Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Сучасні теоретичні концепції державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Думку И. Шумпетера стосовно “конкуренції нововве­день” поділяє сучасний американський економіст Майкл Портер. На його погляд, введення новинок “включає не тільки нові технології, але й нові методи роботи, які інколи здаються зовсім звичайними. Воно може захоп­лювати практично будь-який вид діяльності в ланцюжку створення цінностей”. Крім того, “конкурентна перевага підтримується завдяки безперервним покращенням. Один раз досягнута перевага підтримується шляхом безперервного пошуку ефективніших СГІ0С(^5ІВ ведення справи і введення постійних змін у діяльність фірми в рамках її загальної стратегії”1.

На основі інноваційної теорії у другій половині XX ст. на перший план вийшла теорія конкурентних переваг. Згідно з нею, щоб домогтися і зберегти лідер­ство на світовому ринку, необхідно пропонувати висо­коякісну продукцію і бути здатним витримувати ціно­ву конкуренцію. “Забезпечити конкурентоспроможність першим способом, тобто за допомогою виробництва певної продукції кращої якості й отримання відповідної плати за неї, — набагато краще, ніж іти іншим шляхом і пробиватися на світовий ринок через відносне зни­ження цін і заробітної плати”2, — зауважує прихильник цієї теорії шведський економіст К. Еклунд. “Найвалс-ливіші джерела національних переваг доводиться ак­тивно вишуковувати та використовувати, на відміну від низьких факторних витрат, які досягаються просто самим веденням діяльності в певній країні”1, — такий висновок робить М. Портер.

Роль держави прихильники теорії конкурентних пе­реваг вбачають у створенні умов, координації та стиму­лювати діяльності підприємств. Але підприємства по­винні самі створювати та підтримувати конкурентну пе­ревагу перед конкурентами з інших країн.

У сучасній економічній науці, якщо взяти за основу характер теоретичного з’ясування економічних процесів і трактування шляхів впливу на нього, існує, крім теорії вільного ринку, ще одна течія — теорії регульо­ваного ринку, або протекціонізму.

Повернення до протекціонізму відбулося наприкін­ці XIX —^початку XX ст. Jlepinoïo ознакою стало тдви-~

_ щення митних тарифів. Безпосереднім поштовхом до'

цього послужила криза І873 р. Одна за одною держави почали переглядати свої митні тарифи в бік їх підви­щення. У 1875 р. були збільшені ставки тарифів у США, в 1879 р. — у Німеччині, у 1881 р. — у Франції, у 1890 р. — знову в США. та Німеччині. Характерна риса зростання митного обкладання полягала в тому, що особливо швид­ко та інтенсивно підвищувалися мита в тих галузях промисловості, де^були великі монополії: чорна мета­лургія, текстильна і хімічна промисловість, машино­будування. Зростання мит означало зростання внутріш­ніх монопольних цін і прибутків, створювало можли­вість для експансії на зовнішніх ринках, полегшувало боротьбу з конкурентами. Однак протекціонізм початку

XX c»Tr уже мав принди по.во і н ш и й характер. Він був _ спрямований не на захист менш розвинених галузей на­ціональної економіки від іноземної конкуренції, а на захист якраз найбільш розвинених високомонополізс- ваних галузей промисловості. Його мета— створити бар’єр, під захистом якого монополії зможуть моно­полізувати ринок, встановити більш високий рівень цін, отримати надприбутки.Водночас цей протекціонізм спрямований на переділ і захоплення нових ринків. Отож, протекціонізм має вж ё шГзахи с ни Й7як в епоху першочергового накопичення капіталу, а агресивний характер. Іноземні товари обкладаються митами не тому, що їх виробництво у певній країні слабо розви­нуте, а з ціллю перешкодити доступу їх на внутрішній ринок і забезпечити підтримку своєї продукції та моно­польно високих цін.

