Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Регулювання зовнішньоекономічної діяльності протягом XIX—XX ст.

Розвиток концепцій державного

Відтоді, як теорія порівняльних переваг Д. Рікардо ввійшла у професійний обіг, саме вона дала підставу вважати, що вільна торгівля, яка спирається на нею встановлені принципи, задовольнятиме запити й споді­вання учасників і тим самим створюватиме всі можливо­сті для загального добробуту ('Welfare). І коли трапляли­ся голоси на користь запровадження протекціоністських заходів (наприклад, охорона так званої немовлячої ін­дустрії), економісти-теоретики завжди виступали про­ти останніх, вважаючи, що протекціонізм становить

головну перешкоду у створенні взаємовигідних торго­вельних відносин.

Зовнішнім проявом розвитку вільної торгівлі стало поступове зниження митних тарифів у першій половині XIX ст. в Англії, яка після промислового перевороту стала “майстернею світу” і могла не боятися іноземної конкуренції. Англія володіла не лише багатьма коло­ніями й морями, але й також утримувала значний кон­троль за торговельними шляхами й фінансовою сферою.

Окрім Англії, у 50—00-х роках XIX ст. поворот від протекціонізму до вільної торгівлі почав здійснюватись і в інших країнах, а у 60—70-х роках XIX ст. вона до­сягла свого розквіту. Хоча і в цей період протекціонізм зберігав свої позиції у зовнішньоекономічній політиці багатьох держав гменш розвинені країни континенталь­ної Європи в обороні проти більш розвиненої Англії вводили накладні мита не лише проти неї, а й між со­бою. Вдавалися до протекціонізму протягом усього XIX ст. такі розвинені країни, як СІЛА, Франція, Ні­меччина.

Тут потрібно згадати, що свого роду реакцією на ортодоксальну “космополітичну” теорію А. Сміта — Д. Рі­кардо стала праця німецького вченого Фрідріха Лісга “Національна система політичної економії” (1841). Про­відна ідея цього твору — заклик до економічного об’єд­нання Німеччини,’■Поділеної в той період на велику кількість маленьких самостійних держав.

На думку Ф. Ліста, універсальна та схоластична кон­цепція класиків не надається для практичного вико­ристання. Проповідь свободи торгівлі відповідає лише інтересам Англії. Відсутність заборонених мит підриває ще незміцнілу промисловість Німеччини. Парадокс по­лягає у тому, що німецькі князівства на початку XIX ст., були відмежовані митними заставами, а щодо сусідніхдержа» ніяких мит не існувало. Ф. Ліст наголошував на тому, іцо молоді галузі повинні бути захищені від іноземних конкурентів торговельним митом доти, доки вони зможуть наростити потужності и знизити витрати .виробництва..внаслідок зростання їх. масштабів. При цьому він уважав, що протекціонізм необхідно поши­рити лише на промисловість, а сільському господарству потрібні не захист, а ринки.

^Економісти-ліберали кінця XIX і,всього. ХХ ст. до­сить скептично ставилися до позицій консерваторів че­рез їх некритичне сприйняття поглядів А. Сміта, що ба­зувалися на відносно швидкій індустріалізації Англії.

Вони зауважують, іцо консервативний погляд на роль вілі>ної торгівлі є помилковим твердженням і рєчово-обмелсеним прогресом. Це означає, що у консер­вативному світобаченні торговельні рішення є самоза- довільняточими або межують із примітивізмом. Класики відсторонювали державу від втручання, бо втручання означало б лімітування вільного руху факторів вироб­ництва і можливості, бурхливого розвитку ринку_капі- талів.

Світова економічна криза 1929—1933 pp. продемон­струвала необхідність державного економічного регу­лювання. У зв’язку з цим розпочався процес перебудови системи поглядів економічного лібералізму. В результа­ті виник иовий напрям в економічній теорії, який отри­мав назву...неолібералізм] найвідоміщими.. представни­ками якого стали німецькі вчені В. Ойкен, А. Рюстов,_ Л. Ергард.

НеолібергїЛи та їхні послідовники стверджують, що вільна конкуренція створює найефективніший механізм економічної діяльності, а також виконує роль регуля­тора господарських процесів. Водночас вони не вважа­ють, що дія вільної конкуренції може бути забезпечена автоматично. Тому необхідне втручання держави в еко­номіку з метою підтримання сприятливих умов для рин­кової конкуренції і свободи ціноутворення. Для цього держава иовиина.обмежувати розвиток монополій. Иео- ліберали виступають проти безпосереднього втручання держави в економічне життя — вона має стимулювати його за допомогою податкової і кредитної систем, шляхом надання держайцих.замовлень і заохочення експорту.

