• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми професійної активізації учнів.

У педагогічній науці є різні підходи до визначення форми навчання і виховання. У профорієнтаційній роботі, особливо в процесі професійної просвіти, використовують різноманітні форми. Деякі з них були розглянуті раніше. Стосовно форм профактивізації, дотримуючись традиційного підходу, можна виділити наступні: 1) мотиваційно-емоційні; 2) пізнавально-інтелектуальні; 3) практико-поведінкові.

Мотиваційно-емоційна активізація учнів реалізується через профінформацію, яку вони отримують з різних джерел інформації, спонукаючи їх до пошуку відповідей на питання, які виникають у них під час занять у школі, у гуртках, секціях, профконсультацій тощо.

Пізнавально-інтелектуальна активізація учнів найкраще здійснюється через попередню профдіагностику, під час якої вони отримують досвід пізнання себе та розвитку своїх професійно-важливих якостей. Тут же учні найкраще пізнають себе і спрямовують у майбутньому свою діяльність на розвиток своїх інтелектуальних якостей через проблемне навчання, тренінги.

Безпосередньо ж активізація учнів здійснюється при реалізації практико-поведінкової активності, у процесі якої вони найефективніше вирішують свої ситуації вибору професії без сторонньої допомоги.

Виходячи з цих позицій до основних форм профактивізації відносяться:

- уроки трудового навчання – учні в теорії та на практиці знайомляться з різними професіями відповідно до змісту програми цього предмету, виконуючи певні завдання, які відповідають змісту і характеру праці визначених спеціальностей, тим самим перевіряючи в дії свої інтереси, нахили та здібності;

- заняття в гуртках технічної чи прикладної творчості – наближають роботу в них до конкретної професійної діяльності шляхом залучення учнів до виконання певних трудових операцій та оволодіння відповідними вміннями і навичками, розвиваючи їх трудову й пізнавальну активність і самостійність, що стає стартовим майданчиком у майбутню професію;

- спеціальні курси з певних сфер виробничої діяльності за вибором учнів, наприклад, “Основи сучасного виробництва”, “Основи інформаційних технологій”, “Основи електроніки” тощо;

- факультативні курси з підготовки учнів до вибору професії, такі як “Людина і світ професій”, “Основи вибору професій”, “Людина-професія”, які вивчаються у 8-9 класах за відповідними програмами;

- професійні конкурси, наприклад “Кращий за професією”, які проводяться в навчальних групах, класах, між групами та учнями в масштабах школах, навчально-виробничого комбінату, району, області та країни, які активізують пізнавально-трудову діяльність школярів, розвивають їх професійні інтереси та нахили і найефективніше проводити їх на базі професійно-технічних чи вищих навчальних закладів;

- клуби майбутніх спеціалістів, у яких учні об’єднуються за професійними інтересами і де вони спілкуючись з друзями та дорослими, виконуючи трудову діяльність у різноманітних умовах отримують неоціненний практичний досвід у плані підготовки їх до свідомого вибору своєї професії;

- шкільні трудові об’єднання – учнівські виробничі бригади, шкільні лісництва, табори праці та відпочинку, учнівські кооперативи тощо – дозволяють формувати і розвивати в учнів любов до праці, соціально значимі мотиви трудової діяльності, професійно важливі якості, що сприяє підвищенню ефективності профорієнтаційної роботи зі школярами;

- вечори техніки, які дозволяють учням розширити і поглибити свої знання і вміння з фізики, хімії, біології, трудового навчання, креслення, тощо, ознайомитися з відповідними галузями виробництва, історією їх розвитку та досягненнями, що сприяє розвитку їх інтересів до техніки і певних професій;

- тижні техніки і праці, які проводяться за здалегідь складеною програмою і дозволяють залучати учнів до виконання відповідних видів трудової діяльності, проводити зустрічі з фахівцями певних професій, випускати тематичні газети, знімати відеофільми і переглядати їх, проводити екскурсії на підприємства, у професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, профорієнтаційні класні години, диспути з питань вибору професії, виставки творчих робіт учнів тощо, що значно активізує профорієнтаційну роботу в школі та сім’ї, залучаючи до їх проведення батьків;