“Велика депресія” 192.9—1933 pp. показала, що в умо­вах високого ступеня концентрації виробництва, усклад­нення економічних зв’язків ринковий механізм регулю­вання, особливо на макрорівні, починає давати серйоз­ні збої. Необхідною стала рішуча відмова від віджилих постулатів вільної торгівлі. Вирішальний внесок у руй­нування застарілого стереотипу економічного світогля­ду зробив у 30-ті _ роки, XX ст...англійський економіст— Джои Мейнард Кейнс. - Одним, із перших економістів XX ст. він зрозумів, що капіталізм не виживе за нових умов без активного втручання держави в соціально-еко­номічні процеси: “...Розширення функцій уряду у зв’яз­ку із завданням координації нахилу до споживання та спонукання інвестування... я... захищаю... як єдино практично можливий засіб уникнути повного руйнуван­ня існуючих економічних форм і як умову для успіш­ного функціонування особистої ініціативи”1. Дж. Кейнс одним із перших в епоху панування мо­нополій сформував макроекономічний підхід до аналі­зу соціально-економічних процесів. Він створив теорію та заснував практику регулювання попиту. Основним, стверджував він, доцільно вважати відновлення ефек­тивності інвестиційних процесів. Головну роль у вста­новленні прибутків підприємств і вирівнюванні руху попиту щодо пропозиції Дж. Кейнс відводить державі. Таким чином, зв’язавши воєдино фактори інвестицій Т зайнятості, заощадження і нагромадження, сукупно­го попиту.і національного доходу, Дж. Кейнс розробив модель розвитку ринкової економіки, пов’язану зі знач­ним підвищенням економічної ролі держави, яка прово­дить. антикризові заходи, підвищує ефективний попит, базується на принципі повної зайнятості.

Безперечний і могутній вплив справило кейнсіанське вчення на економіку, в тому числі й зовнішньоеконо­мічну, політику держав. Кейнсіакські.рецепти щодо сти­мулювання державного регулювання економіки були взяті на озброєння у багатьох країнах. Вони дозволили стабілізувати розвиток ринкової системи на декілька десятиліть.

В умовах післявоєнної стабілізації ринкового госпо­дарства кейнсіанство модифікувалося в неокейиоіая-

ство.Найвідомішими представниками цього напряму є американські економісти А. Гансен і О. Домар, а також англієць Р. Гаррод, які виступили зі своїми теоріями економічного зростання. Неокейнсіанці виступилиза прямий-вплив.держави на економічні процеси, тоді як Дж. Кейнс говорив про опосередковану роль держави. Вони також у в ажа ют ь ГщсГс ти хійнйй механізм ринко­вої економіки нё може забезпечувати рівновагу між по­питом і пропозицією, внаслідок чого виникає неповна зайнятість людей і матеріальних ресурсів.

У післявоєнному розвитку протекціонізму розвину­тих країн більш чи менш чітко прослідковується три етапи. Перший охоплює період після закінчення Дру­гої світової війни аж до другої половини 50-х років XX ст. Другий етап почався з кінця 50-х років і продов­жувався до кінця 60-х років XX ст. Третій почався на­прикінці 60-х років і тривав до початку 80-х років XX ст.

На першому етапі в більшості держав зберігався дер- жавно-монополїстичний апарат регулювання імпорту, створений у передвоєнні роки і під час Другої світової війни. Чільне місце серед протекціоністських заходів по­сідали в більшості країн системи кількісних і валютних обмежень. Рівень митного обкладання був порівняно ви­соким, однак через нестійкість валют і зростання адмі­ністративних методів протекціонізму митно-тарифні засоби протекціонізму перебували на другому плані.

