Модель державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в класичній теорії міжнародної торгівлі

Теорія меркантилізму, яка. хоч і не дала відповідей на основні питання: міжнародного руху товарів і послуг, зумовила бурхливий розвиток національних держав та їх утвердження в системі світових господарських зв’язків. Економічні зв’язки між державам_и_у_ сфері товар- ного обміну меркантилісти зводили до того, що держава повинна якомога більше продавати своїх товарів на зовнішніх ринках і якнайменше купувати чужих. Це мало забезпечити позитивне сальдо торговельного балансу та створити умови для приросту ііаціоиальиого багатства, тобто для економічного зростання країни. Багатство держави меркантилісти вбачали в накопиченні золота, срібла та коштовностей.

Меркантилісти були першими теоретиками та практиками протекціонізму. Уявляючи міжнародну торгівлю як гру з нульовою сумою, вони обґрунтовували необхідність активного втручання дерлеави в організацію міжнародних економічних ^ідносин.- На їхню думку, держава повинна регулювати зовнішню торгівлю з ме-~ тою збільшення експорту та скорочення імпорту, для чого, зокрема* вона мала заборонити або обмежити врї~ везення сировини і стимулювати їх безмитний імпорт, а також заборонити автономну торгівлю колоніальних та підлеглих територій, залишивши лише їх зв’язок із метрополією. Так у міжнародній торгівлі з’явилася дер- лсавна протекція і було закладено основи національної політики протекціонізму.

Ідеї меркантилістів панували в економші ііівторл століття, і до початку XVIII ст. торгівля між країнами мала більше обмежень, регламентацій і заборон, ніж вона могла витримати як фактор економічного розвитку країни. »

Особливо активно навчилася захищати свої ринки Англія. Починаючи ще з XIII ст., вона запровадила па- кет законів, які обмежували тип та походження тканин, одяг з яких можна було носити. Хоча деякі з цих законів переслідували соціальні цілі (розпізнання, до якої верстви суспільства належить людина, за її одягом), причина появи більшості з них була суто економічною. На додачу до законів, які забороняли імпорт французьких виробів, англійці також захищали своїх виробників від виробників з інших країн, наприклад, з Індії. Британським виробникам у XVII ст. вдалося провести закон, який забороняв імпорт або носіння одягу з шовку та ситцю з Індії, Китаю та ГІерсії. Обмеження на .імпорт ситцю стимулювали розвиток англійської текстильної промисловості, особливо виробництво ситцю, шовку та бавовни.

XVIII ст. теорія меркантилізму та політика ^овшшиьої торгівлі, іцо ґрунтувалась на ній, серйозно критикувалися. ~

~. -^П_^е Р^ший_ плаї їв и йш л а теза особистої свободи, індивідуального самовиявлення, економічної самобутності. Якраз на такому ґрунті й виросла концепція вільної торгівлі, тобто концепція вільного підприємництва та рбшну_лііж. окремими людьми.І.державами.

У 1758 р. французький економіст Ж. К. Гурне на асамблеї школи фізіократів виголосив: “Laissez faire, laissez passe?' “дозволяйте робити (що хочуть), дозволяйте йти (куди хочуть)”. Це було вимогою свободи

економічних дій, усунення перепон зі шляху конкурентного ринкового господарства, породженими обмеженою вірою в могутність та ефективність “невидимої руки ринку”, всебічне обґрунтування якої подав два десятиліття потому Адам Сміт — родоначальник класичної школи політичної економії.

Основним твором А. Сміта, в якому викладені положення Його теорії, є “Багатство націй” (1776). У ньому читаемо: “Кожна людина так довго, як довго вона ire порушує закони справедливості, може цілком вільно переслідувати власні інтереси своїм способом, приво- дячи разом свою працю і капітал до конкуренції із іншими людьми, з групами людей”¹.

Будучи послідовником французьких фізіократів,. А. Сміт вірив у силу так званого природного ладу (“ancient regime''), у силу людського самолюбства й природ Fry гармонію власних інтересів. Природна свобода натякає на вільну конкуренцію, вільне пересування працівників, вільне переміщення капіталу і свободу від втручання державних органів.

А. Сміт уважав, що ринок потрібно захистити від зовнішнього втручання. Він регулюється “невидимою рукою” ринкових законів. “Деякі глибокодумні лікарі вважали, що ^ітя здоі^ов'я політичного організму необхідні суворий режим дієти і регламентація, іронізує А. Сміт. — Вони, мабуть, не гадали, що в політичному організмі природне зусилля, яке прикладається кожною людиною для покращення свого становища, є принципом забезпечення, здатним попередити і виправити негативні впливи будь-якої політичної економії. До певної міри пристрасної та обмелеувальної”“.

“Laissez nous faire” (“залишіть нас у спокої”) був фундаментом філософії А. Сміта й залишається донині базою світогляду консервативних економістів. Однак відданість “невидимій руці” не зробила А. Сміта звичайним консерватором. Він ставився до державного втручання в економіку хоча й обережно, але без упередженості.

Не відкидаючи повністю участі держави в економічному”житті та контролю з її боку, А. Сміт відводив їй роль “нічного сторожа”, а не регламентатора і регулятора економічних процесів.

У разі конкуренції автоматичний механізм призводить природні й ринкові ціни до рівноваги. Тому за умов природної свободи держава має три легітимні, функції:

1) оборону країни;

2) правильне адмініструваніїя з позиції справедливості;

3) громадські будови, які не поспішає чинити індивід, бо вони для нього неприбуткові.