- тренінгові заняття з певних професій, де учні виконують окремі функції фахівця (вправи);

- ділові профорієнтаційні ігри (рольові, операційні, імітаційні, інсценування, психодрами, соціодрами та ін.), під час яких відбувається імітаційне моделювання професійної діяльності та предметного змісту професії, включаючи інструментальний і емоційно-рольовий аспекти проблеми вибору професії й учні граючись закріплюють набуті знання, вміння та навички, розвивають творче мислення, що стимулює їх до навчально-пізнавальної діяльності в певній галузі науки і виробництва;

- індивідуальні завдання професійного спрямування, які учні виконують на уроках трудового навчання, у процесі технічної чи прикладної творчості та дозволяють розвинути їх технічні та професійні інтереси, нахили і здібності та переконатися у своїх можливостях на практиці.

Професійній активізації школярів сприяють також заняття в спеціальних школах (музична, художня тощо), робота в наукових товариствах, малій академії наук, центрах наукової та технічної творчості, участь у предметних олімпіадах, змаганнях тощо. Вказані форми професійної активізації сприяють розвитку і закріпленню в учнів професійних намірів, що дозволяє їм свідомо підійти до професійного самовизначення. Але найефективнішою формою профактивізації школярів є професійні проби, які будуть розглянуті нижче.

3. Професійна проба, як основа професійної активізації: суть, зміст, структура та методика проведення.

Із усіх видів діяльності найважливіше значення у процесі самовизначення має перетворювальна діяльність, організована як активна проба сил. Залучення учнів до практичної діяльності, пов’язаної з їх професійними інтересами, покликане сприяти успішному вирішенню особистісних протиріч, які утворюють рушійні сили розвитку професійної спрямованості та професійної самосвідомості. У ранній юності, коли молоді люди глибоко переживають проблему самовизначення, вони охоче йдуть назустріч можливостям самостійної проби сил у сфері діяльності, яка їх приваблює. Кожна нормальна людина до одного виду діяльності здатна більше, ніж до іншого. Генетичні можливості людини незрівнянно багатші, чим вона їх реалізує у своєму житті. Було б великою помилкою вважати, що кожна людина в однаковій мірі здатна до будь-якого виду діяльності.

Дуже важливо включити учнів у реальну працю, організувати її так, щоб вона приносила їм задоволення, усвідомлення важливості, збуджувала позитивні емоції. Виховання особистості в праці тим ефективніше, чим більше надано їм можливостей для вільного прояву своєї індивідуальності, самоствердження свого “Я”.

Для успішного виконання завдань з трудової підготовки взагалі, і профорієнтації, зокрема, пропонується здійснювати професійну активізацію учнів 8-9 класів через професійні проби. Як вказує професор С. Фукуяма, завершальним етапом у професійному самовизначенні повинно бути включення підлітка в різні види трудової діяльності, так звані професійні проби – професійне випробування. У процесі професійних проб учень отримує досвід тієї роботи, яку він вибрав, і пробує визначити, чи відповідає характер цієї роботи його здібностям і вмінням. Проба з певної професії повинна бути забезпечена в індивідуальному порядку для кожного учня. Якщо навіть учень, як відмічає С. Фукуяма, знає свої можливості, має уявлення про професію і зробив для себе вибір, він не зможе прийняти кінцеве рішення, чи подобається йому ця робота і чи може він у повній мірі виконувати її вимоги, перш ніж реально не випробує себе у ній.

Професійна проба – вид навчально-трудової діяльності учнів, спрямований на перевірку професійно важливих якостей особистості та її придатності до професії. Професійна проба є найбільш достовірним і заключним етапом у професійному самовизначенні молодої людини. Метою професійної проби є випробування на професійну придатність у ситуації, близькій до виробничої.

