Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

А. В. Дудник 9 страница

У деяких країнах може вимагатися розбивка зобов’язань депозитних корпорацій на більш деталізовані категорії, для того щоб забезпечити наявність даних для складання більш вузьких грошових агрегатів, ніж широка грошова маса відповідно до національного визначення. Далі наведено подальшу розбивку балансів по секторах, що може бути доречним у конкретних країнах.

В оглядах сектора фінансових корпорацій наведено огляди трьох підсекторів: огляд центрального банку, огляд інших депозитних корпорацій та огляд інших фінансових корпорацій і два засновані на них огляди вищого рівня. Як було зазначено на початку цього розділу, огляд депозитних корпорацій є результатом консолідації огляду центрального банку й огляду інших депозитних корпорацій, а огляд фінансових корпорацій є результатом консолідації трьох оглядів підсекторів. В оглядах відображають як запаси, так і потоки, а останні представляють в розбивці на три компоненти, з яких вони складаються.

Огляд кожного з підсекторів фінансових корпорацій ґрунтується на бухгалтерській тотожності, що лежить в основі балансу по секторах, а його структура призначена забезпечити аналітичну форму представлення ролі відповідного підсектора в процесі фінансового посередництва. У кожному огляді сторона активів відображає кредит, наданий нерезидентам і кожному з різних внутрішніх секторів. Сторона пасивів огляду центрального банку й огляду інших депозитних корпорацій побудована таким чином, щоб відображати зобов’язання, що включаються в широку грошову масу, а у випадкові огляду центрального банку – щоб указувати компоненти грошової бази. На стороні пасивів огляду фінансових корпорацій окремо зазначають страхові технічні резерви, оскільки в багатьох країнах вони становлять значну частину зобов’язань підсекторів інших фінансових корпорацій.

Огляди підсекторів мають такі загальні характеристики:

Іноземні активи представляють на чистій і валовій основі з розбивкою за інструментами. Динаміка чистих іноземних активів указує на прямий вплив операцій підсекторів внутрішньої економіки з іншими країнами світу на грошову масу всередині країни. В іноземних активах та пасивах в огляді центрального банку відображають усі категорії вимог і зобов’язань стосовно нерезидентів без окремого представлення Міжнародних резервних активів. Правила щодо даних про Міжнародні резерви наводять в документі «Форма представлення даних про Міжнародні резерви й ліквідність в іноземній валюті. Робоче керівництво (попередній варіант)», жовтень 1999 року (Вашингтон, МВФ).

Вимоги до центрального уряду показують як на чистий, так і на валовій основі. Представлення на чистій основі полегшує аналіз фінансування, наданого фінансовими корпораціями центральному уряду.

Вимоги стосовно внутрішніх секторів, крім центрального уряду, представляють в розбивці на вимоги стосовно: 1) регіональних і місцевих органів управління, 2) нефінансових державних корпорацій, 3) інших нефінансових корпорацій та 4) інших секторів-резидентів, які включають домашні господарства і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Вимоги й зобов’язання стосовно кожного з інших підсекторів сектора фінансових корпорацій представляють окремо, щоб забезпечити можливість консолідації оглядів під секторів в огляд депозитних корпорацій і огляд фінансових корпорацій.

Первинна розбивка на боці пасивів здійснюється за інструментами. В огляді центрального банку й огляді інших депозитних корпорацій провадиться подальша розбивка на зобов’язання, що включаються в національне визначення широко і грошової маси, і зобов’язання, що не включаються в широку грошову масу, з наступною розбивкою по секторах. Цей розподіл не використовується в огляді інших фінансових корпорацій, оскільки інші фінансові корпорації за визначенням не можуть бути емітентами зобов’язань, що включаються в широку грошову масу.

На відміну від інших категорій активів і пасивів, зобов’язання у вигляді акцій та інших форм участі в капіталі не розбиваються по секторах і не піддаються взаємозаліку в процесі консолідації. Вони представлені як окремий клас пасивів, щоб мати повне уявлення про капітальну базу інституціональних одиниць у кожному підсекторі.

