• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

План заняття

1)Поняття, суть, принци природокористування.

2) Класифікація права природокористування.

3)Загальне і спеціальне природокористування.

4) Підстави виникнення і припинення відносин природокористування.

6. Підведення підсумків

- узагальнення матеріалу:

дати відповіді на питання:

· Поняття природокористування.

· Структурні елементи природокористування.

· Класифікація природокористування.

- видача завдання для самостійної роботи студентів:

самостійно розглянути питання: «Зміст відносин природокористування».

Викладач О.В. Бєлік

1.Право природокористування — один із базових, тради­ційних інститутів екологічного права, який був предметом де­тального наукового аналізу в радянський період як щодо окре­мих природних об'єктів, так і в комплексі. Сьогодні в його змі­сті з'явилися нові аспекти, що зумовлені змінами в політичній, економічній та правовій системах української держави. Це роз­ширення кола суб'єктів природокористування, поява нових форм природокористування, зокрема орендної, реалізація принципу платності тощо.

Право природокористування розрізняють в різних значеннях: — як об'єктивне право — тобто правовий інститут — су­купність правових норм, що регулюють відносини з приводу екс­плуатації, використання корисних властивостей природних об'єк­тів, порядку, умов надання, експлуатації та припинення використання природних об'єктів. Він охоплює норми, що регулюють використання окремих, диференційованих природних об'єктів, правове регулювання яких теж встановлене окремими самостій­ними законодавчими актами і за своїм змістом має комплексний характер;

як суб'єктивне право — можливість, що належить конкре­тному природокористувачу і спрямована на задоволення різно­манітних інтересів і використання різних властивостей довкіл­ля — економічних, екологічних, оздоровчих, естетичних тощо;

як правовідносини — врегульовані нормами права суспільні відносини щодо використання корисних властивостей природ­них об'єктів, змістом яких є відповідні права та обов'язки приро­докористувачів.

У процесі використання природних об'єктів у першу чергу задовольняються економічні, споживацькі інтереси суспільства. Разом з тим процес використання людиною природи обов'яз­ково повинен враховувати екологічні вимоги охорони природи, здійснюватись економно, раціонально, не порушувати стану еко­логічної рівноваги. Відповідно, обов'язковою вимогою права при­родокористування є раціональний з екологічної точки зору ха­рактер природокористування, що в подальшому повинен бути закріплений в правових нормах, які регулюють процес приро­докористування.

В еколого-правових нормативних актах України застосову­ється два терміни: «використання» (розділ 3 Закону України «Про тваринний світ» називається «Використання об'єктів тва­ринного світу») і «користування» (розділ 3 Водного кодексу України — «Водокористування»). Аналіз змісту відповідних норм показує, що поняття «використання» за змістом є ширшим, адже можна говорити про право використовувати землю на умовах права власності на неї, а також на умовах оренди. Правовий ін­ститут і суб'єктивне право природокористування, яке є похідним від права власності, за змістом охоплює тільки правомочність володіння і користування. Тому для позначення передбаченої нормами права можливості суб'єкта експлуатувати природний об'єкт з метою вилучення з нього корисних властивостей слід застосовувати термін «право природокористування». Під вико­ристанням природних об'єктів слід розуміти їх експлуатацію як на праві власності, так і на праві користування («використаннприродних об'єктів на праві власності» і «використання приро­дних об'єктів на праві користування»). Зважаючи на зміну в су­часних умовах правового регулювання відносин приналежності природних ресурсів і розширення кола суб'єктів права власнос­ті на природні ресурси, можливо зараз доцільним буде розши­рення змісту поняття і інституту природокористування, вклю­чаючи в нього правомочності по використанню природних ре­сурсів, які здійснюються суб'єктами, що володіють природними об'єктами на праві власності, і суб'єктами, яким природні об'єк­ти передані в користування.

2. У науковій літературі і в законодавстві виділяють різні види права природокористування в залежності від різних під­став поділу.

За видами природних об'єктів, які використовується, можна виділяти:

· право землекористування;

· право лісокористування;

· право водокористування;

· право користування надрами;

· право користування тваринним світом;

· право користування рослинним світом;

· право користування територіями і об'єктами природно-за­повідного фонду.

Усі природні об'єкти знаходяться в тісному взаємозв'язку, і відповідно ці види природокористування теж взаємопов'язані. При цьому кожен з названих видів природокористування має свої різновиди, закріплені в галузевому законодавстві і які ви­діляють за цільовим призначенням об'єктів (наприклад, право користування тваринним світом включає мисливство, рибаль­ство та ін.).