Цікавий погляд на регулюючу роль держави в інсти- туціоналістів. Найвизначнішими, представниками..цієї, школи є: Т. Веблен, Дж.ІС. Ґелбрейт (США), Г. Ф..Ста-, кельберг, В. Зомбарт (Німеччина). Увага та інтерес до інституціоналізму виправдані вже тим, що представни­ки цього напряму більш тверезо і реалістично оцінюють, процеси, що відбуваються нині в економічному розвит­ку , трансформації економічної системи. Вони виступа­ють (і не без підстав) проти ідеалізації ринкового меха­нізму,( заперечують універсальну здатність ринку як такого переборювати протиріччя, регулювати розвиток економіки.

Інституціоналісти попереджують, що не потрібно за­хоплюватися абстрактними схемами, механічно копію­вати причинні взаємозв’язки й ефекти, притаманні ін­шій, стабільній економіці. Було б невиправдано без урахування відмінностей і специфіки реальних умов однієї країни переносити і використовувати рекомен­дації і рецепти, взяті з практики іншої.

Інституціональному напряму притаманний прагма- тичніший і реалістичніший підхід до аналізу економіч­ної дійсності.

Стосовно перехідної економіки Джон Ґелбрейт та інші інституціоналісти навіть нещодавно попередлсали про те, що запропоновані західними експертами варіан­ти переходу до економіки вільного підприємництва не молсуть бути здійснені, оскільки не відповідають реаль­ності. Длс. Ґелбрейт писав про помилковість рецептів і меркантильні інтереси західних “спеціалістів”, про потребу дуже оберелшо і ретельно ставитися до прове­дення соціальних реформ, наголошував на важливості збереження в країнах соціальних завоювань. Необхід­но втримати та зберегти все позитивне. Соціальні меха­нізми і регулюючі суспільне л^иття соціальні інститути складаються й відпрацьовуються протягом тривалої еволюції, а не шляхом “шокових” перебудов. Ринок — не універсальний засіб економічного регулювання і не ціле» соціально-економічних перетворень. Він не здатен знаходити радикальні вирішення соціальних проблем, не може забезпечити оптимальний рівень диференціа­ції доходів, узгодити принципи соціальної справедли­вості й економічної ефективності. Усі ці функції повин­на взяти на себе держава.

У концепції свободи торгівлі існує ще одна.течія — радикальна, яка бере початок від марксизму. Поділяючи думку А. Сміта, що багатство — це про­дукт праці, збільшення виробничого продукту, Карл Маркс пов’язував його з усуненням принципу в еконо­міці, без якого А. Сміт і його послідовники такого збільшення не уявляли. Якщо для А. Сміта свобода суспільства — це свобода виробників, яку він ототож­нював із свободою ринку, дією законів товарно-грошо­вих відйосин, то для К. Маркса — це свобода експлуа­тації робітника власником капіталу. Ось чому в май­бутньому суспільстві, згідно.з_К..Марксом,_не.повинно бути ринку, товарно=срошових__відносин та їх осно^ ви — приватної власності.. На її місце повинна прийти суспільна власність і__заснована на ній суспільна органі­зованість, планомірність розвитку.

Дивно, але цей, один із найвидатніших економістів, котрий, як і А. Сміт, зрозумів об’єктивність економіч­них законів, у трактуванні механізму їх дії зробив крок назад до фізіократів. Адже глава школи фізіократів Ф. Кене також визнавав об’єктивність законів, незалеж­ність економічного лсиття, проте вважав, що керувати ними молсе монарх. Не'стільки у К. Маркса, скільки у його послідовників з числа гюлітиків-практиків, це керівництво було віддано державі як власникові засобів виробництва.

Наукова спадщина, залишена К. Марксом, прочиту­ється по-різному і залишається предметом постійних дис­кусій, обговорень та суперечок. Одні намагаються запе­речити його теорію, інші відстоюють її справедливість, а інколи й непохитність основних положень і висновків. Трапляється й об’єктивніша, виваженіша оцінка тих, хто намагається уточнити та переосмислити ідеї праць 1C. Маркса з позиції сучасних змін, висновків економіч­ної науки, досягнень загальнолюдської культури.