Вимоги і зобов’язання стосовно нерезидентів та внутрішніх секторів отримують шляхом агрегування даних за відповідними категоріями з балансів по секторах. При цьому резервні депозити у складі зобов’язань перед іншими депозитними корпораціями в огляді центрального банку та кореспондуюча стаття в огляді інших депозитних корпорацій уключають переказані депозити інших депозитних корпорацій, виражені в національній та іноземній валюті й заощадженнях у центральному банкові.

В огляді інших депозитних корпорацій компонент “Наявна валюта” у складі вимог до центрального банку відображає запаси наявної національної валюти в інших депозитних корпораціях.

Інші статті (нетто) в огляді центрального банку дорівнює сумі інших пасивів, за винятком суми інших активів. Компонент «інші пасиви» являє суму зобов’язань перед секторами резидентів у категорії «інше» розділу «інша кредиторська заборгованість» і тих зобов’язань з категорії «страхові технічні резерви», що є зобов’язаннями перед секторами резидентів. Виняток становлять підсектор центрального уряду та підсектор інших фінансових корпорацій. Компонент «інші активи» являє суму вимог стосовно секторів резидентів у категоріях «інше» розділу «інша дебіторська заборгованість» і нефінансових активів. Крім цих елементів, інші статті (нетто) в огляд інших депозитних корпорацій та огляд інших фінансових корпорацій уключають консолідоване виправлення. У цьому виправленні відображено результат взаємозаліку вимог і зобов’язань стосовно інших інституційних одиниць даного підсектора, який проведено шляхом вирахування вимог стосовно інших інституційних одиниць даного підсектора із зобов’язань перед цими інституційними одиницями.

Таким чином, консолідоване виправлення відображає розбіжності в даних, представлених окремими одиницями за своїми позиціями і за операціями з іншими одиницями даного підсектора.

Огляд депозитних корпорацій і огляд фінансових корпорацій, одержувані шляхом консолідації відповідних оглядів підсекторів, мають деякі з характеристик оглядів підсекторів. Іноземні активи й вимоги до центрального уряду представляються на чистій та валовій основі, а вимоги стосовно інших внутрішніх секторів показуються в розбивці по секторах.

В огляді депозитних корпорацій основна увага приділяється широкій грошовій масі, що складається з наявної валюти поза депозитними корпораціями й іншими категоріями зобов’язань депозитних корпорацій, які включаються в широку грошову масу, в розбивці по секторах. Наявна валюта поза депозитними корпораціями включає наявну валюту в обороті (з огляду центрального банку), за винятком компонента «наявна валюта», що входить до складу «вимог до центрального банку», інші депозити корпорацій, котрі показані в огляді інших депозитних корпорацій.

Засоби в розрахунках центрального банку, показувані як довідкова стаття в балансі центрального банку по секторах, вираховуються з компонента «переказані депозити» широкої грошової маси з контрпроведенням по інших пасивах. Засоби в розрахунках центрального банку є сумою коштів, які центральний банк надав депозитним корпораціям, що направили чеки й інші інструменти на інкасо.

Зобов’язання, що не включаються в широку грошову масу, показуються в розбивці за категоріями, а зобов’язання перед іншими фінансовими корпораціями показуються окремо (як статті під рубрикою «у тому числі»). Це робиться для того, щоб забезпечити можливість консолідації даних при складанні огляду фінансових корпорацій безпосередньо з огляду депозитних корпорацій і огляду інших фінансових корпорацій.

Така форма представлення необхідна, якщо при складанні огляду фінансових корпорацій поставлено завдання показати всі дані, котрі використано при консолідації відповідних оглядів підсекторів. Перевага подібної форми полягає в їі прозорості, оскільки вона дає користувачам доступ до всіх даних, використаних при складанні огляду фінансових корпорацій. Спрощена форма представлення без статей під рубрикою «у тому числі» для відображення вимог і зобов'язань стосовно інших фінансових корпорацій не забезпечує настільки повного доступу до даних.

Консолідовано поправка в огляді депозитних корпорацій показується як окремий компонент інших статей (нетто) і розраховується у такий спосіб: 1) зобов’язання центрального банку перед іншими депозитними корпораціями мінус вимоги інших депозитних корпорацій до центрального банку у формі резервних депозитів та інших вимог плюс, 2) зобов’язання депозитних корпорацій перед центральним банком, за винятком вимог центрального банку до інших депозитних корпорацій плюс, 3) консолідована поправка з огляду інших депозитних корпорацій.