Професійна проба – це також професійне випробування чи перевірка, яке моделює елементи конкретного виду праці (професійної діяльності) і має завершений вигляд, у процесі якого людина отримує досвід тієї роботи, яку вона вибрала і намагається визначити, чи відповідає зміст і характер праці її інтересам, нахилам і здібностям, що сприяє свідомому, обґрунтованому вибору професії. Щоб вирішити проблему професійного самовизначення, необхідно провести ряд професійних проб, і, спираючись на реальний досвід початкової роботи у вибраній сфері діяльності, людина зможе вибрати ту, в якій її можливості розкриваються повною мірою.

Професійні проби повинні передбачати персоналізацію знань і вмінь, які отримують учні, що сприяє вільному розвитку індивіда та становленню молодої людини. Це все сприяє свідомому й інформаційно забезпеченому професійному самовизначенню учнів, що забезпечує проектування свого післяшкільного професійного навчання.

За змістом професійні проби, які використовуються в школах Японії, включають 16 сфер діяльності (пунктів): вирощування овочів і квітів, догляд за тваринами, ловля риби і збір молюсків, переробка продуктів харчування, малювання (дизайн), виготовлення продуктів індустріальним способом, виготовлення продуктів у домашніх умовах, керування машинами, виконання канцелярської роботи, підприємницька діяльність, прийом відвідувачів (організація контактів з людьми), приготування страв, догляд за людьми, представницька діяльність, заняття спортом і дослідницька робота. Кожний вид діяльності включає відповідну кількість конкретних професійних проб, наповнення яких залежить від соціально-економічних умов регіону і країни в цілому, а також наявність можливостей для їх організації. Так, наприклад, управління машинами включає проби з монтажу, управління, демонтажу і ремонту різних механізмів, приладів, електрообладнання і т.п.

Переваги професійних проб, щодо інших форм професійної активізації, такі:

- наявність конкретних цілей щодо професійного самовизначення;

- строго індивідуальна можливість кожному учневі випробувати себе у професії;

- відсутність обмеження напрямів діяльності;

- прямий зв'язок з підготовкою до майбутньої професійної діяльності та вибору життєвого шляху;

- відсутність жорстких обмежень, що дозволяє рухатись кожному учню своїм темпом;

- можливість проводити проби в різних умовах (шкільних, домашніх, виробничих тощо).

Якраз під час проб найвиразніше здійснюється розвиток інтересів і нахилів учнів, активізація діяльності їх до вибору професії, і саме цінним є те, що підлітки включенні в цілеспрямовану, професійно визначену діяльність.

Професійні проби повинні бути обов’язковою складовою частиною шкільної освіти. Найповніша їх реалізація здійснюється у процесі трудової підготовки учнів у 8-9 класах. За загальним змістом профпроби включають у себе п’ять типів професій за предметом праці та три класи професій за метою праці, враховуючи різні знаряддя і умови праці, використовуючи розроблену Є.О. Клімовим класифікацію професій. (Пригадайте класифікацію професій за предметом та метою праці.) Приклад підбору професійних проб для учнів Рівненщини наведено у таблиці ІІ.3.1. Тобто, загальне число проб повинно бути не менше п’ятнадцяти. Зрозуміло, що кожна профпроба за відповідною трудовою діяльністю відрізняється одна від одної конкретним її змістом, але кожна має два етапи: підготовчий (навчально-діагностичний) і професійний (практичний).