Однак, було б марним заняттям відкидати чи, навпа­ки, реабілітувати вчення німецького економіста, соціо­лога і філософа, безперечний вклад якого в розвиток теорії суспільного розвитку і суспільної практики ВРГ- знають навіть найзапекліші його супротивники.

Необхідно зазначити, що радикальне крило не обо­в’язково треба вважати марксизмом чи його видозмі­ною. Радикали загалом погоджуються із К. Марксом тіль­ки в одному: ринок і капіталістична системи не мають майбутнього. На зміну “невидимій руці” прийде концеп­ція “видимої руки”, де більшість приватного володіння перетвориться у володіння публічного сектору. Хоча радикали і не були дуже схильні ліквідувати підсобіте володіння,' для;ііих велике володіння (корпорації, лати­фундії тощо) створює чи не головну проблему для ка-. піталістичної системи.

Хоча радикалізм і випливає із марксизму, деякі фор­ми соціалізму в колишніх дерлеавах Ради економічної безпеки (РЕВ) визначали величину приватного володіння :земс‘л>;іікми.у.гДддями й до певної міри у сфері капіталів, тим самим вони наближали соціалізм радянського типу до позиції соціальної демократії Швеції, Данії та Англії.

Згідно з поглядами радикалів, сучасна держава зобо­в’язана вводити контрольні засоби, щоб оберігати тру­дові маси перед експансією капіталу й капіталістичної системи. Ера капіталізму, на їхню думку, була необхід­ністю, щоб замінити пережитки феодальної доби й вбу­довану неоперативність меркантильної схеми.

V ранній період своєї діяльності український учений Микола Туган-Барановський мав радикальні погляди, погоджуючись із марксистською критикою розвитку капіталістичної системи, однак після написання книги “Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя” (1894) залишив радикалізм К. Марк­са і повністю перейшов у табір європейської\соціал:де- мократії, сформулювавши свою власну теорію соціаліз­му. Будучи проти догматичного сприйняття марксизму, М. Туган-Барановський уважав, що “необхідно піти далі від Маркса, але через Маркса, скориставшись усім тим, що він дав”1. Як спеціаліст у дослідженні економічних криз і економічого зростання М. Туган-Барановський, на противагу К. Марксу, не був схильним вважати, що капіталізм як система впаде внаслідок внутрішніх супе­речностей. Без сумніву, він бачив, що при капіталізмі можливі не лише кон’юнктурні фази, але також меха­нізми саморозвитку і саморегулювання, й тому в нього є схильність до регулювання державної поведінки грав­ців на ринку. М. Туган-Барановський писав: “Протек­ційна торговельна політика — зброя завжди двосічна; через це з нею треба поводитися надзвичайно обережно, бо інакше захисне мито замість засобу до розвитку ви-;. робиичих сил країни може стати рішучим гальмом та­кого розвитку”1. З цього боку М. Тугаи-Барановського можна розглядати як інституціонального економіста.

Велцким вкладом М. Туган-Барановського в еконо­мічну теорію є його ішіоваційна теорія економічного розвитку, згідно з якою конкурентоспроможність краї­ни — це її здатність генерувати та швидко опановува­ти інновації.

“Інноваційну хвилю” М. Туган-Барановського^підхо- пили в першій половині XX ст. прогресивні вчені роз­винутих країн, серед яких — досить далекий від класич­ного напряму австрійський.учеііий Йозеф Шумпетер. Головним у його теорії були праця і виробництво. Ду­же багато уваги він приділяв збереженню, інвестиціям і в зв’язку з цим нововведенням, підприємництву. “Основ­ний імпульс, який ириводитьасапіталістичний механізм і підтримує його на ходу, виходить з нових споживчих благ, нових методів виробництва і транспортування товарів, нових ринків і нових форм економічної органі­зації, які створюють капіталістичні підприємства”2.

Визначну роль тут відіграє не конкуренція цін чи яко­сті, а конкуренція введення нових продуктів, нової тех­нології, нових джерел постачання, нових організаційних форм. Й. Шумпетер 'детально розглядає “конкуренцію нововведень”: “Ця конкуренція загроясує не надлишком прибутків існуючих фірм, а самим їх основам, і настіль­ки ж ефективна конкуренція першого виду, наскільки бомбардування ефективніші за ламання дверей”3.


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
  3. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  6. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  7. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  8. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  9. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  10. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  11. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
  12. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом




Переглядів: 559

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Модель державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в класичній теорії міжнародної торгівлі | Сучасні теоретичні концепції державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.