В огляді фінансових корпорацій містяться вичерпні дані щодо вимог і зобов’язань сектора фінансових корпорацій стосовно всіх внутрішніх секторів та нерезидентів. Огляд фінансових корпорацій містить ті самі категорії активів, що й огляд депозитних корпорацій. При цьому в огляді фінансових корпорацій використовується набагато менше підкатегорій зобов’язань. ніж в огляді депозитних корпорацій, оскільки структура огляду фінансових корпорацій не призначена для показу компонентів зобов'язань у складі широкої грошової маси. Більше того, деякі компоненти широкої грошової маси, зокрема запаси наявної валюти в інших фінансових корпораціях та їхні авуари у формі депозитів і цінних паперів, зобов’язання за якими несуть депозитні корпорації піддаються взаємозаліку в процесі консолідації даних по сектору фінансових корпорацій в огляді фінансових корпорацій. Представлення розділу пасивів у огляді фінансових корпорацій також відрізняється від огляду депозитних корпорацій тим, що в огляді фінансових корпорацій страхові технічні резерви показані як окрема категорія. Таке представлення відображає ту обставину, що в багатьох країнах ці резерви становлять значну частину сукупних зобов’язань сектора фінансових корпорацій, а також корисність цих даних для аналізу діяльності цього сектора.

В огляді центрального банку відображаються тільки функції центрального банку, які він виконує безпосередньо. При цьому в деяких країнах окремі функції центрального банку цілком чи частково виконуються центральним урядом. Серед таких функцій може бути емісія наявної валюти, заощадження міжнародних резервів і проведення операцій з МВФ. У таких випадках можна розглянути питання про складання рахунку органів грошово-кредитного регулювання. На цьому рахунку повинні відображатися дані, пов’язані з виконанням центральним урядом функцій центрального банку, а також дані огляду центрального банку. При цьому контрпроводки для даних, зв’язаних з виконанням функцій центрального уряду, показуватимуться як виправлення (позитивні чи негативні) в окремому наборі поправкових рахунків (чистих вимог, що не включаються в категорію) центрального уряду. При альтернативному підході дані про діяльність органів грошово-кредитного регулювання, виконувані не центральним банком, можуть показуватися як довідкові статті, що супроводжують огляд центрального банку.

5.3. Фінансова статистика

Фінансова статистика охоплює більш широкий спектр економіки порівняно з грошово-кредитною статистикою. Сфера охоплення грошово-кредитної статистики обмежена сектором фінансових корпорацій і його підсекторів. Фінансова статистика, навпаки, охоплює всі фінансові запаси та потоки між усіма секторами економіки, а також між цими секторами й іншими країнами.

Фінансова статистика складається на основі СНР 1993 року. Розглянемо коротко аналітичні можливості тих розділів СНР 1993 року, що прямо чи побічно зв’язані з фінансовою статистикою. Основну увагу приділимо рахункам нагромадження, до яких належать рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок і рахунок інших змін в активах, який підрозділяється на рахунок переоцінки й рахунок інших змін в обсязі активів. Узяті разом рахунок операцій з капіталом і фінансовий рахунок охоплюють усі операції, що зв’язані з придбанням та вибуттям нефінансових і фінансових активів та пасивів в економіці. Дані про операції, що відбиваються у фінансовому рахунку, в сукупності з даними рахунку переоцінки й рахунку інших змін в обсязі активів охоплюють усі фінансові потоки, що являють зміни запасів фінансових активів і пасивів у економіці порівняно з попередніми періодами.

Крім цього, фінансова статистика включає дані про фінансові потоки. Повною мірою розгорнуті звіти про фінансові потоки є, власне кажучи, розширеними формами представлення фінансового рахунку у вигляді тривимірних матриць, у яких відбиваються операції з фінансовими активами й пасивами між секторами (підсекторами) економіки, а також між цими секторами (підсекторами) та нерезидентами. Звіти про фінансові потоки іноді включають як фінансові операції, так і операції з капіталом, завдяки чому забезпечується зв’язок з рахунком операцій з капіталом СНР 1993 року. Звіти про фінансові потоки також можуть супроводжуватися рівнобіжним представленням даних про запаси.

