• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Елективні методи культивування (накопичувальні та чисті культури).

Складні середовища. У багатьох особливо вимогливих мікро­організмів потреби в поживних речовинах поки що досліджені недостатньо. Тому їх вирощують на середовищах, що містять пивне сусло, морквяний та сливовий соки, м'ясний екстракт, сінний відвар, кокосове молоко, дріжджовий екстракт. Для зни­ження вартості до поживних розчинів замість чистих сполук добавляють складні суміші, такі як молочна сироватка, патока, меляса, кукурудзяний екстракт та ін. Такого роду середовища називають складними. Середовища, які складаються з про­дуктів рослинного та тваринного походження, називають також натуральними.

До натуральних середовищ невизначеного складу належать і напівсинтетичні середовища, до складу яких входять сполуки відомої хімічної природи і речовини невизначеного складу. До напівсинтетичних середовищ належать м'ясо-пептон-ний бульйон з глюкозою та фосфорнокислим калієм, картопля­не середовище з глюкозою та пептоном Отже, за складомсередовища поділяються на дві групи: синтетичніта натуральні(складні).

За призначеннямрозрізняютьелективніта диференційно-діагностичнісередовища. Елективні забезпечують переважний розвиток одного виду або групи мікроорганізмів і менш придатні (зовсім непридатні) для розвитку інших. Диференційно-діагнос­тичні (індикаторні) дають змогу досить швидко відрізнити одні види мікроорганізмів від інших.

За фізичним станомрозрізняють рідкі, тверді та сипкі середовища. Прикладами сипких середовищ є розварене пшо­но, висівки, кварцевий пісок, насичені поживним розчином.

Щільні середовища. Для виготовлення щільних середо­вищ, на яких мікроорганізми ростуть у вигляді колоній, до рід­ких поживних розчинів добавляють речовини, які надають їм гелеподібної консистенції. Желатину використовують дуже рід­ко, оскільки вона має низьку температуру плавлення — (26-30) °С і, крім того, розкладається багатьма мікроорганізмами. Майже ідеальним засобом для одержання щільних середовищ є агар, який В. Гессе, німецький лікар, співробітник Р.Коха, ввів у бак­теріологічну практику у 1883 р. Концентрація агару становить 15-20 г/л. Агар — це полісахарид, який виділяють з червоних морських водоростей. Його розчини плавляться при 100 °С, а при 44 °С перетворюються на твердий прозорий гель. Розкладати агар здатні тільки деякі бактерії. Якщо потрібні щільні середовища, які не містять органічних речовин, для затвердіння використо­вують силікагель.

Багато які мікроорганізми дуже легко виділити з навко­лишнього середовища, для них без особливих ускладнень мож­на підібрати умови, які б забезпечували їх ріст. Проте існує дуже багато мікроорганізмів, про які стало відомо лише після того, як була розроблена техніка накопичувальних культур. Честь цього відкриття належить нашому співвітчизнику CM. Вино-градському та голландському вченому М.В. Бейєрінку.

Накопичувальні культури.Метод накопичувальних куль­тур дуже простий. Для накопичення потрібні такі умови, в яких організм долає конкуренцію інших. Підбираючи ряд факторів (джерела енергії, вуглецю, азоту, акцептори електронів, газову атмосферу, освітленість, температуру, рН та ін.), створюють певні умови та інокулюють (засівають) середовище змішаною популя­цією, яка, наприклад, є в ґрунті, мулі, воді тощо. Найбільш при­стосований до цих конкретних умов мікроорганізм росте і витіс­няє всі інші супутні організми. Багаторазовими пересівами на такому самому рідкому поживному середовищі і посівом на агари-зоване середовище такого самого складу можна без особливих зусиль виділити накопичений штам. Найкращим матеріалом для інокуляції є проби з тих місць, де вже є "природне збагачення". Наприклад, якщо потрібно виділити мікроорганізми, які ростуть на вуглеводнях, найкраще відбирати пробу з ґрунту на нафтопро­мислах або з нафтових відстійників.

Метод накопичувальних культур дає можливість виділяти мікроорганізми з будь-якою комбінацією потреб в поживних речовинах, якщо такі організми взагалі існують у природі. Наприк­лад, мінімальне середовище, яке не містить азоту, при освітленні є вибірковим для азотфіксувальних ціанобактерій. Якщо це саме середовище доповнити органічним джерелом енергії та вуглецю, то в темноті в аеробних умовах буде розвиватись азотобактер, а в анаеробних — клостридії. Дуже часто разом з "позитивною" селек­цією здійснюється і "негативна". Наприклад, на середовищі, яке містить азид натрію (дихальний яд), у присутності кисню вирос­туть молочнокислі бактерії (факультативні анаероби), а ріст аеро­бів пригнічується. Для пригнічення росту грампозитивних бак­терій у середовище добавляють пеніцилін. Ріст мікроміцетів при­гнічується в присутності антибіотика ністатину.

Чиста культура.Це потомство однієї-єдиної клітини (клон). Чисті культури мікроорганізмів виділяють в основному на агаризованому середовищі (на його поверхні чи всередині). Чисті куль­тури аеробів одержують за методом Коха (метод посіву на поверх­ню щільного середовища послідовних десятикратних розведень клітинної суспензії), а анаеробів — методом посіву послідовних десятикратних розведень клітинної суспензії в розплавлений агар (температура 45 С) і вирощування без доступу повітря.

.МЕХАНІЗМИ ПОГЛИНАННЯ СУБСТРАТІВ

Для того щоб екзогенний субстрат міг бути використаний клітиною, він повинен потрапити у клітину, тобто пройти через її пограничні шари. Клітинна стінка, як правило, не є суттєвою перешкодою для невеликих молекул та іонів, але вона затримує макромолекули, молекулярна маса яких перевищує 600 Да. Пограничним шаром, відповідальним за транспорт поживних речовин, є плазматична мембрана. Перенесення поживних речовин через плазматичну мембра­ну є специфічним: можуть поглинатися тільки ті речовини, для яких є відповідна транспортна система. За невеликими винятка­ми, транспорт залежить від наявності специфічних пермеаз чи транслоказ. Це мембранні білки, сама назва яких вказує на те, що їм притаманні властивості ферментів, тобто вони можуть індуку­ватися субстратом, є специфічними щодо субстрату і утворюють­ся в таких умовах, в яких є можливим синтез білків.

Існує ряд механізмів транспорту поживних речовин у клі­тину. Деякі з них здатні забезпечити тільки транспорт, але не нако­пичення речовини в клітині. їм можна протиставити процеси активного транспорту, які приводять до акумуляції речовин всередині клітини.

При порівнянні способів, за допомогою яких речовини з нав­колишнього середовища проходять через плазматичну мембра­ну у цитоплазму, можна виділити чотири різних механізми: пасивну дифузію, полегшену дифузію, активний транспорт і пере­несення груп.

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
3. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
4. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
6. Адміністративні методи управління
7. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
8. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
10. Аерометоди
11. Активні групові методи
12. Алгоритм розробки методичних основ бюджетування

Переглядів: 2154