Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

Відповідно до господарського кодексу України закріплено, що підприємницька діяльність в Україні здійснюється у будь-яких організаційних формах за виборомпідприємця. Проте в окремих випадках конкретна організаційно-правова форма є обов’язковою передумовою для певного виду діяльності (наприклад, банки створюються тільки у формі господарського товариства).

Основними організаційно-правовими формами підприємництва є діяльність:

1)без створення юридичної особи;

2) зі створенням юридичної особи: приватне підприємство; господарське товариство; державне підприємство; інші форми, передбачені законом.

На відміну від юридичних осіб, фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності не має відокремленого майна і несе повну відповідальність за свою господарську діяльність усім своїм майном, включаючи і частку у майні сім¢ї. Підприємець без створення юридичної особи має право найму робочої сили за трудовими договорами.

Приватне підприємство зі створенням юридичної особитакож засновується однією особою, але на основі відокремленого майна. Приватний підприємець – власник може сам очолити підприємство або найняти за договором (контрактом) керівника. За загальним правилом, власник несе відповідальність за зобов’язаннями підприємства тільки в межах частки його майна, виділеної для створення юридичної особи.

У випадку, якщо для підприємницької діяльності об’єднуються дві або більше осіб, як правило, створюється господарськетовариство.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Всі вони є юридичними особами. Підприємства, установи, організації, що стали учасниками господарських товариств, не ліквідуються як юридичні особи, оскільки вони виділяють лише частину свого майна до статутного фонду товариства. Державні підприємства, установи, організації до кола господарських товариств не належать, а також позбавлені права (крім міністерств і відомств, що діють від імені держави) виступати їх співзасновниками.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю (створюються і діють на підставі установчого договору і статуту), повні та командитні товариства (створюються і діють на підставі установчого договору).

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акції поділяються на види: акції на пред’явника та іменні, основні акції та привілейовані й ін. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд товариства, який не може бути менший 1250 мінімальних зарплат.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, у роботі яких мають право брати участь усі його акціонери. Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться, як правило, за принципом: одна акція – один голос. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує його голова. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів. Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю створюється в розмірі не менше 625 мінімальних зарплат. Основна відмінність товариства з обмеженою відповідальністю від акціонерного полягає в тому, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю, по-перше, може поступитися своєю часткою (її частиною) лише за згодою решти учасників, по-друге, він має право виходу з товариства. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді. Майно, передане товариству його учасником тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Виконавчий орган може бути колегіальним (дирекція), або одноособовим (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Контроль за діяльністю виконавчого органу здійснюється ревізійною комісією.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки у визначених установчими документами розмірах. Учасники такого товариства відповідають за його зобов’язаннями своїми вкладами до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до вкладу кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається установчими документами.

Повним визнається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Передати свою частку (її частину) іншим учасникам або третім особам член товариства може лише за згодою учасників. Учасники товариства не можуть самостійно від свого імені і в своїх інтересах вести справи, однорідні зі справами товариства, а також брати участь в інших товариствах (крім акціонерних), які мають однорідну з повним товариством ціль діяльності.

Командитним визнається товариство, яке включає поряд з одним або більше учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном (комплементарії або повні товариші), також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладники або командисти). При наявності двох або більше повних товаришів, вони несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства. Керівництво справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

У формі господарських товариств утворюються комерційні банки, біржі, страхові компанії, орендні підприємства та ін. Всі вони мають свої особливості, визначені законодавством.

Найпоширенішою формою іноземних інвестицій в економіку України виступають спільні підприємства. Відповідно до Господарського Кодексу підприємствами з іноземними інвестиціями вважаються підприємства будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція яких у статутному фонді становить не менше 10%. Співзасновниками спільного підприємства з української сторони можуть виступати підприємства різних форм власності, крім державних.

Суб’єктом підприємницької діяльності є також державне підприємство, засновником якого виступає міністерство або інший орган виконавчої влади, на який покладено функцію управління державним майном. Майно державного підприємства закріплюється за ним державою на праві повного господарського відання (136 ГК), зі встановленням власником в особі міністерства (відомства) меж господарського відання. Підприємство, яке здійснює право повного господарського відання, володіє, користується і розпоряджається майном підприємства. Власникові не дозволено втручатися в діяльність заснованого ним підприємства після укладення договору (контракту) з управляючим, за винятком випадків, передбачених законодавством. До державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб’єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об’єктів права власності Українського народу.

Юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності мають право об’єднувати свою виробничу, комерційну й інші види діяльності, якщо це не суперечить законодавству. Різновидами таких об¢єднань виступають асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, промислово-фінансові групи тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Припинення підприємницької діяльності.	\|	Правові форми державного регулювання підприємництва.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.