Підготовчий етап включає в себе дві частини. Перша частина – попередня профорієнтаційна психодіагностика, тобто визначення професійно важливих якостей, основу якої становить загальна і спеціальна діагностик. Друга частина – навчальна, яка включає загальні питання для ряду споріднених професій та набуття теоретичних знань і початкових практичних вмінь з конкретної спеціальності. Ця частина реалізується за трьома напрямами: технічному, ситуативному, функційному. Технічний напрям (відображає операційний бік професії та дозволяє визначити профорієнтаційну спрямованість на рівні знань) дозволяє формувати знання з будови, кінематики машин, механізмів та основних інструментів. Ситуативний напрям (відображає предметно-логічний бік професії) дозволяє формувати розумові вміння пошуку й усунення неполадок в обладнанні, знаходження виходу з певної ситуації, яка виникає у процесі роботи. Функційний напрям (відображає структурно функційний і динамічний бік професії) забезпечує формування знань послідовності виконання трудових і технологічних функцій при управлінні обладнанням, організації робочого місця і т.п. та необхідних початкових професійних (спеціальних) умінь з конкретної професії.

Другий етап професійної проби – практичний. Він включає в себе виконання професійної проби трьох рівнів у порядку складності. Кожна проба будь-якого рівня здійснюється за вказаними вище напрямами: технічному, ситуативному і функційному. При виконанні зразу професійної проби третього рівня – дві попередні зараховуються автоматично, а при виконанні профпроби другого і третього рівнів - перша зараховується як виконана. Три напрями проби дозволяють найповніше розкрити зміст вибраної учнем професійної діяльності.

Зміст професійних проб реалізується за принципами політехнізму, диференціації навчання й індивідуального підходу до учнів і містить у собі практичну і професійну спрямованість і будується на основі дидактичних принципів трудового навчання. Використовуючи ці підходи розробляються відповідні програми професійних проб для учнів 8-9 класів. Приклад програми професійної проби з деревообробки наведено в додатку ІІ.3.1 .

Керуючись загальними принципами відбору навчального матеріалу, які сформульовані дидактикою, на основі цілей і завдань навчання, а також специфікою вибраної нами галузі діяльності (техніка: деревообробка) можна

виділити такі принципи відбору навчального матеріалу: зміст навчального матеріалу повинен достовірно відображати основні сторони об’єкта вивчення; відбирати навчальний матеріал потрібно з урахуванням його значення для практики; при відборі начального матеріалу необхідно врахувати загальний рівень знань, що мають учні з усього комплексу взаємозв’язаних предметів; зміст загальнотехнічної підготовки повинен бути тісно зв’язаний зі змістом всіх навчальних предметів; навчальний матеріал повинен сприяти розвитку в учнів вміння використовувати отримані знання на практиці на сьогодні, у зв’язку із швидким розвитком техніки, виникли серйозні проблеми, пов’язані з охороною природи, раціональним використанням її багатств. Іншими критеріями відбору навчального матеріалу є: типовість для певної галузі виробництва і видів трудової діяльності; відносна стабільність протягом певного тривалого періоду; відповідність основним напрямам розвитку науки і техніки; можливість організації навчального процесу в цілісну систему взаємозв’язаних занять; тісний зв'язок навчального матеріалу з майбутньою трудовою діяльністю.

Необхідно також відзначити, що зміст навчальної інформації повинен бути розрахований на предметну практичну діяльність і професійне самовизначення. Тому в якості робочих критеріїв відбору навчального матеріалу нами були взяті наступні: врахування попередньої підготовки школярів; опора на цілі трудового навчання учнів 8-9 класів; врахування мети професійного самовизначення; врахування специфіки об’єктів праці; політехнічна і профорієнтаційна спрямованість навчального матеріалу; врахування перспектив розвитку деревообробки.

Підготовчий етап цієї проби включає в себе вступ до професій деревообробки, діагностичну і навчальну частини. У вступі до професій деревообробки вивчається перелік професій, спеціальностей, які є характерними для деревообробної промисловості; загальні вимоги цієї групи професій до людини; медичні протипоказання; аналіз професіограм професій (столяр, верстатник з деревообробки тощо). Спеціальна діагностика професійно важливих якостей (ПВЯ) передбачає практичні роботи з виявлення рівня ПВЯ: технічного мислення (субтест з тесту “технічне мислення”); окомір (методики вимірювання лінійкою, кутового окоміра) й інші. Загальне знайомство з професією здійснюється шляхом перегляду кіно-, відеофільмів про професії деревообробки з наступним обговоренням або проведенням професіографічної екскурсії не деревообробне підприємство (столярний цех).

