• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи мотивації праці та їх класифікація

Тема 4. Методи мотивації в управлінні

4.1. Методи мотивації праці та їх класифікація.

4.2. Економічні методи мотивації персоналу.

4.3.Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації.

4.4. Соціально-психологічні методи мотивації працівників.

На сьогоднішній день більшість вітчизняних працедавців використовують традиційні, перевірені часом, методи мотивації. Як правило, це надбавки до заробітної плати, премії, «соціальні пакети». Але, є і такі компанії, в яких HR-менеджери практикують досить ефективні нововведення в методах стимулювання продуктивної діяльності. При цьому такі методи дуже часто стають більш ефективними, ніж традиційні.

Методи мотивації - це сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння напрямів дії на персонал з метою мотивації праці персоналу.

Методи мотивації персоналу можуть бути найрізноманітнішими і залежать від спрацьованості системи мотивації на підприємстві, загальної системи управління і особливостей діяльності самого підприємства.

Наприклад, деякі вчені розділяють методи мотивації за результативністю діяльності наступним чином (рис.4.1):

1.Економічні прямі: відрядна оплата,почасова оплата,премії за раціоналізацію,участь у прибутках, оплата навчання, виплати за максимальне використання робочого часу ( немає невиходів на роботу ).

2.Економічні непрямі: пільгове харчування,доплати за стаж,пільгове користування житлом, транспортом та ін.

3. Не грошові: збагачення праці, гнучкі робочі графіки, програми підвищення

якості праці,участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

Рис.4.1. Методи мотивації за результативністю діяльності

Так, наприклад, Щекін Г.В. розділяє соціально-психологічні методи управління на три основні групи: соціальні, соціально-психологічні та психологічні.

Класифікація методів мотивації (рис.4.2), яка виділяє організаційно-розпорядливі (організаційно-адміністративні), економічні та соціально-психологічні, є однією з найбільше поширених.

Організаційно-адміністративні

Методи мотивації Економічні

Соціально-психологічні

Рис.4.2 Класифікація методів мотивації

Дана класифікація заснована на мотиваційній орієнтації методів управління. Залежно від орієнтації на дію на ті або інші потреби методи управління діляться на:

1. Економічні методи управління, обумовлені економічними стимулами. Вони припускають матеріальну мотивацію, тобто орієнтацію на виконання певних показників або завдань, і здійснення після їх виконання економічної винагороди за результати роботи. Використання економічних методів пов'язане з формуванням плану роботи, контролем за його здійсненням, а також економічним стимулюванням праці, тобто з раціональною системою оплати праці, що передбачає заохочення за певну кількість і якість праці та застосування санкцій за невідповідну його кількість і недостатню якість.

2. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи, засновані на директивних вказівках. Ці методи базуються на владній мотивації, заснованій на підпорядкуванні закону, правопорядку, старшому за посадою і т.п., і що спирається на можливість примушення. Вони охоплюють організаційне планування, організаційне нормування, інструктаж, розпорядництво, контроль. В управлінні владна мотивація грає вельми істотну роль: вона припускає не тільки безумовне дотримання законів і нормативних актів, прийнятих на державному рівні, але має рацію і чітке визначення обов'язків керівників і підлеглих, за якими виконання розпорядження керівництва обов'язкове для підлеглих. Владна мотивація створює необхідні умови для організації і взаємодії, а самі організаційно-розпорядливі методи покликані забезпечити ефективну діяльність управління будь-якого рівня на основі його наукової організації.

3. Соціально-психологічні методи, які вживаються з метою підвищення соціальної активності співробітників. За допомогою цих методів впливають переважно на свідомість працівників, на соціальні, естетичні, релігійні та інші інтереси людей і здійснюють соціальне стимулювання трудової діяльності. Дана група методів включає різноманітний арсенал способів і прийомів, розроблених соціологією, психологією та іншими науками, що вивчають людину. До цих методів належать анкетування, тестування, опит, інтерв'ю і т.п.

У практиці управління, як правило, одночасно застосовують різні методи та їх комбінації. Для ефективного управління мотивацією необхідно використовувати в управлінні підприємством всі три групи методів. Так, використання тільки владних і матеріальних мотивацій не дозволяє мобілізувати творчу активність персоналу на досягнення цілей організації. Для досягнення максимальної ефективності необхідне застосування духовної мотивації.

