• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

ЛІТЕРАТУРА

Контрольні запитання

1. Розкрийте сутність тарифної системи.

2. Які основні елементи тарифної системи?

3. Для чого використовується Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників?

4. За якими розділами даються характеристики кожного розряду певної професії?

5. Сутність тарифної сітки. З якою метою на підприємст­ві зіставляють середній розряд робітників і робіт?

6. Що визначає тарифна ставка? Чому питома вага тарифної частини заробітку має бути максимальною?

7. Як установлюється посадовий оклад керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців?

8. Які застосовуються доплати й надбавки?

9. Що являє собою єдина тарифна сітка?

10. Які принципи побудови єдиної тарифної сітки?

11. Які системи заробітної плати застосовуються на підприємстві? Дайте їх класифікацію.

12. Які умови ефективного застосування форм заробітної плати?

13. Як розраховується заробіток за окремими системами заробітної плати?

14. Розкрийте сутність контрактної системи оплати праці.

15. Чим різняться індивідуальні й колективні системи оплати?

16. Які методи розподілу колективного заробітку?

17. Що таке КТУ? Для чого він використовується?

18. Які функції виконує преміювання?

19. Які види преміювання?

20. Які відмінності преміювання робітників і керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців?

21. У чому сутність участі працівників у прибутках?

22. Як здійснюється розподіл певної частини прибутку між працівниками?

23. Як здійснюється оплата праці державних служ­бовців?

1. Про оплату праці: Закон України / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. - К.: Істина, 1999.

2. Кодекс законів України про працю // Кодекси України: В 4 т. - К.: Право, 1997. - Т.4 станом на вересень 1997 р.

3. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1999.

4. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. - К.: Знання-Прес, 2000.

5. Буряк П.Ю., Карлінський Б.А., Григор’єва М.І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. Посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

6. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.

7. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удоско­налення. – К.: Праця, 1997.

8. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. - К.: КНЕУ, 1998.

9. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 2001.

10. Економіка підприємства: Навч. посібник. / Шегда А.В., ред., 2 - ге вид., стереотип. – К.: Знання-Прес, 2002.

11. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно – справ. пособие. / Под ред. В.В. Жернакова. Х.: Одиссей, 2000.

Атестація службовців — процедура установлення відповідності пра­цівника посаді, яку обіймає, і визначення розміру оплати праці.

Безробітні у визначенні МОП — це особи у віці 15—70 років (як зареєст­ровані так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття); шукають роботу або намагаються ор­ганізувати власну справу; готові приступити до роботи протя­гом наступних двох тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленням служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї при­ступити, але на даний момент ще не працюють.

Безробітні (за українським законодавством) — працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не ма­ють заробітку або інших передбачених чинним законодавст­вом доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстро­вані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відби­ває економічні відносини щодо вимушеної зайнятості пра­цездатного населення.

Бригада — це організаційно-технологічне і соціально-економічне об'єд­нання працівників однакових або різних професій на базі від­повідних виробництв, устаткування, інструменту, оснащення,

сировини і матеріалів, для виконання виробничого завдання з випуску високоякісної продукції певної кількості з найменши­ми матеріальними і трудовими витратами на основі колектив­ної матеріальної заінтересованості і відповідальності.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна ринкова вартість всього обсягу товарів і послуг в усіх сферах економіки країни, не­залежно від форм власності підприємств, розташованих на її території.

Валовий національний дохід (ВНД) — загальний обсяг первинних дохо­дів по країні за певний період.

Вартість робочої сили — це сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідного її відтворення. Вона визначається обсягом життєвих благ, не­обхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності лю­дини, тобто для підтримування її працездатності, професій­но-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

Вторинна зайнятість — додаткова трудова діяльність поза основним місцем роботи.

Виробіток — це показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю виробленої продукції (робіт, послуг) за одиницю часу, або кількістю продукції (робіт, послуг), яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць.

Державний бюджет — централізований фонд грошових коштів дер­жави.

Дивіденд — дохід за акціями, що виплачується акціонерним товарист­вом залежно від наявності і розміру прибутку.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників — система­тизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведені у класифікаторі професій; він складаєть­ся із випусків і розділів випусків, які згруповані за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт.