Навчальна частина підготовчого етапу містить у собі теоретичне вивчення і практичні роботи з основ будови і принципу дії промислових деревообробних верстатів, їх блок-схеми, кінематичні схеми. Тут розглядаються основні неполадки деревообробних верстатів, алгоритми їх пошук й усунення, правила обслуговування й експлуатації; правила безпечної роботи, матеріали й інструменти, які використовуються при цьому. Практичні роботи цього етапу передбачають самостійне вивчення будови основних вузлів деревообробних верстатів; проведення обслуговування верстатів (перевірка мастила, змащування частин і вузлів верстатів); усунення найпростіших неполадок верстатів за інструкційними картками; здійснення підготовки верстатів до роботи (установка ріжучого інструменту, підбір і установка заготовок); управління верстатом на холостому ходу; виконання столярних операцій, які входять до професійної проби.

Практичний етап передбачає виконання проб трьох рівнів за технічним, ситуативним та функційним напрямами в порядку складності. Так, у пробі першого рівня за технічним напрямом пропонується підібрати інструменти для виготовлення виробу за технологічною карткою, тобто заповнити графу “Інструменти” технологічної картки, яку наперед готує вчитель. Ситуативний напрям проби першого рівня передбачає підбір заготовки для виготовлення виробу у відповідності з кресленням, тобто із запропонованого учителем набору заготовок (п’ять-сім) вибирається одна, яка відповідає економічним, технічним і технологічним вимогам (відомості про заготовку заносяться у відповідну графу технологічної картки, підготовленої вчителем). Функційний напрям проби першого рівня передбачає самостійне виготовлення виробу за заповненою технологічною карткою, підібраним інструментом відповідно до виданого креслення. Після виконання проби першого рівня учень приступає до виконання проби другого рівня.

Технічний напрям проби другого рівня передбачає здійснення розподілу операцій із виготовлення виробу в правильній послідовності, тобто на основі отриманого від учителя креслення і довільно записаних технологічних операцій необхідно розставити їх у відповідній послідовності, підібрати обладнання й інструменти, визначити режими різання й отримані результати занести в технологічну карту. Ситуативний напрям проби другого рівня націлює учнів на підбір пристроїв для виготовлення виробу, тобто із запропонованого набору пристроїв проводиться їх підбір для виготовлення виробу на основі виданого вчителем креслення. Функційний напрям проби другого рівня передбачає самостійне виготовлення виробу за заповненою учнем технологічною карткою, підібраними інструментами і пристроями. Після виконання проби другого рівня учень приступає до виконання проби третього рівня.

Технічний напрям проби третього рівня передбачає розробку технології виготовлення та складання виробу, тобто із запропонованого вчителем переліку виробів, які подаються у формі креслень або ескізів, необхідно вибрати один і самостійно розробити технологію його виготовлення та складання. Ситуативний напрям проби третього рівня націлює учнів на самостійне здійснення підбору складально-монтажного інструменту і пристроїв для складання виробу, тобто враховуючи економічну, технічну і технологічну доцільність та наявність їх у майстерні чи цеху, підібрати складально-монтажний інструмент і пристрої для виготовлення та складання виробу за власним вибором. Функційний напрям проби третього рівня пропонує за самостійно розробленою технологією виготовити окремі деталі виробу, здійснити їх складання, підготовку і контроль готового виробу.

На підготовчому етапі професійної проби використовуються фронтальна, ланкова (бригадна) й індивідуальна форми організації праці учнів, як окремо, так і у взаємозв’язку. Виконання практичного етапу проби здійснюється індивідуально кожним учнем.

Є й інші підходи до розробки змісту професійних проб. Так, наприклад, П.С. Лернер пропонує професійно-технологічні проби самовизначення як елективні курси. Ці проби мають свої психолого-педагогічні особливості.