МВФ не диктує країнам прийняти певну форму представлення фінансових потоків. Замість цього пропонується три варіанти представлення фінансових потоків, від елементарного до деталізованого, які можуть вибирати країни залежно від конкретних умов у країні, наявних ресурсів і пріоритетів у галузі статистики. Основні дані по компонентах деталізованого звіту про фінансові потоки, що належать до фінансових корпорацій, містяться в балансах по секторах, розглянутих раніще. З огляду на те, що розроблення деталізованих звітів вимагає від багатьох країн великих витрат часу і коштів, МВФ також пропонує менш докладні варіанти форм представлення фінансових потоків. Такі менш докладні форми представлення можуть бути складені на основі наявних наборів даних макроекономічної статистики, зокрема статистики державних фінансів та статистики платіжного балансу, а також балансів по секторах грошово-кредитної статистики.

Дані про фінансові запаси можуть бути представлені у вигляді матриці, ідентичній деталізованій формі представлення фінансових потоків. У такій формі представлення зміни величин фінансових запасів у порівнянні з попередніми періодами являють сукупний обсяг потоків, які виникають унаслідок переоцінки вартості й інших змін в обсязі активів, а також операцій з фінансовими активами і пасивами.

МВФ рекомендує баланси активів і пасивів та рахунки нагромадження рекомендується використовувати як основу для фінансової статистики, оскільки в них закладено низку визнаних на міжнародному рівні принципів об'єднання фінансових запасів і потоків у повну систему рахунків.

БАЛАНСИ АКТИВІВ І ПАСИВІВ, РАХУНКИ НАГРОМАДЖЕННЯ

Початковий баланс

Запас нефінансових активів і фінансових активів та пасивів економіки в цілому чи сектора інституційної одиниці на початок звітного періоду. Балансуючою статтею є чиста вартість капіталу на початок періоду, що розраховується як загальна сума активів мінус загальна сума пасивів.

Рахунок операцій з капіталом

Протягом звітного періоду на рахунку операцій з капіталом відбиваються: 1) вартість придбаних нефінансових активів мінус вартість вибулих нефінансових активів і 2) капітальні трансферти, які повинні бути отримані, мінус належні до оплати капітальні трансферти. Зміни у вартості нефінансових активів унаслідок переоцінки вартості й зміни в обсязі нефінансових активів, що не є результатом операцій, на рахунку операцій з капіталом не відображаються.

Чисте заощадження, перенесене з рахунків поточних операцій, і чисті капітальні трансферти визначають обсяг ресурсів, які може бути спрямовано на нагромадження капіталу й фінансових активів, а їхня сума дорівнює змінам у чистій вартості капіталу в результаті заощадження та капітальних трансфертів. Балансуючою статтею для цього рахунку є чисте кредитування чи запозичення, яке дорівнює сумі заощадження і капітальних трансфертів мінус чисте нагромадження капіталу.

Фінансовий рахунок

Фінансовий рахунок відображає проведені протягом звітного періоду операції з фінансовими активами й пасивами. Зміни у вартості фінансових активів і пасивів унаслідок переоцінки їхньої вартості, а також зміни в обсязі фінансових активів та пасивів, що не є результатом операцій, на фінансовому рахунку не відображаються.

Чисте кредитування чи запозичення, перенесене з рахунку операцій з капіталом, дорівнює чистому придбанню фінансових активів мінус чисте прийняття зобов’язань.

Рахунок переоцінки

На рахунку переоцінки відображається холдинговий прибуток (чи збиток) у результаті зміни ринкових цін (уключаючи обмінні курси), який нараховано протягом звітного періоду власникам нефінансових активів і фінансових активів та пасивів.

Сальдо холдингового прибутку (збитку) являє собою зміни в чистій вартості капіталу в результаті холдингового прибутку (збитку).

Рахунок інших змін в обсязі активів

Зміни нефінансових активів і фінансових активів та пасивів протягом звітного періоду, що не зумовлені операціями чи переоцінкою вартості.