Посилення протекціоністських тенденцій спонукало провідні розвинені країни координувати свої зусилля з попередження небажаних рецидивів в економіці. У зв’язку з цим ще під час Другої світової війни на конференції з питань продовольства і сільського госпо­дарства в Хот-Спрінгсі у травні 1943 р. було висунуто програмне гасло післявоєнної лібералізації зовнішньої торгівлі: “Знизити будь-які бар’єри для, міжнародної торгівлі і усунути всі форми дискримінаційних обме­жень”. Подальшим вагомим кроком стало підписання 23-ма країнами у 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), метою якої було введення, повного порядку у сфері накладних мит, квот та інших заборон. Однак ГАТТ була змушена визнати випадки, коли дер­жави могли використовувати певні охоронні засоби. Але ГАТТ, попри значні недоліки у цій галузі, вдалося значною мірою вплинути на поведінку партнерів на міжнародних ринках, хоч принципово вільної торгівлі класичного типу не вдалося досягти і донині.

З кінця 50-х років XX ст. розпочався новий етап у роз­витку протекціоністських заходів. У зв’язку з поступовим скороченням сфери застосування кількісних обме­жень і в результаті поступового послаблення валютних обмежень центр тяжіння зовнішньоторговельного регу­лювання почав переміщуватись у сферу митно-тарифних засобів, які стали провідною ланкою протекціоністської політики 60-х років XX ст. Уряди багатьох країн пере­глянули і модернізували свої митні тарифи і митне законодавство. По суті відбувалася своєрідна підготов­ка до нового туру боротьби -а ринки. Цей етап митно- тарифної політики був пов’язаний із створенням Євро­пейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Євро­пейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), що суттєво зачіпало економічні інтереси монополістичного капіта­лу СІЛА. Це призвело на початку 60-х років XX ст. до Загострення митної боротьби між розвинутими держа­вами в основному в рамках ГАТТ. Почали розвиватися нові форми державного регулювання зовнішньої тор­гівлі й, зокрема, імпорту.

Разом із тим у цей період відбулося значне знижен­ня ставок митних тарифів і подальше пом’якшення ви­користання’ кількісних обмєженьГТІерєговори в рамках ГАТТ, відомі" під''назвою"'''"раунд Діллоиа”, у 1962 р. завершились 'укладенням"угоди"'між CHIA та ЄЕС про в з аємне з ниж е ьшГт ари фів -країнами'ЄЕС у середньому на 20 % , а США — ііа'8~%7ТДе "спричинило до появи теорій Ж^"¥ідмову.“Дерк1ів“від* протекціонізму і повер­нення до вільної торгівлі.

Однак сильна конкуренція між розвиненими краї­нами й економічні проблеми на початку 70-х -років XX ст. посилили протекціоністські тенденції і поклали початок новому етапу розвитку протекціоністської по­літики. Розвинені країни все більше намагалися вирі­шити внутрішні^економічні проблеми шляхом обмежен­ня ввозу іноземних товарів при одночасному форсуван­ні експорту. Водночас почала спрацьовувати закладёна ;у-к.рй;ігсіаіісьїсій концепції міна .сповіл ьненої дії. Стиму­лювання ефективного попиту породило високий рівень інфляції. Поглибилися диспропорції в економіці й на ринку праці. У 70-ті роки XX ст. під виливом глибоких структурних криз у розвинених країнах відбулися тех­нологічні, технічні, структурні зміни. Старий господар­ський механізм виявився непридатним, економіка все більше ставала некерованою.

Криза помітно активізувала протекціоністські тенден­ції в усіх державах. Намагаючись покращити своє еко­номічне становище, дерлсави підвищували митні тари­фи, вводили додаткові імпортні податки і збори, поси­лювали практику иетарифних імпортних обмежень. Між 1966 та 1986 pp. частка імпорту, охоплена всіма иетарифними заходами, зросла більш ніж на 20 % у СІЛА, майже на 40 % — в Японії та на 1(50 % — в ЄЕС. Усе частіше використовувалися валютні та кредитно- фінансові засоби.

