне спрямування, теоретичні знання, педагогічні здібності, педагогічна техніка.

У державній національній програмі «Освіта» в галузі вищої освіти передбачається — як стратегічне завдання – підготовка фахівців високого культурного і професійного рівня.

Поняття професіоналізму в психолого-педагогічній літературі розглядається, як майстерність (Іванова С.І.), певний рівень майстерності (Ю.К.Бабанський), ототожнюється я поняттям «самоосвіта» та самовиховання (К.Лівітан).

Питання про продуктивність педагогічної діяльності в ряді досліджень розглядається в контексті акмеологічного підходу. Розвиваючи ці ідеї стосовно педагогіки, Н.В.Кузьміна експериментально і теоретично обґрунтувала акмеологічний підхід до педагогічної діяльності. Оскільки в даному випадку йдеться про дослідження особливостей продуктивної діяльності педагога, то основним критерієм стає не вік, а професіоналізм педагога.

Ретроспективний теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, результатів досліджень педагогічної практики дає можливість визначити професіоналізм як інтегровану якість вважаючи , що це результат інтенсивної довготривалої педагогічної діяльності, і вона, як результат, передбачає високий рівень продуктивності праці. В структурі професійної педагогічної діяльності можна виділити три складових компонента: професіоналізм знань, професіоналізм спілкування, професіоналізм самовдосконалення.

Професіоналізм знань є основою, підґрунтям формування професіоналізму загалом. Важливими особливостями професіоналізму знань є:

· комплексність, тобто здатність викладача синтезувати інформацію з різних галузей науки у процесі викладання певного закону, тенденції;

· особистісна забарвленість, тобто знання, «пропущені» через власну позицію;

· формування знань одночасно на різних рівнях (теоретичному, методичному, технологічному).

Професіоналізм спілкування – це готовність і уміння використовувати системні знання у взаємодії зі студентами. Йдеться про те, що виховують студентів не тільки знання, алей сама особистість викладача. Викладач повинен розуміти, пам'ятати, що ефективність спільної діяльності педагога і студента в будь-яких формах залежить від взаєморозуміння між ними. Взаєморозуміння передбачає єдність вихідних цілей учасників спільної діяльності. Обов'язковою нормою професійної поведінки викладача с дотримання педагогічної етики, прагнення формувати людські стосунки зі студентами і між ними. В основі моральної норми професійної поведінки викладача мас бути повага до особистості студента і, водночас, максимальна вимогливість до нього. Професіоналізм спілкування передбачає його позитивну позицію стосовно студента. Відомо, що підвищення ефективності якості праці у всіх сферах виробництва залежить від мікроклімату в колективах від настрою кожної людини. У сфері спілкування викладача зі студентами важливу роль відіграє психологічно активний стан або педагогічний оптимізм.

Також нормою професійної поведінки є педагогічний такт.

Педагогічний такт – це форма реалізації педагогічної моралі в діяльності педагога, в якій співпадають думка і дія; це творчий пошук, уміння орієнтуватися в непередбачених ситуаціях.

Значення в спілкуванні також має педагогічна техніка.

Її засоби: – артистизм;

- голос;

- міміка;

- пантоміміка;

- культура мови;

- зовнішня естетична виразність;

- імідж.

Професіоналізм вдосконалення здійснюється:

- через самоосвіту;

- через самовиховання.

Таким чином, професіоналізм діяльності педагога – це:

- професіоналізм знань;

- професіоналізм спілкування;

- професіоналізм самоудосконалення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функції, права та обов’язки викладача.	\|	Педагогічна культура її основні компоненти.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.