За строками здійснення природокористування розрізняють:

· постійне (коли термін користування не визначений);

· тимчасове, яке, в свою чергу, поділяється на:

· довгострокове (в залежності від виду об'єкта законодав­ство передбачає різні максимальні строки довгострокового ко­ристування — до 25 років для водокористування, лісокористу­вання, до 50 років для користування надрами);

· короткострокове (до 3 років для водокористування, лісо­користування, до 5 років для користування надрами).

За підставами виникнення:

— первинне (похідне від права власності),

— вторинне (похідне від первинного користування).
Такий поділ характерний для водокористування і прямо пе­редбачений ст. 42 Водного кодексу України.

За режимом користування:

а) спільне (користування визначеною частиною природного
об'єкта одночасно кількома суб'єктами — забір води з річки);

б) відособлене (користування об'єктом, з боку одного, чітко
визначеного користувача, — користування виділеною і відведе­ною в натурі земельною ділянкою).

Певною специфікою характеризується право користування природними об'єктами на умовах оренди. Його особливості по­лягають в тому, що оренда передбачена не для всіх природних об'єктів, вона містить специфіку в оплаті користування; більш чіткіше визначає права, обов'язки, відповідальність природокористувача, обмеження та інші умови користування. Природоко­ристування на умовах оренди передбачене Земельним кодек-

сом України (ст. 93), Водним кодексом України (ст. 51), Лісо­вим кодексом України (ст. 18).

Основною є класифікація права природокористування на:

· загальне природокористування;

· спеціальне природокористування.

Загальне природокористування — це використання люди­ною природи з метою задоволення своїх життєво необхідних по­треб (купання в річці, збирання в лісі грибів, ягід для власного споживання).

Спеціальне природокористування — виробничо-господар­ське використання природних об'єктів (видобування корисних копалин, рубка лісу) .

Ознаками (особливостями) загального природокористуван­ня є:

· метою природокористування виступає необхідність задо­волення життєво необхідних, природних потреб людини;

· суб'єктами його здійснення виступають фізичні особи, гро­мадяни;

· природні об'єкти не закріплюються за конкретними осо­бами;

· для його здійснення не потрібно одержання спеціального дозволу від компетентних державних органів;

· безоплатний характер.

Ознаками (особливостями) спеціального природокористу­вання є:

· метою природокористування є здійснення виробничо-гос­подарської чи іншої спеціальної діяльності;

· суб'єкти природокористування — підприємства, організа­ції, громадяни, наділені спеціальною екологічною правосуб'єктністю;

· закріплення відособленої частини об'єкта за окремою осо­бою на праві користування чи оренди;

· необхідність отримання спеціального дозволу для вико­ристання природного об'єкта;

· оплатний характер.

Детальний аналіз конкретних видів природокористування буде представлений в Особливій частині при розгляді правово­го режиму окремих природних об'єктів.

3.Підставами виникнення відносин природокористування є відповідні юридичні факти. Для загального природокористу­вання таким юридичним фактом є волевиявлення суб'єкта на основі чинної правової норми, яка передбачає і дозволяє здійс­нювати таке користування. Для спеціального природокористу­вання потрібен певний юридичний склад (при цьому для кожного окремого виду він має свою специфіку), який у загальному охоплює:

· волевиявлення суб'єкта (як правило, це подання письмо­вого клопотання);

· отримання дозволу на спеціальне використання. Загаль­ний порядок отримання таких дозволів регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 р. «Про

· порядок ви­дачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержав­ного значення»;

· прийняття рішення про передачу у користування конкрет­ної частини природного об'єкта або укладення договору оренди;

· відведення частини цього об'єкта в натурі;

· при потребі отримання інших документів, зокрема пого­джень з відповідними державними органами.

Підстави припинення права природокористування закріп­лені галузевим законодавством і є загальними для різних видів користування та спеціальними для окремих видів, в залежності від об'єктів.

Загальними підставами припинення права спеціального при­родокористування є наступні:

· закінчення строку користування;

· припинення діяльності юридичної особи чи смерть громадянина-користувача;

· добровільна відмова від користування об'єктом;

· використання природного об'єкта не за цільовим призна­ченням;

· невнесення плати за спеціальне природокористування;

· використання природних об'єктів у такий спосіб, що при­зводить до погіршення їх якості;

· вилучення (викуп) об'єкта для загальнодержавних по­треб.

Читайте також:

1. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
2. IV ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.
3. VІ. План та організаційна структура заняття
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вид заняття: лекція
7. Вид заняття: лекція
8. Вид заняття: лекція
9. Вступне заняття
10. Гігієнічна оцінка заняття з фізичної культури
11. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ
12. Завдання до заняття

Переглядів: 700