Разом із тим з’явилася помітна тенденція до пошуків компромісів. Країни намагалися знайти таке рішення, яке дозволило б уникнути їм як торговельної війни, так і замаскованого прямого зростання протекціонізму. _У 1973 р. відбувся “Токіо-раунд” переговорів у рамках ГАТТ, на якому було укладено.низ ку_.у го д зі зниження як тарифних, так і нетарифних бар’єрів_зовнііпньої_ торгівлі. 7

. Під дією сукупних обставин у більшості провідних країн у 80-ті роки XX ст. сталася зміна.моделі держав­ного регулювання соціально-економічних процесів. Державою були взяті на озброєння економічні концеп­ції “економіки пропозиції”, сформульованої А. Лаффе­ром, і монетаризму, створеної М. Фрідменом. На відмі­ну від Дж. Кейнса, монетаристи вважають непотрібним дерлсавпе регулювання макроекономічних процесів , державі вони відводять.роль регулятора грошової маси- в країні.

Ці концепції стали теоретичною основою нової, неокон­сервативно!', моделі регулювання, уособлені постаттями М. Тетчер і F. Рейгана. Ця стратегія орієнтувалася без­посередньо на управління пропозицією шляхом стиму­лювання приватного підприємництва і нагромадження капіталу. У своїй праці “Капіталізм і свобода” (1962) М. Фрідмен наголошує на необмелсеній свободі підпри­ємництва, намагаючись довести, що економічне зростан­ня можливе без додаткової підтримки та стимулюючих “вливань” з дерлсавного бюдлсету. Звідси його негатив­не ставлення до кейнсіанських програм стимулювання попиту. Дерлсава, згідно з твердженнями монетаристов та неолібералів, повинна відмовитись від більшості своїх соціально-економічних програм.

Основними положеннями монетаристської теорії є:

4) різке обмеження втручання Держави н економіку. Основ 6 ю д і яльноСтГє в і льйи й ринок, вільна кои- к урен ція, рин кове~ сам о р е гулїов а ші я ;

5) нехтування національними особливостями. Гло­бальна інтеграція у світову економіку та забезпе­чення належним чином національних інтересів держави;

6) беззастережна лібералізація економічних відносин і зовнішньої торгівлі.*

Однак практичне застосування рекомендацій неоісон- серваторів підштовхнуло розвиток економічної кризи в 1981—1982 рр. у США, Великій Британії, а потім і в інших країнах. Тому в “чистому” вигляді їх модель ніде не втілюється.

Хоча прихильники лібералізації стверд лсують, що вільний рух капіталів і товарів забезпечує оптимальні з позиції всього світового господарства розподіл і вико­ристанні! заощаджень, стимулює економічне зростання та поширення нових технологій, потрібно звернути увагу на те, що при цьому значно підвищується враз­ливість національного господарства з боку глобальних процесів за межами країни, масштаби і швидкість яких не залишають часу для адаптації до нової ситуації без значних втрат для економіки країни.

Доцільність дерлсавного втручання в зовнішньоеко­номічну діяльність засвідчує той факт, що вже втретє в історії у 2001 р. Нобелівську премію з економіки ири- судлсено критикам законів вільного ринку. Американ­ські економісти Дж. Ейкерлоф, Дж. Стігліц та М. Спенз знайшли нову причину неефективної роботи ринків — їхнє недосконале інформаційне насичення і “підписа­лися” під принципом більшого втручання держави в еко­номіку.

Ідею доцільності втручання дерлсави в зовнішньоеко­номічну діяльність підтримує переважна більшість су­часних представників як вітчизняної, так і зарубіжної економічної науки. Необхідність поєднання державних та ринкових методів регулювання зовнішньої торгівлі підтверджує практика промислово розвинених країн сві­ту. Відтак сучасна політика державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності базується на взаємо­зв’язку, взаємодії та взаємозрівновалсеності двохпроти- лелших форм — лібералізації та протекціонізму. Процес лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, послаб­лення регулюючої ролі дерлсави в національній економі­ці є одним з елементів характерних ознак глобалізації — головної тенденції сучасної світової економіки.


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
  3. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
  4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  5. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  6. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  8. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  9. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  10. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  11. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  12. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами




Переглядів: 769

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності протягом XIX—XX ст. | Сутність і функції податків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.