Сальдо рахунку інших змін в обсязі активів (зміни активів мінус зміни пасивів) дорівнює змінам у чистій вартості капіталу в результаті інших змін в обсязі активів.

Підсумковий баланс.

Відображає операції, інші потоки та позиції щодо запасів, які є актуальними для загального фінансового аналізу. Ці рахунки являють собою інтегровану статистичну систему для оцінювання вартості активів і пасивів на початок та кінець звітного періоду, а також для всіх проміжних змін в обсязі й вартості активів і пасивів.

Початкові й підсумковий баланси активів і пасивів показують запаси нефінансових активів та фінансових активів і пасивів. Рахунки нагромадження (рахунок операцій з капіталом, фінансовий рахунок, рахунок переоцінки й рахунок інших змін в обсязі активів) є рахунками потоків та відображають усі зміни у вартості запасів у період між датами складання початкового й підсумкового балансів.

Баланс активів і пасивів

Він складається на конкретний момент часу. В ньому відображається вартість запасів нефінансових активів та фінансових активів і пасивів підсекторів чи секторів економіки в цілому. Балансуючою статтею балансу є чиста вартість капіталу – сукупні активи мінус сукупні пасиви, яку на рівні економіки країни називають національним багатством. Воно дорівнює сумі нефінансових активів країни та їі чистих фінансових вимог до іншого світу.

Розглянемо основні компоненти балансу активів і пасивів.

Нефінансові активи (nonfinancial assets) – це об’єкти, на які інституційні одиниці (індивідуально чи колективно) встановлюють права власності. В результаті володіння чи використання їх власники можуть отримати економічну вигоду. Нефінансові активи складаються з матеріальних (створених та нестворених) та нематеріальних активів. Вони є продуктом виробництва. Створені матеріальні активи включають: 1) основний капітал (фонди)активи, що використовуються у виробничих процесах багаторазово чи безперервно більше від одного року і що можуть бути матеріальними (житлові приміщення, інші будівлі й споруди, машини й устаткування, активи, які культивують, такі, як племінна домашня худоба і плантації) чи нематеріальними (розвідка корисних копалин, програмне забезпечення та розважальні програми, оригінали літературних чи художніх творів); 2) запаси матеріальних оборотних коштів багаторазово чи безперервно більше від одного року, які можуть бути матеріальними (житлові приміщення, інші будівлі й споруди, машини й устаткування, активи, які культивують, такі, як племінна домашня худоба та плантації), або нематеріальними (розвідка корисних копалин, програмне забезпечення і розважальні програми, оригінали літературних чи художніх творів); 2) запаси матеріальних оборотних коштів (сировина і матеріали, незавершене виробництво, готові вироби і товари для перепродажу); 3) цінності (активи, що придбаваються та зберігаються насамперед як засіб заощадження вартості). До нестворених нефінансових активів належать як матеріальні, так і нематеріальні активи, що виникають у результаті дії факторів, не зв’язаних із процесами виробництва. Матеріальні нестворені активи включають землю, ресурси надр, водні ресурси й біологічні ресурси, які не культивують. Екологічні активи, права власності, на які не встановлені чи не можуть бути встановлені (відкритий морський і повітряний простір), виходять за межі охоплення активів СНР. Нематеріальні нестворені активи включають патенти. договори про оренду та придбаний «гудвіл».

Фінансові активи (financial assets) – це об’єкти, на які інституційні одиниці встановлюють права власності й економічні вигоди, від яких можуть бути отримані у формі холдингового прибутку чи доходу від власності. Фінансові активи відрізняються від інших активів, що враховуються в СНР, тим, що кожному фінансовому активу, за винятком монетарного золота і СПЗ, відповідає визначене зобов’язання іншої інституційної одиниці.

Фінансові пасиви (fіnancial liabilities) – це фінансові зобов’язання інституційних одиниць, що кореспондуються з фінансовими активами інших інституційних одиниць.

Чиста вартість капіталу (net worth) – це балансуюча стаття балансу, яка дорівнює вартості всіх активів мінус вартість усіх пасивів.