Перша. Проби принципово особистісно-орієнтовані, тобто, з одного боку, вони задовольняють якийсь запит (якщо він, звичайно, є) особистості, яка розвивається, з іншого – оцінює результати і робить висновки сам (і тільки сам!) той, хто виконує проби.

Друга. Проби не дають відповіді на запитання: чи стану я успішним лікарем (банкіром, інженером, журналістом, робітником високої кваліфікації, бізнесвумен і т.п.), як це роблять – з шаманською впертістю – нескінченні псевдопсихологічні тести, діагностики, опитувальники й анкети. І не тому, що проби погані, а тому, що прогнозувати на 10-15 років наперед просто несерйозно.

Третя. Ці проби не визначають професійної придатності, яка, у більшості випадків, характеризує навченого і сформованого спеціаліста, яким ніхто із тих, хто виконує проби, не є. Більше того, у пробах розмиті (навмисне!) межі професій, професії взагалі можуть бути не названі.

Четверта. За об’єктивними причинами обмеженості ресурсів проби, нажаль, не мають практичної частини, а було б добре 7-8 годин поспіль спробувати покреслити, декілька разів виконати нудні розрахунки, постояти біля операційного стола, відредагувати тексти, повишивати бісером, позайматися з комп’ютерною версткою газети тощо. Але це вже інші проби, які потребують навчання та часу.

П’ята. Всі ці професійно-технічні проби - принципово гуманітарні, тому що дають уявлення про те, що і як роблять люди у своїй професійній праці.

А ще виконання проб спрямоване на те, щоб розширити світогляд і ерудицію, “мій світогляд” і уявлення про світ праці та професій, щоб розвивати допитливість і збільшити інформаційне поле власного буття.

Є й інші підходи до розробки, організації та проведення професійних чи профільних проб. Так, наприклад, є досвід їх проведення на базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів з учнями 8-9 класів у 80-х роках ХХ століття, який описано у монографії Янцур М. С. Організація трудового навчання учнів VIII-IX класів на навчально-виробничій базі. Також нами зроблені експериментальні спроби підготовки учнів основної школи до вибору технологічного профілю, за яким вони будуть учитися в старших класах. (Див. Підготовка учнів основної школи до вибору профілю навчання у старших класах (на прикладі технологічних профілів): метод. реком. для вчителів загальноосвіт. навч. заклад. / автори-укладачі: М. С. Янцур, А. І. Войтко, О. Г. Островський. – Рівне: РДГУ, 2009.)

Базою для проведення професійних проб можуть бути шкільні навчальні майстерні, міжшкільні навчально-виробничі майстерні, лабораторії МНВК, навчально-дослідні ділянки і цехи, різноманітні професійно-технічні навчальні заклади, гуртки, секції, студії, заклади додаткової освіти, домашні умови та інші.

Для організації та проведення професійних проб у школі необхідно мати відповідно підготовлених спеціалістів. Визріває доцільність внесення у зміст навчального плану підготовки вчителів трудового навчання питань з організації та методики проведення професійних проб. На сьогодні учитель трудового навчання є основною особою, яка здійснює профорієнтаційну роботу і найбільш підготовлена для організації та реалізації професійних проб.

У процесі організації та проведення професійних проб учитель використовує різноманітні методи: усний виклад навчального матеріалу (пояснення принципу дії і будови знарядь праці, наукової сутті технологічних процесів і т.п.), розповідь про професії, виробництво і т.п., бесіда (для перевірки знань і повідомлення нових знань); навчальна демонстрація (показ зразків, механізмів, машин і т.п.), навчально-наочних посібників, кінофільмів, діафільмів і діапозитивів, технічної документації, трудових прийомів і операцій); методи перевірки й оцінки знань, вмінь і навичок (усні запитання, практичні контрольні роботи й інше). Слід використовувати діагностичні й активні методи: виконання трудових завдань і вправ на тренажерах, учнівський експеримент, навчально-дослідницькі роботи, різноманітні ігри та інше.