Доходи населення — сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й ін­телектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства й індивідуальної трудової діяльно­сті, доходів з інших джерел.

Економічно активне населення — частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних по­слуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.

Економічно неактивне населення — частина населення, яка не входить до ресурсів праці. До них належать: учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах; особи, які одержу­ють пенсію за віком, або на пільгових умовах; особи, які одер­жують пенсію у зв'язку з інвалідністю; особи, які ведуть до­машнє господарство, здійснюють догляд за дітьми, хворими, родичами; особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати; інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

Зайняті економічною діяльністю у визначенні МОП — особи у ві­ці 15—70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, за­йняті в особистому підсобному сільському господарстві, а та­кож тимчасово відсутні на роботі.

Зайнятість населення — діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту; вона відображає потребу людини в са­мовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Заробітна плата (за українським законодавством) — винагорода, обчи­слена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим дого­вором власник або уповноважений ним орган виплачує пра­цівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати

залежить від складності та умов виконуваної роботи, профе­сійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата додаткова — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона охоплює доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавст­вом; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Заробітна плата основна — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслу­говування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у ви­гляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, професіона­лів, фахівців, технічних службовців.

Заробітна плата мінімальна — законодавче встановлений розмір заро­бітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником міся­чну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної за­робітної плати не входять доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій те­риторії України для підприємств усіх форм власності і гос­подарювання, основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.

Здоров'я — характеристика якості робочої сили, котра відбиває стан фізи­чного, розумового і соціального самопочуття. Розрізняють три рівні здоров'я: біологічний, соціальний та особистий.

Індекс споживчих цін — зміна вартості основних товарів і послуг за пе­вний період, виражена у відсотках.

Індексація доходів населення — повне або часткове відшкодування зби­тків у доходах унаслідок зростання цін на товари і тарифів на послуги; одна із форм державного регулювання рівня і диференціації доходів і заробітної плати, а також забезпе­чення соціальної захищеності громадян.

Індикатори якості життя — показники, що характеризують ступінь досягнення соціальних результатів економічного розвитку.

Індикатори рівня життя — показники, що характеризують задоволен­ня матеріальних, духовних і соціальних потреб громадян.

Інтенсивність праці — характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визна­чається фізіологічними й психічними можливостями людсь­кого організму.

Інтенсивність праці нормальна — означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу, які забезпечують необхідні умови для повного функціонування організму й повного віднов­лення працездатності до початку нового трудового дня.

Інтерес — конкретне вираження усвідомлених потреб.

Інфляція — знецінення паперових грошей, зумовлене зростанням цін.

Кваліфікація — сукупність виробничих знань, умінь, певних практич­них навичок. Вона виражає ступінь здатності виконувати певні завдання та обов'язки.

Класифікатор професій (КП) — це складова державної системи кла­сифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Колективний договір — правовий акт, інструмент колективно-договір­ного регулювання трудових відносин між працівниками ор­ганізації і роботодавцями, який визначає узгоджені позиції сторін щодо вирішення важливих питань умов і оплати пра­ці, соціальних виплат і компенсацій, соціального забезпе­чення і страхування та інших аспектів життя трудового ко­лективу.

Кон'юнктура ринку праці — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної пла­ти на конкретні види праці та рівень зайнятості населення. Виокремлюють три типи кон'юнктури: 1) працедефіцітна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції пра­ці; 2) праценадлишкова, коли існує велика кількість безро­бітних і відповідно надлишок пропозиції праці; 3) рівно­важна, коли попит на працю відповідає її пропозиції. Кож­ний із типів ринкової кон'юнктури може належати до того чи іншого регіону або сфери прикладання праці, утворюю­чи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Кооперація — це організована виробнича взаємодія між окреми­ми працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробни­чого ефекту.

Людський капітал — сукупність природжених здібностей, загальної і спеціальної освіти, професійного досвіду, творчого потенці­алу, фізичного і морально-психологічного здоров'я, що за­безпечують можливість давати дохід.

Міжнародна організація праці (МОП) — спеціалізована установа (нині працює при Організації Об'єднаних Націй (ООН)), утворена в 1919 р., яка проголосила своєю метою вивчення умов пра­ці та життя трудящих і їх поліпшення через вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. Місце перебування — Женева.

Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) — забезпечує нормальне від­творення робочої сили працездатних і нормальну життє­діяльність непрацездатних громадян. Цей показник відобра­жає нижчу межу ціни робочої сили, що дає змогу підтриму­вати здоров'я і працездатність людини на нормальному рів­ні, котрий відповідає вимогам фізіології.

Мотив — спонукання до активності в діяльності особи, соціальної гру­пи, спільності людей, пов'язане із прагненням задовольнити свої потреби.

Мотивація — вплив на поведінку людини для досягнення суспільних, групових і особистих цілей через матеріальні і моральні спону­кальні заходи, а також організаційні (адміністративні) заходи.

Населення — сукупність людей, що проживають на певній території (країні, області, місті, районі, селі тощо), є джерелом ресур­сів для праці, споживачем, що формує попит.

Номінальна заробітна плата — сума коштів, яку отримує найманий працівник за свою працю.

Номінальні доходи населення — вся сума кінцевих доходів населення.

Норма виробітку — кількість продукції, або обсяг роботи, які мають бути виконані за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимі­рюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і ви­ражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма керованості (кількості підлеглих) — кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Норма обслуговування — кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою.

Нормоване завдання — визначає необхідний асортимент і обсяг ро­біт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання установлюється не тільки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях.

Норма часу — визначає кількість робочого часу, потрібного для вико­нання одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, основного, допоміжного, оперативного, часу обслуговуван­ня робочого місця, часу на відпочинок та особисті потреби, на регламентовані перерви з організаційно-технічних при­чин, штучно-калькуляційного часу.

Нормування праці — це вид діяльності з управління виробництвом, по­в'язаний з визначенням необхідних затрат праці та її резуль­татів, контролем за мірою праці.

Організація праці — це спосіб сполучення безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-еконо­мічних результатів. Організація праці є об'єктивною не­обхідністю і невід'ємною частиною трудової діяльності людини, яка забезпечує вдосконалення всіх процесів пра­ці для досягнення найвищої ефективності суспільного ви­робництва.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його плануван­ня, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.

Пенсія — щомісячна грошова виплата громадянам за досягненням уста­новленого законом пенсійного віку, настання інвалідності, втрати годувальника.

Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямо­вана на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку про­дуктивних сил і виробничих відносин.

Продуктивність — це ефективність використання ресурсів-праці, ка­піталу, землі, матеріалів, енергії, інформації під час вироб­ництва різних товарів і надання послуг. Вона виражає вза­ємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх ви­робництво.

Продуктивність праці — це плодотворність, ефективність витрат кон­кретної праці, яка визначається кількістю продукції, вироб­леної за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витра­ченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої в одиницю часу, або в економії робочого часу, затраченого на одиницю продукції.

Прожитковий мінімум — це показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допус­тимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізич­ного стану різних соціально-демографічних груп населення. Проте цей показник призначається для певного періоду по­долання кризового стану економіки.

Пропозиція робочої сили — характеризує чисельність працездатних лю­дей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфіка­ції на ринку праці та ін.

Персоніфікація — це наявність у кожної особи персонального рахунку, на якому відображається внесення страхових платежів.

Політика доходів і заробітної плати — сукупність установлених дер­жавою норм і правил, які впливають на рівень доходів, інфляцію і ціни.

Поділ праці на підприємстві — це спеціалізація окремих працівників на виконанні певної частини спільної роботи. Існують такі ос­новні види поділу праці: технологічний, поопераційний, фу­нкціональний, професійний, кваліфікаційний.

Попит на робочу силу індивідуальний — це ринковий попит окремого роботодавця (підприємця, фірми, організації").

Попит на робочу силу сукупний — це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Поріг індексації — індекс споживчих цін, при досягненні якого підви­щується заробітна плата.

Реальна заробітна плата — заробітна плата, виражена в матеріальних благах і послугах, які працівник може фактично придбати за свою номінальну (грошову) заробітну плату.

Реальні доходи — загальна сума грошових доходів, скоригована з ура­хуванням зміни споживчих цін.

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можли­вості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удоскона­лення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів. Резерви можуть оцінюватися в абсо­лютних і відносних величинах.