Такі докази на користь вільної торгівлі були дуже переконливі дл/ґ'прагматичного населення Англії, бо вільна торгівля мала гарантувати нижчі ціни, стійкі_ зарплати й економічне ^зростання. Але багато хто не одразу вхопився за такі ідеї “свободи”. Минуло близько 60-ти років, перш ніж радикальні перетворення А. Сміта могли закріпитися. Лише після довгої і глибокої економічної депресії у 90-х роках XVIII ст. остаточно сформувалися концепції вільного підприємництва, що їх накреслив А. Сміт у .17.76 р.

Між іншим, навіть після того, як ідеї вільної торгівлі отримали верх, перетворення держави в “нічного сторожа” ринкового господарстпа практично не відбу- лося. Держава виявилась змушеною.втручатися в економічні. та соціальні відносини у своїй країні, не говорячи вже про боротьбу за її місце на світовому ринку.

Втручання держави .посилювалось під час криз та депресій і зменшувалось? коли їх змінювала сприятливіша ситуація.

Протягом усього подальшого розвитку практично в усіх країнах йшла постійна боротьба між фритредерами та протекціоністами, за якою стояло різне розуміння економічної ролі держави. При цьому в усіх випадках мова йшла не про категоричне, принципове забезпечення необхідності участі держави в економіці, а про її межі та сфери, об’єкти й суб’єкти, форми та методи, про її соціальну ціну, ангаясов&ність і спрямованість.

Відповідно до теорії А. Сміта, міжнародна торгівля визначалася як вигідна лише у разі такого товарообміну між країнами, коли країни торгують товарами, які в кожній з них виробляється з. меншими витратами, ніж у країні — торговельному партнері.

“Головне правило кожного розумного голови сім’ї полягає в тому, щоб не намагатися виготовляти вдома такі предмети, виготовлення яких коштуватиме дорожче, ніж при купівлі їх на стороні. Кравець не намагається сам шити собі чоботи, а купує їх у шевця. Швець не намагається сам шити собі одяг, а користується послугами кравця”¹.

Це правило, на думку А. Сміта, повинно розповсюджуватися і на всю країну: “Якщо якась чужа країна може постачати нам будь-який товар за більш дешевою ціною, ніж ми самі в змозі виготовляти йоги, набагато краще купувати його в неї на деяку частину продукту нашої власної промислової праці, застосованої в тій галузі, в якій ми маємо деякі переваги”².

За А.. Смітом, абсолютні переваги у виробництві товару дають можливість країні спеціалізуватися на його

виготовленні й бутя експортером цього товару, на міжнародному ринку, а їх відсутність (що рівнозначно їх наявності у торговельного партнера) перетворює її на країну-імпортера. Принципово важливий висновок теорії абсолютних переваг, що має значення для формування зовнішнього сектору економіки, міститься у твердженні, що від міжнародної торгівлі, яка без усіляких штучних впливів та обмежень природно, нормально ведеться між двома країнами, виграс колена нація, хоча й неоднаково. А. Сміт вважав, що міжнародна торгівля не є грою з нульовою сумою, це гра з позитивною сумою. Підстава — унікальність якості, кількості й структури факторів виробництва, які формують абсолютні переваги країни у виготовленні окремих конкретних товарів.

Погляди А. Сміта доповнив і розвинув Давид Рікар- до, якому належить теорія відносних переваг. Це теорія в тому чи іншому вигляді присутня в більшості сучасних робіт із проблем зовнішньоекономічної взаємодії. У своїх теоретичних викладах Д. Рікардо довів не тільки можливість, а й необхідність взаємовигідної торгівлі навіть при наявності абсолютної переваги однієї країни у виробництві цих товарів. Гіевна країна отримає ^виграш, якщо відмовиться від менш ефективного ви- робництва на користь ефективнішого. На думку Д. Рікардо, якщо виробництво характеризується різними витратами, то внутрішні альтернативні вартості двох товарів у різних країнах не збігаються, відповідно, внутрішнє співвідношення цін до виходу па зовнішній ринок таколе різниться. Таким чином, виражені в цінах витрати праці є фактором, який визначає напрям спеціалізації народного господарства, за якого колена з країн отримує певний виграш від взаємної торгівлі. Головний висновок, якого дійшов Д. Рікардо полягає у: “Правило, яке регулює відносну вартість товарів в одній країні, не регулює відносну вартість товарів, що обмінюються між двома чи декількома країнами. За системи повної свободи торгівлі кожна країна, природно, витрачає свій капітал і працю на такі галузі, які надаїрть їй найбільші вигоди”.

"Закон зовнішньої торгівлі, пов’язаний із іменем Д. Рікардо, підсилив Джон Стюарт Міллі», висунувши тезу про вплив взаємного попиту держав, які торгують. Якщо існує різниця у витратах, то для ефективного торговельного обміну цієї обставини недостатньо. Потрібно, щоб розвивався попит на товари к р аїп и -імпортера. Зрівняння міжнародного попиту призводить до рівноважного стану, коли цінність експорту однієї країни дорівнює цінності імпорту іншої. Чим більший попит на імпортовані товари і чим він еластичніший, тим сприятливіші умови для зовнішньої торгівлі. Міжнародна торгівля регулюється взаємним попитом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суть і завдання управління охороною праці. Концепція управління охороною праці	\|	Регулювання зовнішньоекономічної діяльності протягом XIX—XX ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.