Кожна професійна проба передбачає професіографічні екскурсії для ознайомлення учнів з різними виробництвами та їх особливостями, з творчими можливостями професій. Профорієнтаційна цінність проб полягає також у тому, що учні випробовують свої сили у праці, наближеній за характером і змістом до професійної діяльності конкретного спеціаліста. Це дозволяє їм співставити свої здібності та можливості з вимогами професії до людини, свідомо підійти до професійного самовизначення. Важливим є те, що підведення до професійного самовизначення здійснюється на політехнічній основі. Для цього в учнів формуються цілісні наукові уявлення про виробничий і трудові процеси, про організацію й економіку праці та виробництва, про види трудової діяльності з конкретної спеціальності.

У програмах також передбачається формування соціально-економічних поглядів учнів шляхом ознайомлення їх з документами уряду з цих питань; перспективами встановлення і розвитку ринкової економіки України; основами підприємницької діяльності, маркетингу і т.п. Програмами також передбачено економічне виховання учнів: бережливого ставлення до обладнання, інструментів, раціонального і економного використання матеріалів і електроенергії. Для забезпечення розвитку творчих здібностей пропонується залучення школярів до конструкторської та раціоналізаторської діяльності з удосконалення існуючих і розробці нових пристроїв, інструментів і технології виготовлення виробів тощо. Проби передбачають вирішення творчих задач і завдань з виконання економної розмітки, раціонального підбору інструментів, матеріалів і режимів виробництва та організації робочого місця, які сприяють розвитку самостійності, ініціативи і творчої активності людини. Особлива увага на всіх заняттях приділяється правилам охорони праці, виробничої санітарії та гігієни праці, протипожежної безпеки.

Враховуючи підходи до розробки змісту професійних проб учнів 8-9 класів, відповідність їх вимогам трудової підготовки, актуальність їх для професійного самовизначення старших підлітків необхідно виконати такі педагогічні умови для реалізації професійних проб в сучасних умовах.

1. Забезпечення строго індивідуального виконання професійної проби кожним учнем.

2. Внесення у зміст підготовки учителя трудового навчання питання організації та методики проведення професійних проб.

3. Здійснення розробки методичних рекомендацій, щодо реалізації змісту професійних проб учнів 8-9 класів для учителів трудового навчання.

4. Забезпечення виконання професійних проб необхідними інструментами, матеріалами, обладнанням тощо.

5. Залучення батьків, учителів-предметників, підприємців, спеціалістів до сприяння в організації та проведенні професійних проб.

6. Врахування регіонально-виробничих умов, трудових традицій при організації та проведенні професійних проб.

7. Прийняття за основний критерій результатів професійних проби при подальшому здобутті професії (вступі до ВПУ, МНВК, технікуму і ін.).

8. Зміст професійних проб реалізується за принципами політехнізму, диференціації навчання й індивідуального підходу до учнів і містить у собі практичну та профорієнтаційну спрямованість і будується на основі дидактичних принципів навчання.

Завдання і запитання для самоконтролю

1. Як співвідносяться поняття «активізація» і «активність» у професійному самовизначенні?

2. Обґрунтуйте суть і зміст професійної активізації учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Проаналізуйте основні форми професійної активізації учнів.

4. Яке значення у професійній активізації відіграють гуртки технічної творчості?

5. Визначте суть професійних проб та шляхи їх реалізації.

6. Розкрийте зміст професійних проб.

7. Охарактеризуйте структуру програми професійних проб.

8. Визначте методику організації та проведення професійних проб з учнями основної школи.

9. Вкажіть умови реалізації професійних проб у загальноосвітніх навчальних закладах.

Читайте також:

1. IІ. Актуалізація опорних знань учнів.
2. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Акредитив та його форми
6. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
7. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
8. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
9. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
10. Безособові дієслівні форми на –но, -то
11. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
12. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі

Переглядів: 3632