Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методологія історії науки й техніки

Будь-яке дослідження починається з

Часу виникнення

По ступені формалізації

По місцю зберігання

Джерела традиційно класифікуються по групах і видам.

· Етнографічні

· Усні

· Лінгвістичні

· Фотокіноматеріали

· Речовинні

· Письмові й ін.

· Архівні

· Музейні

· Бібліотечні й ін.

· Повністю або частково формалізовані

· Не піддаються формалізації

· Стародавність

· Античність

· Середньовіччя

· Новий час

· Новітнє

· пошуку джерел,

· відбору й

· критичного аналізу джерел.

Критичний аналіз джерел проводиться з метою виявлення дійсності джерела, вірогідності інформації, що втримується в джерелі, обґрунтування використання джерела й інформації, що втримується в ньому, у дослідженні.

Варто розрізняти поняття факт і джерело

Факт – це дійсна, невигадана подія, явище, твердо встановлений знання, дані досвіду, що служать для якого-дибо висновку, висновку, перевірки пропозиції.

Історичне джерело - це документ, представлений на різних носіях інформації, або речовинний предмет, за допомогою якого здійснюється процес вивчення історії людського суспільства.

Пам'ятник історії науки й техніки - це об'єкт, що становить частину культурного надбання країни, народу, людства. Пам'ятники класифікуються

1. речовинні пам'ятники

2. писемні пам'ятки

3. образотворчі пам'ятники

4. фотопам’ятники

5. пам'ятні місця.

Різноманіття цілей і завдань історії науки й техніки, широта її досліджень, визначають великий вибір застосовуваних методів. Головна вимога до досліджень - науковість (об'єктивність).

Методологія являє собою вчення про структуру, логічну організацію, методах і засобах діяльності. Історик науки й техніки у своїй роботі опирається на загальні методологічні принципи, серед яких виділяються загальні, загальнонаукові й приватнонаукові. Загальнонаукові як правило застосовуються на двох рівнях: емпіричному й теоретичному.

Емпіричний рівень наукового пізнання характеризується безпосереднім дослідженням реально існуючих, почуттєво сприйманих об'єктів. Його функціональними частинами є: нагромадження інформації, проведення різнобічних експериментів, первинна систематизація, установлення емпіричних закономірностей.

Теоретичний рівень наукового пізнання характеризується роботою з узагальнення й розкриття зв'язків, закономірностей, законів, властивим досліджуваним явищам, об'єктам. Складовими частинами цього процесу є

· висування гіпотез

· побудова теорій розвитку

· розкриття закономірностей і законів розвитку.

До загальнонаукових методів емпіричного пізнання ставляться наукове спостереження й експеримент. Де першим розуміється почуттєве відбиття предметів і явищ зовнішнього миру, що характеризуються цілеспрямованістю й активністю. Експеримент - цілеспрямований контрольований вплив дослідника на досліджуваний об'єкт для виявлення й вивчення властивостей і зв'язків об'єкта. У ході проведення експерименту його невід'ємною частиною є виміри - процес визначення кількісних і якісних значень тих або інших властивостей досліджуваного об'єкта, явища за допомогою спеціальних пристроїв, приладів.

До загальнонаукових методів теоретичного пізнання ставиться:

· абстрагування - уявне відволікання від яких або менш значимих властивостей, ознак досліджуваного об'єкта з одночасним виділенням , формуванням однієї або декількох істотних сторін, властивостей, ознак становить основне змісти абстрагування.

· Ідеалізація – уявне внесення певних змін у досліджуваний об'єкт відповідно до мети дослідження, можливе спрощення або навіть наділення об'єкта неіснуючими в чистому виді ознаками.

· Формалізація – використання спеціальної символіки, що описує явища, об'єкт його поводження, що дозволяє відволіктися від вивчення реальних об'єктів і умов.

· індукція й дедукція – два методи теоретичного пізнання. Індукція як метод ґрунтується на формально-логічному умовиводі, що приводить до одержання висновку на базі приватних посилок. На принципах загального індукційного підходу були сформульовані частки: метод єдиної подібності, метод єдиного розходження, сполучний метод подібності й розходження, метод супровідних змін, метод залишків. Дедукція полягає в одержанні часткових висновків на підставі знання загальних положень.

Існує ряд загальнонаукових методів, застосовуваних як на емпіричному, так і на теоретичному рівні. Це методи аналізу, синтезу, аналогії й моделювання. Під аналізом розуміється уявний або реальний поділ об'єкта на складові частини з метою їхнього окремого вивчення. Синтез – подумки або реальне з'єднання окремих складових частин і вивчення їх на рівні об'єкта. Аналіз і синтез спільно використовуються на різних етапах дослідження. Аналогія як метод будується на переносі з одного об'єкта на інший властивостей, явищ, в основі яких лежить подоба, подібності ознак або відносин у різних у цілому об'єктів. Моделювання можна розглядати як метод вивчення реального об'єкта по його моделі, що має однозначну відповідність властивостей оригіналу. Логічним є прагнення наукового пізнання до системного підходу, до системної методології.

Історично-технічні дослідження використовують і приватно наукові методи наукового пізнання:

· історично-генетичний,

· порівняльний

· типологічний

· структурний

· структурно-функціональний

· статистичний

· методи фізичного й математичного моделювання

· кількісні й математичні

· методи природнонаукових, гуманітарних і технічних дисциплін.

Останнім часом особлива увага приділяється системному підходу. Це напрямок методології наукового пізнання й соціальної практики, в основі якого лежить розгляд цілісності об'єкта, виявлення різноманітних типів зв'язків у ньому й відомість їх у єдину теоретичну картину. Системний підхід реалізується за допомогою порівняльного аналізу (протікання процесів), логічного (розвитку ситуації) і історичного (існування проблем).

При проведенні історично-наукових і історично-технічних досліджень досить часто встають завдання реконструкції подій, фактів, матеріальних носіїв і ін. При цьому існує певна послідовність рішення завдань.:

· постановка чіткого завдання реконструкції,

· пошук і первинний відбір джерел,

· систематизація джерел,

· виявлення вірогідності джерела,

· висування гіпотези

· коректування й конкретизація завдання

До завдань реконструкції можна віднести:

· відновлення джерела, його ідентифікацію

· моделювання джерела: а)натуральне, б)масштабне, в)повне, г)часткове

· символічне, у тому числі математичне, моделювання джерела

· логічне конструювання імовірнісних моделей досліджуваного факту

· аргументоване обґрунтування запропонованої моделі

· створення наукової теорії, методів

· створення приладів, машин, механізмів

· постановка наукового експерименту

· пропозицію й реалізацію технології

· натурне моделювання

· хронологічне структурування

· установлення причинно-наслідкових зв'язків.

При проведенні наукової, дослідницької діяльності вчений зіштовхується з етичними проблемами. Етиканауки – дисципліна, що вивчає моральні основи наукової діяльності. Вона включає дві сфери: професійну й соціальну відповідальність ученого. Учений повинен керуватися рядом положень: універсалізм, загальність, незацікавленість і організований скептицизм.

· Універсалізм – орієнтація не на суб'єктивні, особисті, групові, національні й ін. інтереси, а на пошук об'єктивного знання

· Загальність – результати й досягнення вченого є надбанням усього суспільства: учений не вправі розглядати їх як особисту власність

· Незацікавленість – прагнення одержати знання шляхом безкорисливої цікавості й при цьому не керуватися особистою вигодою,

· Організований скептицизм – критичне відношення вченого до своїх і чужих результатів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерельна база історії науки й техніки є	\|	Понятійний апарат

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.