Ринок праці — це система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила»; це також сфера форму­вання попиту й пропозиції на робочу силу; механізм, що за­безпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Робоча сила індивідуальна — це сукупність фізичних та духовних якос­тей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоче місце — це зона трудової діяльності працівника або групи пра­цівників, оснащена всім необхідним для успішного здійс­нення роботи. Водночас — це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Соціальні трансферти або трансфертні платежі — це цілеспрямова­на операція перерозподільного характеру, що полягає в переданні ресурсів у грошовій і натуральній формах держав­ними і некомерційними організаціями (професіональними, релігійними, благодійними тощо) населенню.

Соціальна допомога — форма грошових виплат, регулярних або од­норазових, у передбачених законодавством випадках час­ткової або повної непрацездатності, скрутного матеріаль­ного становища, підтримки сімей з дітьми, смерті ро­дичів.

Сегментація ринку праці — це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками.

Споживчий кошик — мінімальний набір продуктів споживання, непро­довольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здо­ров'я людини і забезпечення його життєдіяльності.

Стимул — спонукання до дії, причиною якого є інтерес як форма реалі­зації потреб.

Тарифна сітка — це шкала кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Вона слугує для диференціації роз­міру заробітної плати працівників залежно від їхньої квалі­фікації, визначення співвідношення в оплаті праці працівни­ків, які виконують роботи різної складності.

Тарифна ставка — визначає розмір заробітку за годину, день або мі­сяць роботи. Тарифна ставка 1-го розряду — це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному до­говорі, установлення якої залежить від економічного стану підприємства, його фінансових можливостей на період дії колективного договору, державної, галузевої і регіональної гарантії мінімальної заробітної плати.

Тарифна система — це сукупність нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати працівників. Вона використовуєть­ся для розподілу робіт залежно від їх складності, диференці­ації розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці (тобто її шкідли­вості, важкості, інтенсивності, привабливості тощо), її кіль­кості та результатів. За допомогою тарифної системи уста­новлюються співвідношення між низько- і високооплачуваними категоріями працівників.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізич­ними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. До трудових ресурсів належить населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах.

Трудовий потенціал — це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалі­зуються в межах і під впливом існуючої системи відносин.

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (обернена величина виробітку). Розріз­няють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуго­вування виробництва, виробничу трудомісткість, трудоміст­кість управління виробництвом, повну трудомісткість.

Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних фак­торів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продук­тивних сил суспільства; визначають стан виробничого середо­вища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Фактори підвищення продуктивності — це рушійна сила, суттєва причина, що впливає на певний процес або явище та змі­нює рівень і динаміку продуктивності. Розрізняють дві ос­новні групи факторів продуктивності: зовнішні та внутрі­шні. Фактори, які визначають підвищення продуктивності праці: матеріально-технічні, організаційно-економічні, со­ціально-психологічні.

Фонд нагромадження — частина національного доходу, що використо­вується на розширене відтворення, збільшення невиробни­чих фондів, створення державних резервів і запасів.

Фонд споживання — частина національного доходу, що використову­ється для задоволення невиробничих потреб (особистих і суспільних), а також на утримання організацій невиробничої сфери.

Ціна робочої сили — це сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Штатний розпис — нормативний документ підприємства, в якому по­дається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисель­ність працівників згідно з цими посадами, розміри їхніх мі­сячних посадових окладів.

Якість робочої сили — це сукупність властивостей людини, які прояв­ляються в процесі праці і включають кваліфікацію й особис­ті характеристики працівника (фізіологічні і соціально-психологічні особливості), адаптованість

Читайте також:

1. Архітектурно- планувальні заходи по поліпшенню стану міського середовища .Аналіз циклу життя споруди
2. Багатомірність системи світового господарства
3. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
4. Біологічні методи боротьби з шкідниками сільського й лісового господарства
5. Бюджет домогосподарства.
6. Бюджет домогосподарства.
7. Бюджетне фінансування житлового господарства.
8. В підсобних господарствах
9. Вантажного господарства
10. Вартісні показники продукції сільського господарства
11. Взаємодія культур і національна самобутність народів. Тенденції культурної універсалізації та її форми.
12. Вивчення загальної характеристики господарства, окремих галузей господарства та міжгалузевих комплексів.

Переглядів: 622