• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Пізнання – це процес особливої взаємодії між суб’єктом (людиною) і об’єктом (певною частиною світу), основним результатом якого є знання.

План лекції

Пізнання як філософська проблема

1. Пізнання як різновид людської діяльності

2. Сутність, особливості та призначення пізнання

3. Суб’єкт-об’єктне відношення у пізнанні

4. Пізнання як процес.

Людська діяльність різноманітна, різноспрямована, визначається передусім метою, цілями, задля яких вона реалізується. Одним із найбільш характерних шляхів діяльнісного способу самореалізації людини є пізнання.

Процес пізнання залежить від методів його здійснення. Метод – спосіб досягнення мети, певним чином впорядкована діяльність.

Діалектика та метафізика є альтернативними способами мислення та методами пізнання. Діалектика і метафізика пройшли а своєму розвитку ряд історичних форм, в яких завжди відтворювались зміни а науковій картині світу.

Першою історичною формою діалектики була стихійна діалектика античної філософії. Це ще, можна сказати, діалектика в зародку. Геракліт казав: «Світ… був, є і буде вічно живим вогнем, що закономірно спалахує і закономірно згасає». Все існує і в той же час не існує, все знаходиться в постійному процесі виникнення та зникнення. Такий погляд на світ не спирався на науку, а складався, як результат безпосереднього споглядання природи.

З ім’ям Гегеля пов’язана друга історична форма діалектики (кінець ХVІІІ ст.) – ідеалістична діалектика. Гегель був першим філософом, який зобразив увесь світ у вигляді процесу, тобто в безперервному русі, зміні та розвитку. Він відкрив закони діалектики т розробив її категорії. Вихідний пункт гегелівської системи діалектики становить його положення про те, що розвиток світу є втіленням саморозвитку абсолютного духу.

Третя історична форма діалектики – матеріалістична діалектика. Її виникнення було обумовлене розвитком наукового пізнання. В науці було здійснено відкриття, що дали природничо-наукове обґрунтування діалектико-матеріалістичного погляду на природу: у фізиці – відкриття закону збереження та перетворення енергії, котрий обґрунтував взаємозв’язок багатоманітних форм руху матерії; у біології – створення клітинної теорії, що розкрила структурну єдність всієї живої природи, та еволюційної теорії Дарвіна, котра обґрунтувала ідею розвитку стосовно всієї живої природи.

Матеріалістична діалектика – філософська теорія розвитку та універсальний метод теоретичного та практичного освоєння дійсності.

Предмет діалектики як теорії розвитку поєднує три аспекти: 1) онтологічний – діалектика об’єктивного світу; 2) логічний – діалектика мислення суб’єкта (діалектична логіка); 3) гносеологічний – діалектика пізнання суб’єктом об’єктивного світу (теорія пізнання).

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. IV. План навчального процесу.
5. Iзобаричний процес
6. Iзотермiчний процес
7. Iзохоричний процес
8. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
9. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
10. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
11. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
12. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.

Переглядів: 648