Запас нефінансових активів і фінансових активів та пасивів економіки, інституційного сектора чи інституційної одиниці на кінець звітного періоду. Запас активів, відображений в остаточному балансі, дорівнює запасу в початковому балансі плюс зміни, зв’язані з потоками, відображеними на рахунку операцій з капіталом, фінансовому рахунку, рахунках переоцінки і рахунки інших змін в обсязі активів.

Балансуючою статтею є чиста вартість капіталу на кінець періоду.

Рахунок операцій з капіталом

Рахунок операцій з капіталом відбиває 1) вартість придбаних нефінансових активів мінус нефінансові активи, що вибули протягом звітного періоду, і 2) капітальні трансферти, що підлягають одержанню, мінус капітальні трансферти, які підлягають виплаті. Він показує структуру нагромадження капіталу, операції з нествореними нефінансовими активами, а також фінансування за рахунок заощадження й чистих капітальних трансфертів. Він також відображає зміни в чистій вартості капіталу, зумовлені заощадженням та капітальними трансфертами.

Розглянемо короткий опис основних компонентів рахунку операцій з капіталом.

Заощадження (Saving) є підсумковою балансуючою статтею рахунків поточних операцій. Воно являє собою частину наявного доходу, що не була витрачена на кінцеве споживання товарів і послуг, та тому може бути використана для придбання нефінансових і фінансових активів чи погашення зобов’язань. Заощадження може бути додатним (у тому випадкові, якщо наявний дохід перевищує витрати на кінцеве споживання) чи від’ємним (якщо витрати на кінцеве споживання перевищують наявний дохід). Заощадження розраховуються як на валовій, так і на чистій основі. Різниця між валовим заощадженням та чистим заощадженням становить споживання основного капіталу.

Сальдо за поточними зовнішніми операціями (Current external bаlаnсе) являє собою суму сальдо операцій з іншими країнами з експорту та імпорту товарів і послуг, чистих зовнішніх первинних доходів із-за кордону і чистих поточних трансфертів із-за кордону. Сальдо за поточними зовнішніми операціями є складовою частиною заощадження в економіці й дорівнює за величиною (але з протилежним знаком) обсягу чистого кредитування (чистого запозичення) національної економіки та, таким чином, дорівнює різниці між заощадженням в економіці плюс чисті капітальні трансферти і нагромадження капіталу. Воно також дорівнює за величиною (але з протилежним знаком) сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу.

Валове нагромадження основного капіталу (Gross fixed capital formation) уключає придбання мінус вибуття нового та існуючого основного капіталу. Основний капітал – це матеріальні й нематеріальні активи, що є продуктами виробничої діяльності та які самі багаторазово використовуються у виробництві більше від одного року. Споживання основного капіталу протягом звітного періоду відображається в окремій статті «споживання основного капіталу», а не як вибуття активу.

Споживання основного капіталу (Consumption of fixed capital) відображає зменшення вартості основного капіталу, задіяного у виробництві, у результаті фізичного зносу, нормального старіння і нормальних випадкових пошкоджень. У цю категорію не включається вартість основного капіталу, знищеного у результаті воєнних дій чи подій надзвичайного характеру, таких, як стихійне лихо. Валове нагромадження основного капіталу мінус споживання основного капіталу дорівнює чистому нагромадженню основного капіталу.

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів (Change in inventories) уключає вартість придбаних підприємством запасів матеріальних оборотних коштів мінус вартість запасів матеріальних оборотних засобів, що вибули за звітний період.

Придбання мінус вибуття цінностей (Acquisitions less disposals of valuables) уключає чисті операції з товарами (творами мистецтва, предметами антикваріату, монетами з дорогоцінних металів, що являють нумізматичну цінність, та ін.), що зберігаються протягом тривалого періоду часу як засіб заощадження вартості чи з метою реалізації холдингового прибутку.

Придбання мінус вибуття нестворених нефінансових активів (Acquisitions less disposals of nonproduced nonfinancial assets) уключає придбання мінус вибуття землі, інших нестворених матеріальних активів (наприклад ресурсів надр), а також нематеріальних нестворених активів (наприклад об'єктів патентування, договорів про оренду, придбаного «гудвілу»).

