• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перехід до ендопаразитизму

Перехід від вільного життя до ендопаразитизму складніший, оскільки ендопаразити повинні бути пристосованими до життя у внутрішньому середовищі (у порожнистих органах, порожнині тіла, тканинах, у крові, внутрішньоклітинно) хазяїна. Так само можливі кілька різних шляхів переходу від вільного способу життя до ендопаразитизму.

1.Один з можливих шляхів, що веде до ендопаразитизму, пролягає черезектопаразитизм. Так, переважна більшість паразитичних інфузорій–триходин є ектопаразитами риб, проте серед них трапляються і ендопаразити, що оселяються у сечовому міхурі, сечопроводах і яйцепроводах цих хазяїв. Нечисленні види ендопаразитів є і серед моногеней, це полістоми з сечопроводів та сечового міхура амфібій чи глотки та дихальних шляхів чепепах. Певно, такий шлях пройшли і оводи – паразити колоносових порожнин, шлунка та кишечника копитних. Їхні предки могли бути подібними до вольфартових мух, паразитуючих у ранах ссавців. Подібне походження мали і кліщі демодокси, які напевно походять від кліщів, які живуть в епідермісі ссавців.

2.Найбільша група ендопаразитів – мешканці шлунково-кишкового тракту. Більшості з них притаманий первинний ендопаразитизм, тобто вони перейшли до паразитування у травній системі хазяїв безпосередньо від вільного способу життя. Цьому сприяли умови, за яких певні види вільноіснуючих тварин досить регулярно потрапляли до травного тракту майбутніх хазяїв. Деякі з таких тварин були переважно сапрозойними тваринами, преадаптованими до життя в анаеробних умовах. Серед ґрунтових та водних нематод є види, здатні в разі потрапляння до кишечника ґрунтових олігохет чи слимаків поводитися як факультативні паразити. Вони навіть досягають більших розмірів і продукують більше яєць, ніж особини, що розвиваються в звичайних для них умовах. Серед нематод–рабдитид є несправжні паразити, скоріше, коменсали, що живуть в кишечнику деяких ссавців, наприклад пробстмайєри коней. У інших нематод цієї групи в життєвому циклі чергуються вільноіснуючі та паразитичні генерації. У багатьох нематод личинки ведуть вільне життя, тоді як статевозрілі стадії є паразитами, напр. стронгіліди – збудники так званих пасовищних інвазій травоїдних ссавців. Поетапне скорочення вільноіснуючих стадій в процесі еволюції призвело до виникнення таких форм, у яких взагалі немає стадій, що знаходяться поза хазяїном (напр. філярії, у яких чергуються безхребетні і хребетні хазяї), або навіть весь цикл розвитку відбуваються в одній особині хазяїна (трихінели). Такі ряди форм відомі серед багатьох груп найпростіших: амеб, джгутикових – трихомонад, трипаносом, а також інфузорій.

3.Паразити, що живуть поза травним трактом хазяїна в інших органах і тканинах (парентеральні), здебільшого походять від предків, які пройшли етап паразитування в кишечнику. Так, на найпростіших – кокцидіях можна прослідкувати послідовні етапи процесу переходу від паразитування в кишечнику, печінці через паразитування у тканинах різних органів до парази­тування у клітинах крові. В останньому випадку у циклі розвитку беруть участь кровосисні кліщі, проте хребетні заражаються не через укуси кліщів, а лише в разі поїдання інвазованих членистоногих. Так само через пої­дання одних тварин іншими здійснюється циркуляція токсоплазм, у яких лише одна стадія розвитку відбувається поза хазяїном. Наступним етапом є життєвий цикл плазмодіїв, з кишечником хребетних уже зовсім не пов’язаний.

Вважають, що первинними хазяями трипаносом були комахи, у яких вони мешкали в кишечнику, а до хребетних вони перейшли після появи у деяких комах пристосування до живлення кров’ю останніх. У хребетних трипаносоми були первинними паразитами крові, потім вони дали початок паразитам інших тканин і органів (лейшманії), а деякі зовсім втратили зв’язок як з членистоногими, так і з кров’ю (збудник парувальної хвороби коней). Подібним чином джгутикові - кишкові паразити деяких комах, що живились соками рослин, перейшли до паразитування на певних стадіях життєвого циклу в судинній системі рослин (лептомонади). Інші паразити рослин пов’язані своїм походженням з вільноісную­чими сапрофагами (фітонема­тоди, деякі комахи) або перейшли до паразитування через живлення вегета­тив­ними частинами рослин (численні паразитичні комахи).

Читайте також:

1. Взаємоперехід частин мови
2. Вибір довжини і параметра перехідної кривої
3. Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.
4. Граничний перехід у нерівностях
5. Грошово-кредитна політика україни в перехідний період у світлі монетаристської теорії
6. Електронно-дірковий перехід без зовнішнього електричного поля
7. Електронно-дірковий перехід із зовнішнім джерелом напруги
8. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік
9. Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.
10. Заходи антиінфляційної політики у розвинених країнах і в перехідній економіці
11. Історичний перехід до NGN-головний тренд розвитку сучасних телекомунікацій
12. Класичний метод розрахунку перехідних процесів

Переглядів: 1073