Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

План заняття

1)Поняття, суть, принци природокористування.

2) Класифікація права природокористування.

3)Загальне і спеціальне природокористування.

4) Підстави виникнення і припинення відносин природокористування.

6. Підведення підсумків

- узагальнення матеріалу:

дати відповіді на питання:

· Поняття природокористування.

· Структурні елементи природокористування.

· Класифікація природокористування.

- видача завдання для самостійної роботи студентів:

самостійно розглянути питання: «Зміст відносин природокористування».

Викладач О.В. Бєлік

1.Право природокористування — один із базових, традиційних інститутів екологічного права, який був предметом детального наукового аналізу в радянський період як щодо окремих природних об'єктів, так і в комплексі. Сьогодні в його змісті з'явилися нові аспекти, що зумовлені змінами в політичній, економічній та правовій системах української держави. Це розширення кола суб'єктів природокористування, поява нових форм природокористування, зокрема орендної, реалізація принципу платності тощо.

Право природокористування розрізняють в різних значеннях: — як об'єктивне право — тобто правовий інститут — сукупність правових норм, що регулюють відносини з приводу експлуатації, використання корисних властивостей природних об'єктів, порядку, умов надання, експлуатації та припинення використання природних об'єктів. Він охоплює норми, що регулюють використання окремих, диференційованих природних об'єктів, правове регулювання яких теж встановлене окремими самостійними законодавчими актами і за своїм змістом має комплексний характер;

як суб'єктивне право — можливість, що належить конкретному природокористувачу і спрямована на задоволення різноманітних інтересів і використання різних властивостей довкілля — економічних, екологічних, оздоровчих, естетичних тощо;

як правовідносини — врегульовані нормами права суспільні відносини щодо використання корисних властивостей природних об'єктів, змістом яких є відповідні права та обов'язки природокористувачів.

У процесі використання природних об'єктів у першу чергу задовольняються економічні, споживацькі інтереси суспільства. Разом з тим процес використання людиною природи обов'язково повинен враховувати екологічні вимоги охорони природи, здійснюватись економно, раціонально, не порушувати стану екологічної рівноваги. Відповідно, обов'язковою вимогою права природокористування є раціональний з екологічної точки зору характер природокористування, що в подальшому повинен бути закріплений в правових нормах, які регулюють процес природокористування.

В еколого-правових нормативних актах України застосовується два терміни: «використання» (розділ 3 Закону України «Про тваринний світ» називається «Використання об'єктів тваринного світу») і «користування» (розділ 3 Водного кодексу України — «Водокористування»). Аналіз змісту відповідних норм показує, що поняття «використання» за змістом є ширшим, адже можна говорити про право використовувати землю на умовах права власності на неї, а також на умовах оренди. Правовий інститут і суб'єктивне право природокористування, яке є похідним від права власності, за змістом охоплює тільки правомочність володіння і користування. Тому для позначення передбаченої нормами права можливості суб'єкта експлуатувати природний об'єкт з метою вилучення з нього корисних властивостей слід застосовувати термін «право природокористування». Під використанням природних об'єктів слід розуміти їх експлуатацію як на праві власності, так і на праві користування («використаннприродних об'єктів на праві власності» і «використання природних об'єктів на праві користування»). Зважаючи на зміну в сучасних умовах правового регулювання відносин приналежності природних ресурсів і розширення кола суб'єктів права власності на природні ресурси, можливо зараз доцільним буде розширення змісту поняття і інституту природокористування, включаючи в нього правомочності по використанню природних ресурсів, які здійснюються суб'єктами, що володіють природними об'єктами на праві власності, і суб'єктами, яким природні об'єкти передані в користування.

2. У науковій літературі і в законодавстві виділяють різні види права природокористування в залежності від різних підстав поділу.

За видами природних об'єктів, які використовується, можна виділяти:

· право землекористування;

· право лісокористування;

· право водокористування;

· право користування надрами;

· право користування тваринним світом;

· право користування рослинним світом;

· право користування територіями і об'єктами природно-заповідного фонду.

Усі природні об'єкти знаходяться в тісному взаємозв'язку, і відповідно ці види природокористування теж взаємопов'язані. При цьому кожен з названих видів природокористування має свої різновиди, закріплені в галузевому законодавстві і які виділяють за цільовим призначенням об'єктів (наприклад, право користування тваринним світом включає мисливство, рибальство та ін.).