Капітальні трансферти, що підлягають одержанню/виплаті (Capital transfers receivable/payable), – це безоплатні операції, що можуть проводитися в натуральній чи в грошовій формі. Капітальні трансферти в натуральній формі являють собою передачу однією інституціональною одиницею іншій інституціональній одиниці права власності на який-небудь актив, за винятком запасів матеріальних оборотних засобів і готівки, чи анулювання зобов’язань кредитором (списання боргу). Переказ готівки вважається капітальним трансфертом, якщо він зв’язаний з придбанням чи вибуттям активу (за винятком запасів матеріальних оборотних засобів чи готівки) однією чи обома сторонами операції або якщо таке придбання чи вибуття активу є його умовою. Капітальні трансферти, що підлягають одержанню, і такі, що підлягають виплаті, відображуються на правому боці рахунку, оскільки вони безпосередньо впливають на чисту вартість капіталу. Капітальний трансферт, що підлягає одержанню, збільшує чисту вартість капіталу, тоді як капітальний трансферт, що підлягає виплаті, зменшує чисту вартість капіталу.

Чисте кредитування/чисте запозичення (Net lending/ Net borrowing) є балансуючою статтею рахунку операцій з капіталом і розраховується як чисте заощадження плюс капітальні трансферти, що підлягають одержанню, мінус капітальні трансферти, що підлягають виплаті, мінус придбання мінус вибуття нестворених нефінансових активів. Чисті ресурси в розпорядженні економіки чи сектора, які утворилися в результаті заощадження та чистих капітальних трансфертів і не використані з метою нагромадження капіталу, становлять ресурси, котрі можуть бути використані на чисте придбання фінансових активів, тобто на чисте кредитування. Економіка чи інституційні сектори, в яких ресурси перевищують (унаслідок заощадження та чистих капітальних трансфертів) обсяг нагромадження капіталу, є чистими кредиторами. Економіка чи інституціональні сектори, в яких капітальні витрати перевищують обсяг цих ресурсів, є чистими позичальниками. Зміни в чистій вартості капіталу зумовлені заощадженням і капітальними трансфертами.

Фінансовий рахунок

На цьому рахунку відображаються фінансові операції між інституційними одиницями. Фінансові операції охоплюють усі операції, що тягнуть за собою зміну прав власності на фінансові активи, включаючи створення і ліквідацію фінансових вимог. На відміну від інших рахунків, фінансовий рахунок не має балансуючої статті, яка переноситься на інший рахунок. Чисте сальдо фінансового рахунку дорівнює за величиною, але з протилежним знаком, чистому кредитуванню/запозиченню, що є балансуючою статтею рахунку операцій з капіталом. Хоч на фінансовому рахунку відображається чиста величина придбаних фінансових активів та чиста величина прийнятих зобов’язань у розбивці за видами фінансових активів і по секторах, у цьому рахунку конкретні активи не зв’язуються з конкретними пасивами.

Рахунок переоцінки

На рахунку відбиваються холдингові прибутки та збитки, що нараховуються власникам нефінансових і фінансових активів та пасивів у результаті змін ринкових цін на активи і пасиви й обмінні курси.

Рахунок інших змін в обсязі активів

Рахунок відбиває зміни активів, пасивів і чистої вартості капіталу в період між початковим й остаточним балансами, що не є наслідком ні операцій між інституційними одиницями (відображених на рахунку операцій з капіталом та фінансовим рахунком), ні змін ринкових цін чи обмінних курсів (відображених на рахунку переоцінки). Записи за рахунком інших змін в обсязі активів можуть бути зв'язані або з нормальним перебігом подій, або бути результатом виняткових, непередбачених подій.

Існує три основні види проведення за рахунком інших змін в обсязі активів, перелічених далі.

Активи, що входять в економічну систему чи залишають її в процесі нормального перебігу подій. До них можуть належати природні активи, наприклад виявлення корисних копалин чи вибуття з обороту сільськогосподарських земель унаслідок погіршання довкілля. У цю категорію також можуть уходити вироблені активи, такі, як твори мистецтва чи інші цінності. Крім того, вони включають «гудвіл» та інші активи, створені в результаті юридичних дій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
А. В. Дудник 8 страница	\|	А. В. Дудник 10 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.