Зростання ролі економічних методів управління в Україні зв'язане, перш за все, з формуванням і вдосконаленням ринкової економічної системи. В умовах ринку економічні методи управління неминуче отримують подальший розвиток, підвищується дієвість і результативність економічних стимулів, що дозволяє поставити кожного працівника і колектив в такі економічні умови, за яких з'являється можливість найповніше поєднувати особисті інтереси з робочими цілями. Проте, акцентування уваги на економічних методах стимулювання, часто призводить до зниження уваги до соціально - психологічних аспектів мотивації, що визначають внутрішню мотивацію персоналу.

Приведена схема класифікації методів мотивації є класичною. У сучасному менеджменті застосовуються і інші угрупування методів мотивації. Укрупнено всі методи мотивації можна також згрупувати в такі чотири види:

1. Економічні методи всіх типів (зарплата у всіх її різновидах, включаючи контрактну, премії, пільги, страховки, безпроцентні кредити і т.п.).

Успішність їх дії визначається тим, наскільки колектив розуміє принципи системи, визнає їх справедливими, якою мірою дотримується невідворотність заохочення (покарання) і результатів роботи, їх тісний зв'язок у часі.

2. Управління по цілях. Ця система широко використовується в США і передбачає встановлення для особи або групи ланцюга цілей, сприяючих рішенню головної задачі організації (досягнення певних кількісних або якісних рівнів, підвищення кваліфікації персоналу і т.п.). Досягнення кожної мети автоматично означає підвищення рівня зарплати або іншу форму заохочення.

3. Збагачення праці - ця система більшою мірою відноситься до неекономічних методів і означає надання людям більш змістовної, перспективної роботи, значній самостійності у визначенні режиму праці, використанні ресурсів. У багатьох випадках до цього додається і зростання оплати праці, не говорячи вже про соціальний статус.

4. Система участі в справах організації в даний час існує в багатообразних формах: від широкого залучення колективу до ухвалення рішень з найважливих проблем виробництва і управління (Японія) до співучасті у власності шляхом придбання акцій власного підприємства на пільгових умовах (США, Англія).

Щодо нестандартних методів мотивації - нестандартний, інноваційний підхід є бажаним у всіх галузях. Проте, при всякому підході до створення системи мотивації головне – обрати правильні мотиваційні заходи. На жаль, в мотивації не існує уніфікованого підходу – потрібно шукати індивідуальний підхід до кожного. Впровадження ефективної індивідуальної системи допоможе перейти на абсолютно новий якісний рівень і забезпечить гармонійний і продуктивний професійний розвиток кадрів і реалізацію всіх завдань бізнесу.

Заохочення персоналу оригінальним засобом в українських компаніях останнім часом часто практикується. Так, у компанії «ВВН Україна» найуспішнішим за підсумками півріччя співробітникам, крім грошової премії, щомісячно нагороджуються десятьма літрами пива «Фостерс», тижневою путівкою на двох за кордон або швейцарським годинником. Крім того, впродовж шести місяців такі працівники можуть не дотримуватись в робочий час ділового дресс-коду та не відповідати на дзвінки начальства після 18:00. Така винахідливість працедавців – вимушена міра, оскільки утримувати управлінський персонал українських компаній тільки грошима і бонусами вже практично неможливо.

Серед ефективних (витратних) методів мотивації праці доцільно відзначити створення для робітників компанії “центрів здоров’я” з відповідним устаткуванням, надання фінансової допомоги особам, які усиновили дитину, грошову виплату сім’ям, що мають дітей-інвалідів. Деякі компанії дозволяють інженерам користуватися запасними деталями для домашнього конструювання, що, зокрема, сприяє активізації творчої думки. Крім того, застосовуються такі форми заохочення, як разові премії до річниць або відпустки, безкоштовна або за малу плату юридична допомога, організація дитячих дошкільних установ, встановлення стипендії та грошова допомога дітям співробітників для продовження освіти, колективна страховка легкового автотранспорту, надання вільного дня серед тижня, робота в літню пору для студентів і аспірантів, допомога і консультування людей до пенсійного віку.

У рамках цих груп методів сьогодні розробляються окремі методики і системи мотивації персоналу.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
6. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
7. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
8. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
9. Адаптація працівників.
10. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
11. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
12. Адміністративні (прямі) методи регулювання.

Переглядів: 14879