За строками здійснення природокористування розрізняють:

· постійне (коли термін користування не визначений);

· тимчасове, яке, в свою чергу, поділяється на:

· довгострокове (в залежності від виду об'єкта законодавство передбачає різні максимальні строки довгострокового користування — до 25 років для водокористування, лісокористування, до 50 років для користування надрами);

· короткострокове (до 3 років для водокористування, лісокористування, до 5 років для користування надрами).

За підставами виникнення:

— первинне (похідне від права власності),

— вторинне (похідне від первинного користування).
Такий поділ характерний для водокористування і прямо передбачений ст. 42 Водного кодексу України.

За режимом користування:

а) спільне (користування визначеною частиною природного
об'єкта одночасно кількома суб'єктами — забір води з річки);

б) відособлене (користування об'єктом, з боку одного, чітко
визначеного користувача, — користування виділеною і відведеною в натурі земельною ділянкою).

Певною специфікою характеризується право користування природними об'єктами на умовах оренди. Його особливості полягають в тому, що оренда передбачена не для всіх природних об'єктів, вона містить специфіку в оплаті користування; більш чіткіше визначає права, обов'язки, відповідальність природокористувача, обмеження та інші умови користування. Природокористування на умовах оренди передбачене Земельним кодек-

сом України (ст. 93), Водним кодексом України (ст. 51), Лісовим кодексом України (ст. 18).

Основною є класифікація права природокористування на:

· загальне природокористування;

· спеціальне природокористування.

Загальне природокористування — це використання людиною природи з метою задоволення своїх життєво необхідних потреб (купання в річці, збирання в лісі грибів, ягід для власного споживання).

Спеціальне природокористування — виробничо-господарське використання природних об'єктів (видобування корисних копалин, рубка лісу) .

Ознаками (особливостями) загального природокористування є:

· метою природокористування виступає необхідність задоволення життєво необхідних, природних потреб людини;

· суб'єктами його здійснення виступають фізичні особи, громадяни;

· природні об'єкти не закріплюються за конкретними особами;

· для його здійснення не потрібно одержання спеціального дозволу від компетентних державних органів;

· безоплатний характер.

Ознаками (особливостями) спеціального природокористування є:

· метою природокористування є здійснення виробничо-господарської чи іншої спеціальної діяльності;

· суб'єкти природокористування — підприємства, організації, громадяни, наділені спеціальною екологічною правосуб'єктністю;

· закріплення відособленої частини об'єкта за окремою особою на праві користування чи оренди;

· необхідність отримання спеціального дозволу для використання природного об'єкта;

· оплатний характер.

Детальний аналіз конкретних видів природокористування буде представлений в Особливій частині при розгляді правового режиму окремих природних об'єктів.

3.Підставами виникнення відносин природокористування є відповідні юридичні факти. Для загального природокористування таким юридичним фактом є волевиявлення суб'єкта на основі чинної правової норми, яка передбачає і дозволяє здійснювати таке користування. Для спеціального природокористування потрібен певний юридичний склад (при цьому для кожного окремого виду він має свою специфіку), який у загальному охоплює:

· волевиявлення суб'єкта (як правило, це подання письмового клопотання);

· отримання дозволу на спеціальне використання. Загальний порядок отримання таких дозволів регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 р. «Про

· порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення»;

· прийняття рішення про передачу у користування конкретної частини природного об'єкта або укладення договору оренди;

· відведення частини цього об'єкта в натурі;

· при потребі отримання інших документів, зокрема погоджень з відповідними державними органами.

Підстави припинення права природокористування закріплені галузевим законодавством і є загальними для різних видів користування та спеціальними для окремих видів, в залежності від об'єктів.

Загальними підставами припинення права спеціального природокористування є наступні:

· закінчення строку користування;

· припинення діяльності юридичної особи чи смерть громадянина-користувача;

· добровільна відмова від користування об'єктом;

· використання природного об'єкта не за цільовим призначенням;

· невнесення плати за спеціальне природокористування;

· використання природних об'єктів у такий спосіб, що призводить до погіршення їх якості;

· вилучення (викуп) об'єкта для загальнодержавних потреб.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виробничий.	\|	Товарне виробництво та ринок.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.